ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/2948/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Литвиненко С.С.,

Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - Гей В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

у справі №908/2948/23

за заявою Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

1. У вересні 2023 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (далі - Заява) боржниці на підставі ст. 116 Книги Четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 прийнято Заяву ОСОБА_1 до розгляду, призначено підготовче засідання на 05.10.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Звертаючись з Заявою, ОСОБА_1 вказала, що отримала 06.01.2021 від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн, з зобов`язанням повернути до 06.12.2021.

4. Дане зобов`язання оформлено власноруч написаною ОСОБА_1 розпискою від 06.01.2021. Згідно з умовами розписки, 06.12.2021 ОСОБА_1 зобов`язується повернути отримані від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн.

5. В подальшому, на адресу ОСОБА_1 надійшла вимога ОСОБА_2 від 16.12.2021 про повернення боргу у розмірі 200000,00 грн.

6. У Заяві боржниця вказала, що оскільки вона станом на момент виникнення зобов`язань та по теперішній час знаходиться у скрутному фінансовому становищі, тому у неї відсутня можливість задовольнити вимоги ОСОБА_2 .

7. В Декларації про майновий стан та доходи боржниці за останній звітний період (2020-2022 роки та станом на 01.09.2023) відсутні доходи за рахунок яких можливо було б погасити кредиторську заборгованість боржниці.

8. В Заяві боржниця вказала про те, що у зв`язку з введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, значно ускладнилась ситуація з працевлаштуванням, тому ОСОБА_1 з об`єктивних причин, станом на день звернення із Заявою не працевлаштована, що в свою чергу унеможливлює сплату зобов`язань перед кредитором, строк виконання яких настав.

9. Боржниця також у Заяві вказала, що у неї відсутні рахунки/електронні гаманці (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах; у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не працевлаштована у неї відсутня трудова книжка.

10. З інформаційної довідки №342877780, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровано такі об`єкти речових прав: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 145292780000. Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості. Опис об`єкта: Загальна площа квартири 36 (кв.м), житлова площа (кв.м): 20,3. Опис: квартира складається з однієї житлової кімнати. Адреса: АДРЕСА_1 .

11. Однак, згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію іпотеки щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесено наступні записи: номер запису про іпотеку: 49364282 24.02.2023, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66555680 від 24.02.2023, приватним нотаріусом Топілко О.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, (підстава - договір іпотеки, серія та номер: 310, виданий 24.02.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Топілко О.О.). Іпотекодержатель: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро"), код ЄДРПОУ: 14352406; - номер запису про іпотеку: 46251191 від 19.01.2022, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62948556 від 20.01.2022, приватним нотаріусом Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, (підстава - договір іпотеки, №190122-1, серія та номер: 40, виданий 19.01.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 309, виданий 24.02.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.), Іпотекодержатель: AT "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ: 14352406.

12. Згідно з інформацією про державну реєстрацію обтяжень щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 внесено запис про обтяження: 46251463 від 19.01.2022, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62948789 від 20.01.2022, приватний нотаріус Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, обтяжувач: AT "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ: 14352406. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 145230680000. Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості; опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 36, житлова площа (кв.м): 31,2. Опис: квартира складається з двох житлових кімнат. Адреса: АДРЕСА_2 .

13. Однак, згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію іпотеки щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 внесено наступні записи: - номер запису про іпотеку 49363899 від 24.02.2023 внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66555181 від 24.02.2023, приватним нотаріусом Топілко О.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, (підстава - договір іпотеки серія та номер: 310, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Топілко О.О.). Іпотекодержатель: AT "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ: 14352406; номер запису про іпотеку: 46250932 від 19.01.2022, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62948249 від 20.01.2022, приватним нотаріусом Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, (підстава - договір іпотеки. №190122-1, серія та номер: 40, виданий 19.01.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В.; договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 309, виданий 24.02.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.). Іпотекодержатель: AT "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ: 14352406.

14. Згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 внесено запис про обтяження: 46250596 від 19.01.2022, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62947923 від 20.01.2022. приватний нотаріус Джуринська Л.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, обтяжувач: AT "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ: 14352406.

15. У Заяві вказано, що у ОСОБА_1 на момент звернення до суду із Заявою відсутні транспортні засоби.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Микитьона В.В. та інше.

17. Господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури реструктуризації боргів боржниці.

18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 скасовано. Відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

19. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що в Заяві вказано про наявність обтяжень АТ "Банк Кредит Дніпро", проте не зазначено інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов`язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 КУзПБ; до Заяви не додано довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржниці відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); до Заяви не додано трудової книжки і не зазначено інформацію щодо її наявності або відсутності (втрати, знищення тощо), в той час як копія трудової книжки має бути додана до Заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ; до Заяви долучений проект плану реструктуризації боргів щодо ОСОБА_3 , тобто іншої особи, відмінної від заявниці; в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_1 взагалі не зазначила ні батьків, ні дітей, а також в Заяві не зазначено про відсутність будь-яких родинних зв`язків, які належало відобразити в деклараціях, із зазначенням їх майнового стану.

20. Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що встановивши невідповідність поданої Заяви вимогам ч.ч. 2-5 ст. 116 КУзПБ суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про залишення її без руху та встановити строк протягом якого мають бути усунені недоліки Заяви, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків Заяви.

21. Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що боржницею не зазначено, які правовідносини існували між нею та ОСОБА_2 та за яких обставин відбувалися попередні перемовини та погодження умов запозичення, а також на якій підставі нею було отримано у позику без будь-якого забезпечення значну суму грошових коштів. Тому подання ОСОБА_1 під час звернення до суду із Заявою розписки та не в повному обсязі документів, що засвідчують підстави виникнення боргу та його прострочення, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості, підстав виникнення зобов`язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у справі.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржниці

22. ОСОБА_1 (далі - скаржниця) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та постановити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.

23. Скаржниця у касаційній скарзі навела доводи щодо підстав касаційного оскарження, які передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

24. Зокрема Скаржниця зазначили, що підставою для оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження є п. 1 ст. 287 ГПК України, а саме те, що господарський суд апеляційної інстанції поновлюючи пропущений строк на подання апеляційної скарги та відкриваючи апеляційне провадження не врахував висновки Верховного Суду, викладені в п. 52.3 постанови від 25.06.2024 у справі №910/12482/23 щодо застосування ч. 1 ст. 254 ГПК України, зокрема щодо визначення моменту виникнення процесуального права на оскарження забезпеченим кредитором ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

25. Підставою для оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 про відмову у задоволенні заяви про залишення апеляційної скарги АТ "Банк кредит Дніпро" без руху після відкриття апеляційного провадження є п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Скаржниця зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 260 ГПК України у взаємозв`язку з ч. 11 ст. 176 ГПК України щодо можливості залишення без руху апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження.

26. Підставою для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 скаржниця вказала про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у взаємозв`язку з п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ щодо можливості вибору альтернативної процесуальної поведінки: або сплатити авансування винагороди арбітражному керуючому на депозит суду, або надати до суду угоду з арбітражним керуючим.

27. На думку скаржниці, вказане стосується і відсутності доданої до Заяви копії трудової книжки, оскільки остання відсутня у ОСОБА_1 , а норма п. 9 ч.3 ст. 116 КУзПБ є диспозитивною та вимагає надання копії трудової книжки лише за її наявності.

28. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №908/2948/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024. Ухвала мотивована тим, що в матеріалах справи №908/2948/23 та в Єдиному державному реєстрі судових рішень України відсутня ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, а ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024, якою поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 не належить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України окремо від постанови суду апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

29. До Верховного Суду від AT "Банк Кредит Дніпро" надійшла заява про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23, яка обґрунтована тим, що доводи викладені у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду про застосування абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у взаємозв`язку з п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

30. Також AT "Банк Кредит Дніпро" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, а у разі, якщо Верховний Суд не знайде підстав для закриття касаційного провадження, - касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 - без змін.

31. Відзив мотивовано тим, що у касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, не зазначено практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробив суд попередньої інстанції з цього питання, та мотиви незгоди з таким висновком. Крім того, оскільки в постанові положення абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ апеляційний суд застосував саме так як зазначила скаржниця в касаційній скарзі, то наведене виключає необхідність та можливість перевірки касаційним судом правильності застосування апеляційним господарським судом зазначених норм права.

32. 02.04.2025 до Верховного Суду від AT "Банк Кредит Дніпро" надійшло доповнення до заяви про закриття касаційного провадження у справі, яке мотивовано тим, що у касаційній скарзі не наведено таких підстав касаційного оскарження як п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ст. 310 ГПК України або п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на необхідність врахування судом висновку у справі №521/2816/15-ц, а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 300 ГПК України це виключає можливість застосування під час касаційного розгляду висновків, наведених в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц.

33. Крім того, 02.04.2025 до Верховного Суду від AT "Банк Кредит Дніпро" надійшло клопотання про передачу справи №908/2948/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків наведених в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

34. AT "Банк Кредит Дніпро" у клопотанні про передачу справи №908/2948/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказує про наявність правових підстав для відступу від висновків наведених в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц про те, що "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".

35. На думку банку, відповідно до норм ГПК України та сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, а порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

36. У клопотанні вказано, що оскільки ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не може бути окремим предметом касаційного оскарження, а поновлення строку на апеляційне оскарження відноситься до дискреційних повноважень цього суду, то ухвала суду апеляційної інстанції не може бути скасована окремо від постанови суду і, відповідно, її скасування не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги.

37. Відповідно до ч. 3 ст. 302 ГПК, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

38. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom), заява №27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

39. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

40. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

42. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

43. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, Верховний Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

44. Разом з тим, банк у клопотанні про передачу справи №908/2948/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду належним чином не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

45. Крім того, Верховний Суд враховує, що наведену позицію об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц застосовано у ряді постанов Верховного Суду, зокрема від 14.02.2024 в справі №436/9142/12, від 26.03.2025 у справі №2-2330/2006, від 16.12.2020 у справі №520/109/20, від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.03.2023 у справі №640/9792/20, від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21, від 22.10.2024 у справі №925/1341/22.

46. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання AT "Банк Кредит Дніпро" про передачу справи №908/2948/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

47. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

48. Так, оскаржуючи постанову, скаржниця вказала підставою касаційного оскарження п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у взаємозв`язку з п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ щодо можливості вибору альтернативної процесуальної поведінки: або сплатити авансування винагороди арбітражного керуючого на депозит суду, або надати до суду угоду з арбітражним керуючим.

49. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

50. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

51. Однак, 13.07.2023 прийнято Закон України №3249-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану", який набув чинності 29.07.2023.

52. Цим Законом Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ доповнено пунктом 1-6.

53. Абзац 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ передбачає, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

54. Верховний Суд зауважує, що у вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника пріоритетним є дотримання законодавчих обмежень/заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, які є чинними на дату розгляду та вирішення судом відповідного питання.

55. Положення пункту 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ мають ретроспективну дію, поширюючись на всі передбачені названою нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто норма цього пункту є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування її до правовідносин у часі.

56. Заборона, по суті, має процесуальний характер і підпорядковується загальному правилу застосування процесуального закону, чинного на момент вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

57. Відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 в додатках до заяви було долучено копію договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.09.2023, в якому сторонами обумовлено, що 40260,00 грн буде сплачено ОСОБА_1 протягом 6 місяців.

58. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги про обов`язок боржниці авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду, оскільки відповідно до вимог КУзПБ справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду у випадку додання до Заяви копії укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття.

59. Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказану норму права. Крім того, наведені обставини не були підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність скаржниці.

60. Наведене свідчить про правильне застосування господарськими судами абз. 7 п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у сукупності з п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

61. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги у наведеній частині не зайшли свого підтвердження.

62. Також є безпідставними доводи скаржниці про те, що вказане стосується і відсутності доданої до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність копії трудової книжки, оскільки остання відсутня у ОСОБА_1 , а норма п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ є диспозитивною та вимагає надання копії трудової книжки лише за її наявності, оскільки відповідно до змісту оскаржуваної постанови, підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржниці була сукупність обставин та вимог КУзПБ, які скаржницею в касаційній скарзі не оскаржуються, а тому не можуть бути предметом касаційного перегляду.

63. В обґрунтування своїх доводів скаржниця посилається також на те, що суд апеляційної інстанції не оцінив поважність підстав несвоєчасного звернення банку з апеляційною скаргою до суду та поновив строк на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску, чим порушив приписи ч. 1 ст. 254 ГПК України, зокрема щодо визначення моменту виникнення процесуального права на оскарження забезпеченим кредитором ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

64. Статтею 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

65. Відповідно до ч. 2 ст. 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

66. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. Отже, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 300, ч. 2 ст. 304 ГПК України, якщо доводи щодо необґрунтованості ухвал, які не можуть бути окремо оскаржені від постанови суду апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України включені до касаційної скарги, в якій оскаржується і судове рішення, яке підлягає касаційному оскарженню, то таким доводам касаційної скарги має бути надана відповідна оцінка під час касаційного перегляду справи.

68. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

69. Частиною 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

70. Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

71. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

72. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

73. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

74. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

75. Верховний Суд зауважує, що реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень ГПК України.

76. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

77. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

78. Верховний Суд додатково враховує, що 30.11.2023 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) прийняв остаточне рішення у справі "ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE, далі - Рішення ЄСПЛ) за заявою №27128/11 ВАТ "Сквирасільрибгосп", що було реорганізовано у Товариство, яким оголосив прийнятною скаргу за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві - неприйнятними, а також постановив, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції; встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.

79. У Рішенні ЄСПЛ зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з "поважних причин", оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

80. ЄСПЛ зауважив, що підприємство-заявник також скаржилося за п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яке було ухвалено на його користь, було скасовано без наведення прийнятної причини, і його позовні вимоги щодо спірних земельних ділянок були незаконно залишені без задоволення апеляційним судом 14.12.2010.

81. За результатом перегляду справи №22/045-10 за виключними обставинами (рішення ЄСПЛ, яке стало остаточним 30.11.2023 та яким встановлено порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції) Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 04.12.2024.

82. У постанові від 04.12.2024 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

83. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права [рішення від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95)].

84. Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України" (Zheltyakov v. Ukraine), заява №4994/04].

85. Велика Палата Верховного Суду у справі №22/045-10 врахувавши рішення ЄСПЛ, дійшла висновку, що поновлюючи строк, апеляційний суд погодився з твердженнями заступника прокурора Київської області про поважність причин його пропуску через те, що Прокуратура Київської області довідалась про підстави для оскарження рішення суду першої інстанції лише 11.10.2010 після ознайомлення з матеріалами справи. Однак апеляційний суд не перевірив обґрунтованості таких тверджень, тобто суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог ст. 93 ГПК України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.

86. Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що встановлені у рішенні ЄСПЛ порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі мали суттєве значення для результату її розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це порушення можна виправити тільки через повторний розгляд справи з вирішенням апеляційним судом питання про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою прокурора, для чого необхідним є скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанови цього суду від 14.12.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011.

87. Верховний Суд враховує, що згідно з вимогами ст.ст. 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги. Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

88. З огляду на таке під час розгляду касаційної скарги в цій справі підлягає врахуванню висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №22/045-10.

89. Враховуючи тлумачення норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

90. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі №521/2816/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №925/1341/22 та інших, які наведені у п. 45 цієї постанови.

91. Верховний Суд враховує, що звертаючись 18.12.2023 з апеляційною скаргою на ухвалу від 05.10.2023 банк просив поновити строк, обґрунтовуючи це тим, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки його вимоги як забезпеченого кредитора визнані ухвалою суду від 28.11.2023, яку він отримав 07.12.2023.

92. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 залишено без руху. Зобов`язано скаржника у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 32208,00 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги на адреси учасників справи про банкрутство.

93. При цьому, залишаючи апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" без руху, суд апеляційної інстанції не вказав, що наведені скаржником підстави для поновлення строку є неповажними і не зобов`язував банк навести інші підстави в обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

94. Після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 15.01.2024, боржниця подала до суду заяву, в якій просила залишити апеляційну скаргу без руху також на тій підставі, що апелянт пропустив процесуальний строк та просила надати банку строк для надання пояснень щодо поважності пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою.

95. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 поновлено строк та апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2023.

96. Однак, апеляційний суд, поновлюючи в ухвалі від 29.01.2024 банку строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, не зазначив яка саме причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана поважною та не навів ніякого обґрунтування поновлення такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження і колегія суддів вбачає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

97. Верховний Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23: "Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, в силу положень ст.ст. 1, 8, 39, ч.ч. 2, 8 ст. 45 КУзПБ, мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від імені боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника), оскільки такі особи відповідно до закону наділені право- та дієздатністю для участі під час розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство за умови їх залучення судом під час підготовчого засідання або після набуття відповідного процесуального статусу учасника справи про банкрутство. При цьому, наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинно встановлюватися судом в кожному такому випадку окремо".

98. Господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому фату, що банк є забезпеченим кредитором боржниці, що в свою чергу має певні особливості стосовно моменту виникнення процесуальної правосуб`єктності порівняно з конкурсними кредиторами.

99. Також суд апеляційної інстанції не перевірив доводи банку про те, що він дізнався про ухвалу від 05.10.2023 лише 07.12.2023 (після отримання ухвали суду від 28.11.2023, якою визнаного його грошові вимоги). В свою чергу, відповідно до наявних матеріалів справи, банк звернувся з заявою до суду про визнання грошових вимог в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження, а саме 03.11.2023.

100. Апеляційний господарський суд не досліджуючи питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними.

101. За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.

102. Враховуючи викладене, здійснення апеляційним господарським судом апеляційного розгляду за умови поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції без врахування доводів усіх учасників справи та оцінки наданих ними доказів щодо поважності/неповажності причин пропуску строку, не може вважатися законним, у зв`язку із чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

103. Зазначене у цій постанові процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

104. 31.03.2025 AT "Банк Кредит Дніпро" подало до Верховного Суду клопотання про поновлення дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024.

105. Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, клопотання AT "Банк Кредит Дніпро" підлягає відхиленню.

106. З огляду на наведене вище, клопотання AT "Банк Кредит Дніпро" про закриття касаційного провадження у справі також не підлягає задоволенню.

Щодо доводів скаржниці про відсутність висновку Верховного суду щодо застосування ст. 260 ГПК України у взаємозв`язку з ч. 11 ст. 176 ГПК України, а саме щодо можливості залишення без руху апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження.

107. Верховний Суд зауважує, що відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

108. Відповідно п. 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

109. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №905/1956/15, від 27.11.2019 у справі №629/847/15-к, від 16.06.2020 у справі №922/4519/14, від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12, від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

110. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 у справі №930/576/22 так і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 22.03.2023 у справі №910/22947/17, від 23.10.2023 у справі №922/5231/21 також дійшли висновку про можливість та необхідність залишення касаційної скарги без руху після відкриття касаційного провадження у справі.

111. Крім того, про необхідність залишення апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження з посиланням на ч. 11 ст. 176 ГПК України зазначено в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/1876/21, від 10.11.2023 у справі №922/2010/23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. У силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

113. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

114. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала апеляційного господарського від 29.01.2024 та постанова від 19.09.2024 - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

115. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

116. Оскільки справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №908/2948/23 скасувати.

3. Справу №908/2948/23 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков