ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 906/432/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Морозова Т.В.,

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: Бродецький М.А. (керівник), Єгоров С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021

та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020

у справі № 906/432/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

до:

1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2) Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс"

про визнання недійсним договору від 28.11.2006,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ФОП Антонюк А.О. звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Держгеокадастр) та Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (далі - ТДВ "Кортекс») про: визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006; визнання незаконним рішення Держгеокадастру від 26.02.2019 №32-6-0.25-437/164-19 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні спірної земельної ділянки; зобов`язання державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно спірної земельної ділянки, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га; стягнення з ТДВ "Кортекс" 100 000 грн. моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.

У суді апеляційної інстанції позивач відмовилась від частини позовних вимог і відмова була прийнята судом апеляційної інстанції. З урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 про закриття провадження у справі щодо позовних вимог до Держгеокадастру предметом судового розгляду є позовні вимоги про (1) визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 та (2) стягнення з ТДВ "Кортекс" 100 000 грн. моральної шкоди.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020, зокрема, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 і рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 в частині розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 скасовано. Справу № 906/432/19 у згаданій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що в силу імперативних приписів статті 100 Земельного кодексу України станом на момент укладення договору від 28.11.2006, земельний сервітут міг встановлюватися за домовленістю виключно між власниками сусідніх земельних ділянок. За встановлених у справі обставин станом на 28.11.2006 ні позивачу, ні відповідачу-2 не належав титул власника земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. Тому договір сервітуту, укладений особою, яка не набула у встановленому порядку повноважень власника земельної ділянки, не має наслідком виникнення законного права земельного сервітуту у відповідача-2. Відтак, при новому розгляді справи судам необхідно врахувати наведене та за наслідками розгляду по суті заяви відповідача-2 про застосування позовної давності вирішити питання про можливість судового захисту прав позивача.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Грязнов В.В., Мельник О.В.), відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 28.11.2006.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 11.10.2004 ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" (правонаступник - ТДВ "Кортекс") передала у власність ФОП Антонюк Антоніни Олексіївни нежиле приміщення - відстійник з хлоратором по АДРЕСА_1.

Згідно з додатками до вказаного договору сторони погодили, що продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельні ділянки розміром 163 м2 та 3000 м2.

Пунктами 3 договорів, що є додатками до договору купівлі-продажу приміщення від 11.10.2004, встановлено, що у зв`язку із проходженням по території, що передається, інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі, на дані об`єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані. Без письмової згоди фабрики "Кортекс" ніяких реконструкцій, будівництва та інших дій на площі, на якій діють умови сервітуту, покупець не має права робити. Термін дії п.3 складає 5 років і може бути скоригованим або продовженим за згодою сторін.

ТДВ "Кортекс" 20.07.2006 надано письмову згоду на відчуження на користь ФОП Антонюк А.О. земельної ділянки орієнтовною площею 0,1312 м2 за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з придбанням нерухомості.

Між ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О. 28.11.2006 підписано договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами якого ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельну ділянку ФОП Антонюк А.О., в тому числі: сервітут на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" загальною площею 0,0208 за адресою АДРЕСА_1 План земельного сервітуту є невід`ємним додатком даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору від 28.11.2006 цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання.

Пунктом 2.2 договору про встановлення земельного сервітуту погоджено, що ФОП Антонюк А.О. в межах дії сервітуту забороняється: розпочинати будівництво будинків та споруд; проведення земельних робіт без погодження з ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс"; влаштовування звалищ.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" зобов`язується: дотримуватися встановленого режиму використання відведеної земельної смуги; відшкодовувати ФОП Антонюк А.О. збитки у зв`язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності; не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги.

Зміна умов договору та його припинення до закінчення терміну його дії можливе за письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (пункт 2.7 договору від 28.11.2006).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

14.12.2006 рішенням Коростишівської міської ради №146 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед іншого, ФОП Антонюк А.О. на земельну ділянку площею 1312 м2, що розташована по АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення); вилучено земельну ділянку несільськогосподарського призначення та віднесено її до земель комунальної власності площею 3669 м2 із землекористування ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс"; передано в користування на умовах оренди за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1312 м2 по АДРЕСА_1 ПП для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення) строком на 5 (п`ять) років.

Між Коростишівською міською радою та ФОП Антонюк А.О. 18.04.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вказаного договору сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, загальною площею 1312 м2.

26.04.2012 між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Антонюк А.О. було укладено договір оренди земельної ділянки №153.

Відповідно до пункту 1 договору №153 орендодавець, Коростишівська міська рада, на підставі рішення вісімнадцятої сесії міської ради шостого скликання "Про поновлення договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 25.04.2012 №332 надає, а орендар ФОП Антонюк Антоніна Олексіївна приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2 договору №153 сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, площею 0,1312 га, кадастровий номер 18225101100:01:009:0198.

В подальшому між Коростишівською міською радою та ФОП Антонюк А.О. 26.07.2012 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець (Коростишівська міська рада) на підставі рішення Коростишівської міської ради двадцятої сесії шостого скликання від 10.07.2012 №381 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" зобов`язується передати у власність шляхом викупу покупцю (ФОП Антонюк Антоніні Олексіївні) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, кадастровий номер 1822510100:01:009:0198, що розташована в АДРЕСА_1, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, відповідно до плану земельної ділянки.

В пункті 1.2 договору від 26.07.2012 сторонами встановлено, що згідно з витягом з Поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-00170004992012, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області 23.07.2012, у використанні даної земельної ділянки зареєстровано 13.03.2012 за №58 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури райдержадміністрації на підставі рішення Коростишівської міської ради від 14.12.2006 за №146 обмеження (обтяження) на земельну ділянку площею 0,0215 га використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд.

Відповідно до пункту 3.5.4 договору від 26.07.2012, сторони домовилися дотримуватись обтяжень та сервітутів, якщо такі накладені на земельну ділянку, яка є предметом цього договору. При зміні власника на придбану за цим договором земельну ділянку покупець зобов`язаний покласти всі обтяження та сервітути за цим договором на нового власника.

11.12.2012 ФОП Антонюк А.О. отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 (спірній ділянці присвоєно новий кадастровий номер) площею 0,1312 га.

У Поземельній книзі Відділу Держземагентства у Коростишівському районі Житомирської області відносно земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289 міститься запис від 29.10.2013 №004 про встановлення обмеження у використанні земельної ділянки на підставі документа від 28.11.2006, щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215), при цьому зазначено дату державної реєстрації обмеження 28.11.2006.

Вважаючи, що на момент укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 у сторін не було необхідного обсягу дієздатності для його укладення, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи в частині визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту, суди обох інстанцій виходили з того, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, оскільки позивачем доведені підстави його недійсності. Водночас, ТДВ "Кортекс" було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вказаних вимог, і у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності суди дійшли висновку про застосування наслідків спливу такого строку і відмовили позивачеві в задоволенні його вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визнати недійсним договір на встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій неправильно застосували ст. 391 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, та помилково встановили, що до позовних вимог застосовується позовна давність. За твердженням позивача, її вимога про визнання недійсним договору є позовом власника про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в порядку ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, тобто негаторним позовом, строк давності на який не розповсюджується.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України у подібних відносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.03.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.03.2021 від ТДВ «Кортекс» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін, посилаючись на правильність зроблених в них висновків. Також просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 4000 грн.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Суди обох інстанцій дійшли висновку, який не спростовується позивачем, що вимоги останнього про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 є законними та обґрунтованими, оскільки ним доведені підстави його недійсності.

Разом з тим, ТДВ "Кортекс" було подано заяву № 49 від 12.09.2019 про застосування позовної давності, і саме застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту є спірним у даному випадку.

Направляючи на новий розгляд справу суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно за наслідками розгляду по суті заяви відповідача-2 про застосування позовної давності вирішити питання про можливість судового захисту прав позивача.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У спорах про визнання договорів недійсними застосовується загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Заперечуючи проти заяви відповідача-2 про застосування позовної давності позивач вказував, що даний позов є негаторним, а тому до нього позовна давність не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Водночас колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Разом з тим, на момент звернення до суду з даним позовом відповідач-2 користувався земельною ділянкою позивача на підставі спірного договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006.

Відтак, правильним є висновок судів, що заявлений у даній справі позов не є негаторним і до нього можуть бути застосовані наслідки спливу позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний договір укладено сторонами 28.11.2006, строк позовної давності сплинув 29.11.2009.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову позивачем не заявлено.

З огляду на зазначене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності за заявою віповідача-2 підлягають застосуванню наслідки спливу такого строку, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України, та правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Що ж до підстави відкриття касаційного провадження у даній справі, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України у подібних відносинах, то колегія суддів зазначає, що скаржник помилково ототожнює способи захисту прав на земельну ділянку, передбачені ст. 152 ЗК України, до яких, зокрема, відноситься і визнання угод недійсними, із положеннями ст. 391 ЦК України, вказуючи, що вимога про визнання недійсним договору у даному випадку є негаторним позовом.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. У випадку ж їх наявності суд не може втручатися у такі правовідносини шляхом усунення перешкод у користуванні майном за встановлених домовленостей сторін стосовно такого майна у договорі.

Суть негаторного позову полягає у законній можливості суду усунути перешкоди у користуванні майном, які є такими, що здійснюються поза межами закону (з його порушенням), в той час, як наявність договірних відносин між сторонами спору виключає можливість законного втручання у правовідносини сторін шляхом усунення перешкод, які встановлені за домовленістю сторін.

Так ст. 152 ЗК України передбачає способи захисту прав земельну ділянку, до яких входить і визнання недійсною угоди, проте вказаний спосіб захисту не є негаторним і пов`язаний із самим правом особи на земельну ділянку як передумову порушення права особи при поданні відповідного позову, позаяк зазначаючи про недійсність угоди позивач повинен довести суду наявність у нього прав та/або охоронюваного законом інтересу на таку земельну ділянку.

Такий спосіб захисту права як визнання недійсною угоди, передбачений ч. 3 ст. 152 ЗК України, хоча і пов`язаний із правом особи на земельну ділянку, і в разі задоволення позову може усунути незручності власнику ділянки у користуванні майном у вигляді виключення наявності прав іншої особи на відповідну земельну ділянку, однак не є негаторним позовом по своїй суті, оскільки однією з умов застосування останнього є відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем.

В даному ж випадку, відповідач-2 користувався земельною ділянкою позивача на підставі спірного договору на встановлення земельного сервітуту, відтак, заявлений у даній справі позов не є негаторним і до нього можуть бути застосовані наслідки спливу позовної давності.

Інші доводи скаржника правильних висновків судів обох інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позову у відповідній частині у зв`язку з пропуском позовної давності, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 у справі № 906/432/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.