ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/6036/14(908/2674/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника (відповідача 2) - Куранова С.Г.
позивача - адвокат Барабаш М.Ю.
відповідача 1 - Бойко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 06.12.2021
та на рішення Господарського суду Запорізької області
від 01.06.2021
у справі № 908/6036/14(908/2674/20)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"
до 1. Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві,
2. Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області
про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 726 868,00 грн.
в межах справи № 908/6036/14
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників",-
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
2. До Господарського суду Запорізької області 19.10.2020 звернулось ПрАТ "Завод напівпровідників" в особі ліквідатора Дейнегіної К.М. з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, м.Київ, про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 1 726 868 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/6036/14(908/2674/20) позов задоволено.
4. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 06.04.2022 Головне управління Державної податкової служби у Запорозькій області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 11913/6/08-01-20-04-10 від 06.04.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/6036/14(908/2674/20), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області у справі № 908/6036/14(908/2674/20) визначено колегію суддів у складі: головуючого Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначено складу суду від 21.04.2022.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 908/6036/14(908/2674/20) за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області Вих. № 11913/6/08-01-20-04-10 від 06.04.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 21.06.2022 о 10 год. 30 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності. При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають випадків зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення бюджетного відшкодування, встановленого статтею 102 цього Кодексу.
10.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачена діючим законодавством. Податковий кодекс України не містить положень щодо стягнення суми бюджетного відшкодування, оскільки на теперішній час повернення сум бюджетного відшкодування здійснюється за механізмом передбаченим нормами Податкового кодексу України шляхом внесення даних сум до Реєстру та Тимчасового реєстру.
10.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок суперечить приписам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що на дату узгодження такого відшкодування сума податкового боргу перевищувала суму такого відшкодування. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 520/17191/2020.
10.4 Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача, не досліджено первинних документів, що призвело до порушення норм процесуального права та ухвалення неправильного рішення у справі.
11. Представник скаржника в судовому засіданні 21.06.2022 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Ліквідатором ПрАТ "Завод напівпровідників" подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
13. Представник ПрАТ "Завод напівпровідників" в судовому засіданні 21.06.2022 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
14. Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить задовольнити касаційну скаргу.
14. Представник Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві в судовому засіданні 21.06.2022 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.1 В період з 08.09.2011 по 21.09.2011 Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Завод напівпровідників" з питань нарахування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) за червень 2011 та суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямком відшкодування за рахунок платника у банку за червень 2011, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні, травні, червні, липні, жовтні, листопаді 2010, січні - травні 2011, за результатами якої складено акт № 212/08-08/31792555 від 23.09.2011.
18.2 На підставі висновків акту перевірки 11.10.2011 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0001500808 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1 417 377,00 грн;
- № 0001510808 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 157 589,00 грн.
18.3 Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 2а-0870/9131/11 позов ПрАТ "Завод напівпровідників" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 11.10.2011 № 0001500808 та № 0001510808.
18.4 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 2а-0870/9131/11 залишено без змін.
18.5 Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.08.2021 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі № 2а-0870/9131/11 залишено без змін.
18.6 Також, в період з 15.11.2011 по 25.11.2011 Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Завод напівпровідників" з питань достовірності нарахування від`ємного значення ПДВ за серпень 2011 та суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямком відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2011, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2011, січні-липні 2011. За результатами перевірки складено акт № 246/08-08/31792555 від 28.11.2011.
18.7 На підставі висновків акту перевірки 14.12.2011 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001690808 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 309 491,00 грн.
18.8 Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі № 2а-0870/12311/11 визнано протиправним та скасовано прийняте 14.12.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі податкове повідомлення-рішення № 0001690808.
18.9 Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі № 2а-0870/12311/11 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 повернуто скаржнику без розгляду.
18.10 Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі № 2а-0870/12311/11.
18.11 Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 2а-0870/12311/11 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020.
18.12 За вказаними вище рішеннями адміністративного суду загальна сума заборгованості з відшкодування суми бюджетного відшкодування з ПДВ перед ПрАТ "Завод напівпровідників" склала 1 726 868,00 грн.
18.13 У зв`язку із неотриманням бюджетного відшкодування ПрАТ "Завод напівпровідників" 25.05.2020 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у м. Києві заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 1 726 868,00 грн.
18.14 Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 280/3554/20.
18.15 Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 закрито провадження у справі № 280/3554/20, роз`яснено позивачу право звернутись до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства за правилами, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства.
18.16 19.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПрАТ "Завод напівпровідників" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дейнегіної К.М. до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, м. Київ про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 726 868 грн.
19. Аргументи скаржника (пункт 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
19.1 Порядок визначення податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків, визначено ст. 200 Податкового кодексу України.
19.2 Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
19.3 Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (набрав чинності з 01.01.2017) змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом Висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
19.4 Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
19.5 Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 01.07.2015, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 01.01.2017 у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).
19.6 Згідно пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України в разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
19.7 Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
19.8 Відповідно до приписів підпункту "ґ" пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
19.9 У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
19.10 Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
19.11 У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
19.12 У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
19.13 Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
19.14 Зазначені норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з п.п. 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26).
19.15 Пунктом 52 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797) визначено, що до 10.01.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.
19.16 Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
19.17 Відповідно до п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797) до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
19.18 Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
19.19 Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
19.20 Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
19.21 Проте на момент виникнення спірних правовідносин Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
19.22 Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування в розмірі 1 726 868,00 грн підтверджується актами перевірки та рішеннями судів.
19.23 Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.
19.24 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач реалізував своє право та подав заяви про бюджетне відшкодування цієї суми в деклараціях з податку на додану вартість. Вказане встановлене також вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
19.25 Враховуючи те, що контролюючий орган протягом досить тривалого часу не вчинив жодних дій щодо подання до відповідного органу Державного казначейства України Висновку про бюджетне відшкодування в розмірі 1 726 868,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПрАТ "Завод напівпровідників" заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 726 868,00 грн.
19.26 Наведений висновок узгоджується із висновками про застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, відповідно до якого такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву підприємства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податку на додану вартість, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача в такій ситуації, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь підприємства заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
20. Аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20.1 Згідно частини другої статті 1 Цивільного кодексу України До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
20.2 Досліджуючи питання своєчасності звернення позивача із цим позовом, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про пропуск позивачем позовної давності з поважних причин, покликаючись, зокрема, на приписи статей 256 257 261 264 267 Цивільного кодексу України та статті 102 Податкового кодексу України.
20.3 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із вказаними висновками та вважає їх помилковими з огляду на таке.
20.4 У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
20.5 Системний аналіз зазначеної норми дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для звернення із заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування, який починається за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, та не може перевищувати 1095 календарних днів. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення платника податків до контролюючого органу із відповідною заявою та застосовується імперативно (в силу закону).
20.6 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій помилкового ототожнили строк позовної давності із спеціальним строком давності для звернення платників податків до контролюючого органу із заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування, встановленим у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, тому помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 256 257 261 264 267 Цивільного кодексу України.
20.7 Разом з тим, це не призвело до прийняття судами попередніх інстанцій неправильного рішення.
20.8 Як встановлено судами попередніх інстанцій, право на звернення до суду з цим позовом у ПрАТ "Завод напівпровідників" виникло з дати набрання ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-0870/9131/11 законної сили, тобто, 25.05.2017.
20.9 Позивачем зазначено, що ним пропущено строк при зверненні з позовом до Господарського суду Запорізької області, враховуючи, що 1095 день від 25.05.2017 припав на 24.05.2020 (неділя) та до адміністративного суду позов було подано 25.05.2020 - в останній день строку.
20.10 Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2020, тобто в межах спеціального строку давності, ПрАТ "Завод напівпровідників" за захистом порушеного права звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Запорізьким окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за цим позовом.
20.11 Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 провадження у справі № 280/3554/20 було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України). Також цією ухвалою роз`яснено позивачу про право звернення до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства за правилами, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства.
20.12 Матеріалами справи підтверджується, що 15.10.2020 ПрАТ "Завод напівпровідників" звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та Офісу великих платників податків Державної податкової служби про стягнення бюджетного відшкодування, тобто через незначний період часу після виготовлення повного тексту ухвали адміністративного суду про закриття провадження у справі.
20.13 Окрім того, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
20.14 Згідно частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
20.15 Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
20.16 Питання щодо підвідомчості розгляду спорів за участю податкового органу стали предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/2030/19(905/1159/20). Так, в постанові від 21.09.2021 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів. Так, абзацом 4 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб`єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб`єктом владних повноважень за правилами офіційного з`ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
20.17 Системний аналіз наведених норм права з урахуванням правової позиції викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, дозволяє дійти висновку про те, що матеріали справ які стосуються всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника, підлягають надісланню судами до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який в свою чергу розглядає спір по суті в межах цієї справи про банкрутство.
20.18 Разом з тим, всупереч наведеному, Запорізьким окружним адміністративним судом не було надіслано матеріали справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, натомість ухвалою від 16.09.2020 провадження у справі № 280/3554/20 було закрито, та роз`яснено позивачу про право звернення до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства за правилами, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства.
20.19 Колегія суддів зазначає, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо.
20.20 З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обставини щодо того, що 1095 день від 25.05.2017 припав на 24.05.2020 (неділя) та до адміністративного суду позов було подано 25.05.2020 - в останній день строку, враховуючи наявність факту відкриття провадження у справі Запорізьким окружним адміністративним судом та розгляд справи цим судом протягом певного часу (25.05.2020 - 16.09.2020), враховуючи не надіслання Запорізьким окружним адміністративним судом матеріалів справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що позивачем в цьому випадку не порушено спеціального строку давності, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, для звернення до суду.
21. Аргументи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
21.1 Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
21.2 Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.07.2017 у справі № 908/6036/14 про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників" судом визнано кредиторські вимоги Офісу великих платників податків ДПС м. Києва (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області) у розмірі 12 342 269,71 грн, з яких 10 560 952,21 грн - 3 черга задоволення, 1 781 317,50 грн - 6 черга задоволення.
21.3 Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства:
- грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань, зокрема, належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом;
- кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
- конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
21.4 Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
21.5 Черговість задоволення вимог кредиторів визначена у статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
21.6 З наведеного убачається, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів боржника у справі про банкрутство.
21.7 Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
21.8 Відносинам неплатоспроможності характерно те, що вони не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів.
21.9 З урахуванням особливостей провадження, виключається можливість задоволення вимог окремих кредиторів в порядку іншому ніж передбачено законодавством про банкрутство, з метою уникнення задоволення вимог кредиторів в індивідуальному порядку та для забезпечення усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав та законних інтересів; забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі на умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.
21.10 З огляду на викладене, безпідставними є посилання скаржника на приписи пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України та постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 520/17191/2020.
22. Аргументи скаржника (пункт 10.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
22.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
22.2 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
22.3 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
22.4 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
22.5 При цьому, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
23. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ПрАТ "Завод напівпровідників" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, м.Київ, про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 1 726 868 грн, але з мотивів викладених в цій постанові касаційного суду.
24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
26. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
27. Відповідно статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
28. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови Верховного Суду, а резолютивні частини постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити без змін.
29. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорозькій області Вих. № 11913/6/08-01-20-04-10 від 06.04.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/6036/14(908/2674/20) залишити без задоволення.
2. Резолютивні частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/6036/14(908/2674/20) залишити без змін.
3. Мотивувальні частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/6036/14(908/2674/20) змінити з підстав вказаних в мотивувальній частині цієї постанови Верховного Суду, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
Н. Г. Ткаченко