ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 908/2076/20 (908/2683/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивач - Беркут М.С.,

відповідач - Андрусенко О.В.,

третя особа ГБК "Ямський" - Олещенко В.І.,

третя особа ТОВ "Фінансова Оферта" - Зимненко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Кузнецов В.О., Коваль Л.А.)

у справі №908/2076/20(908/2683/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старонаводницький Парк"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу "Ямський"

про визнання недійсними договорів

в межах справи №908/2076/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви

1. У вересні 2021 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (далі - ТОВ "Классік-Ассістанс") звернувся до Господарського суду Запорізької області, в межах справи про банкрутство №908/2076/20, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старонаводницький Парк" (далі - ТОВ "Старонаводницький Парк") про визнання недійсними договору №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Классік-Ассістанс" та ТОВ "Старонаводницький Парк" (який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс") та договору №1-3/14 від 14.08.2014 про заміну сторони договору, укладеного між ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "Старонаводницький Парк" та Гаражно-будівельним кооперативом "Ямський" (далі - ГБК "Ямський").

2. Ліквідатор вважає, що за наведеними договорами ТОВ "Классік-Ассістанс" було відчужено майно (майнові права) пов`язаній особі із боржником у безоплатній формі на момент коли за боржником вже обліковувалась непогашена заборгованість, тобто договори вчинені на шкоду кредиторам боржника, є фраудаторними та фіктивними, що і є підставою для пред`явлення цього позову про визнання їх недійсними згідно зі ст.ст. 13 203 215 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. 27.07.2004 між ГБК "Ямський" (далі - Сторона-1) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (Сторона-2) укладено договір №2/2 про дольову участь в будівництві (далі - Договір №2/2).

4. Згідно з умовами, визначеними Договором №2/2 у редакції додаткової угоди №6 від 18.08.2006, сторони домовились взяти дольову участь у будівництві багатоквартирного офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька 2-20 (Старонаводницька балка) на земельній ділянці площею 3,0251 га, яка належить Стороні-1 на праві власності, шляхом здійснення оплати вартості проектування і будівництва частини такого комплексу, визначеної як об`єкт будівництва згідно з п. 1.2 цього Договору.

5. Як визначено п. 1.2 Договору №2/2, об`єктом будівництва по даному Договору є основна (гаражна) будівля комплексу, перша черга будівництва, далі - "Об`єкт", що включає: Машино-місця у кількості 1583 штук, а також офісні, адміністративні та торгові приміщення, кафе-бістро, автомийку, станцію технічного обслуговування, інші допоміжні приміщення, передбачені проектом. Із зазначеної вище кількості машино-місць 988 штук розмішені в 858 гаражних боксах, які містять по одному або декілька машино-місць. Цим же пунктом визначено, що до об`єкта будівництва за цим Договором не включається окремо розташовані (прибудовані) офісні будівлі комплексу - друга черга будівництва, умови оплати вартості проектування і будівництва, а також розподілу площ яких визначається окремим договором між сторонами цього Договору.

6. Згідно з пп. 1.5.2 п. 1.5 Договору №2/2, частка Сторони-2, її права та обов`язки фіксується в такому розмірі - в обсягах згідно з положеннями п. 1.7 Договору та в сумі, необхідній та достатній для завершення будівництва і введення в експлуатацію об`єкта та всього комплексу, за вирахуванням сум, сплачених іншими визначеними цим договором інвесторами.

7. На дату укладення Договору №2/2, з урахуванням коштів, сплачених іншими інвесторами та відступлених на підставі цивільно-правових угод на користь Сторони-2, Сторона-2 здійснила фінансування будівництва об`єкта в загальній сумі 81025000,00 грн. Стороні-2 надається виключне право за рахунок власних коштів провести збільшення своєї частки площ/приміщень об`єкта та/або всього комплексу.

8. Пунктом 1.8 Договору №2/2 визначено, що розподіл машиномісць між сторонами Договору та іншими інвесторами об`єкта, а також їх розміщення визначається згідно з Додатком №1 до Протоколу зборів інвесторів будівництва від 18.08.2006, який є невід`ємною частиною цього Договору.

9. За п. 5.1 Договору №2/2 результати дольової участі у будівництві за цим Договором являють собою набуття права власності на відповідну частину об`єкта і розподіляються між сторонами у такий спосіб: - пп. 5.1.1. Сторона-1 набуває право на оформлення у власність площ та приміщень зазначених в п. 1.6 цього Договору; - пп. 5.1.2. Сторона-2 набуває право на оформлення у власність площ та приміщень, зазначених в п. 1.7 цього Договору; - пп. 5.1.4. Після введення об`єкта будівництва в експлуатацію за зверненням Сторони-2, Сторона-1 зобов`язана оформити необхідні документи та вжити заходів для оформлення відповідно до положень чинного законодавства права власності на земельну ділянку (її частину), надану для будівництва, на користь Сторони-2 та/або залучених нею інвесторів, пропорційно належних площ в комплексі.

10. 28.04.2005 між ГБК "Ямський" (Сторона-1) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (Сторона-2) було укладено Договір №3/2 про дольову участь в будівництві (далі - Договір №3/2).

11. Згідно з п. 1.1 Договору №3/2 в редакції додаткової угоди №3 від 18.08.2006, сторони, на умовах, визначених цим Договором, домовились взяти дольову участь у будівництві багатоквартирного офісно-гаражного комплексу, далі "Комплекс", за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька 2-20 (Старонаводницька балка), на земельній ділянці площею 3,0251 га, яка належить Стороні-1 на праві власності, шляхом здійснення оплати вартості проектування і будівництва частини комплексу, визначеної як об`єкт будівництва згідно з п. 1.2 цього Договору.

12. Пунктом 1.2 Договору №3/2 передбачено, що об`єктом будівництва є прибудовані (до основної (гаражної) споруди) офісні будівлі комплексу друга черга будівництва, далі "Об`єкт" що включає: - надбудовану над правим заїздом пандусу основної споруди комплексу багатоповерхового (розрахунково 23-поверху) офісну будівлю з технічними приміщеннями та додатковим підземним паркінгом на 72 машино-місця, пойменовану надалі "свічка", загальною розрахунковою площею згідно з проектом 13135,17 кв.м (пп. 1.2.1 Договору); - прибудовані перед основною спорудою комплексу над підземною частиною паркінгу дві однакові багатоповерхові (розрахунково 9-поверхові) офісні будівлі, пойменовані надалі разом "близнюки", а кожен окремо "близнюк"; будівля в правій частині комплексу пойменована "правий близнюк", а в лівій "лівий близнюк"; загальна розрахункова площа кожного з "близнюків" згідно з проектом 4335,86 кв.м, а двох разом 8671,72 кв.м (пп. 1.2.2 Договору); - приміщення конференц-залу, що об`єднує будівлі Комплексу (пп. 1.2.3 Договору); - інші приміщення/будівлі комплексу, не передбачені проектом першої черги будівництва, визначення та параметри яких будуть уточнені в процесі допроектування та будівництва комплексу (пп. 1.2.4 Договору).

13. Пунктом 1.3 Договору №3/2 передбачено, що кількість та розмір зазначених в п. 1.2 цього Договору площ і приміщень є орієнтовним (проектним) та можуть змінюватися у процесі проектування і будівництва Об`єкта.

14. Пунктом 1.7 Договору №3/2 встановлено, що Сторона-2 самостійно та/або із залученням інших джерел фінансування, в тому числі за рахунок інших інвесторів, здійснює оплату вартості проектування і будівництва всіх будівель і приміщень, визначених в п. 1.2 цього Договору.

15. Відповідно до п. 5.1 Договору №3/2 результати дольової участі у будівництві за даним Договором являють собою набуття права власності на відповідну частину Об`єкту і розподіляються між Сторонами таким чином: 5.1.1. Сторона-2 набуває право на оформлення у власність площ та приміщень, зазначених в п. 1.7 цього Договору.

16. За п. 5.2 Договору №3/2 після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію, за зверненням Сторони-2, Сторона-1 зобов`язана оформити необхідні документи та вжити заходів для оформлення відповідно до положень чинного законодавства права власності на земельну ділянку (її частину), надану для будівництва, на користь Сторони-2 та/або залучених нею інвесторів, пропорційно належних площ в Комплексі.

17. 11.02.2008 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта") та ТОВ "Классік-Ассістанс" (позичальник) було укладено кредитний договір №49.8.2/05/2008-КЛТ з подальшими змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

18. Відповідно до умов Кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 80000000,00 грн під 18,5 процентів річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 06.08.2014 включно, який позичальник зобов`язався своєчасно повернути, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші зобов`язання за Кредитним договором.

19. Відповідно до умов Кредитного договору №49.8.2/05/2008-КЛТ та заявки ТОВ "Классік-Ассістанс" кредит за траншовою кредитною лінією в сумі, еквівалентній 80000000,00 грн, наданий для фінансування поточної статутної діяльності товариства, зокрема, покриття витрат, пов`язаних з реалізацією проекту щодо будівництва та подальшої експлуатації споруд офісного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціально-побутового призначення по вул. Старонаводницькій 2-20, в Печерському районі м. Києва.

20. ТОВ "Классік-Ассістанс" не виконало зобов`язання за Кредитним договором перед ПАТ "Дельта Банк", яке на той час було правонаступником ПАТ "Кредитпромбанк", внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/13243/17, яким стягнуто з ТОВ "Классік-Ассістанс" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість у розмірі 79999903,68 грн за простроченим кредитом та у розмірі 66053379,79 грн за простроченими процентами.

21. 11.08.2014 між ТОВ "Классік-Ассістанс" як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс" як Новим кредитором (нова назва ТОВ "Старонаводницький парк") було укладено договір №1-В/14 про відступлення права вимоги.

22. Пунктом 1.1 договору №1-В/14 про відступлення права вимоги встановлено, що Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе права вимоги, належні Первісному кредиторові, і стає Кредитором (Стороною 2) у повному обсязі за Договором про дольову участь у будівництві №3/2 від 28.04.2005 (в редакції Додаткової угоди №3 від 18.08.2006), далі "Основний договір 1", та частково (на суму, зазначену в п. 2.1 цієї Угоди) за Договором про дольову участь в будівництві №2/2 від 27.07.2004 (в редакції додаткової угоди №6 від 18.08.2006), далі "Основний договір 2", а разом надалі "Основний договір", укладеними між Первісним кредитором та ГБК "Ямський" (далі - Боржник).

23. Відповідно до п. 1.3 договору №1-В/14, за цією Угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання ним зобов`язань, що виникають у Боржника відповідно до умов Основного договору.

24. Пунктом 1.4 договору №1-В/14 про відступлення права вимоги визначено, що з моменту укладення цієї Угоди до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора за Основним договором (повністю права за Основним договором 1 та частково за Основним договором 2), а також зобов`язання з подальшого виконання умов Основного договору, визначених в Основному договорі для Первісного кредитора (Сторони 2), з урахуванням положень п. 1.6 цієї Угоди.

25. Пунктом 1.5. договору №1-В/14 про відступлення права вимоги визначено, що до Нового кредитора переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань Боржником.

26. Відповідно до п. 1.6 договору №1-В/14 про відступлення права вимоги сторони зобов`язуються додатково, протягом 3 (трьох) календарних місяців з дати укладення цієї Угоди, укласти з Боржником договір заміни сторони Основного договору на погоджених з ним умовах, а також вимагати від Боржника укладення єдиного Основного договору в новій редакції (об`єднавши повністю права за Основним договором 1 та частково за Основним договором 2), яким закріпити права та зобов`язання Нового кредитора за Основним договором, керуючись положеннями цієї Угоди та додатково укладеного договору заміни сторони Основного договору.

27. Пунктом 2.1 договору №1-В/14 про відступлення права вимоги визначено, що за відступлення прав вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму цієї Угоди в розмірі 5250000,00 грн, у тому числі ПДВ 875000,00 грн. Така сума визначається Сторонами як частина суми фінансування Первісного кредитора, здійсненого на користь Боржника за Основним договором 2, та формує суму вимог Нового кредитора до Боржника за Основним договором.

28. Відповідно до п. 2.2 договору №1-В/14 про відступлення права вимоги, Новий кредитор зобов`язується здійснити розрахунки за цією Угодою одноразово або частинами в сумі, визначеній у п. 2.1 Угоди, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Первісного кредитора не пізніше 31 грудня 2014 року.

29. 14.08.2014 між ГБК "Ямський" (Сторона 1), ТОВ "Классік-Ассістанс" (Сторона 2) та ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс" (Сторона 3) було укладено Договір №1-3/14 про заміну сторони договору. Згідно з п. 1.1 цього договору сторони досягли згоди про заміну сторони в договорі про дольову участь у будівництві №3/2 від 28.04.2005 (в редакції Додаткової угоди №3 від 18.08.2006), надалі - Основний договір, а також про перехід до Сторони-3 частини визначених цим Договором прав Сторони-2 за договором про дольову участь в будівництві №2/2 від 27.07.2004 (в редакції додаткової угоди №6 від 18.08.2006), що були укладені між Стороною-1 і Стороною-2.

30. За п. 1.3 договору №1-3/14 від 14.08.2014 заміна Сторони-2 як кредитора за Основним договором здійснюється шляхом відступлення права вимоги до Сторони-1 Стороні-3, про що між Стороною-2 і Стороною-3 укладено договір №1-В/14 про відступлення права вимоги від 11.08.2014.

31. Заміна Сторони-2 як кредитора за Основним договором здійснюється шляхом переведення на Сторону-3 прав Сторони-2 та обов`язків Сторони-1 перед Стороною-2 за Основним договором, а також зобов`язань Сторони-2 з фінансування за Основним договором у повному обсягу (п. 1.4 договору).

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

32. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними договір №1-В/14 від 11.08.2014 та договір №1-3/14 від 14.08.2014. Здійснено розподіл судового збору.

33. Задовольняючи позовні вимоги ліквідатора, місцевий господарський суд виходив з того, що сукупність встановлених у цій справі обставин укладення договору №1-В/14 про відступлення права вимоги, при наявності грошових зобов`язань, зокрема перед АТ "Дельта Банк", на користь пов`язаних осіб (юридичні особи продавця та покупця знаходились під спільним контролем одних і тих самих осіб), наслідком чого стало зменшення обсягу майнових активів боржника, підтверджує обставини, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є підставою для визнання цього Договору недійсними згідно з положеннями ст.ст. 215 234 ЦК України.

34. Що стосується договору №1-3/14 про заміну сторони договору від 14.08.2014, то суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки він фактично був укладений на виконання умов договору №1-В/14 від 11.08.2014 з метою оформлення переходу прав за цим договором, то договір №1-3/14 про заміну сторони договору від 14.08.2014 також має бути визнаний недійсним, як похідний від договору про відступлення права вимоги.

35. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що існують поважні причини пропуску позовної давності, оскільки своєчасне пред`явлення позову для ліквідатора було утрудненим, що перешкоджало ліквідатору звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності.

36. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено у повному обсягу. Здійснено розподіл судового збору.

37. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним своїх зобов`язань з оплати вартості права вимоги за договором №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення прав вимоги, а подані ліквідатором докази цих обставин не спростовують, тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень процесуального закону щодо вірогідності доказів та встановлення безоплатності вказаного договору. Отже, сторонами договору №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення прав вимоги були виконані його умови у повному обсягу, а даний договір є оплатним. З огляду на вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення прав вимоги не містить ознак фраудаторності та фіктивності.

38. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що предметом відступлення за договором №1-В/14 від 11.08.2014 були майнові права, які належали позивачу за договорами про дольову участь в будівництві, та могли бути реалізовані за умов належного фінансування об`єкта будівництва, а не фактично існуюче майно.

39. У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що матеріалами справи не підтверджується здійснення ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" та КБК "Ямський", шляхом укладення спірних договорів, умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.

40. Також суд апеляційної інстанції встановив, що кінцевими бенефіціарами позивача та відповідача були різні, не пов`язані особи, що спростовує висновки суду першої інстанції про перебування позивача та відповідача під контролем одних і тих самих осіб.

41. Крім того, Центральний апеляційний господарський суд не встановив і ознак фіктивності чи фраудаторності договору №1-3/14 про заміну сторони договору від 14.08.2014.

42. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що сторонами договору №1-3/14 про заміну сторони договору від 14.08.2014 були три особи - ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" та ГБК "Ямський", тобто позовну вимогу фактично пред`явлено і до кооперативу, який всупереч вимогам ст.ст. 45 47 48 ГПК України не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції як співвідповідач, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

43. Не погодився суд апеляційної інстанції з рішенням суду першої інстанції і в частині визнання поважною причини пропуску позивачем позовної давності на звернення з позовом до господарського суду.

44. Також Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув позов ліквідатора без сплати належного розміру судового збору та без належного повідомлення усіх учасників справи про призначення розгляду справи по суті.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

45. ТОВ "Классік-Ассістанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у повному обсязі, а рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 залишити в силі.

46. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

47. Скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 19.05.2021 у справі №693/624/19, від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19, від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц, №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц щодо застосування ст.ст. 11 12 16 203 215 228 234 261 267 ЦК України. Крім того, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на підставі неправильної оцінки доказів та обставин, що мали значення для вирішення даної справи та порушив норми процесуального права, а саме: ст.ст. 45 74 79 86 173 202 ГПК України.

48. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено здійснення реальної оплати за укладеним договором №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення права вимоги.

49. Скаржник зауважує, що основною вимогою є визнання недійсним договору №1-В/14 від 11.08.2014 про відступлення права вимоги, а похідною вимогою є визнання недійсним договору №1-3/14 від 14.08.2014 про заміну сторони договору, тому договір №1-3/14 від 14.08.2014 про заміну сторони договору є недійсним в силу закону, оскільки його природа полягаю в тому, що він не може існувати без укладення договору про відступлення права вимоги №1-В/14 від 11.08.2014, який не стосувався прав ГБК "Ямський", тому незалучення ГБК "Ямський" як відповідача не може бути підставою для відмови у позові в цілому.

50. На думку скаржника, обставини справи є такими, що робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкод для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, що свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

51. Також скаржник вважає безпідставними доводи суду апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині належного повідомлення про дату, час і місце засідання суду, оскільки ГБК "Ямський" був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що була призначена на 18.01.2022 та не був позбавлений права брати участь у засіданні суду, а також зазначає, що ліквідатором під час звернення з позовом було сплачено судовий збір у належному розмірі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

52. ТОВ "Старонаводницький парк" та ГБК "Ямський" подали відзиви до Верховного Суду, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022 - без змін.

53. Відзиви обґрунтовані тим, що аргументи скаржника, які той наводить в тексті касаційної скарги фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

54. ТОВ "Старонаводницький парк" та ГБК "Ямський" вважають безпідставними твердження скаржника про свідоме доведення ТОВ "Классік-Ассістанс" його власниками до банкрутства, протиправне, на шкоду кредиторам укладення ТОВ "Классік-Ассістанс" правочинів, що оспорюються, які не були направлені на реальне настання правових наслідків, щодо неоплатної передачі ТОВ "Классік-Ассістанс" своїх активів пов`язаним особам з метою уникнення виконання зобов`язань за Кредитним договором чи інших зобов`язань, оскільки це не відповідає реальним фактам і спростовуються належним доказам, наявними в матеріалах справи.

55. У відзивах зазначається, що вимога ліквідатора суперечить ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), за якою правочини, вчинені боржником, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство лише у разі їх вчинення після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, тоді як ліквідатор звернувся з позовом про визнання недійсними правочинів, які були вчинені більш як за шість років до відкриття процедури банкрутства.

56. Також ТОВ "Старонаводницький парк" та ГБК "Ямський" вважають, що суд першої інстанції всупереч ст.ст. 45, 47 та 48 ГПК України не визначив належних відповідачів, чим обмежив процесуальні права ГБК "Ямський" у цій справі, порушив норми процесуального права, що згідно з ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

57. При цьому ТОВ "Старонаводницький парк" та ГБК "Ямський" зауважують, що визнання недійсним правочину в частині відступлення прав на суму 5250000,00 грн жодним чином не тягне за собою визнання недійсним правочину про заміну сторони.

58. Отже, на думку ТОВ "Старонаводницький парк" та ГБК "Ямський", суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права з урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

59. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог ліквідатора боржника про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги та договору про заміну сторони договору.

60. Частиною 1 cт. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

61. Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

62. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (відповідні висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18).

63. Позовні вимоги ліквідатора ґрунтуються на тому, що за договорами, які оспорюються, ТОВ "Классік-Ассістанс" було відчужено майно (майнові права) пов`язаній із боржником особі у безоплатній формі на момент коли за боржником вже обліковувалась непогашена заборгованість, тобто договори вчинені на шкоду кредиторам боржника, є фраудаторними та фіктивними.

64. У справі, що переглядається договір про відступлення права вимоги був укладений 11.08.2014, договір про заміну сторони договору був укладений 14.08.2014, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Классік-Ассістанс" відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2020.

65. Тобто оспорювані правочини вчинено боржником у період дії Закону про банкрутство від 22.12.2011 №4212-VI в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

66. Співвідношення дати укладення оспорюваних правочинів із датою відкриття провадження у справі про банкрутство приводить до висновку, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин як приписів ст. 20 Закону про банкрутство так і приписів ст. 42 КУзПБ з огляду на укладення боржником оспорюваних договорів про відступлення права вимоги та про заміну сторони договору поза межами "підозрілого періоду" (одного року та трьох років відповідно, що передував порушенню справи про банкрутство).

67. Однак, наведене, враховуючи визначені позивачем підстави заявлених вимог із посиланням на приписи ст.ст. 13 203 215 234 ЦК України, не виключає можливості звернення в цьому разі ліквідатора, з позовом про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України Господарського кодексу України (далі - ГК України) чи інших законів (висновок, викладений у п. 138 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

68. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

69. Звертаючись з заявою, ліквідатор в тому числі обґрунтовував свої вимоги загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст.ст. 203 215 234 ЦК України.

70. Верховний Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

71. Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

72. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

73. Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).

74. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.

75. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

76. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

77. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

78. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

79. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

80. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

81. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17)).

82. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

83. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

84. Отже, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

85. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011.

86. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 (провадження №6-1873цс16), від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц та 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц.

87. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що сторони виконали умови договору про відступлення права вимоги та досягли правового результату, який був обумовлений цим договором, а отже підстави визнання його недійсним як фіктивного, за ст. 234 ЦК України, відсутні.

88. Так, на виконання договору про відступлення прав вимоги від 11.08.2014, 14.08.2014 було укладено договір про заміну сторони договору, на підставі якого ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс", яка в подальшому змінила найменування на ТОВ "Старонаводницький Парк", почала здійснювати фінансування будівництва за договорами про дольову участь у будівництві №3/2 та №2/2, тобто фактично набула прав та обов`язків ТОВ "Классік-Ассістанс" у спірних правовідносинах.

89. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ст.ст. 73 74 76 77 79 86 ГПК України встановив сплату ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс" 5250000,00 грн на рахунок ТОВ "Классік-Ассістанс" за відступлене за договором право вимоги, що підтверджується поданими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс" у ПАТ "УПБ" за 15.10.2014 та відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 5250000,00 грн.

90. В свою чергу господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що господарський суд першої інстанції відхиляючи наведені докази, врахував подану ліквідатором виписку по рахунку ТОВ "Классік-Ассістанс" за період із 20.03.2007 по 16.01.2016, у якій відсутні відомості про факт оплати ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" грошових коштів за договором про відступлення права вимоги, а також лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2021, який здійснює ліквідацію ПАТ "УПБ", в якому зазначено, що підтвердити чи спростувати факт існування вищевказаних платіжних доручень, а відповідно і підвередити факт оплати останній не може.

91. Водночас, як встановив господарський суд апеляційної інстанції, фактично подана ліквідатором виписка по рахунку ТОВ "Классік-Ассістанс" містить перелік транзакцій за період з 29.05.2007 по 06.09.2012, тобто не включає період оплати - 15.10.2014, а лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2021 не містить тверджень про не здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги, що оспорюється. Крім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи у господарському суді першої інстанції копію листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2021 та витягу з банківської виписки з рахунку ТОВ "Классік-Ассістанс" у ПАТ "УПБ" за період з 01.01.2014 по 29.05.2015, з якої вбачається зарахування сплачених ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс" коштів за договором про відступлення прав вимоги на рахунок ТОВ "Классік-Ассістанс" у сумі 5250000,00 грн.

92. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника про те, що відповідачем не доведено здійснення реальної оплати за укладеним договором про відступлення права вимоги, оскільки господарський суд апеляційної інстанцій встановив, що умови договору виконані у повному обсягу, і цей договір є оплатним.

93. Більш того, суд апеляційної інстанцій правильно зауважив на тому, що ТОВ "Классік-Ассістанс" були відступлені свої права вимоги за договором про дольову участь в будівництві №2/2 від 27.07.2004 частково, лише в сумі 5250000,00 грн, а за договором про дольову участь у будівництві №3/2 від 28.04.2005 в повному обсязі, проте за договором №3/2 від 28.04.2005 ТОВ "Классік-Ассістанс" виконання своїх зобов`язань (фінансування будівництва) не здійснювалося, тобто на час відступлення права вимоги реального права вимоги за цим договором ще не настало.

94. Отже, внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги, як такого, зменшення обсягу майнових активів боржника не відбулось. Відповідно укладення цього договору не призвело до завдання шкоди кредиторам, а також до неплатоспроможності боржника.

95. Також додатково господарський суд апеляційної інстанцій надав оцінку тому факту, що справа про банкрутство ТОВ "Классік-Ассістанс" була відкрита у вересні 2020 року за заявою боржника, тобто через шість років після укладення договорів, що оспорюються, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/13243/17, яким було підтверджено заборгованість ТОВ "Классік-Ассістанс" за кредитним договором №49.8.2/05/2008-КЛТ від 11.02.2008 та стягнуто на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість у розмірі 79999903,68 грн за простроченим кредитом та у розмірі 66053379,79 грн за простроченими процентами, набуло законної сили 19.11.2019, після його перегляду в апеляційному порядку. При цьому, з судових рішень у справі №910/13243/17 вбачається, що у ТОВ "Классік-Ассістанс" були зустрічні вимоги до ПАТ "Дельта Банк" на суму 167956674,67 грн та зарахування цих вимог було предметом спору у справі, що свідчить про наявність ще станом на 2019 року спору між зазначеними особами щодо розміру заборгованості один перед одним.

96. Крім того слід зауважити, що предметом відступлення за договором про відступлення прав вимоги були майнові права, які належали позивачу за договорами про дольову участь в будівництві, та могли бути реалізовані за умов належного фінансування об`єкта будівництва, а не фактично існуюче майно.

97. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується що ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" та Гаражно-будівельним кооперативом "Ямський" шляхом укладення договорів, що оспорюються здійснили умисні недобросовісні дії (які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника), спрямовані на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.

98. Водночас господарський суд апеляційної інстанції встановив, що станом на час укладення договорів, що оспорюються, контроль над ТОВ "Классік-Ассістанс" здійснювала Компанія "Рендус холдінг лімітед", контроль якої над ТОВ "Холдингова Компанія "Український фінансовий альянс" матеріалами справи не підтверджується, тобто кінцевими бенефіціарами позивача та відповідача були різні, не пов`язані особи, що спростовує висновки суду про перебування позивача та відповідача під контролем одних і тих самих осіб, при чому сама по собі пов`язаність ТОВ "Классік-Ассістанс" з ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" складом учасників, не може бути підставою для висновку про фраудаторність спірних договорів.

99. Аргументи скаржника у наведеній частині фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

100. Отже, на переконання Верховного Суду, позов у цій справі є безпідставним і не спрямованим на захист прав чи інтересів боржника, оскільки укладення оспорюваних правочинів не вплинуло на майнові права чи інтереси позивача.

101. Поряд з наведеним господарський суд апеляційної інстанції правильно врахував, що сторонами договору №1-3/14 про заміну сторони договору від 14.08.2014 були три особи - ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "ХК "Український фінансовий альянс" та ГБК "Ямський", тобто позовну вимогу фактично пред`явлено і кооперативу, який всупереч вимогам ст.ст. 45 47 48 ГПК України не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції як співвідповідач.

102. Верховний Су зауважує, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 справі №910/7122/17).

103. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 1 та 2 ст. 48 ГПК України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

104. Враховуючи викладене, не пред`явлення позивачем позову в тому числі до іншої сторони договору, а саме до ГБК "Ямський" є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсними договору №1-3/14 від 14.08.2014 про заміну сторони договору, укладеного між ТОВ "Классік-Ассістанс", ТОВ "Старонаводницький Парк" та ГБК "Ямський", оскільки не залучення ГБК "Ямський" до участі у справі в статусі співвідповідача суттєво обмежило обсяг процесуальних прав останнього, адже, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України правом подання до суду заяви про застосування позовної давності наділена сторона у спорі (позивач чи відповідач), а не третя особа.

105. Стосовно аргументів учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності Верховний Суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

106. За відсутності порушення права позивача відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності, адже відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається саме від дня, коли особа довідалась (могла довідатись) про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

107. Отже, з огляду на встановлення господарським судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, у господарського суду були відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності.

108. Верховний Суд вважає слушними зауваження скаржника про те, що ліквідатором заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, розмір судового збору, що підлягав оплаті відповідно до Закону України "Про судовий збір" становив 4540,00 грн, і саме таку суму було сплачено ліквідатором під час подання ним позовної заяви. Отже, твердження господарського суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, за які не було сплачено судовий збір у належному розмірі, не відповідають дійсності.

109. Крім того, 22.09.2021 ухвалою Господарського суду Запорізької області було відкрито провадження у справі №908/2076/20(908/2683/21), 23.11.2021 ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18.01.2022. За цей період було призначено чотири судових засідання і лише в одному із яких брав участь представник ГБК "Ямський", а саме 07.10.2021 під час розгляду заяви про забезпечення позову. В той же час 28.10.2021, 23.11.2021 та 18.01.2022 представник ГБК "Ямський" у судові засідання не з`являвся.

110. Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи додаткових пояснень ГБК "Ямський" від 11.01.2022, які надійшли до Господарського суду Запорізької області 17.01.2022, останній повідомив господарський суд про те, що він підтверджує свою згоду на розгляд 18.01.2022 цієї справи без участі представника ГБК "Ямський, на ухвалення рішення про завершення підготовчого провадження, а також рішення по суті спору за наявними у справі матеріалами.

111. Отже, твердження господарського суду апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції ч. 6 ст. 183 ГПК України, зокрема, відсутність письмової згоди всіх учасників справи на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, є помилковими і такими, що не відповідають дійсності.

112. Водночас, помилкова вказівка у постанові господарського суду апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не призвело до прийняття неправильного вирішення спору по суті.

113. Верховним Судом відхиляються аргументи скаржника щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 11 12 16 203 215 228 234 261 267 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 19.05.2021 у справі №693/624/19, від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19, від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц, №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм у подібних правовідносинах.

114. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

115. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

116. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

117. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції відмову у задоволенні позовних вимог ліквідатора у справі обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

119. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

120. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

121. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №908/2076/20(908/2683/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

К. Огороднік