№ 906/786/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/786/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Тимошенко О.М.)

від 26.11.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бучинська Г.Б., судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)

від 19.02.2025

у справі № 906/786/24

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А"

про визнання недійсними рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Приведьон В.М.

відповідача - Макарська К.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А" (далі - ОСББ "Перемоги 46А") з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про визнання недійсним пункту 4 протоколу №1 від 21.09.2022 рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А" про внесення змін до статуту і прийняття його в новій редакції та про визнання недійсним статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А" (нова редакція), що суперечить статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та розділу ІІІ Типового статуту в частині визначення повноважень статутних органів об`єднання.

1.2. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що внесення змін до статуту суперечить статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та розділу ІІІ Типового статуту, а саме статут у новій редакції не містить повноважень загальних зборів об`єднання та правління, статутом не передбачено повноважень загальних зборів про внесення змін до статуту. Крім того, на зборах 21.09.2022 кількість голосів "за" становить менше половини від загальної кількості голосів, тобто рішення зборами не прийнято.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/786/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

2.2. Вказане рішення мотивоване тим, що збори співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Перемоги 46А", були проведені 21.09.2022 у відповідності до вимог статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення по питанням порядку денного були прийняті за наявності необхідного кворуму. Суд дійшов висновку, що умови статуту ОСББ повністю відповідають вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/786/24 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №906/786/24, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №904/1711/22 (щодо застосування частини сьомої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", наказу Мінрегіонбуду від 25.08.2015 №203 "Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку"; статті 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 167 Господарського кодексу України), від 19.02.2019 у справі №924/156/18 (статті 167 Господарського кодексу України), від 12.02.2020 у справі №916/1253/19 (щодо застосування статті 15 Закону України "Про кооперацію", статті 167 Господарського кодексу України), від 28.01.2020 у справі №920/178/19, від 24.07.2018 у справі №910/13384/17 (щодо застосування статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"), від 27.03.2018 у справі №925/869/16 (щодо застосування пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України), від 01.02.2022 у справі №910/5179/20.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Крім того, у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування:

- статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" стосовно визначення в установчому документі повноважень органів управління;

- пункту 8 розділу III Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 №141 у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238, із змінами наказом Мінрегіонбуду від 03.04.2017 №67 стосовно письмового оформлення рішення загальних зборів.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Перемоги 46А" проти доводів та вимог останньої заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з огляду на те, що висновки судів є обґрунтованими та такими, що відповідають закону.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , у якому створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А".

Рішенням установчих зборів співвласників будинку затверджено статут ОСББ "Перемоги 46А" (далі - статут у редакції 2021 року), яке оформлене протоколом №1 від 17.06.2021 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 46А", яке оформлене протоколом №1 від 21.09.2022, серед іншого, внесено зміни до статуту і прийнято його в новій редакції.

У протоколі зазначено, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 4496,65 м.кв., у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 63 особи, яким належать квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1946,05 м.кв.

В матеріалах справи також містяться результати голосування загальних зборів 21.09.2022 на 6 аркушах та листки письмового опитування співвласників від 23.09.2022 на 15 аркушах.

Результати голосування, які є додатком до протоколу №1 від 21.09.2022 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 мають табличний вигляд та містять записи про: номер квартири, її загальну площу, ПІБ власника та результати голосування присутніх на зборах за кожним питанням порядку денного - ЗА/ПРОТИ шляхом проставляння власниками квартир підпису у відповідних графах. Результати голосування підписані головою загальних зборів та секретарем.

Листки письмового опитування співвласника від 23.09.2022 містять записи про: номер квартири, її загальну площу, ПІБ власника квартири, документ, що підтверджує право власності на квартиру та результати голосування за кожним питанням порядку денного - ЗА/ПРОТИ шляхом проставляння власниками квартир підпису у відповідних графах. Кожний аркуш листів опитування підписаний особою, яка проводила опитування.

Згідно вказаних листків опитування та результатів голосування установчих зборів від 21.09.2022 у зборах прийняли участь 2601,77 м.кв. площі голосів співвласників, що становить 57,86 % від загального складу голосів співвласників ОСББ.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

5.3. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.4. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

5.5. Судами першої та апеляціної інстанцій встановлено, що позивач оскаржує рішення загальних зборів у зв`язку з тим, що збори проведені з порушенням вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та з порушенням права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку. Зокрема, за доводами ОСОБА_1 статут у новій редакції не містить повноважень загальних зборів об`єднання та правління, статутом не передбачено повноважень загальних зборів про внесення змін до статуту, а на зборах 21.09.2022 кількість голосів "за" становить менше половини від загальної кількості голосів, тобто рішення зборами не прийнято.

5.6. Для визнання недійсними рішень загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів співвласників об`єднання. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ.

5.7. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

5.8. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

5.9. Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.

Водночас, визначення порядку управління багатоквартирним будинком, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

5.10. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №924/1270/23, від 16.01.2025 у справі №916/1126/24.

Встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 03.11.2020 у справі №916/3133/17 та від 12.02.2020 у справі №916/1253/19 не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних (установчих) зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

5.11. Відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

5.12. Частиною одинадцятою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

5.13. Тобто, порядок проведення загальних зборів (стаття 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку") містить відсильну норму до статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", яка передбачає порядок проведення установчих зборів. В свою чергу стаття 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо порядку проведення письмового опитування містить відсильну норму до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

5.14. Відповідно до частини восьмої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.

Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.

Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.

Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.

5.15. Судами встановлено, що згідно з пунктом 3 розділу 3 статуту ОСББ 2021 року, до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього.

Відповідно до пункту 10 статуту ОСББ 2021 року під час обрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування.

5.16. Скаржник стверджує, що 21.09.2022 на загальних зборах ОСББ "Перемоги 46А" кількість голосів "за" становила менше половини від загальної кількості голосів, тобто рішення зборами не було прийнято.

Судами першої та апеляційної інстанції перевірено наявність кворуму на загальних зборах 21.09.2022. З протоколу загальних зборів вбачається, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 4496,65 м.кв., у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 63 особи, яким належать квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1946,05 м.кв. В матеріалах справи також містяться результати голосування загальних зборів 21.09.2022 на 6 аркушах та листки письмового опитування співвласників від 23.09.2022 на 15 аркушах.

Судами встановлено, що на листках письмового опитування міститься підпис та відтиск печатки державного реєстратора Житомирської міської ради.

Встановивши зазначене, суди дійшли висновків, що за затвердження статуту у новій редакції (пункт 4 протоколу) проголосувало 2601,77 м.кв. площі голосів співвласників, що становить 57,86 % від загального складу голосів співвласників ОСББ, а відтак рішення по питанням порядку денного були прийняті за наявності необхідного кворуму.

5.17. Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №904/1711/22 звертав увагу на специфіку відносин між співвласниками у ОСББ й, зокрема, зазначав, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №924/1270/23.

Тобто, незначні недоліки в оформленні результатів голосування не можуть бути підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним.

5.18. Обґрунтовуючи підставу звернення з касаційною скаргою, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказував на порушення пункту 8 розділу III Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 №141 у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238, із змінами наказом Мінрегіонбуду від 03.04.2017 №67 стосовно письмового оформлення рішення загальних зборів.

Відповідно до пункту 8 розділу III Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення приймається шляхом поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення).

Також скаржник стверджує про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №904/1711/22, відповідно до яких Суд зазначив, що рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування "за" чи "проти"; загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них.

5.19. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами встановлено, що результати голосування, які оформленні у вигляді додатку до протоколу №1 від 21.09.2022 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку містять записи про: номер квартири, її загальну площу, ПІБ власника та результати голосування присутніх на зборах за кожним питанням порядку денного шляхом проставляння власниками квартир підпису у відповідних графах. До того ж наказ Мінрегіонбуду від 25.08.2015 № 203 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), яким затверджено форму протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, на який посилається скаржник, не містить вимоги щодо викладення питань порядку денного, а також прізвища, ім`я та по-батькові шляхом написання від руки.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені з урахуванням вимог законодавства та правових позицій Верховного Суду.

Не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №924/156/18, від 12.02.2020 у справі №916/1253/19, оскільки правовідносини у зазначених справах не підлягали під нормативне застосування положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а стаття 167 Господарського кодексу України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначала поняття корпоративних прав, що має загальних характер. До того ж правовідносини у справі, що переглядається, не підпадають під регулювання статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Колегія суддів зазначає, що відносини у ОСББ мають свою специфіку, яка істотно відрізняє їх від відносин у рамках товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, які створюються з метою отримання прибутку.

Верховний Суд зауважує, що цитування норм та зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.20. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач також просив визнати недійсним статут 2022 року в частині визначення повноважень статутних органів об`єднання з огляду на те, що у новій редакції статуту не визначені повноваження загальних зборів та правління, за переконанням позивача "компетенції" (про які зазначено в статуті) і "повноваження" (наявність яких у статуті вимагає Закон) не є тотожними поняттями.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" стосовно визначення в установчому документі повноважень органів управління.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: назва і місцезнаходження об`єднання; мета створення, завдання та предмет діяльності об`єднання; статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування; порядок скликання та проведення загальних зборів; періодичність проведення зборів; порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання; порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об`єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; права і обов`язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об`єднання і вирішення майнових питань, пов`язаних з цим.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 238 від 23.09.2015.

Типовий статут містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним, щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений, проте не повинен суперечити загальним вимогам.

Судами встановлено, що розділ 3 статуту має назву: "Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування".

У пунктах 3, 14, 16, 17 вказаного розділу статуту вказано про компетенції статутних органів об`єднання (збори співвласників, правління, голова правління, ревізійна комісія).

Стаття 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає наявність у статуті ОСББ саме "компетенції" загальних зборів, правління.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що умови статуту ОСББ повністю відповідають вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", типовому статуту та містить положення, які не суперечать вимогам законодавства і є істотними для діяльності об`єднання.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови у задоволенні позову.

У контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження Верховний Суд констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неврахування висновків Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №920/178/19, від 24.07.2018 у справі №910/13384/17 щодо застосування статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", від 27.03.2018 у справі №925/869/16 щодо застосування пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, від 01.02.2022 у справі №910/5179/20.

Так, зокрема у справі №910/13384/17 Верховний Суд погодився із висновками судів обох інстанцій, виходячи із встановлених судами фактичних обставин справи, стосовно відповідності статуту ОСББ формі і змісту статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та типовому статуту.

Виходячи із встановлених судами обох інстанцій фактичних обставин справи, що переглядається, зазначене не свідчить про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові №910/13384/17.

У справі № 920/178/19, на яку посилається скаржник, предметом спору було визнання недійсною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії. В межах зазначеної справи взагалі не досліджувалися обставини відповідності умов статуту об`єднання вимогам закону, що свідчить про неподібність правовідносин у справі, що переглядається, і справи № 920/178/19.

У справі №925/869/16 теж не досліджувалися обставини відповідності умов статуту об`єднання вимогам закону, а рішення судів, з висновками яких погодився і Верховний Суд, обґрунтовані відсутністю внутрішнього волевиявлення товариства, порушенням його майнових прав через протиправну передачу майна статутного фонду новоствореного товариства, оскільки такі рішення приймались без відома другого учасника товариства, яке володіє 60 % статутного капіталу ТОВ.

У справі №910/5179/20 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання чи може вихід за межі питань, які визначені законодавцем для установчих зборів, мати наслідком визнання недійсними рішень таких зборів щодо інших питань в діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зокрема затвердження його кошторису та членських внесків; чи прийнято рішення про затвердження кошторису та членських внесків ОСББ повноважним складом учасників зборів.

Враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду з огляду на те, що вказані справи розглянуто та ухвалено судові рішення за наслідками розгляду не подібних правовідносин, зокрема за підставами позову, за змістом позовних вимог, за встановленими фактичними обставинами, за матеріально-правовим регулюванням.

Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 Господарського процесуального кодексу України.

Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина друга статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.3. З огляду на те, що при розгляді спору по суті позивачу було відмовлено в задоволенні позову, а касаційна скарга позивача залишена без задоволення із залишенням в силі оскаржуваних рішень то витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу в силу звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 236 240 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №906/786/24 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець