ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/420/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство)

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 (суддя Азізбекян Т.А.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (головуючий суддя Чередко А.Є., судді: Мороз В.Ф. і Парусніков Ю.Б.)

за скаргою Товариства

на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі

у справі № 908/420/19

за позовом Товариства

до публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - Комбінат)

про стягнення коштів.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.06.2025 № 32.2-01/1061 у зв`язку із обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/420/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкова Т.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Державний виконавець) від 29.07.2024 у ВП 75649565 про зупинення вчинення виконавчих дій;

- зобов`язати Державного виконавця поновити порушені права Товариства, шляхом поновлення виконавчого провадження ВП 75649565 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 18.11.2019 у справі № 908/420/19.

Скаргу обґрунтовано тим, що постанова Державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з включенням пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, є неправомірною, прийнятою з порушенням основоположних прав на виконання судового рішення. Посилаючись на статті 19 129 Конституції України, статті 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" скаржник зазначає, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Належний державі пакет акцій Комбінату в розмірі 68,0095% статутного капіталу включено в перелік об`єктів, які підлягають приватизації, в 2018 році, однак приватизацію дотепер не завершено, а рішення суду у справі № 908/420/19, яке набуло чинності в 2019 році, не виконане.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025, скаргу залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовано тим, що у винесенні постанови від 29.07.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення у ВП № 75649565 Державним виконавцем не порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", дії Державного виконавця є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення скарги Товариства. Наведені висновки судів обґрунтовано, зокрема, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", викладені у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16.

Не погоджуючись із ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, що полягало у незастосуванні норм права, які підлягали застосуванню, а саме статті 9, пункту 9 частини другої статті 129 та статті 129-1 Конституції України.

Узагальнено, за доводами скаржника, судами не враховано того, що:

- у цьому випадку, зупинення вчинення виконавчих дій, що по суті є відстрочкою виконання, може тривати невизначений період часу, що порушує основоположні права на виконання судового рішення та порушує право стягувана на мирне володіння майном та отримання коштів, стягнутих за рішенням суду в розумні строки (рішення не виконується більше чотирьох років);

- втручання держави у право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, є непропорційним меті втручання (запобігання знеціненню активів підприємства);

- боржник знаходиться в процесі приватизації з 2018 року і строки приватизації є невизначеними.

У контексті своїх доводів Товариство посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23.

Просить скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення скарги Товариства.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин виконання судового рішення у цій справі, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді заявленої Товариством скарги на дії Державного виконавця судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2019 у справі № 908/420/19 стягнуто з Комбінату на користь Товариства: суму основного боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 5 670 343,60 грн, суму боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 146 112,47 грн, пеню у розмірі 2 270 029,23 грн, 3% річних у розмірі 386 439,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 137 632,09 грн. Розстрочено виконання судового рішення у справі № 908/420/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 9 610 557,18 грн терміном на 12 місяців (з жовтня 2019 року до вересня 2020 року), з щомісячною сплатою суми у розмірі 800 879,77 грн. Стягнуто з Комбінату на користь Товариства суму судового збору у розмірі 144 158,39 грн.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.01.2019 у справі № 908/420/19, яке набрало законної сили 08.11.2019, видано накази від 18.11.2019 № 908/420/19.

Державним виконавцем 29.07.2024 відкрито ВП № 75649565 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 18.11.2019 у справі № 908/420/19 про стягнення з Комбінату на користь Товариства суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 5 670 343,60 грн, суму боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 146 112,47 грн, пені у розмірі 2 270 029,23 грн, 3% річних у розмірі 386 439,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 137 632,09 грн.

У цей же день, 29.07.2024, Державним виконавцем при примусовому виконанні наказу № 908/420/19 від 18.11.2019 за ВП № 75649565 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Так, наказом Фонду державного майна України "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" від 18.06.2018 № 810 внесено позицію: - ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" ЄДРПОУ 00194122.

Згідно з наказом Фонду державного майна України "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації із змінами" від 10.02.2023 № 232 продовжено приватизацію Комбінату.

Відмовляючи у задоволенні скарги Товариства, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження", а саме, статтю 34 "Зупинення вчинення виконавчих дій" доповнено пунктом 12.

За приписами пункту 12 частини першої статті Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації".

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Строк, на який зупиняється вчинення виконавчих дій у таких випадках визначено частиною сьомою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Отже, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено підстави та строки зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем в обов`язковому порядку. Зазначені норми Закону носять імперативний характер та є обов`язковими для виконання.

Судами з`ясовано, що приватизацію Комбінату не закінчено та не припинено з тих чи інших підстав передбачених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Саме враховуючи ці обставини Державний виконавець при примусовому виконанні наказу № 908/420/19 від 18.11.2019 за ВП № 75649565 29.07.2024 виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, суди виснували правомірність дій Державного виконавця, їх відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно, відсутність підстав для задоволення скарги Товариства.

Верховний Суд, перевіривши доводи Товариства зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 75649565, викладені у касаційній скарзі, відхиляє їх з огляду на таке.

Зупиняючи вчинення виконавчих дій у ВП № 75649565, Державний виконавець діяв у відповідності та в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У питанні застосування положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів враховує практику Верховного Суду, згідно з якою:

- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 06.12.2023 у справі № 911/862/22, від 22.04.2024 у справі № 906/547/23);

- положеннями Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 22.03.2024 у cправі № 910/17385/19, від 06.12.2023 у справі № 911/862/22);

- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 22.03.2024 у cправі № 910/17385/19, від 15.05.2024 у справ № 906/136/23).

Питання застосування норми пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі в контексті доводів касаційної скарги Товариства у цій справі № 908/420/19, були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у межах справи № 908/1525/16 і у постанові від 07.12.2022 остання, зокрема, зазначила, що:

- приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача (пункт 38);

- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (пункт 83);

- порушення державою обов`язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов`язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо (пункт 68).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 також зазначила, що необґрунтовані затримки з виконання чинного судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства, яке тривалий час перебуває у процедурі приватизації, внаслідок чого зупинено виконавче провадження, зважаючи на конкретні обставини, можуть бути у певних випадках підставою для задоволення судом скарги на дії виконавця та зобов`язання його поновити виконавче провадження.

Так, у межах розгляду скарги на дії виконавчої служби з виконання судового рішення про стягнення заробітної плати та належних сум у зв`язку зі звільненням (боржником за яким також є Комбінат, а виконання судового рішення так само здійснювалося Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі) у справі № 335/1961/23 (на неврахування висновків Верховного Суду у які (справі) посилається скаржник у касаційній скарзі), Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23 виснував наявність підстав для задоволення скарги на дії виконавчої служби в частині визнання неправомірним та скасування постанови Державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій за відповідними виконавчими провадженнями, відкритими на виконання рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2023 року у справі № 335/1961/23.

Суд касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, про яке фактично зазначає Товариство у касаційній скарзі, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України є підставою для оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті. Натомість підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, відповідно до абзацу другого частини другої цієї статті є саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У межах касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень цієї справи № 908/420/19 Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Слід відзначити, що на відміну від цієї справи № 908/420/19, у справі № 335/1961/23 розглядалася скарга на дії Державного виконавця з виконання судового рішення про стягнення на користь фізичної особи заробітної плати та належних сум у зв`язку зі звільненням і Верховний Суд у прийнятті постанови від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23 керувався, у тому числі, статтею 43 Конституції України, відповідно до якої: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Натомість у справі, яка розглядається, в межах ВП № 75649565 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 18.11.2019 у справі № 908/420/19 відбувається стягнення на користь Товариства заборгованості за поставлену електричну енергію, відтак мотиви і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23, щодо незастосування норми пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" і застосування норм Конституції України як норм прямої дії, у цьому контексті не є релевантними з огляду на зазначене вище і не є підставою для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у справі № 908/420/19.

Окрім того, у контексті посилань Товариства на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23, колегія суддів у питанні застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16).

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд також зазначає, що на момент перегляду справи в суді касаційної інстанції спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не скасовані та не визнанні неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.

При цьому Суд враховує, що виконавче провадження № 73242594 відкрито Державним виконавцем 29.07.2024 та у цей же день зупинене, тому стверджувати про необґрунтовану затримку державою виконання судового рішення на час звернення позивача із скаргою на дії державного виконавця (07.08.2024) недоцільно.

Відповідно до статті 343 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлення обставин відсутності порушень Державним виконавцем законодавства у виконавчому провадження № 75649565 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 18.11.2019 у справі № 908/420/19, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування Верховним Судом не вбачається.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду наведеним вимогам відповідають, а доводи касаційної скарги Товариства не знайшли свого підтвердження за результатами їх перегляду в касаційному порядку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтею 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 908/420/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова