ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/769/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А. і Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Департамент)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024
(головуючий суддя Панова І.Ю., судді: Зварич О.В. і Скрипчук О.С.)
у справі № 907/769/19
за позовом Департаменту
до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона";
2) компанії Кінтаксон Лтд (КІNТАХОN LTD);
3) компанії Лабтексон Лтд (LABTEXONN LTD)
про тлумачення пункту договору,
ВСТАНОВИВ:
Департамент звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" з вимогою надати офіційне тлумачення підпункту 2 пункту 5.3 договору купівлі-продажу від 05.09.2013 №721, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Проект Готель Консалтинг ЛТД", яке в подальшому відчужило майно відповідачу-1.
У ході проведення підготовчого засідання ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2020 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено компанію Лабтексон Лтд (LABTEXONN LTD) та компанію Кінтаксон Лтд (KINTAXON LTD).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024 відмовлено у задоволені позову.
Департамент оскаржив дане рішення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Департаменту на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник не виконав вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024.
Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Так, за доводами касаційної скарги;
- суд апеляційної інстанції не надавши належну оцінку обставинам справи, доказам та положенням чинного законодавства, зокрема, вимогам пункту 14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, порушивши вимоги частини п`ятої статті 236 ГПК України, дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів про неможливість надання квитанції про оплату в розмірі 21 євро;
- відсутні підстави для застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки витребувані судом документи не є доказами у справі.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Причиною подання касаційної скарги стала незгода Департаменту з залишенням без розгляду його апеляційної скарги.
У прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024:
- відкладено розгляд справи на 17.12.2024;
- зобов`язано Департамент у строк до 24.06.2024 надати суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову ухвал Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, від 06.05.2024, від 08.05.2024, від 04.06.2024, прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів з підтвердженням про їх вручення та коротким викладом документа, що підлягає врученню, копії апеляційної скарги з доданими до неї документами та відзиву товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (без додатків) та квитанцію про оплату в розмірі 21 євро за наступними реквізитами: номер рахунку: 6001017 - Міністерства юстиції та публічного порядку (Ministry of Justice and Public Order), IBAN: НОМЕР_1 , Swift: CBCYCY2N;
- постановлено надіслати вказані документи до Центрального органу Кіпру - Міністерства юстиції та публічного порядку (Ministry of Justice and Public Order), яке знаходиться за адресою: 125, Athalassas Avenue, 1461 Nicosia, Cyprus, для їх подальшого вручення відповідачам компанії Кінтаксон Лтд (КІNТАХОN LTD)(реєстраційний номер юридичної особи НЕ 342697, місцезнаходження Оміроу,10 3095, м. Лімассол, Кіпр) та компанії Лабтексон Лтд (LABTEXONN LTD)(реєстраційний номер юридичної особи НЕ 342692, місцезнаходження Оміроу,10 3095 м. Лімассол, Кіпр);
- зупинено провадження у справі №907/769/19 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
13.09.2024 від Департаменту надійшла заява про виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та надано суду примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову ухвал Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, від 06.05.2024, від 08.05.2024, від 04.06.2024, прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів з підтвердженням про їх вручення та коротким викладом документа, що підлягає врученню, копії апеляційної скарги з доданими до неї документами та відзиву товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (без додатків).
Щодо надання квитанції про оплату в розмірі 21 євро Департаментом повідомлено, що відповідно до пункту 14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті з банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків здійснення платежів, які визначені зазначеним пунктом та оскільки здійснення платежу зазначеного в ухвалі Західного, апеляційного господарського суду від 04.06.2024 не відноситься до виключень, які встановлені пунктом 14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18, у Департаменту відсутня можливість виконати ухвалу в цій частині.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Департамент не надав суду до 24.06.2024 всі необхідні документи, які зобов`язувалися бути наданими ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024. Клопотання про продовження строку на виконання ухвали суду від 04.06.2024 Департаментом не подано, не зазначено про поважність причин щодо неможливості подати такі документи у строк визначений ухвалою від 04.06.2024 та не надано належних, допустимих та достовірних доказів про неможливість надання квитанції про оплату в розмірі 21 євро.
Оскільки Департамент не виконав вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, відтак, на думку суду апеляційної інстанції наявні підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених цією статтею.
Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаної норми процесуального права, Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.
У цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19).
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, про залишення без розгляду апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку з невиконанням позивачем, у визначений ухвалою строк, вимог ухвали суду від 04.06.2024 щодо перекладу документів, які необхідно надіслати відповідачам-2 та 3.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.
Згідно зі статтею 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Зі змісту статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" вбачається, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
У справі, що переглядається, визначений позивачем відповідач 2 - компанія Кінтаксон Лтд (КІNТАХОN LTD) та відповідач-3 - компанія Лабтексон Лтд (LABTEXONN LTD), є нерезидентами (місцезнаходження Лімассол, Кіпр), відтак у значенні Закону України "Про міжнародне приватне право" та ГПК України є іноземними юридичними особами.
Відповідно до частини другої статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як зазначалося, з метою належного повідомлення відповідача 2 - компанію Кінтаксон Лтд (КІNТАХОN LTD) та відповідач-3 - компанію Лабтексон Лтд (LABTEXONN LTD) про розгляд справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.06.2024 зобов`язав позивача до 24.06.2024 надати суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову ухвал Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, від 06.05.2024, від 08.05.2024, від 04.06.2024, прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів з підтвердженням про їх вручення та коротким викладом документа, що підлягає врученню, копії апеляційної скарги з доданими до неї документами та відзиву товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Корона" (без додатків) та квитанцію про оплату в розмірі 21 євро.
Оскільки Департамент не надав суду апеляційної інстанції до 24.06.2024 документи, які зобов`язувалися бути наданими ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, не подав клопотання про продовження строку на виконання ухвали суду від 04.06.2024, не зазначив про поважність причин щодо неможливості подати такі документи у строк визначений ухвалою від 04.06.2024 та не надав доказів про неможливість надання квитанції про оплату в розмірі 21 євро, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Доводи скаржника стосовно того, що невиконання таких вимог не може бути підставою для залишення позову без в розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд відхиляє, адже в цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд справи судом, а саме у зв`язку з неможливістю належним чином повідомити нерезидентів (відповідачів) про розгляд цієї справи.
Крім того, Департамент у касаційній скарзі зазначає, що не відповідають фактичним обставинам твердження суду апеляційної інстанції про те, що представником позивача не подано клопотання про продовження строку на виконання ухвали суду від 04.06.2024, оскільки в судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2024, представником Департамента заявлялося клопотання про оголошення перерви з наданням додатково часу для з`ясування можливості та/або неможливості здійснення платежу на суму 21 євро. Щодо цього, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Тобто, строк на виконання ухвали суду від 04.06.2024, встановлений судом, може бути тільки продовженим, а не поновленим. При цьому продовження цього строку може мати місце за заявою учасника, і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 вказана така правова позиція: "23. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
24. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк."
Отже, можливість продовження встановленого судом процесуального строку обумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку.
Як свідчить зміст ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, суд апеляційної інстанції зобов`язав Департамент у строк до 24.06.2024 надати необхідні документи. Лише 13.09.2024 від Департаменту до суду апеляційної інстанції надійшла заява про часткове виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024.
Верховний Суд зазначає, що матеріали справи не містять заяви Департамента про продовження встановленого судом процесуального строку, яка була би подана до закінчення вказаного строку (до 24.06.2024).
Що ж до посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції пункту 14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 та не надання належної оцінки обставинам, які полягають у законодавчо визначеній забороні на здійснення платежу, який вказаний в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, то Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу Департамента без розгляду саме у зв`язку з не виконанням останнім вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у строк до 24.06.2024, не подавши клопотання про продовження строку на виконання ухвали суду від 04.06.2024, не зазначивши про поважність причин щодо неможливості подати такі документи у строк визначений зазначеною ухвалою.
Отже, викладені у касаційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються судом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Департамента залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у цій справі - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 907/769/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя І. Колос