ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 907/998/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: Ракущинець А.А.,
кредитора: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2022 (суддя Пригуза П.Д.)
у справі №907/998/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви
1. ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
2. Заява мотивована неспроможністю задовольнити заборгованість за валютним кредитом, що забезпечений іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира), яка є єдиним місцем проживання сім`ї Боржника, інакше, ніж через реструктуризацію заборгованості відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2022, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів Боржника відповідно до плану реструктуризації, затверджено план реструктуризації зобов`язань Боржника (далі - План реструктуризації), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, заборонено Боржнику відчужувати майно.
4. Судові рішення мотивовані встановленням обставин неспроможності виконання Боржником зобов`язань за валютним кредитом, забезпеченим іпотекою нерухомого майна - Квартири, а також відповідності Плану реструктуризації умовам, визначеним пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
5. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову Боржнику у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
6. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу сьомого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ за обставин більшої вартості предмету забезпечення, аніж розмір визнаних грошових вимог кредитора.
7. Банк вважає, що господарський суд затвердив План реструктуризації, який не відповідає вимогам пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, оскільки: суд помилково ототожнив поняття "розмір вимог, що визнаються господарським судом" із поняттям "розмір вимог, що підлягають погашенню"; суд не врахував відсутність іншого альтернативного порядку визначення розміру вимог, які підлягають погашенню, аніж розмір ринкової вартості предмету забезпечення.
8. На думку Банку, розміром вимог, що підлягають погашенню за планом реструктуризації, є розмір ринкової вартості предмету забезпечення, який може бути зменшений у разі, якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково виконав зобов`язання за кредитним договором. Натомість у цій справі господарський суд затвердив План реструктуризації, в якому визначено розмір погашення в сумі визнаних грошових вимог, а не в розмірі вартості предмету забезпечення, і саме розмір визнаних грошових вимог за Планом реструктуризації зменшено на відповідні величини згідно з абзацом восьмим розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
10. Боржник заперечує проти доводів скаржника про те, що погашення повинно здійснюватися в розмірі не менше вартості квартири, навіть якщо розмір боргу менше такої вартості, та вважає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували баланс інтересів боржника та кредитора.
11. Також Боржник наголошує, що звернення його до господарського суду не є намаганням уникнути виконання судового рішення Ужгородського міськрайонного суду, адже рішення суду не змінює суті кредитного договору, а встановлює суму боргу, тоді як оскаржувана ухвала суду першої інстанції в цій справі встановлює порядок погашення такого боргу в порядку та спосіб, визначений законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Між Банком та Боржником укладений договір №MKZ7GF0131 від 05.08.2005 (далі - Кредитний договір) про надання кредитних коштів готівкою через касу строком до 03.08.2025 включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 32268,00 доларів США, у тому числі в сумі 25000,00 доларів США на придбання двокімнатної Квартири, у сумі 2018,00 доларів США на оплату страхових платежів страхування нерухомості, 5250,00 доларів США на особисте страхування, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії в розмірі 3% від суми виданого кредиту спочатку в момент надання кредиту та щомісячної комісії 0,18% (п. 1.1 Кредитного договору).
13. Відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у пункті 1.1 договору. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, передбачених у пунктах 1.1, 2.3.1, 2.3.2, 3.3 договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійному від вказаного у пункті 1.1 договору, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в пункті 1.1 договору суму щомісячного платежу по кредиту разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного кредиту.
14. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором Банк та Боржник уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки від 05.08.2005 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого в іпотеку банку передано належну позичальнику на праві власності Квартиру загальною площею 50,4 м2. Сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 127386,00 грн.
15. За період дії Кредитного договору Банк видав Позичальнику готівкою 25000,00 доларів США та шляхом оплати страхування (що збільшувало тіло виданого кредиту, на яке нараховувались відсотки) 2289,8 доларів США, у тому числі: 04.08.2006 - 349,58 доларів США; 03.08.2007 - 350,37 доларів США; 04.08.2008 - 375,45 доларів США; 04.08.2009 - 219,30 доларів США; 04.08.2010 - 219,00 доларів США; 04.08.2011 - 215,04 доларів США; 06.08.2012 - 210,74 доларів США; 06.08.2013 - 209,12 доларів США; 04.08.2014 - 141,2 доларів США.
16. У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо строків оплати кредитних платежів Банк звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про стягнення з Боржника заборгованості в розмірі 19110,97 доларів США, що за курсом 21,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.06.2015 складає 404579,23 грн.
17. Банк у позовній заяві зазначив, що станом на 25.06.2015 заборгованість складається із: 18134,84 доларів США заборгованості за кредитом, 777,63 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, 135,00 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом, 63,50 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
18. Відповідно до наданого Боржником звіту про оцінку майна від 26.01.2022, виконаного ПП "Академія Оцінки і Права", ринкова вартість Квартири без урахування ПДВ становить 739000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
19. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
20. У розумінні КУзПБ боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (ст. 1 КУзПБ).
21. Щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника (ч. 2 ст. 6 КУзПБ).
22. За наданим у статті 1 КУзПБ визначенням, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
23. Загальний порядок здійснення зазначеної процедури врегульований розділом ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
24. Зокрема, у статті 124 КУзПБ встановлені загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, перелік відомостей, що мають бути зазначені у плані реструктуризації боргів боржника тощо.
25. Разом з тим пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ (у редакції, чинній на момент звернення Боржника із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність) установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом (абзац перший).
26. Так, у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом (абзац другий).
27. Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом (абзац четвертий).
28. План реструктуризації, що відповідає вимогам цього пункту, вважається підтриманим забезпеченим кредитором у частині вимог такого забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (абзац вісімнадцятий).
29. Дослідивши надані Боржником докази, які підтверджують, зокрема, його зобов`язання перед Банком, доходи і видатки, майновий стан, право власності на нерухоме майно тощо, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у Боржника права на реструктуризацію заборгованості відповідно до положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
30. Звертаючись із касаційною скаргою, Банк не заперечує наявність необхідних передумов для застосування до спірної заборгованості Боржника положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, однак доводить невідповідність запропонованого Боржником та затвердженого місцевим господарським судом Плану реструктуризації вимогам зазначеного пункту Кодексу щодо розміру грошових вимог, які підлягають погашенню в процесі реструктуризації заборгованості. Розглянувши аргументи Банку, якими обґрунтована касаційна скарга, Верховний Суд вважає їх помилковими з огляду на таке.
31. За вимогами пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня (абзац шостий).
32. Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом (абзац сьомий).
33. У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково виконав зобов`язання за кредитним договором, а саме частково сплатив кредит та відсотки за користування кредитом, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується на більшу з таких величин: відсоток основного боргу за кредитом, погашений боржником до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; відсоток загальної вартості кредиту для споживача, розрахованої відповідно до законодавства про споживче кредитування на дату укладення договору про надання кредиту в іноземній валюті, погашений боржником до дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (абзаци восьмий - десятий).
34. У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів: розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором; на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт; строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років, якщо кредитором і боржником не погоджено інший строк (абзаци одинадцятий - чотирнадцятий).
35. Прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою, що визначається як різниця між розміром вимог забезпеченого кредитора, визнаних господарським судом у справі про неплатоспроможність боржника, та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, здійснюється після повного виконання зобов`язань боржником за реструктуризованим зобов`язанням на підставі рішення господарського суду, визначеного статтею 129 цього Кодексу (абзац двадцятий).
36. З аналізу наведених положень Кодексу вбачається, що ними передбачений алгоритм, за яким визначається розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню, що включає послідовність таких дій:
- визначення складу і розміру грошових вимог за відповідними забезпеченими зобов`язаннями в національній валюті без урахування штрафних санкцій та пені;
- визначення ринкової вартості переданого в забезпечення майна, в залежності від якої погашаються вимоги кредитора, та списується залишок заборгованості;
- зменшення розміру вимог, які підлягають погашенню, в разі часткового виконання боржником зобов`язання за кредитним договором до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- зменшення розміру вимог, які підлягають погашенню, на 10 відсотків за відповідних умов.
37. З огляду на викладене Верховний Суд вважає слушним твердження Банку про те, що положення пункту 5 розділу "Перехідні та прикінцеві положення" КУзПБ розрізняють терміни "розмір визнаних грошових вимог" та "розмір вимог, що підлягають погашенню за планом реструктуризації", які не є тотожними, адже розмір вимог, що підлягають погашенню, остаточно визначається саме за наслідками реструктуризації відповідної заборгованості фізичної особи, тобто визнаних судом забезпечених вимог кредитора шляхом їх зменшення за наявності передбачених законом підстав.
38. Однак, на переконання Верховного Суду, аналіз положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не надає підстав для висновку, про те, що базовим розміром вимог, які підлягають погашенню за планом реструктуризації, є розмір ринкової вартості предмету забезпечення. За змістом абзаців шостого і сьомого цього пункту в їх системному взаємозв`язку з іншими положеннями КУзПБ, погашенню підлягають саме визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора (склад і розмір яких визначається в національній валюті за відповідним курсом без урахування штрафних санкцій та пені) після здійснення їх реструктуризації.
39. При цьому обмеження вимог, які підлягають погашенню, розміром ринкової вартості переданого в іпотеку майна з прощенням залишку заборгованості є одним із елементів такої реструктуризації, який визначає наслідки недостатньої вартості предмету іпотеки для покриття всієї вимоги кредитора у вигляді прощення решти залишку заборгованості.
40. Водночас ототожнення розміру вимог, які підлягають погашенню, із розміром ринкової вартості іпотечного майна означало б ігнорування положень абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ і розміру кредитних зобов`язань боржника, неспроможність виконання яких свідчить про його неплатоспроможність, та погашення натомість іншого зобов`язання в розмірі, визначеному оцінювачем зазначеного майна. Наведене не відповідало б змісту реструктуризації як зміни способу та порядку виконання зобов`язань боржника при тому, що конструкція абзацу сьомого вказаного пункту КУзПБ не свідчить про виникнення на його підставі у боржника обов`язку з відшкодування кредитору повної ринкової вартості іпотечного майна. Абзацом сьомим пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ врегульовано порядок дій коли розмір визнаних господарським судом грошових вимог перевищує ринкову вартість квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги кредитора.
41. Натомість якщо сума визнаних господарським судом грошових вимог менша ринкової вартості іпотечного майна не виключається зменшення такої суми від в порядку передбаченому абзацами 8,9 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзП, оскільки КУзПБ не містить прямої заборони на таке зменшення, як і не містить вказівки на те, що базою для розрахунку зменшення розміру вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню.
42. Крім того, у випадку перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором така заміна кредитного зобов`язання на інше (більше за розміром) зобов`язання в розмірі вартості іпотечного майна не сприяла б реалізації мети реструктуризації - відновленню платоспроможності боржника, а також зниженню рівня соціальної напруженості та захисту прав на житло валютних позичальників, які отримали позику під заставу житла у період стрімких валютних коливань.
43. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає помилковим твердження Банку про те, що спрощена процедура неплатоспроможності валютних іпотек спрямована на погашення вимог у розмірі вартості предмету забезпечення взамін невчинення кредитором дій щодо звернення стягнення на цей предмет забезпечення.
44. Верховний Суд враховує, що хоча кредитор і є забезпеченим лише у межах вартості предмета застави, однак при укладенні іпотечного договору максимальна вартість предмета іпотеки не обмежується розміром основного зобов`язання. Тобто сума боргу за укладеним між боржником і банком кредитним договором (у тому числі з урахуванням процентів за користування кредитом, комісій тощо) може бути значно меншою за вартість іпотечного майна. І в такому випадку покладення на боржника обов`язку зі сплати кредитору повної ринкової вартості належного йому житла, переданого в іпотеку, становило б надмірний тягар для нього та нівелювало б сутність реструктуризації як судової процедури, спрямованої на відновлення платоспроможності боржника.
45. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що передбачений пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ особливий порядок здійснення процедури реструктуризації спрямований не просто на врегулювання проблемної заборгованості, а й одночасне забезпечення захисту прав людини в контексті недопущення порушення права на житло тих осіб, що отримали кредити в іноземній валюті до того, як відбулись значні валютні коливання. Водночас неможливість боржника вчасно виконати вимоги за таким валютним кредитом, забезпечені іпотекою належного йому життя, не має прямої залежності ані від ринкової вартості такого житла як такої, ані від її співвідношення із розміром основного зобов`язання.
46. З огляду на викладене Верховний Суд також вважає помилковим у цьому контексті ствердження Банку про те, що перед зверненням до господарського суду із наміром реструктуризувати свою заборгованості боржник повинен оцінити всі "за" та "проти" майбутньої ініційованої ним процедури. Викладені в пункті 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ положення містять універсальні правила для всіх суб`єктів, які відповідають ознакам цієї норми, та можливість їх реалізації не обумовлена співвідношенням між ринковою вартістю іпотечного майна та розміром вимог кредитора. При цьому особливості застосування зазначеної процедури щодо боржників, ринкова вартість іпотечного майна яких є більшою за розмір їх зобов`язань перед банком, чітко врегульовані, зокрема, в абзаці дванадцятому вказаного пункту КУзПБ.
47. Водночас викладені у касаційній скарзі доводи щодо балансу інтересів зводяться до незгоди Банку із застосуванням процедури реструктуризації до Боржника за особливою процедурою та зменшенням внаслідок цього розміру вимог, що підлягають погашенню, з огляду на затягування, на його думку, Боржником розгляду цивільної справи Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/8600/15-ц за позовом Банку до Боржника про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Однак з`ясування питань щодо наявності чи відсутності зловживання Боржником своїми процесуальними правами під час розгляду зазначеної цивільної справи, дотримання Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області вимог щодо розгляду справи протягом розумного строку виходять за межі предмету розгляду господарської справи, що розглядається.
48. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що під час затвердження Плану реструктуризації місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із розміру вимог Банку, що підлягають погашенню, у сумі 403622,83 грн, яка визначена з огляду на розмір заборгованості Боржника за Кредитним договором (у тому числі заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом) за курсом долара США відносно гривні станом на дату відкриття провадження у справі з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту у зв`язку з частковим виконанням зобов`язань за Кредитним договором.
49. За змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції при її ухваленні прийняв до уваги вимоги абзацу сьомого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та правильно не застосував її положення щодо прощення (списання) залишку заборгованості в порядку, визначеному цим пунктом, адже визнані господарським судом вимоги Банку є меншими за розмір ринкової вартості переданої в іпотеку Квартири.
50. При цьому затверджений місцевим господарським судом План реструктуризації передбачає погашення вимог Банку протягом 15 років із встановленням відсоткової ставки у розмірі 9,93% (обчисленої, виходячи з розміру українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні - 8,93%, збільшеного на 1 процентний пункт), що відповідає вимогам абзаців одинадцятого, тринадцятого і чотирнадцятого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій, не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених ними обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
52. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
53. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2022 у справі №907/998/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков