ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1379/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника Рівненської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінвест»
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Олексюк Г. Є., Філіпова Т. Л.)
за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:
1) Житомирської районної державної адміністрації;
2) Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінвест»
про розірвання договору оренди землі, зобов`язання привести земельну ділянку у придатний стан, зобов`язання повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі,
за участю:
відповідача: Сіра А.В. (адвокат)
прокурора: Шапка І.М. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в інтересах держави в особі Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» (правонаступник - Державне підприємство «Коростенське лісопромислове господарство»), Житомирської районної державної адміністрації (далі - Житомирська РДА) та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства; далі - Господарство) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінвест» (далі - Товариство), у якому просив: розірвати договір оренди землі, площею 1,4 га з кадастровим номером 1822083200:01:000:1034 (далі - земельна ділянка), від 20.09.2005, укладений між Житомирською РДА та Товариством, (далі - Договір) і скасувати його державну реєстрацію; зобов`язати Товариство привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку, що відповідно до Договору передана Товариству у користування та розташована у 29 кварталі Богунського лісництва Житомирського району, шляхом знесення за рахунок Товариства наявних на земельній ділянці будівель та споруд; зобов`язати Товариство повернути за актом прийому-передачі Житомирській РДА земельну ділянку.
1.2 Позов обґрунтовано тим, що Товариство порушило умови Договору, оскільки без погодження з орендодавцем на земельній ділянці лісового фонду здійснило будівництво капітальних споруд.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 (суддя Машевська О. П.) у позові відмовлено.
2.2 Судове рішення мотивоване тим, що прокурор не довів обставини порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства у зв`язку із здійсненням будівництва спортивно-оздоровчого комплексу «У Петровича» на орендованій земельній ділянці.
2.3 Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 скасовано, позов залишено без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.4 Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що на момент звернення з позовом у цій справі прокурор не дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокурором інтересів держави, дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно здійснив розгляд позовних вимог по суті спору.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 і передати справу до цього суду для продовження розгляду.
3.2 За твердженням прокурора, постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального (статті 23 Закону України «Про прокуратуру») та порушенням норм процесуального права (статей 86 226 236 ГПК України).
3.3 У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 і передати справу до цього суду для продовження розгляду.
3.4 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3.5 Крім того, на думку скаржника відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: «чи є можливим на стадії апеляційного провадження переглядати питання щодо дотримання прокурором процедури звернення до господарського суду з урахуванням вимог статей 53 і 174 ГПК України в редакції від 15.12.2017 та фактично переглядати судове рішення (ухвалу суду першої інстанції), яке не було предметом оскарження».
4. Мотивувальна частина
4.1 Як убачається зі змісту касаційних скарг, підставами їх подання стала незгода заявників з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності), оскільки на момент звернення прокурора з позовом, він не дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
4.2 Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.3 Верховний Суд виходить з того, що стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентує питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, а в статті 24 цього ж Закону врегульовані особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, зокрема:
прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);
наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону «Про прокуратуру»);
прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);
повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (частина 7 статті 24 Закону «Про прокуратуру»).
4.4 Верховний Суд виходить з того, що звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.
4.5 У цьому спорі, на думку, прокурора, захист інтересів держави мали б здійснювати Державне підприємство «Коростенське лісопромислове господарство» Житомирська РДА та Господарство, які він визначив в якості позивачів у справі.
4.6 Разом з тим ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.10.2023 було частково задоволено клопотання Товариства і позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Коростенське лісопромислове господарство» було залишено без розгляду. Це судове рішення у касаційному порядку не оскаржено, тому у касаційному порядку судом не переглядається.
4.7 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції перевірив обставини представництва прокурором інтересів держави в особі Житомирської РДА, розглянув спір по суті та в позові відмовив, посилаючись на те, що прокурор не довів обставини порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства у зв`язку із здійсненням будівництва спортивно-оздоровчого комплексу «У Петровича» на орендованій земельній ділянці.
4.8 Водночас суд дійшов висновку, що Господарство не є належним позивачем за позовними вимогами в цій справі і в позові прокурора в інтересах держави в особі зазначеного органу відмовив з наведеної підстави.
4.9 Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому прокурор зауважив, що в частині відмови в позові в інтересах держави в особі Господарства судове рішення ним не оскаржується.
4.10 Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
4.11 При цьому згідно з частиною 4 статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
4.12 Правовий аналіз положень частини 1 статті 269 ГПК України, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
4.13 Верховний Суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.
4.14 При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.
4.15 З наведених норм вбачається, що суд апеляційної інстанції не пов`язаний межами доводів та вимог апеляційної скарги лише в разі, коли судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Такою обов`язковою підставою, що прямо вбачається з норми частини 2 статті 278 ГПК України, є порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів (статті 20-23 ГПК України). Тому апеляційний суд мав дотримуватися вимог статті 269 ГПК України щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
4.16 Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/13963/21, який за обґрунтованими доводами Товариства не врахував суд апеляційної інстанції.
4.17 Суд апеляційної інстанції порушив вищенаведені норми у їх сукупності, оскільки вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позаяк зробив висновок щодо обставин (представництва прокурором інтересів держави) поза межами доводів і аргументів прокурора, на які він посилався в апеляційній скарзі.
4.18 Так, апеляційна скарга скаржника не містить ані доводів щодо порушення статті 226 ГПК України, ані вимог про скасування рішення суду із залишенням позову без розгляду.
4.19 Відтак апеляційний господарський суд, залишивши позов прокурора без розгляду, доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзиві, не досліджував (про що безпосередньо вказано в оскаржуваній постанові).
4.20 У касаційній скарзі Товариство зазначає, що ухвалами місцевого господарського суду від 24.09.2015 та від 27.10.2022, які набрали законної сили та не були предметом оскарження в межах доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023, було відмовлено у задоволенні поданого ним клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. У зв`язку з чим у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції фактично було переглянуто судові рішення, які набрали законної сили та не були предметом оскарження в апеляційному порядку, чим порушено вимоги процесуального законодавства.
4.21 У постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/13604/20, на яку у касаційній скарзі посилається Товариство, зазначено, що перегляд рішення суду першої інстанції в неоскарженій частині вимог є порушенням положень частини 1 статті 269 ГПК України.
4.22 Отже і у цій частині доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, знайшли підтвердження.
4.23 Наведене у сукупності свідчить про те, що, скасувавши рішення місцевого господарського суду із наведених судом апеляційної інстанції підстав, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 86 236 282 ГПК України залишив позов прокурора без розгляду, у зв`язку з чим не відбувся апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог.
4.24 Щодо доводів Товариства, викладених у касаційній скарзі, про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме чи є можливим на стадії апеляційного провадження переглядати питання щодо дотримання прокурором процедури звернення до господарського суду з урахуванням вимог статті 53 та статті 174 ГПК України в редакції від 15.12.2017, з огляду на те, що позов у даній справі було подано до набрання чинності цією редакцією ГПК України, суд зазначає наступне.
4.25 Залишаючи без розгляду позов прокурора суд апеляційної інстанції виходив із системного тлумачення положень частини 1 статті 29 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), частин 3-5 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
4.26 Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, не дають правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
4.27 Відповідно до частин 1 та 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.28 Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
4.29 Отже, касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
4.30 Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухваленого судового рішення і передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й за подання касаційних скарг, має здійснюватися за результатами розгляду спору у даній справі по суті.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги першого заступника Рівненської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінвест» задовольнити.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 906/1379/15 скасувати, а справу передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач