ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/935/21(907/956/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Демчан О.І.,

відповідача-1 - Краснікова О.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - Кордас Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Малех І.Б.)

у справі №907/935/21(907/956/22)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про визнання недійсним договору поставки №28-09/2019 від 28.09.2019

в межах справи №907/935/21

за заявою Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа №907/935/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" (далі - ТОВ "ВАССТЕЛ").

Стислий виклад позовних вимог

2. У грудні 2022 року розпорядник майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" (далі - ТОВ "БСП ОІЛ") і ТОВ "ВАССТЕЛ"; просив суд визнати недійсним договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, укладений між відповідачами.

3. Позивач стверджує, що вказаний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно з метою формування штучної "дружньої" кредиторської заборгованості та здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо цього товариства.

4. Позивач вважає, що договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 є правочином, щодо якого є заінтересованість в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Ураховуючи невиконання ТОВ "ВАССТЕЛ" договору поставки у повному обсязі, під час його укладання сторони заздалегідь усвідомлювали, що вказаний договір в частині оплати ТОВ "ВАССТЕЛ" виконаний не буде, укладали його за відсутності у ТОВ "ВАССТЕЛ" наміру його виконувати та за обізнаності і згоди ТОВ "БСП ОІЛ" на відсутність такого виконання.

5. Позивач зазначає, що ТОВ "ВАССТЕЛ" до відкриття провадження у справі про банкрутство мало об`єктивну можливість погасити заборгованість, проте умисно не сплачувало коштів, а ТОВ "БСП ОІЛ" умисно не вживало заходів для стягнення заборгованості. Відповідачі діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно уклали договір без мети його реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам ТОВ "ВАССТЕЛ", що у розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є зловживанням правом.

6. На думку розпорядника майна, укладення ТОВ "ВАССТЕЛ" оспорюваного договору наразі завдає збитки реальному кредитору боржника - Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ДПАТ "НАК "Украгролізинг"), оскільки визнання ТОВ "БСП ОІЛ" кредитором у справі №907/935/21 про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" та набуття вказаним кредитором контролю над комітетом кредиторів боржника значно ускладнює або навіть унеможливлює погашення вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в межах процедури банкрутства ТОВ "ВАССТЕЛ".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. 28.09.2019 ТОВ "БСП ОІЛ" (постачальник) і ТОВ "ВАССТЕЛ" (покупець) уклали договір поставки №28-09/2019, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за отримані будматеріали (товар), зазначений в асортименті, кількості та ціні, визначених у специфікації до цього договору (п. 1.1).

8. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Даний договір не виключає можливість відпуску товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати фактичної поставки товару, якщо інші умови не передбачені додатковою угодою (п. 3.1).

9. Специфікацією до договору поставки від 28.09.2019 визначено перелік та кількість одиниць товару 25, що складається з будівельних матеріалів, вартість товару визначена в сумі 1472527,98 грн.

10. За видатковою накладною №1296 від 30.09.2019 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн.

11. Здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019 та квитанції про прийняття податкової накладної, копії яких наявні у матеріалах справи. Докази оплати вартості товару відсутні.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 позов задоволено. Визнано недійсним договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019. Здійснено розподіл судового збору.

13. Господарський суд першої інстанції визнав встановленим факт відсутності господарської операції за договором поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, оскільки керівник боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" не передав арбітражному керуючому Демчану О.І. документів бухгалтерського обліку і погодився з твердженням арбітражного керуючого, що встановлені судом факти дають підстави вважати, що оспорюваний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно із метою формування штучної "дружньої" кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 скасовано та ухвалено нове рішенням, яким у задоволенні позову відмовлено.

15. Постанова мотивована тим, що видатковою накладною №1296 від 30.09.2019 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн. Здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019 та квитанції про прийняття податкової накладної, копії яких наявні у матеріалах справи.

16. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони уклали договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, та вчиняли дії на виконання цього договору (постачальник передав, а покупець прийняв товар), що вказує на справжність намірів сторін договору створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином. Те, що ТОВ "ВАССТЕЛ" не розрахувалося за отриманий товар не дає підстав вважати договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 фіктивним або фраудаторним.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. Розпорядник майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражний керуючий Демчан О.І. (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 залишити в силі.

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19. Так, скаржник вказує, що господарський суд апеляційної інстанції порушив норми, встановлені ч. 4 ст. 74 ГПК України та ст.ст. 13 215 ЦК України, застосувавши їх за відсутності висновків Верховного Суду щодо визнання недійсним договору поставки, укладеного між боржником та кредитором, за відсутності достатніх доказів реальності відповідної господарської операції.

20. Крім того, скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу (родового щодо договору поставки), укладеного боржником у період, коли у нього уже наявна значна кредиторська заборгованість, з метою нарощення "штучної" кредиторської заборгованості, викладені у постанові від 19.01.2023 у справі №925/1248/21(925/111/22).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. До Верховного Суду від ТОВ "БСП ОІЛ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "БСП ОІЛ" просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

22. ТОВ "БСП ОІЛ" зазначає, що висновки, зроблені Верховним Судом у справі №925/1248/21(925/111/22), не можуть бути застосовані до обставин справи, що розглядається, оскільки вони не є подібними.

23. ТОВ "БСП ОІЛ" зауважує, що господарський суд апеляційної інстанції встановив факт передачі товару за договором поставки, отже визнання його фіктивним суперечить змісту ст. 234 ЦК України, а також судовій практиці Верховного Суду.

24. У відзиві вказано, що договір поставки укладений ТОВ "БСП ОІЛ" та боржником в рамках видів економічної діяльності кожного з учасників, що містяться в ЄДР, а саме для ТОВ "БСП ОІЛ" код КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, для боржника код КВЕД 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику.

25. Крім того, ТОВ "БСП ОІЛ" вважає, що твердження скаржника про ненадання боржником документів, які б підтверджували відображення у фінансовій звітності надходження таких запасів на підприємство (розшифровки фінансової звітності тощо) не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні всі первинні документи, які містять відомості про господарську операцію відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

26. Також ТОВ "БСП ОІЛ" у відзиві зазначає, що у позовній заяві заявник ставить виключно питання про недійсність договору поставки, без застосування наслідків такої недійсності у спосіб реституції, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

27. До Верховного Суду від ДПАТ "НАК "Украгролізинг" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору поставки.

29. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

30. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

31. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

32. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

33. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

34. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

35. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

36. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).

37. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

38. Частинами 1, 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

39. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

40. Суд апеляційної інстанції у цій справі встановив, що сторони виконували оспорюваний договір поставки, підтвердженням чого є, зокрема, видаткова накладна №1296 від 30.09.2019, згідно з якою постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн. Здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019, копія якої і квитанції про прийняття податкової накладної наявні у матеріалах справи.

41. Окрім того, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 у цій справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" було визнано грошові вимоги ТОВ "БСП ОІЛ", що виникли в тому числі за договором поставки №28-09/2019. Вказана ухвала набрала законної сили та учасниками справи про банкрутство не оскаржувалася. При цьому, відповідно до змісту цієї ухвали, в судовому засіданні розпорядник майна Демчан О.І. заявив, що за результатами додаткової перевірки достовірність вимог кредитора підтверджено, вони визнані в повному обсязі за заявленою черговістю, про що розпорядником майна подано повідомлення про розгляд.

42. Верховний Суд погоджується із висновком господарського суду апеляційної інстанції, що укладення та виконання спірного договору поставки свідчить про справжність намірів сторін правочину створити правові наслідки, обумовлені ним, тобто на реальне настання правових наслідків. Верховний Суд також вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції в цій справі, що неналежне виконання ТОВ "ВАССТЕЛ" своїх зобов`язань за договором в частині оплати за отриманий товар не дає підстав вважати укладений договір фіктивним чи спрямованим на унеможливлення в майбутньому задоволення вимог іншого кредитора ДПАТ "НАК "Украгролізинг".

43. Щодо критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, Верховний Суд зазначає таке.

44. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

45. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

46. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

47. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

48. Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

49. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (подібні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19(905/2445/19) від 24.11.2021).

50. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)).

51. У цій справі, оцінивши в сукупності обставини щодо укладення та виконання спірного договору поставки (28.09.2019), дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" (22.12.2021), дати укладення боржником з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" договорів лізингу (листопад 2018 року) і виникнення зобов`язань у боржника за договорами лізингу (рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/488/20 від 24.02.2021 та у справі №907/489/20 від 24.02.2021), господарський суд апеляційної інстанції не погодився із висновками господарського суду першої інстанції про укладення договору поставки "про людське око" з метою штучного створення кредиторської заборгованості та підготовки ТОВ "ВАССТЕЛ" до майбутнього банкрутства.

52. Враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції вказану вище послідовність обставин, Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції про відсутність ознак укладення спірного договору з наміром зловживати правами, доведення до банкрутства ТОВ "ВАССТЕЛ", ухилення ТОВ "ВАССТЕЛ" від зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором ДПАТ "НАК "Украгролізинг".

53. Проаналізувавши зміст судового рішення, на яке посилається позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу (родового щодо договору поставки), укладеного боржником у період, коли у нього уже наявна значна кредиторська заборгованість, з метою нарощення "штучної" кредиторської заборгованості, викладені у постанові від 19.01.2023 у справі №925/1248/21(925/111/22), з огляду на таке.

54. Так, у справі №925/1248/21(925/111/22), одним із спірних питань, яке мав вирішити Верховний Суд було "чи може бути визнаний недійсним укладений боржником договір купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким ним більш ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство придбано бездокументарні прості іменні акції, в той час як у нього була наявна заборгованість перед іншими кредиторами, а операції з цінними паперами не є основним видом його діяльності?".

55. Водночас на відміну від зазначеної справи, у справі, що переглядається, договір поставки між ТОВ "БСП ОІЛ" і боржником укладений до виникнення заборгованості боржника перед ДПАТ "НАК "Украгролізинг". Крім того, господарські суди у цій справі не встановили обставин, що господарські операції між ТОВ "БСП ОІЛ" та боржником за договором поставки не є основним видом діяльності цих учасників.

56. Отже, змістовний критерій спірних правовідносин у справі, що розглядається, та у справі №925/1248/21(925/111/22), є різним.

57. Як вже зазначалося вище, дослідивши послідовність обставин цієї справи, господарський суд апеляційної інстанції встановив відсутність ознак формування "дружньої" кредиторської заборгованості сторонами спірного правочину з метою унеможливлення задоволення вимог кредитора ДПАТ "НАК "Украгролізинг", заборгованість перед яким виникла значно пізніше оспорюваного правочину. Натомість, скаржником протилежного не доведено.

58. Доводи скаржника про те, що відповіді керівника боржника на поставлені арбітражним керуючим запитання щодо реальності поставок за спірним договором не підкріплені доказами, Верховний Суд відхиляє та звертає увагу, що позивач не звертався до суду в порядку ст. 81 ГПК України з клопотанням про витребування доказів. Натомість, як не заперечує сам скаржник, керівник боржника надав відповіді на поставлені запитання в тому об`ємі, в якому вважав за потрібне.

59. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції обставин щодо схвалення плану санації боржника, узгоджених дій відповідачів та мети завдання шкоди ДПАТ "НАК "Украгролізинг" Верховний Суд оцінює як такі, що спрямовані на повторне встановлення обставин справи та переоцінку доказів, однак такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу положень ст. 300 ГПК України.

60. Посилання скаржника на визнання недійсним в іншій судовій справі правочину (договір позики) укладеного ТОВ "ВАССТЕЛ", Верховний Суд не бере до уваги, позаяк результат вирішення спору у цій справі та справі, на яку посилається скаржник, зумовлений конкретними фактичними обставинами у кожній з цих справ.

61. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №907/935/21(907/958/22) з подібними правовідносинами, яка була ухвалена після подання касаційної скарги.

62. Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

63. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції порушив норми, встановлені ч. 4 ст. 74 ГПК України та ст.ст. 13 215 ЦК України, застосувавши їх за відсутності висновку Верховного Суду щодо визнання недійсним договору поставки, укладеного між боржником та кредитором, за відсутності достатніх доказів реальності відповідної господарської операції.

64. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

65. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

68. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №907/935/21(907/956/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков