ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Антонік С.Г., судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.)

від 28.12.2019

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"

про стягнення 2 360 978,31 грн

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось Господарського суду Запорізької області з позовом до ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення 1 037 972,36 грн пені, 365 442,34 грн 3% річних та 957 563,61 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж» на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 1 037 972,36 грн, 3% річних у сумі 365 442,34 грн, інфляційні втрати в сумі 957 563,61 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків, оскільки відповідач може здійснити такі розрахунки перед позивачем лише через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить про узгодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016. Зазначені обставини виключають застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені і нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про те, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. А також, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач не обмежений при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання та не обмежений у способах виконання своїх обов`язків з оплати придбаного природного газу.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків за природний газ. Стверджує, що відповідач може здійснювати розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно з затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача. Посилається на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 14.09.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (покупець, відповідач) укладено договір №5056/1617-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У п. 2.1 договору погоджено обсяг природного газу, який продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року - до 24 892 тис. куб. метрів.

Кількість переданого природного газу визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 5 930,40 грн. з ПДВ.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).

Умови оплати природного газу визначені в п. 6.1 договору.

У п. 12.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В договір вносилися зміни додатковими угодами №1 від 23.01.2017 та №2 від 22.03.2017.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу з жовтня по грудень 2016 року та з лютого по березень 2017 року природний газ на загальну суму 93 489 719,63 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 - на суму 8 815 610,76 грн; від 30.11.2016 - на суму 1 9515 505,31 грн; від 31.12.2016 - на суму 25 216 796,17 грн; від 28.02.2017 - на суму 23 326 445,59 грн; від 31.03.2017 - на суму 16 615 361,80 грн.

За отриманий природний газ відповідач розрахувався повністю.

Згідно з випискою операції за договором № 5056/1617-ТЕ-13 за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 розрахунки між відповідачем та позивачем за договором № 5056/1617-ТЕ-13 проводилися шляхом розподілу коштів на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2 договору.

Окрім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, фінансовим управлінням Бердянської міської ради Запорізької області, Управлінням праці та соціального захисту населення Бердянської міської ради Харківської області, ПАТ Бердянське підприємство теплових мереж та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України: №825 від 10.02.2017 року на суму 10 911 818,56 грн за природний газ 2016 року; №1486 від 10.03.2017 року на суму 20 800 000,00 грн за природний газ за 2017 рік.

Згідно з розділом 1 вищевказаних протокольних рішень, предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі постанова КМУ № 20).

Відповідно до п. 2.7 розділу 2, яким передбачено порядок розрахунків, сторона 5 (ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж») перераховує стороні останній (Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України") кошти в сумі 10 911 818,56 грн за природний газ 2016 року згідно з договором від 14.09.2016 № 5056/1617-ТЕ-13 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20", за природний газ за 2016 рік, договір від 14.09.2016 № 5056/1617-ТЕ-13 " (протокольне рішення № 825); в сумі 20 800 000,00 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 14.09.2016 № 5056/1617-ТЕ-13 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20", за природний газ 2017 рік, договір від 14.09.2016 № 5056/1617-ТЕ-13 ".

В розділі 3 протокольних рішень зазначено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Вважаючи що відповідач допустив прострочення з оплати природного газу, позивач нарахував 3% річних в сумі 365 442,34 грн та пеню в сумі 1 037 972,36 грн за період з 26.11.2016 по 04.10.2017, а також інфляційні втрати за період з квітня по вересень 2017 року в сумі 957 563,61 грн та пред`явив їх до стягнення в цій справі.

Відповідно до ст. ст. 11 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі".

Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В пункті 8 Порядку № 217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі, коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку № 217 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;

2) затверджує реєстр нормативів;

3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;

4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Приписами статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України установлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського судів про те, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 24.07.2019 у справі № 918/553/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.

Разом з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

З цього Порядку № 20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивача).

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти: постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за участю позивача і відповідача укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Відповідно до протокольного рішення № 825 від 10.02.2017 кошти в сумі 10 911 818,56 грн надійшли на рахунок позивача 17.02.2017, а кошти згідно з протокольним рішенням № 1486 від 10.03.2017 в сумі 20 800 000,00 грн фактично надійшли 10.03.2017.

Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016, порядок розрахунків.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строків та умов розрахунків за договором №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що, проводячи розрахунки за надані послуги у визначений у Порядку № 20 спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у договорі.

За таких встановлених обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2019 у справі за № 908/2304/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач