ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, - Вилегжаніна М. В.,

за участю представників сторін:

прокуратури - Біньковської А. В.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівський завод МК"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 (судді: Орєшкіна Е. В. - головуючий, Дармін М. О., Широбокова Л. П.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 (суддя Азізбекян Т. А.) у справі

за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівський завод МК"

про відшкодування збитків у розмірі 1 152 574,58 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2018 року заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівський завод МК" (далі - ТОВ "Василівський завод МК") на користь Державного бюджету України 1 152 574,58 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті забруднення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки додержання ТОВ "Василівський завод МК" вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було виявлено факт завдання державі збитків, зумовлених забрудненням земельної ділянки у загальному розмірі 1 152 574,58 грн, які наразі залишаються невідшкодованими. Прокурор також зазначив, що державна екологічна інспекція не вжила заходів щодо стягнення з ТОВ "Василівський завод МК" в судовому порядку зазначених збитків, що свідчить про неналежний захист інспекцією законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення цього позову.

1.2. Державна екологічна інспекція у Запорізькій області у поясненнях підтримала позов, наголосивши, що вимоги про стягнення з відповідача спірної суми збитків є обґрунтованими.

1.3. ТОВ "Василівський завод МК" у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, зазначивши, зокрема, про те, що позивач не конкретизував кадастровий номер забрудненої земельної ділянки; земельна ділянка за адресою: м. Василівка, вул. Промислова 3-А, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мерінос"; виявлені забруднення не пов`язані з виробничою діяльністю відповідача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Василівський завод МК" на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Василівської міської ради суму 1 152 574,58 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті забруднення земельної ділянки, та зараховано цю суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами".

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що визнав підставою для стягнення з нього заявлених збитків.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Василівський завод МК", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та посилається на пункти 1, 3, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу. Зокрема, скаржник вважає, що суди в оскарженому рішенні застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді); наголошує, що суди не дослідили повно та всебічно зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема листів від 28.12.2017, від 09.10.2017, висновку експерта; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання щодо дослідження або огляду оригіналів доказів, заявленого представником відповідача з причин сумнівів щодо відповідності наданих прокурором копій оригіналам документів. Скаржник також наголошує, що у наведеному випадку не існувало об`єктивних причин для подання позову прокурором, що, на його думку, свідчить про незаконність участі прокурора у цій справі; вважає недоведеним розмір завданої державі шкоди та акцентує на неправильному визначенні площі та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щодо якої нараховані збитки, що призвело до завищення розміру збитків під час його обчислення. Крім того, скаржник посилається на те, що копія висновку експертизи була подана прокурором до суду з порушенням процесуального строку, без обґрунтування поважності причин неподання такого доказу в установлений строк; такий висновок має характер припущень через неповноту досліджень; до того ж у держаної екологічної інспекції не було повноважень на проведення позапланової перевірки щодо дотримання природоохоронного законодавства.

3.2. Від Державної екологічної інспекції Південного округу надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому позивач просив здійснити процесуальне правонаступництво у спірних правовідносинах, а саме замінити позивача у справі - Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області на Державну екологічну інспекцію Південного округу та залучити до участі у справі № 908/125/18 позивача - Державну екологічну інспекцію Південного округу.

3.3. Від Державної екологічної інспекції Південного округу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому інспекція просить залишити без змін рішення і постанову у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.4. Від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить залишити без змін рішення і постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 12.04.2017 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області видала наказ № 143 та направлення № 112 щодо проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства суб`єктом господарювання ТОВ "Василівський завод МК" у період із 13.04.2017 по 27.04.2017.

За результатами проведеної перевірки державна екологічна інспекція склала акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в якому зазначено, що ТОВ "Василівський завод МК" використовує дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 3,481 га для обслуговування взуттєвої фабрики, розташовану за адресою: м. Василівка, вул. Московська, 51 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 096106, акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів № 020526600001 від 30.03.2005; та земельну ділянку площею 6,7451 га для розміщення та обслуговування комплексу будівель, розташовану за адресою: м. Василівка, вулиця Промислова, 3-А, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 072970, акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів № 020926600002 від 21.09.2009. В акті зазначено, що проєкт землеустрою на час перевірки не надано; межі земельної ділянки в натурі не винесені; територія не огороджена, має вільний доступ, є зруйновані залізобетонні будівлі (споруди); рельєф місцевості з нерівностями, є поглиблення, в якому на час перевірки була рідина невідомого походження (орієнтовною площею 3 200 м2) та виробничі відходи ТОВ "Василівський завод МК" (відходи взуттєвого виробництва), які частково були зафіксовані під рідиною та на території навколо, які засипані ґрунтом (глиною), обсяг несанкціоновано розміщених виробничих відходів підприємства встановити неможливо. На час обстеження земельної ділянки будь-які роботи не проводилися, наявні сліди від важкої будівельної спеціалізованої техніки. Керівником підприємства надані письмові пояснення, які додаються до акта.

В акті зазначено, що заходи щодо запобігання забрудненню земель хімічними речовинами, відходами, стічними водами не здійснюються, позаплановою перевіркою встановлено несанкціоноване розміщення виробничих відходів ТОВ "Василівський завод МК", що утворюються при здійсненні технологічного процесу виробництва взуття (обрізки шкіри, хутра, гуми, поролону, текстилю, рідини невідомого походження тощо), на земельній ділянці за адресою: м. Василівка, вул. Промислова, 3-А.

Акт перевірки підписано директором ТОВ "Василівський завод МК" Шереметом О. М., виконавчим директором Цибульняк В. А., головним інженером Кобою В. В.

27.04.2017 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області склала протокол про адміністративне правопорушення № 006337 стосовно директора ТОВ "Василівський завод МК" Шеремета О. М., а 05.05.2017 винесла припис № 19/02-ПЗ про вжиття ТОВ "Василівський завод МК" заходів для ліквідації забруднення хімічними речовинами, виробничими відходами, стічними водами земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Василівка, вул. Промислова, 3-А. Також 05.05.2017 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області винесла постанову про накладення адміністративного стягнення у виді стягнення з директора товариства штрафу в розмірі 1 700 грн.

Суди попередніх інстанції також установили, що під час проведення позапланової перевірки фахівцями Державної екологічної інспекції у Запорізькій області складено акт відбору проб від 13.04.2017 відповідно до вимог ГОСТ 17.4.3.01-83 "Охорона природи. Ґрунту. Загальні вимоги до відбору проб", який підписаний виконавчим директором ТОВ "Василівський завод МК" Цибульняк В. А.

Згідно з протоколом № 6-17 вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 24.04.2017 відповідно до акта відбору проб ґрунтів від 13.04.2017 № 11-17 відділом інструментально-лабораторного контролю, атестованим на право виконання вимірювань (свідоцтво про атестацію від 05.07.2013 № СЕ-15-2013, чинний до 05.07.2017, виданий Державним підприємством "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації), проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території ТОВ "Василівський завод МК" вул. Московська, 51, м. Василівка (земельна ділянка на вул. Промисловій, 3-А). За результатами вимірювання встановлено: цинк - 30,64, нормований вміст - 19,12; хлориди - 145,55, нормований вміст - 99,40; кальцій (водна витяжка) - 2170,00, нормований вміст - 100,00; хлориди - 738,40, нормований вміст - 99,40; цинк - 37,32, нормований вміст - 19,12.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області здійснила розрахунки розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці, розташованій за адресою: Запорізька обл., м. Василівка, вул. Промислова, 3-А, а саме: цинк - 783 496,80 грн; хлориди - 209 476,58 грн; хлориди - 159 601,20 грн.

Згідно з інформацією, викладеною у листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.05.2017 № 0-8-0.223-267/102-17, земельна ділянка площею 6,7451 га, кадастровий номер 2320910100:06:045:0001, належить до земель промисловості; вартість 1 м2 земель промисловості за цим кварталом з урахуванням коефіцієнта індексації становить 120,91 грн, відповідно, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6,7451 га становить 8 155 500,41 грн.

За змістом державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020926600002, виданого ТОВ "Василівський завод МК", зазначене товариство є власником земельної ділянки площею 6,7451 га на вул. Промисловій 3-А, м. Василівка.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.12.2017 щодо нерухомого майна - комплексу будівель у м. Василівка, на вул. Промисловій, будинок 3, державна реєстрація права приватної власності проведена за ТОВ "Василівський завод МК" (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності САС № 231485, від 06.07.2009, видано Василівською міською радою).

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області зверталася до ТОВ "Василівський завод МК" із претензіями щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі на загальну суму 1 152 574,58 грн, які товариство залишило без задоволення.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, про стягнення з ТОВ "Василівський завод МК" на користь Державного бюджету України 1 152 574,58 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в результаті забруднення земельної ділянки.

У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави, оскільки порушення природоохоронного законодавства спричиняє шкоду державі; визначив, що позов подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який дієвих заходів щодо стягнення спірних збитків не вжив.

4.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)".

За змістом статей 74 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Проте, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, обмежившись загальним посиланням на обґрунтування і наведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, не надав оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявність/відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, не дослідив чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував і в судовому рішенні їх не зазначив.

З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді).

4.5. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель" Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно з положеннями статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Таким чином, під час вирішення відповідних спорів суди мають надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

Втім, обмежившись загальним посиланням на те, що розрахунок розміру шкоди здійснено позивачем відповідно до Методики, суди таких своїх висновків належним чином не мотивували, не звернули уваги на те, що основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (пункт 4.2 Методики); згідно з пунктом 4.7 Методики (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а згідно із частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом. Натомість, як свідчать матеріали справи, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі листа відділу у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.05.2017 № 0-8-0.223-267/102-17. Як наголошував відповідач, такий розрахунок є завищеним, оскільки в його основу покладено завищені дані стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, відповідно до пункту 4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (чинного на час проведення перевірки), до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб`єкта господарювання, що перевіряється; в акті перевірки також зазначається інформація, пов`язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об`єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально (пункт 4.14 цього Порядку).

Водночас за змістом додатку 7 Методики джерелом визначення площі забрудненої ділянки є акт про забруднення земель та матеріали спеціальних вишукувань.

Отже, спосіб та порядок визначення площі забрудненої земельної ділянки також мають бути підтверджені документально. Проте у справі немає матеріалів спеціальних вишукувань, а також плану-схеми земельної ділянки із зазначенням відповідних площ забруднення та відбору проб ґрунтів, який є додатком № 1 до акта відбору проб ґрунтів від 13.04.2017, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на викладене, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним, оскільки суди не дослідили усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Ураховуючи наведене, зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, а касаційну скаргу - задовольнити. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, задоволення клопотання позивача про заміну його правонаступником є передчасним.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівський завод МК" задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 і рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 у справі № 908/125/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак