№ 907/291/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

cправа № 907/291/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація, ПО "ОКУАСП") - Хлєбнікова С.Г. (адвокат, посв. № 000083 від 11.12.2017),

в інтересах - Приватного підприємства "Світова музика" (далі - ПП "Світова музика", Позивач) - не з`явилися,

відповідача - Фізичної особи-підприємця Керча Алли Іванівни (далі - ФОП Керча А.І., відповідач, скаржник)- не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Керча А.І.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2019 (головуючий - суддя Андрейчук Л.В.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (головуючий - суддя Кордюк Г.Т., судді - Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.)

у справі № 907/291/19

за позовом Організації в інтересах ПП "Світова музика"

до ФОП Керча А.І.

про виплату 242 046 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Організація в інтересах ПП "Світова музика" звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ФОП Керча А.І. 242 046 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 45, 50, 52 Закону України 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) та статті 426 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неправомірним використанням відповідачем у кафе "ВІКОНТ BURGER" (за адресою: м. Мукачево, вул. Воз`єднання, 5), в якому ФОП Керча А.І. здійснює господарську діяльність, музичних творів "Papi", "If it Аin't Love ", "Can't Remember To Forget You".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 7, 15, 31-33, 45, 50,52 Закону № 3792, статей 204 426 435 440 441 443 614 1166 ЦК України та статей 73 76-78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано доведеністю Організацією порушення ФОП Керча А.І. авторських прав на спірні музичні твори.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ФОП Керча А.І., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:

4.1.1. дійшли помилкового висновку щодо наявності у Організації майнових авторських прав на спірні музичні твори;

4.1.2. порушили норми процесуального права, а саме статті 74 76 79 86 ГПК України та не надали належної правової оцінки доказам у справі, зокрема відеозапису, акту фіксації, фіксальному чеку, які, на думку скаржника, є неналежними та недопустимими;

4.1.3. не врахували тієї обставини, що з 22.04.2019 діють нові правила діяльності організацій колективного управління, а ПО "ОКУАСП" не надало підтвердження проходження ним нової процедури реєстрації в Мінекономрозвитку, що позбавляє їх права на звернення до суду щодо захисту майнових прав суб`єкта авторського права.

5. Позиція Відповідача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Організація просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у справі без змін та зазначає, що суди в повному обсязі відповідно до норм процесуального права дослідили обставини справи, надали їм оцінку згідно з нормами матеріального права.

5.2. 11.03.2020 Організація подала додаткові пояснення щодо доводів касаційної скарги.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Олл Мьюзик Паблишинг" (ліцензіар) та ПП "Світова Музика" 01.01.2016 (ліцензіат) уклали договір № 01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об`єкти авторських прав (із Додатковими угодами до нього), за яким останній набув права на використання визначеного переліку музичних творів на строк з 01.01.2016 по 31.12.2019.

6.2. За умовами цього Договору, ліцензіар передає ліцензіату виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, що відносяться до каталогу "Олл Мьюзик Паблишинг", що є частиною цього договору, права на використання якого на території України належить ліцензіару на території країн СНД, а саме: право використання, а також дозволяти чи забороняти використання, зокрема, шляхом публічного сповіщення, публічного виконання (пункт 1); також ліцензіар передає ліцензіату право укладати на території України договори з юридичними та фізичними особами-користувачами каталогу, зазначеними в пунктах 1.1, 1.2 способами, та право збирати на користь ліцензіара передбачене за вказані види використання винагороду (роялті). Ставки роялті по дозволах, що видаються безпосередньо ліцензіатом користувачам, підлягають погодженню з ліцензіаром шляхом повідомлення (пункт 1.3).

6.3. ПО "ОКУАСП" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

6.4. Організація здійснює управління майновими авторськими правами ПП "Світова музика" на підставі укладеного договору від 01.01.2016 № АУ 010116 про управління майновими авторськими правами та додаткових угод до нього (далі - Договір №АУ 010116).

6.5. Відповідно до умов цього Договору, видавник (ПП «Світова музика») надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на всі твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору. Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункти 2.1 та 2.2).

6.6. Відповідно до пункту 2.4 Договору №АУ 010116 Організація здійснює колективне управління на території України.

6.7. Положеннями розділу 7 вказаного Договору також обумовлено, що Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об`єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу Організації. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії, як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункти 7.2 та 7.3).

6.8. Договір №АУ 010116 вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018. При цьому сторони можуть продовжити строк дії цього договору, підписавши відповідну угоду про це (пункт 10.1).

6.9. До Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 додано декларацію творів, згідно з якою ПП "Світова музика" передано Організації права, в тому числі і на твори: «Papi»(виконавець - Jennifer Lopez), «If it Ain't Love» (виконавець - Jason Derulo), «Can't Remember To Forget You» Rhythmix Mix (виконавець - Shakira Feat. Rihanna).

6.10. Відповідно до умов Договору та в межах своєї компетенції Організацією було виявлено та зафіксовано порушення майнового авторського права відповідачем, суб`єктом якого є позивач - ПП «Світова музика».

6.11. Згідно з актом № 28/07/2016 фіксації фактів (контрольного прослуховування) прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 29.07.2016 у приміщенні кафе «Віконт BURGER», розташованому за адресою: м. Мукачево, вул. Возз`єднання, буд. 5, в якому здійснює господарську діяльність ФОП Керча А.І., шляхом відеозапису за допомогою відеокамери було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, серед яких: "Рарі"(виконавець - Jennifer Lopez), «If it Ain't Love» (виконавець - Jason Derulo), «Саn't Remember To Forget You (Rhythmix Міх)» (виконавець - Shakira Feat.Rihanna). Згідно з актом фіксації зазначені музичні твори використовувалися для фонового озвучення приміщення закладу.

6.12. На підтвердження зазначеної обставини Організацією надано також копію фіскального чека від 29.07.2016 № 63, виданого цим же закладом, та відеозапис з фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів від 29.07.2016.

6.13. З огляду на те, що відповідач припустився порушення щодо трьох окремих об`єктів правового захисту: музичного твору «Рарі», музичного твору «If It Ain't Love » та музичного твору «Can't Remember To Forget You», суб`єктом майнових авторських прав щодо яких є Організація, останній вважає належним розмір компенсації - 128 розрахункових величин (суму, яка більше мінімального розміру компенсації майже в 13 разів і менше максимального розміру компенсації більше ніж у 390 разів). З урахуванням цього розрахунок розміру компенсації в інтересах Організації складає:

- 1 х 42 х 1921,00 = 80 682,00 за використання музичного твору «Рарі»;

- 1 х 42 х 1 921 ,00 = 80 682,00 за використання музичного твору «If It Ain't Love»;

- 1 х 42 х 1921,00 = 80 682,00 за використання музичного твору «Can't Remember To Forget You».

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ЦК України:

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

частина третя статті 426:

- використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом;

стаття 435:

- первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства);

- суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону;

стаття 440:

- майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

- майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом;

стаття 441:

- використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;

- використанням твору є також інші дії, встановлені законом;

стаття 443:

- використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом;

7.2. Закон України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" у редакції, яка діяла до внесення змін Законами України від 15.05.2018 № 2415-VIII та від 02.10.2018 № 2581-VIII:

стаття 1:

публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій);

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктив авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми - публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень;

стаття 7:

- суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права;

пункт 7 частини першої статті 8:

- об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме аудіовізуальні твори;

пункт 2 частини третьої статті 15:

- виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів;

частина перша статті 31:

- автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані;

стаття 32:

- автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору;

- використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21- 25 цього Закону;

- передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору;

- за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються;

- за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам;

- право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами;

- права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору;

частини перша - п`ята, восьма статті 33:

- договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо);

- договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди);

- авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України;

- предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору;

- відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти примірні авторські договори (зразки авторських договорів);

- умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними;

- усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб`єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним;

стаття 45:

- суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління;

частини третя - п`ята статті 48:

- повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі;

- організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів;

- організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів;

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

пункт "г" частини першої статті 49:

- організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів;

пункт "а" статті 50:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;

абзаци перший, другий та шостий частини першої статті 52:

- за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

7.3. Закон України від 15.05.2018 № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»:

частини перша та друга Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»:

- цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року;

- свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.

7.4. ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (у редакції, яка діє на цей час та час розгляду справи судом апеляційної інстанції):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (у редакції, яка діє на цей час та час розгляду справи судом апеляційної інстанції):

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

пункт 1 частини третьої статті 310 (у редакції, чинній на час касаційного перегляду):

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8. Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

8.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.3. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.4. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Верховний Суд зауважує, що повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги, які у цій справі зводяться до порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час дослідження факту неправомірного використання ФОП Керчою А.І. музичних творів " Рарі " (виконавець - Jennifer Lopez), «If it Ain't Love» (виконавець - Jason Derulo), та «Саn't Remember To Forget You Rhythmix Міх» (виконавець - Shakira Feat.Rihanna) у кафе "ВІКОНТ BURGER" (за адресою: м. Мукачево, вул. Воз`єднання, 5), в якому остання здійснює господарську діяльність.

9.2. Відповідно до статті 45 Закону №3792 суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

9.3. За змістом статей 435 440 441 443 ЦК України, статей 7, 15, 31- 33 Закону №3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

9.4. З огляду на приписи ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614 1166 ЦК України).

9.5. З урахуванням приписів статей 48, 49 Закону № 3792, за наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

9.6. За приписами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша і третя статті 13).

9.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об`єкти авторських прав (із Додатковими угодами до нього) ТОВ "Олл Мьюзик Паблишинг" надало ПП "Світова Музика" дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності на території України, у тому числі на музичні твори "Papi" (виконавець - Jennifer Lopez), "If it Ain't Love" (виконавець - Jason Derulo), "Can't Remember To Forget You" Rhythmix Mix (виконавець - Shakira Feat. Rihanna), а ПО "ОКУАСП" на підставі договору про управління майновими авторськими правами від 01.01.2016 №АУ 0101116 та декларацій музичних творів набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб`єкта авторського права - ПП "Світова Музика" у тому числі і щодо вказаних музичних творів, а також звертатися до суду за захистом порушених прав і стягнення компенсації.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вказані висновки зроблені судами передчасно без повного дослідження усіх зібраних у справі доказів та з`ясування необхідних фактичних обставин справи з огляду на таке.

9.8. 22.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

9.9. Згідно з частиною другою Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.

9.10. Тобто, з 22.04.2019 діють нові правила діяльності організацій колективного управління, які передбачають проходження цими організаціями реєстрації за процедурою, визначною Законом.

9.11. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та не з`ясували наявності в Організації (на момент подачі позову до суду) статусу та прав на здійснення діяльності організації колективного управління.

9.12. Ці доводи були заявлені відповідачем в суді, однак залишені судом поза увагою. Таким чином Верховним Судом встановлено порушення балансу прийняття доводів та заперечень сторін судом.

9.13. За таких обставин, Верховний Суд вважає доводи та аргументи касаційної скарги в цій частині прийнятними.

9.14. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суди не дотрималися вимог статей 73 74 86 236 ГПК України щодо прийняття судових рішень на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

9.15. З огляду на викладене Касаційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані аргументи Організації, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

9.16. Що ж до інших доводів касаційної скарги, то з огляду на мотиви скасування постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає їх розгляд передчасним.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Касаційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ФОП Керча А.І.

10.2. Судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.3. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

11. Судові витрати

11.1. 03.03.2020 Організацією подано до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

11.2. Верховний Суд відзначає, що питання щодо розподілу судових витрат у справі має бути вирішено за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300 308 310 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керча Алли Іванівни задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2019 скасувати.

3. Справу №907/291/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос