ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/2415/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: не з`явився,
кредиторів: не з`явився,
скаржника: Шельманчук М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Мороз В.Ф., Кузнецов В.О.)
та постанову Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі №908/2415/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Арт Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакінг Солюшинз"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакінг Солюшинз" (далі - Боржник), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Арт Капітал" до Боржника у розмірі 1231000,00 грн основного боргу, введено процедуру розпорядження майном Боржника.
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2021 віднесено кредиторські вимоги ТОВ "Бізнес Арт Капітал" в розмірі 1231000,00 грн основного боргу до четвертої черги задоволення, визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" до Боржника у розмірі 30126565,95 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення.
3. 09.12.2021 відбулися збори кредиторів Боржника, на яких прийнято рішення клопотати перед господарським судом про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Штельманчука М.С.
4. 13.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшли клопотання розпорядника майна боржника про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, протокол зборів кредиторів Боржника від 09.12.2021, звіт розпорядника майна про проведену роботу із долученням відповідних документальних доказів, а також звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника.
5. Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021, припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у строк до 14.12.2022.
6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Боржника в розмірі 1777637,00 грн основного боргу з третьою чергою задоволення та 4540,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.
7. 21.02.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Скаржник) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021.
8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.04.2022 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; банкрута - Боржника ліквідовано; провадження у справі закрито.
9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 залишена без змін постанова Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021.
Стислий зміст постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
10. Постанова Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 мотивована наявністю підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури.
11. Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 22.08.2022 погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, оскільки протягом процедури розпорядження майном кредитори, боржник та розпорядник майна не запропонували та не знайшли жодних шляхів відновлення платоспроможності Боржника, збори кредиторів вирішили подати до господарського суду клопотання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а з обставин справи достовірно вбачається нездатність Боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
12. При цьому апеляційний господарський суд відхилив доводи Скаржника про здійснення Боржником у 2020 році активної діяльності та наявності у Боржника станом на 31.03.2021 значних активів, адже вони не спростовують факту неплатоспроможності Боржника на час відкриття провадження у справі про банкрутство та ухвалення оскаржуваної постанови.
13. Також апеляційний господарський суд врахував, що на час відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника вже було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано Боржника, провадження у справі закрито, тому вчинені Скаржником заходи щодо оскарження лише постанови про визнання Боржника банкрутом є непослідовними та недостатніми, адже не призведуть до досягнення відповідного правового результату.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. Відповідно до звіту розпорядника майна Боржника про проведену роботу, висновку аналізу фінансово-господарської діяльності боржника Боржник перебував у матеріальному стані, недостатньому для погашення короткострокових та довгострокових зобов`язань. У процесі аналізу, проведеного згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, установлено: відсутність ознак доведення до банкрутства Боржника, відсутність ознак приховування банкрутства, відсутність ознак фіктивного банкрутства. Коефіцієнт забезпечення власними засобами протягом аналізованого періоду значно нижче нормативного значення, що в свою чергу перекреслює можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності Боржника. Коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан підприємства, набагато нижче норми та вказують про здійснення діяльності підприємства за рахунок запозичених коштів, однак у зв`язку з об`єктивними умовами подальша діяльність підприємства є нерентабельною. Всі зобов`язання підприємства сформовані за рахунок кредиторської заборгованості, що знижує платоспроможність і фінансову стійкість підприємства, і збільшує його фінансову залежність перед кредиторами. Наявні активи боржника та дебіторська заборгованість відсутні.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції та постанову господарського суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.
16. Касаційна скарга (з урахуванням клопотання про усунення недоліків касаційного скарги) мотивована наявністю підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
17. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок щодо застосування положень статей 49 58 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №904/1693/19, від 17.05.2018 у справі №916/4932/15, від 14.08.2019 у справі №911/2672/17, від 19.09.2019 у справі №910/9136/18, від 09.10.2019 у справі №910/12349/18, від 23.01.2020 у справі №924/1155/18.
18. На думку Скаржника, господарський суд апеляційної інстанції проігнорував докази про наявні активи, які не досліджувалися при ухваленні постанови про визнання Боржника банкрутом. Зокрема, Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність активів Боржника та дебіторської заборгованості, посилаючись на відомості звітності Боржника.
19. Також щодо врахування господарським судом апеляційної інстанції наявності ухвали про ліквідацію Боржника Скаржник звертає увагу на те, що апеляційна скарга була ним подана до винесення вказаної ухвали, а також зазначає про можливість перегляду її за нововиявленими обставинами в разі скасування постанови про визнання Боржника банкрутом.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
20. Боржник 07.12.2022 подав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу та не підлягають прийняттю до розгляду відповідно до вимог статей 118 295 Господарського процесуального кодексу України, адже подані після закінчення строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття провадження.
21. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
22. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
23. Відповідно до статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
24. Загальні передумови для визнання боржника банкрутом визначені в Господарському кодексі України, згідно з частиною 4 статті 205 якого у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб`єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Наведені передумови конкретизовані в КУзПБ, який визначає порядок та процедуру визнання банкрутом юридичної особи за загальною процедурою банкрутства.
25. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
26. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.
27. Перехід до зазначеної процедури, за наявності ознак банкрутства, відбувається у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника шляхом ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 49 КУзПБ).
28. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
29. Ухваленню вказаної постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ КУзПБ.
30. Під розпорядженням майном згідно з частиною 1 статті 44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
31. Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).
32. Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
33. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 49 КУзПБ).
34. Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
35. Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ.
36. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
37. Однак рішення суду не може ґрунтуватися лише на клопотанні комітету кредиторів, відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.
38. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.
39. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №904/1693/19, від 23.01.2020 у справі №924/1155/18 та інших, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі.
40. Проте зі змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при їх ухваленні не врахували викладені висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час підсумкового засідання на стадії розпорядження майном належного з`ясування ознак банкрутства з перевіркою співвідношення активу та пасиву боржника, а також повноти дій розпорядника майна, у тому числі на підставі дослідження наданих на підтвердження таких обставин доказів.
41. Так, господарський суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про перебування Боржника в матеріальному стані, недостатньому для погашення короткострокових та довгострокових зобов`язань, відсутність у Боржника активів та дебіторської заборгованості та, водночас, відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства і фіктивного банкрутства, обмежившись формальним посиланням на звіт розпорядника майна Боржника про проведену роботу та висновок аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника.
42. При цьому суд не здійснив перевірку звіту розпорядника майна Боржника та аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника щодо обґрунтованості наведених у них тверджень, їх повноти та відповідності фактичним обставинам.
43. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на дослідження місцевим господарським судом документів, на підставі яких зазначений звіт та аналіз виконані, щодо відповідності викладених у них відомостей вказаному висновку розпорядника майна з урахуванням того, що за вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, кожен доказ має бути безпосередньо досліджений та оцінений судом з точки зору його належності, допустимості, достовірності як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами.
44. Господарський суд першої інстанції не дослідив, чи здійснена розпорядником майна інвентаризація майна Боржника, якими доказами підтверджені відомості такої інвентаризації та чи відповідає вона нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879.
45. В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на з`ясування обставин щодо вжиття розпорядником майна заходів із виявлення наявності чи відсутності в Боржника рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об`єктів інтелектуальної власності тощо, у тому числі шляхом направлення запитів до відповідних органів та отримання відповідей на такі запити на момент складання звіту та ухвалення постанови.
46. Ухвалюючи постанову про визнання Боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, господарський суд першої інстанції належним чином не з`ясував наявність ознак неплатоспроможності Боржника, оскільки безпосередньо не дослідив відповідно до вимог господарського процесуального законодавства докази, які підтверджують розмір та співвідношення активу і пасиву Боржника, зокрема, згідно з відомостями бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з наданням оцінки обставинам повноти відображення зобов`язань, їх документального підтвердження тощо.
47. Також місцевий господарський суд не здійснив належну перевірку відсутності ознак фіктивного банкрутства Боржника, доведення його до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо з огляду на детальний аналіз фінансового стану Боржника, підстав виникнення у нього такої заборгованості перед кредиторами, що критично перевищує розмір його активів, зокрема внаслідок навмисних дій певних осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства, пов`язаних із заволодінням коштами або майном Боржника, виведенням активів чи збільшенням кредиторської заборгованості без наміру її погашення, нездійсненням ними стягнення дебіторської заборгованості тощо.
48. Без належного дослідження викладених обставин, виявлення яких є обов`язком розпорядника майна згідно з частиною 3 статті 44 КУзПБ, не можна визнати повним виконання функцій судового контролю у даній справі про банкрутство, зокрема щодо перевірки повноти здійснення розпорядника майна аналізу фінансово-господарського стану Боржника тощо.
49. Здійснивши апеляційний перегляд зазначеної постанови, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, не усунувши наведені порушення, які полягають у неповноті дослідження перелічених фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення відповідного питання із дотриманням вимог як законодавства про банкрутство, так і господарського процесуального законодавства.
50. Зокрема, зазначивши про те, що з обставин справи достовірно вбачається нездатність Боржника відновити свою неплатоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури, апеляційний господарський суд у своїй постанові не навів зміст таких обставин та доказів, які їх підтверджують, також обмежившись посиланням на звіт розпорядника майна Боржника та здійснений ним аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника.
51. При цьому господарській суд апеляційної інстанції відхилив доводи Скаржника про здійснення Боржником у 2020 році активної господарської діяльності та наявності у нього станом на 31.03.2021 значних активів, не надавши правової оцінки таким обставинам та наданій на їх підтвердження фінансовій звітності, зазначивши натомість, що вони не спростовують факту неплатоспроможності Боржника на час відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття оскаржуваної постанови місцевого господарського суду.
52. Однак апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що при здійсненні розрахунків показників для аналізу щодо виявлення ознак доведення Боржника до банкрутства розпорядник майна Боржника послався на відомості фінансової звітності за період до порушення справи про банкрутство, а саме 31.12.2020, а перевірка висновків розпорядника майна щодо відсутності ознак доведення Боржника до банкрутства тощо має ґрунтуватися, зокрема, на з`ясуванні відповідності фактичним обставинам відомостей, на підставі яких такі висновки зроблені (із дослідженням звітності, первинних документів тощо).
53. Що стосується посилання господарського суду апеляційної інстанції на непослідовність та недостатність вчинених Скаржником для захисту своїх прав та інтересів учасника у цій справі про банкрутство заходів з огляду на оскарження лише постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, Верховний Суд враховує, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 12.04.2022 ухвалена вже після звернення Скаржника з відповідною апеляційною скаргою.
54. Верховний Суд також відхиляє наведені представником у судовому засіданні аргументи щодо відсутності у Скаржника права на апеляційне та касаційне оскарження постанови суду першої інстанції, ухваленої до набуття ним статусу кредитора у цій справі, якою не було вирішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника.
55. Згідно з усталеною правовою позицію Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19) частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
56. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Відсутність вирішення судовим рішенням вказаних питань є підставою для закриття на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційного провадження за касаційною скаргою відповідної особи, яка не брала участь у справі.
57. Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є, зокрема, сторони: конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
58. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
59. Після вчинення всіх передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).
60. Оскільки на момент оскарження постанови суду першої інстанції статус Скаржника як кредитора у справі про банкрутство Боржника був формалізований відповідною ухвалою господарського суду, він набув право оскарження судових рішень у цій справі, передбачених статтею 9 КУзПБ, зокрема постанови про визнання боржника банкрутом.
61. Доводи ж Боржника про те, що вказана постанова не стосується Скаржника, який є конкурсним кредитором, є безпідставними, адже правові наслідки визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури мають безпосередній вплив на права та інтереси кредиторів щодо можливості та порядку задоволення повністю чи частково їх вимог до боржника.
62. Отже, кредитор, який не брав участь у зборах кредиторів боржника, на яких прийнято рішення щодо звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом, та набув статус учасника справи вже після ухвалення відповідного судового рішення, не може бути позбавлений права на його оскарження, якщо вважає, що відповідне рішення прийнято на шкоду його інтересам, без належного з`ясування обставин дійсної неплатоспроможності боржника тощо.
63. Зважаючи на викладене, Суд вважає передчасним висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про наявність правих підстав для припинення процедури розпорядження майном Боржника, визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79 86 236 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами усталеної правової позиції Верховного Суду щодо перевірки повноти проведених розпорядником майна у процедурі розпорядження майном боржника заходів.
64. Наведене свідчить про неналежне виконання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій функцій судового контролю під час визнання Боржника банкрутом, неврахування цілей і завдань провадження у справі про неплатоспроможність, незабезпечення захисту публічного та приватного інтересів, невжиття заходів задля недопущення фіктивного банкрутства, доведення боржника до банкрутства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків та виконання господарських зобов`язань тощо.
65. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи. Зокрема, достатні правові підстави для закриття судом касаційної інстанції провадження у справі відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
67. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
68. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку повноті дій розпорядника майна з аналізу фінансового стану Боржника, виявлення його активів, а також висновкам щодо наявності чи відсутності ознак неплатоспроможності Боржника, доведення його до банкрутства, приховування банкрутства та фіктивного банкрутства тощо.
Розподіл судових витрат
69. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та постанову Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі №908/2415/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков