ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/537/20 (908/1600/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників сторін відповідно протоколу судового засідання у режимі відеоконференції від 13.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022

у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Центр реабілітації "Надія"

до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 року відкрито провадження у справі №908/537/20 про банкрутство Дочірнього підприємства Центр реабілітації Надія.

2. Постановою господарського суду Запорізької області від 23.06.2020 року Дочірнє підприємство Центр реабілітації Надія визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Сиротенко Олександра Олександровича.

3. 23.06.2020 року в межах справи №908/537/20 про банкрутство Дочірнього підприємства Центр реабілітації Надія боржником подано позов до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 року у справі №908/537/20(908/1600/20), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022, позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 17.01.2020 року №0001110402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 234 632,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 558 658,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 17.01.2020 року №0001120402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 031 635,00 грн.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на користь Дочірнього підприємства Центр реабілітації Надія судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

4.1. Судові рішення обґрунтовані тим, що всі використані ГУ ДПС у Запорізькій області відомості є недопустимими доказами, тому доводи відповідача про відсутність виробничих та трудових ресурсів у контрагентів, відсутність руху активів та відсутність реального ланцюга постачання товарів е такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, податковим органом не доведено неможливості виконання контрагентом позивача наявними у нього силами та засобами умов договорів поставки та договору підряду.

Жодного належного доказу того, що договори між позивачем та його контрагентами були укладені сторонами без мети їх здійснення, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано.

Позивач підтвердив реальність господарських операцій, надав до перевірки договори поставки, договори про надання транспортних послуг, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товарів від іншої особи та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В акті перевірки не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Видаткові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже сумніви у правильності нарахування та сплати податків ДП Центр реабілітації Надія є помилковими та необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на Рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі №908/537/20(908/1600/20), просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5.1. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що підставою для касаційного оскарження являється п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме суди попередніх інстанцій застосували приписи п. 102.5 ст. 102 ПК України без врахування висновку про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 по справі № 2а/2470/1937/11.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Відзиву на касаційну скаргу не надано.

Провадження у Верховному Суді

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/537/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області подану на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 по справі № 908/537/20 (908/1600/20).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на 13 липня 2022 року о 12:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

9. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/537/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення у оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з такого.

11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Відносно Дочірнього підприємства "Центр реабілітації "Надія" 02.04.2020 здійснюється провадження у справі №908/537/20 про банкрутство, яке на цей час перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

13. 21.10.2019 введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс). З дня введення в дію цього Кодексу втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

14. Відповідно до правової позиції, що викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20), вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

15. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

16. Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ст. 240 Господарського процесуальнього кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

17. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Центр реабілітації "Надія" з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року, за результатами якої складено акт №59/08-01-04-02/01130561 від 16.10.2019.

18. Зазначеним актом встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено:

суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) на суму 10 234 632 грн.,

від`ємне значення з ПДВ за вересень 2019 р., яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 3 031 635 грн. чим порушено п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

18.1. Такі висновки контролюючий орган зробив з огляду на те, що Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту протягом періоду, що перевірявся суми ПДВ, сплачені у вартості робіт, послуг (товарів) за нереальними (безтоварними) господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ПРАТ Промавтоінвест, ТОВ НПО Дайнемік, ЛТД КО, ТОВ Автозазсилует, ТОВ Кузов Сервіс, ТОВ БЦВ, ТОВ Лембонгам, ТОВ Максимус Трейд Сервіс, ТОВ Берінгім, ТОВ Юні-Трейд Компані, ТОВ Фескор, ТОВ Інрадо, ТОВ Юзард, ТОВ Гірута. На думку Відповідача первинні бухгалтерські документи, що стосуються ДП "Центр реабілітації "Надія" у взаємовідносинах із постачальниками, складені з порушенням вимог Закону №996, вимог Положення, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ.

19. На підставі акта №59/08-01-04-02/01130561 від 16.10.2019. ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення: від 17.01.2020 року №0001120402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 031 635,00 грн.; від 17.01.2020 року №0001110402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 10 234 632,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 558 658,00 грн.

20. Підставою для висновку, про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, стало те, що проведеною ГУ ДПС у Запорізькій області перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій постачальниками на адресу Дочірнього підприємства "Центр реабілітації "Надія". Тобто, товари/послуги не постачалися та не надавалися. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт тощо) не мають юридичної сили первинних документів. Отже, Дочірнє підприємство "Центр реабілітації "Надія" неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

21. Відповідно до пп.14.1.18, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

22. Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

23. Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

24. Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу-

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

25. Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

26. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

27. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

28. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України (пп.200.7.1 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України).

29. Згідно з п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

30. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Пунктом 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

31. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (п.200.10 ст.200 ПК України).

32. Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) виключено; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

33. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України).

34. Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком, визначений Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (далі-Порядок №26).

35. Місцевим господарським судом у оскаржуваному рішенні встановлено, що у період, за який було проведено перевірку, Дочірнє підприємство "Центр реабілітації "Надія" перебувало у фінансово-господарські взаємовідносинах, та включило до складу податкового кредиту за вересень 2019 року суми ПДВ, з такими контрагентами: ПРАТ Промавтоінвест, ТОВ НПО Дайнемік, ЛТД КО, ТОВ Автозазсилует, ТОВ Кузов Сервіс, ТОВ БЦВ, ТОВ Лембонгам, ТОВ Максимус Трейд Сервіс, ТОВ Берінгім, ТОВ Юні-Трейд Компані, ТОВ Фескор, ТОВ Інрадо, ТОВ Юзард, ТОВ Гірута.

36. За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

37. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

38. Як зазначено судом першої інстанції, посилання Відповідача на те, що контрагентами-постачальниками виписані (оформлені) первинні документи щодо реалізації товарів/послуг на адресу ДП "Центр реабілітації "Надія" без їх реального здійснення не може бути підставою визнання неправомірності формування податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, така інформація не має преюдиційного значення та не є такою, що підтверджує відсутність реального руху активів між Позивачем та його контрагентами.

39. Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, від 31.01.2011 року у справі №21-42а10, а також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №804/8627/16 (адміністративне провадження №К/9901/3247/17), отже під час винесення оскаржуваних судових рішень, суди правильно врахували такі висновки.

40. Таким чином, господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між Позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

41. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

42. Крім того, постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

43. У постанові від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а) Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

44. Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

45. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

46. Судами встановлено, що відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару), а тому посилання на відсутність інформації щодо осіб, які безпосередньо здійснювали навантаження та розвантаження товарів, враховуючи викладені вище вимоги щодо первинних документів, не спростовує товарність операції з поставки товару за договором №426 та руху активів між контрагентами.

47. Судами відхилено посилання податкового органу на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами з огляду на відсутність працюючих на зазначених підприємствах, оскільки необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами, навіть якщо про такі платник не звітував.

48. Судами правильно зазначено, що наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доводять з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг надати послуги контрагентам.

49. Із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) вбачається, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

50. Реальність господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності (Ухвала ВАСУ від 10.03.2015 р. у справі №2а-0370/1564/12).

51. Висновки в Акті податкової перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться банківською випискою.

52. Отже, висновки Відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

53. З огляду на те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, Позивачем, як встановлено судами під час розгляду цього спору, на підтвердження реальності господарської операції надано до перевірки договори поставки, договори про надання транспортних послуг, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні.

54. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

55. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

56. Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори поставки та договори на виконання робіт, специфікації до них, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі, ТТН, банківські виписки.

57. Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими Позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

58. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

59. Оскільки, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товарів від іншої особи та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, суди дійшли правильного висновку про те, що висновки викладені в Акті перевірки є необґрунтованими.

60. До того, судами встановлено, що в Акті перевірки не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в свою чергу видаткові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже сумніви у правильності нарахування та сплати податків ДП "Центр реабілітації "Надія" є помилковими та необґрунтованими. Вказані в акті висновки щодо того, що подані Підприємством документи не мають юридичної сили первинних документів є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

61. Врахувавши встановлені вище обставини, суд першої інстанції, із яким погодився і суд другої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

62. Стосовно доводів касаційної скарги, Суд зазначає таке.

63. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

64. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували приписи п. 102.5 ст. 102 ПК України без врахування висновку про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 по справі № 2а/2470/1937/11.

65. Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

67. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

68. Однак, касаційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає, оскільки на відміну від справи, що розглядається фактичні обставини справи, на яку посилається скаржник, свідчать про те, що позиція контролюючого органу про неправомірне застосування платником нульової ставки оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ГПК України з огляду на відсутність факту безпосереднього виготовлення товару, як обов`язкової передумови для застосування такої пільги, є правильною.

69. У справі, що розглядається судами встановлено, що докази надані позивачем свідчать про підтвердження фактичного виконання зазначених в акті перевірки господарських операцій та на підставі встановлених у справі обставин дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

70. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

71. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

74. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Розподіл судових витрат

76. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/537/20(908/1600/20) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

К.М. Огороднік