ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1624/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» - Чуфарова В.М.,

Запорізького комунального підприємства

міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «ПК Індустрія» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 (у складі колегії суддів: Подобєд І.М. (головуючий), Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 (суддя Проскуряков К.В.)

у справі № 908/1624/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис»

до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія»,

про визнання недійсним акта (рішення) суб`єкта господарювання у сфері організації та здійснення господарської діяльності - протоколу про визначення переможцем закупівлі через систему електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» (далі - ТОВ «ТД Ирбис») звернулося до суду з позовом до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (далі - КП «Запоріжелектротранс»), у якому просило визнати недійсним акт (рішення) суб`єкта господарювання у сфері організації та здійснення господарської діяльності - протокол про визначення переможцем закупівлі через систему електронних торгів від 18.02.2019, прийнятий КП «Запоріжелектротранс» за результатом проведення допорогової закупівлі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення КП «Запоріжелектротранс» від 18.02.2019 про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» (далі - ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія») переможцем процедури закупівлі через систему електронних торгів не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача як учасника цієї процедури закупівлі, оскільки зазначене рішення ґрунтується на недостовірних відомостях, наданих ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», стосовно виробництва предмета закупівлі (підшипників), що вплинуло на прийняття відповідного рішення та визначення переможця.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для визнання недійсним рішення відповідача про визначення переможця закупівлі через систему електронних торгів, оскільки позивачем не доведено обставин порушення процедури закупівлі та як наслідок - прийняття незаконного рішення.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2020 року ТОВ «ТД Ирбис» подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 908/1624/19 за касаційною скаргою ТОВ «ТД Ирбис» з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

КП «Запоріжелектротранс» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

КП «Запоріжелектротранс», ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «ТД Ирбис», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні зазначеної справи судами попередніх інстанцій установлено, що 30.01.2019 для забезпечення виробничої потреби КП «Запоріжелектротранс» у підшипниках для транспортних засобів, які знаходяться на балансі підприємства, у електронній системі закупівель Prozorro відповідно до Порядку здійснення допорогових закупівель, затвердженого наказом ДП «Зовнішторгвидав України» від 13.04.2016 № 35, (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) оголошено допорогову закупівлю підшипників код ДК 021:2015 (СРV) 4444 (44440000-6) - Вальниці), очікуваною вартістю 877 000,00 грн (ідентифікатор закупівлі: UA-2019-01-3 0-003454 b).

12.02.2019 електронною системою закупівель ProZorro проведено аукціон, під час якого ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» запропонувало предмет закупівлі з ціновою пропозицією 481 145,90 грн з ПДВ, а ТОВ «ТД Ирбис» - з ціновою пропозицією 636 000,00 грн з ПДВ.

За результатами проведеного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія». Рішення про визначення переможця за результатами оцінки пропозицій оформлено 18.02.2019 протоколом про визначення переможця закупівлі через систему електронних торгів.

ТОВ «ТД Ирбис» не погодилося з таким рішенням відповідача та звернулося до суду з відповідним позовом, який обґрунтовано невідповідністю цього рішення вимогам законодавства, оскільки рішення про визначення переможцем закупівлі ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» прийнято на підставі недостовірних відомостей стосовно виробництва предмета закупівлі - підшипників, що вплинуло на прийняття такого рішення замовником, а зазначені дії ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» свідчать про недобросовісну конкуренцію під час проведення процедури закупівлі.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «ТД Ирбис», виходив із того, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин порушення процедури закупівлі та прийняття відповідачем за результатами закупівлі незаконного рішення, що відповідно до вимог чинного законодавства може бути підставами для визнання недійсним рішення про визначення переможця закупівлі через систему електронних торгів, оформлене протоколом від 18.02.2019.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ТД Ирбис» послалося на те, що висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ґрунтується на неналежній оцінці доказів, що є порушенням, зокрема, статей 74 79 194 ГПК і суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 921/319/17-г/11, від 10.05.2018 у справі № 908/1581/17, від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проте, постанови Верховного Суду, висновками у якій ТОВ «ТД Ирбис» обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справах, правовідносин у яких не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, а саме: у справі № 921/319/17-г/11 (постанова від 12.04.2018) предметом позову є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на нежитлову будівлю, заявлена до боржника у межах справи про банкрутство; у справі № 908/1581/17 (постанова від 10.05.2018) предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за договором перевезення, а у справі № 914/2505/17 (постанова від 27.11.2018) предметом позовів є вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та штрафних санкцій.

Отже, аналіз висновків, зроблених у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 908/1624/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 921/319/17-г/11, № 908/1581/17, № 914/2505/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом з урахуванням інших предмета і підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК у частині оскарження ТОВ «ТД Ирбис» постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у справі № 908/1624/19 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Крім того, ТОВ «ТД Ирбис» як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень також визначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтовану порушенням судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи положень частини 2 статті 74, статті 194 ГПК, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2).

За змістом статті 194 ГПК завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Так, ТОВ «ТД Ирбис» на обґрунтування своїх позовних вимог надало копію листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.03.2019 № 3803-05/10295-07, у якому наведено інформацію про те, що в Україні зареєстровано 14 підприємств-виробників підшипників, у переліку яких ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» відсутнє. Зазначене, на думку позивача, підтверджує факт подання ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» під час проведення процедури закупівлі недостовірної інформації стосовно виробництва підшипників, що вплинуло на прийняте відповідачем рішення та визначення переможця.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні справи, згідно з Технічними характеристиками предмета закупівлі та кваліфікаційними вимогами до учасників замовником закупівлі є КП «Запоріжелектротранс»; очікувана вартість закупівлі 877 000,00 грн з ПДВ; інформація про предмет закупівлі: підшипники - код ДК 021:2015 (СРV) 4444 (44440000-6) - Вальниці); виробництво підшипників: країни Європи.

За змістом пункту 8 Технічних характеристик предмета закупівлі та кваліфікаційних вимог до учасників останній повинен надати в електронному (сканованому) вигляді в складі своєї пропозиції наступні документи: копію свідоцтва про державну реєстрацію (для юридичних осіб та суб`єктів підприємців діяльності) (у разі наявності) або виписку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичної, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду (для фізичних осіб); копію свідоцтва (витягу) про реєстрацію платника податку на додану вартість (у разі, якщо учасник є платником ПДВ); копію свідоцтва (витягу) про реєстрацію платника єдиного податку (для платників єдиного податку); сертифікати якості, сертифікати відповідності або інші документи, що підтверджують якість та безпечність товару; копію документа на підтвердження статусу учасника закупівлі до виробника продукції (дилер; дистриб`ютор, тощо); копію (-ії) договору (-ів), що свідчить про поставку аналогічного товару на суму не менше 50,0 тис. грн, за будь-який період за останні 3 роки, а також складений у довільній формі лист-відгук (-и) від одного із даних контрагентів; копію або оригінал документа, що підтверджує повноваження щодо підпису договору та документи пропозиції учасника (виписка з протоколу засновників, наказ про призначення, довіреність або іншим документом тощо); копію статуту або інший установчий документ (1, 2 стор., та сторінка з повноваженнями директора); копію довідки (відомості) Статуправління про включення до ЄДРПОУ (за наявності); довідку, складену в довільній формі, із зазначенням повного найменування учасника, юридичної та фактичної адреси, контактних телефонів та банківських реквізитів учасника; довідку в довільній формі про погодження з проектом договору поставки, що додається.

Судами також встановлено, що ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія» на підтвердження відповідності своєї пропозиції вимогам закупівлі надало всі документи, які вимагалися відповідачем, зокрема:

- на підтвердження статусу учасника закупівлі до виробника продукції (дилер, дистриб`ютор, тощо) було надано довідку, що товариство є виробником продукції;

- відповідно до витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.01.2019 № 1004870308 одним із видів діяльності цього товариства за КВЕД-2010 зазначено код 28.15. «Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів»;

- у сертифікаті відповідності, зареєстрованому в реєстрі ДП «Харківстандартметрологія» за № UA.ХОДС.07.0395-18, термін дії з 26.07.2018 до 25.07.2019, зазначено, що виробником продукції є ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія»; у додатковій інформації наведено, що підшипники кочення торгової марки VBC виготовляються серійно з 26.07.2018 до 25.07.2019 з урахуванням гарантійного терміну зберігання, технічний нагляд за сертифікованою продукцією один раз на рік; цей сертифікат видано органом з сертифікації: ДП «Харківстандартметрологія», наказ від 30.03.2018 № 120, атестат про акредитацію від 17.12.2017 № 10119.

- згідно з Інформацією про предмет закупівлі від 06.02.2019 вих. № 12, наданою ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», ціна на товар включає в себе: вартість доставки, відвантаження, пакування, маркування, доставку, обов`язкові податки та збори, або будь-які інші витрати, а також суму ПДВ; предмет закупівлі: підшипники - код ДК 021:2015 (CPV) 4444 (44440000-6) - Вальниці); виробництво підшипників: країни Європи.

Разом із тим у листі від 30.07.2019 вих. № 3803-05/31407-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надало відповідь, в якій зазначено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», до видів діяльності якого відноситься код КВЕД-2010: 28.15 «Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів».

Відповідно до довідки про визначення класифікаційних даних Головного управління статистики у Харківській області від 25.07.2019 та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.07.2019 вих. № 03.1-11/1626, наданими Головним управлінням статистики у Харківській області, видом економічної діяльності ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», окрім інших, зазначено код (КВЕД) 28.15.

Водночас у процесі дослідження поданих сторонами доказів, у тому числі підшипника 7612 (32312) під торговельною маркою «VBC», наданого позивачем як зразок, судами попередніх інстанцій установлено виробництво продукції в Україні, яка відноситься до країн Європи, і доводить дотримання третьою особою умов технічних характеристик предмета закупівлі та кваліфікаційних вимог до учасників.

За змістом статей 76-77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Отже, наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку, що за встановлених у справі фактичних обставин у відповідача як замовника не було підстав для відхилення пропозиції ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», оскільки така пропозиція відповідала умовам і вимогам, зазначеним у період оголошення закупівлі; будь-яких обставин щодо виявлення порушень у процесі проведення закупівлі, подачі позивачем (учасником закупівлі) у встановленому порядку до відповідача (замовника) вимог про усунення порушення у процесі проведення закупівлі, а також наявності підстав для дискваліфікації учасника, який запропонував найменшу ціну, відповідно до Порядку судами встановлено не було, а позивачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено; за результатами аукціону пропозиція позивача за сумою є другою після суми пропозиції переможця - ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», а відтак рішення відповідача про обрання останнього переможцем є правомірним.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що за наслідками проведених електронних торгів між відповідачем і третьою особою було укладено відповідний договір, який ними виконано, а відповідачем жодних зауважень щодо предмета закупівлі не пред`являлося, у тому числі щодо його походження; ці обставини було підтверджено відповідачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Отже, за обставин укладення на підставі оскарженого у цій справі рішення відповідача договору купівлі-продажу (поставки) товару, який фактично виконано, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на визнання незаконним рішення суб`єкта господарювання у сфері організації та здійснення господарської діяльності, є неефективним, оскільки в цьому випадку не призведе до реального відновлення прав позивача.

Посилання ТОВ «ТД Ирбис» у касаційній скарзі на незастосування судами при вирішенні справи положень статей 2, 3 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо дотримання принципів здійснення закупівель відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Закон України «Про публічні закупівлі» (туті і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади та застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує відповідні вартісні межі, встановлені в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону.

Таким чином, замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом використання електронної системи, керуючись вартісними межами, визначеними в статті 2 цього Закону.

За змістом абзацу третього частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Водночас під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати систему з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору (абзац четвертий частини 1 статті 2 зазначеного Закону).

Судами попередніх інстанцій установлено, що очікувана вартість предмета спірної закупівлі (877 000,00 грн з ПДВ) є нижчою вартісних меж, визначених в частині 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» і є допороговою, отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у разі проведення замовником відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт з використанням системи під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», застосовується Порядок.

При цьому, виходячи зі змісту абзацу четвертого частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених Законом, під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 1 Закону.

Принципи здійснення закупівель визначені частиною першою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», до яких належать: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Дотримання принципів закупівель забезпечується, зокрема, через вільний доступ необмеженого кола потенційних постачальників товарів, надавачів послуг та виконавців робіт до інформації про закупівлю та можливість взяти участь у аукціоні.

Пунктом 13 Порядку визначено, що усі спори між учасником допорогової закупівлі та замовником, що виникли при проведенні допорогової закупівлі, вирішуються згідно з положеннями, наведеними у Порядку, або згідно діючого законодавства України, а пунктом 14 Порядку визначено порядок усунення порушень в процесі проведення допорогової закупівлі.

Разом із тим, за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, при вирішенні спору не було встановлено порушень процедури та умов закупівлі, рішення в якій оскаржується, а у зв`язку із цим прав позивача, на захист яких спрямовано позов, останнім як учасником закупівлі відповідно до положень Порядку перед відповідачем не порушувалося питання усунення будь-яких порушень в процесі проведення допорогової закупівлі, відтак доводи позивача про недотримання відповідачем принципів закупівель не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Верховний Суд зазначає, що в разі якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушень норм законодавства України, зокрема положень Порядку, при проведенні допорогових закупівель, що може бути підставою для визнання недійсними результатів закупівель, рішення в яких оформлено протоколом відповідача про визначення переможця від 18.02.2019.

З огляду на викладене при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки судів попередніх інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ «ТД Ирбис» про порушення судами норм процесуального права при прийнятті судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ «ТД Ирбис» у частині оскарження судових рішень у справі № 908/1624/19 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 908/1624/19 у частині оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» у частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у справі № 908/1624/19 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 у справі № 908/1624/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий