ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/564/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю в режимі відеоконференції: арбітражного керуючого Сєдової Н.І., представника ГУ ДПС у Запорізькій області - Скитиби Н. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Запорізької області суду касаційну скаргу арбітражного керуючого Сєдової Наталії Іванівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021

у справі № 908/564/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мактена",-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі № 908/564/21 про банкрутство ТОВ "Мактена".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі № 908/564/21 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію, надану в балансі (у т.ч. що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів, тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з дати останньої перевірки або з 01.01.2017 по дату їх надання до контролюючого органу. Затверджено звіт арбітражного керуючого Сєдової Н.І. про нарахування та виплату основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Мактена" у період з 26.05.2021 по 06.07.2021 у розмірі 95 413,08 грн. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ "Мактена" - ліквідовано, провадження у справі №908/564/21 закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі №908/564/21 скасовано. Справу №908/564/21 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

У касаційній скарзі, поданій з підстав передбачених п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, арбітражний керуючий Сєдова Н.І. просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі №908/564/21 посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції:

- неправомірно поновлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області строк на апеляційне оскарження ухвали від 06.07.2021 на підставі внутрішнього реєстраційного штемпеля, що призвело до неправомірного перегляду та скасування зазначеної ухвали (неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 147/188/17, від 28.01.2021 у справі № 160/8840/18, від 521/2816/15-ц);

- не враховано відсутності у Головного управління ДПС у Запорізькій області статусу учасника провадження у справі про банкрутство та правових підстав оскаржувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021, у зв`язку з чим помилково відкрито апеляційне провадження та не постановлено ухвали про закриття помилково відкритого апеляційного провадження (неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, викладених у постановах від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18; від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19);

-помилково застосовано до спірних правовідносин ст. 111 ЦК України та неправильно застосовано положення ст. ст. 1 39 45 КУзПБ, ст. 254 ГПК України, а також п. 42.2 ст. 42 і п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, викладених у постановах від 11.01.2022 у справі № 922/2543/20, від 22.07.2020 у справі №904/4681/19);

- встановлено обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів.

У відзиві Головне управління ДПС у Запорізькій області просить касаційну скаргу арбітражного керуючого Сєдової Н. І. залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №908/564/21 залишити без змін посилаючись на те, що висновки апеляційного суду відповідають вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., заслухавши пояснення арбітражного керуючого Сєдової Н.І., представника ГУ ДПС у Запорізькій учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі № 908/564/21 про банкрутство за заявою боржника ТОВ "Мактена"; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Белашова К. В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.05.2021 визнані грошові вимоги ТОВ "Лівайн Торг" до боржника на суму 11 226 540,56 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 ТОВ "Мактена" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сєдову Н. І.

09.06.2021 до Господарського суду Запорізької області від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про спонукання ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію, надану в балансі (у т.ч. що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів, тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з дати останньої перевірки або з 01.01.2017 по дату їх надання до контролюючого органу.

До зазначеного клопотання надано копії наказу від 05.05.2021 №1144-п про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Мактена", акту від 05.05.2021 №1018/08010704/41363 про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю підприємства (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за податковою адресою, листа №26771/6 від 05.05.2021 розпоряднику майна ТОВ "Мактена" Белашову К.В. про надання документів фінансово-господарської діяльності, листа №26772/6 від 05.05.2021 керівнику ТОВ "Мактена" ОСОБА_1. про надання документів фінансово-господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області №1144-п від 05.05.2021 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мактена" визначено провести перевірку товариства з 05.05.2021, тривалістю 5 робочих днів, за період з 30.05.2017 по 12.05.2021 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.05.2017 по 12.05.2021.

Згідно з актом №1018/08-01-07-21/41362184 від 05.05.2021 перевірки наявності підприємства (посадових осіб підприємства) за податковою адресою 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 45Б зафіксовано відсутність 05.05.2021 посадових осіб боржника або уповноважених представників за вказаною податковою адресою.

Як також вбачається із матеріалів справи , судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до ТОВ "Мактена" до Господарського суду Запорізької області не зверталось.

Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що вимоги клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора вчинити певні дії та надати документи, які податкова служба не отримала на виконання наказу №1144-п від 05.05.2021, є безпідставними , не актуальними, оскільки стосуються обставин та подій часу, протягом якого у справі №908/564/21 про банкрутство ТОВ "Мактена" тривала процедура розпорядження майном, і супровід справи здійснював розпорядник майна, а не ліквідатор;

-суду не було надано доказів прийняття органом ДПС , після прийняття постанови суду про визнання боржника банкрутом, іншого рішення, оформленого наказом, про проведення податкової перевірки боржника та доказів направлення такого наказу арбітражному керуючому, який з дня свого призначення ліквідатором виконує повноваження керівника (органу управління) банкрута (ст.61 КУзПБ);

-до компетенції господарського суду не входить зобов`язання арбітражного керуючого надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, що перебуває у процедурі банкрутства, у спосіб, який обрано Головним управлінням ДПС у Запорізькій області;

-проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом;

-ані норми КУзПБ, ані норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство - банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду, а ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом;

-обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процедури ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав;

- ст. 1 КУзПБ не передбачає участі органу ДПС у справі про банкрутство, як учасника провадження, а з кредиторськими вимогами Головне управління ДПС у Запорізькій області до боржника - ТОВ "Мактена" не зверталося у даній справі про банкрутство і не набуло, в установленому КУзПБ порядку, статусу сторони чи учасника провадження у даній справі про банкрутство.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором відповідно до ст. 61 КУзПБ виконані усі передбачені законом заходи, а саме: проведена інвентаризація майна ТОВ "Мактена", направлені запити до відповідних установ з метою виявлення майна підприємства, закриті поточні рахунки банкрута. За результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 і направляючи справу № 908/564/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмовляючи в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області, суд першої інстанції не врахував того, що матеріали справи не містять доказів виконання ліквідатором вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України, а заява про порушення провадження у справі про банкрутство подана до суду самим боржником і що проведення процедури припинення товариства шляхом банкрутства може мати на меті ухилення від проведення позапланової перевірки підприємства.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що ТОВ "Мактена" не подано фінансової звітності, не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачене п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що, свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі, а звіт ліквідатора не відповідає вимогам КУзПБ.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку , що доводи арбітражного керуючого Сєдової Н. І. про те, що орган ДПС не довів порушення його прав оскаржуваною ухвалою і не має права на її апеляційний перегляд , є необґрунтованими, з огляду на таке.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Так, процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, однак, при цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про наявність у Головного управління ДПС у Запорізькій області права на оскарження такої ухвали та висновку, що під час апеляційного перегляду ДПС довело необгрунтованість затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора, ліквідацію ТОВ " Мактена" та закриття провадження у справі.

Водночас з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони є передчасними з огляду на таке.

Положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 20.10.2019, була визначена особлива процедура банкрутства боржника, що ліквідується власником, яка серед іншого виключала застосування до боржника такої процедури як розпорядження майном боржника.

Так, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було передбачено якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

За змістом наведених норм особлива процедура банкрутства боржника, що ліквідується власником, випливала з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 922/2870/18 та від 08.07.2021 у справі №908/1730/18.

Процедура добровільної ліквідації юридичної особи передбачена нормами ст. ст. 105 110 111 ЦК України, які містять положення про ліквідацію юридичної особи (суб`єкта господарювання).

Згідно з ч. 3 ст. 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Дотримання визначених ст. 111 ЦК України вимог та вчинення сукупності визначених нормами цієї статті дій із доданням доказів їх проведення було підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом із тим, із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII ( КУзПБ) втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник та кредитор.

При цьому, підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство за ініціативою боржника є загроза неплатоспроможності такого боржника.

Водночас діючим КУзПБ не передбачено особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, а відтак не передбачено дотримання передбачених ст. 111 ЦК України вимог та вчинення сукупності визначених нормами цієї статті дій , перед зверненням боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі №908/564/21 про банкрутство ТОВ "Мактена" відкрито за заявою боржника відповідно до вимог ст. 39 КУзПБ, який введений в дію з 21.10.2019. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Белашова К. В., а постановою господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

Відповідно до ст.1 КУзПБ, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури .

Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

У ст. 61 Кодексу визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Зокрема, згідно з ч.1 та ч. 2 наведеної норми КУзПБ визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Здійснюючи свої повноваження ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ЦК України ГК України Кодексом України з процедур банкрутства.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Разом з тим, у ч.1 ст. 65 КУзПБ передбачені вимоги до звіту ліквідатора, а саме після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо);

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Відтак за змістом наведених норм Кодексу правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

КУзПБ не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, а визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Кодексом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

Разом з тим обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення .

Крім документів, безпосередньо визначених у ст. 65 КУзПБ, для підтвердження правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі , ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

З урахуванням вимог ст.ст. 61 65 КУзПБ, господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Крім того, як зазначено вище , відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а стягнені, за результатом проведеної роботи, суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, належним чином проведені ліквідатором дієві заходи щодо встановлення осіб, які, у разі доведеності їх шкідливих для боржника дій або бездіяльності, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника є можливістю для наповнення ліквідаційної маси банкрута і, як наслідок відновлення майнових прав кредиторів щодо задоволення їх кредиторських вимог.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, у даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Разом із тим, слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши, на виконання своїх повноважень ( ч. 1 ст. 61 КузПБ) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

Отже саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи, оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника,

Відтак, завданням ліквідатора у ліквідаційній є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута .

Виходячи з вимог КУзПБ ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому мають бути повно відображені обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), а також з`ясування наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб.

Водночас, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі № 908/564/21 , суд апеляційної інстанції на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув та не надав належної оцінки судовому рішенню, що переглядалось, на відповідність вимогам КУзПБ.

Разом із тим, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції , апеляційний господарський суд помилково ототожнив відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"( який втратив чинність) та в порядку ст. 39 КУзПБ, а відтак безпідставно зазначив про невиконання боржником вимог ст. 111 ЦК України.

Крім того, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд також зазначив, що ТОВ "Мактена" не було надано фінансової звітності, не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачене п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що в свою чергу підтверджує неналежне виконання повноважень ліквідатором, а також господарським судом його функцій у ліквідаційній процедурі.

Відповідно до п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області №1144-п від 05.05.2021 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мактена" визначено провести перевірку товариства з 05.05.2021, тривалістю 5 робочих днів, за період з 30.05.2017 по 12.05.2021. Однак органом ДПС було зафіксовано відсутність 05.05.2021 посадових осіб боржника або уповноважених представників за податковою адресою, про що складено акт №1018/08-01-07-21/41362184 від 05.05.2021.

Водночас, не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 922/2543/20

Разом із тим, судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не перевірено чи було органом ДПС вчинено всіх визначених законом дій щодо повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом, а відтак не встановлено чи були порушені права Головного управління ДПС у Запорізькій області ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі №908/564/21, в тому числі і в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Сєдової Н. І. про нарахування та виплату основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Мактена", звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Крім того, посилаючись на не здійснення ліквідатором усієї повноти належних дій у ліквідаційній процедурі, суд апеляційної інстанцій не зазначив, яких саме заходів не було вчинено ліквідатором в ході ліквідаційної процерури.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 та направлення справи №908/564/21 для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області

є передчасними.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №908/564/21 підлягає скасуванню, а справа №908/564/21 - направленню на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі касаційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Сєдової Наталії Іванівни - задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №908/564/21 - скасувати.

Справу №908/564/21 направити на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.