ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1884/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенка В.О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Азізбекян Т. А.

від 07.11.2019 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іванов О. Г., Антонік С. Г., Березкіна О. В.

від 29.01.2020

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Концерну "Міські теплові мережі"

про стягнення 12 414 069,00 грн,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.07.2020 № 29.3-02/1163 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 908/1884/19 у зв`язку із відпусткою судді Кролевець О.А.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.07.2020 для розгляду справи № 908/1884/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення пені у розмірі 9 661 543,40 грн, 3% річних у розмірі 996 510,67 грн та інфляційних витрат у розмірі 1 756 014,93 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 6261/1718-КП-13 постачання природного газу від 11.10.2017 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (споживач) укладено договір № 6261/1718-КП-13 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.7 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до пункту 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн (пункт 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 8.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

В пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковими угодами № 1-5 до договору № 6261/1718-КП-13 постачання природного газу від 11.10.2017 сторонами вносились зміни до договору, а саме до пунктів 2.1 розділу 2 та розділу 12 договору.

Пунктом 12.1 договору (в редакції додаткової угоди від 05.09.2018 № 5) сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договору, за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 148 466 074,30 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено несвоєчасно.

Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

Відповідач, посилаючись на норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України, просив зменшити розмір пені на 90%.

Крім того, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з Концерну "Міські теплові мережі", до суми 4 830 771,70 грн. Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 830 771,70 грн пені, 3 % річних у розмірі 996 510,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 756 014,93 грн та 186 211,03 грн судового збору. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі № 908/1884/19 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 12 місяців, починаючи з листопада 2019 року по листопад 2020 року, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 631 941,44 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ;

- водночас місцевим господарським судом враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені та використано право на зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши: сплату основного боргу у спірний період у повному обсязі та незначні строки прострочення; майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача; стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат;

- враховуючи фінансовий стан Концерну "Міські теплові мережі" та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги, що відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, в теперішній час триває опалювальний сезон, предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції, враховуючи, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану Концерну "Міські теплові мережі", з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 змінено абзац четвертий рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі № 908/1884/19, та викладено його у наступній редакції: "Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі № 908/1884/19 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляції на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з 07.11.2019 до 07.11.2020, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 631 941 (шістсот тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок одна) грн 44 коп.". В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі № 908/1884/19 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- місцевий господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшення пені на 50% з 9 661 543,40 грн до 4 830 771,70 грн, а також правомірно розстрочив виконання рішення суду на дванадцять місяців, оскільки заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норму частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки датою ухвалення оскаржуваного рішення є саме 07.11.2019, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 07.11.2020, в той час як, місцевий господарський суд розстрочив виконання рішення суду по 01.12.2020.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі (поданій 07.02.2020) скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4 830 771,70 грн та надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців, та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4 830 771,70 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 219 233 Господарського кодексу України;

- відповідачем не надано жодного доказу, яким було б підтверджено ускладненість виконання рішення;

- будь-якими доказами відповідачем не доведено наявності загрози банкрутства у разі оплати суми позову у даній справі.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи

Концерн "Міські теплові мережі" подав відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

7. Розгляд клопотань

08.07.2020 від Концерну "Міські теплові мережі" до Касаційного господарського суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить прийняти додаткові докази.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4 830 771,70 грн пені та надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 830 771,70 грн пені та надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.10.2017 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено договір № 6261/1718-КП-13 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року поставив, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 148 466 074,30 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Вартість поставленого постачальником природного газу за договором сплачена споживачем з порушенням встановленого пунктом 6.1 договору строку оплати.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суди враховували: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу ще до звернення позивача із позовом); майновий стан сторін; прострочення платежу має не значний період; вид діяльності відповідача (підприємство є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів); рішення у справі приймається під час опалювального сезону; позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором; крім пені з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.

З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Крім того, відповідно до частин 1- 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши:

- важкий фінансовий стан відповідача і наявність конкретних та об`єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості;

- що відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів;

- предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції;

дійшли висновку про наявність підстав, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, для розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами.

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про можливість розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 12 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, правомірно визначив строк розстрочення судового рішення, відповідно до вимог частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з 07.11.2019 (день ухвалення рішення місцевим господарським судом) до 07.11.2020.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

11. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 908/1884/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г.О. Вронська

І.В. Ткач