ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/181/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Стефурака Ю. П. (керівник, наказ від 09.04.2019 № 125-О),

відповідачів - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Національного природного парку ?Гуцульщина? на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 (суддя Деделюк Б. В.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (головуючий - Матущак О. І., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом Національного природного парку ?Гуцульщина?

до: 1) Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області,

2) державного реєстратора Косівської міської ради Копильчука Віталія Михайловича,

3) Комунального підприємства ?Пістинське лісове господарство?,

4) державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про повернення земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року Національний природний парк ? Гуцульщина ? (далі - НПП ?Гуцульщина?, Нацпарк) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Пістинська сільська рада, Сільрада), державного реєстратора Косівської міської ради Копильчука Віталія Михайловича (далі - держреєстратор), Комунального підприємства ?Пістинське лісове господарство? (далі - КП ?Пістинське лісове господарство?, Підприємство) та державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру відділу в Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - державний кадастровий реєстратор, відповідач-4) про повернення у первісний стан - у користування НПП "Гуцульщина" земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 2623684400:10:001:0002, цільове призначення - 03.08 "для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування" (далі - спірна земельна ділянка) шляхом: 1) визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Косівської міської ради Івано-Франківської області Копильчука Віталія Михайловича про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, на підставі якого до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень внесено запис, індексний номер 38082439, від 13.11.2017 (далі - рішення держреєстратора від 13.11.2017, оспорюване рішення); 2) визнання нечинною реєстрації державним кадастровим реєстратором спірної земельної ділянки; 3) зобов`язання державного кадастрового реєстратора вилучити із Публічної кадастрової карти України запис про спірну земельну ділянку; 4) визнання незаконним та скасування правовстановлюючого документа, на підставі якого держреєстратор здійснив реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, посилаючись на положення статей 43- 45, 150, 1861 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статей 4, 20, 40, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що наявна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку є незаконною та підлягає скасуванню з поновленням порушених прав позивача у попередній стан, тобто шляхом повернення спірної земельної ділянки з користування Пістинської сільської ради у користування Нацпарку, оскільки держреєстратор здійснив таку реєстрацію без додержання визначеної законом процедури, а саме за відсутності всіх необхідних документів, передбачених пунктами 811- 814 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статті 20 ЗК України, статей 5, 9, 24, 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" і статей 13 73 74 75 76 77 86 266 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зважаючи на які суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог та про недоведеність порушення прав НПП ?Гуцульщина? як землекористувача з огляду на те, що, земельна ділянка, стосовно якої до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень внесено спірний запис, Нацпарку у постійне користування не надавалася і до земель природно-заповідного фонду не належить, а перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Пістинь в особі Пістинської сільської ради на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 "Про переведення земель з однієї категорії до іншої", що встановлено судовими рішеннями у справах № 909/741/18 та № 809/1312/15, які набрали законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою суду апеляційної інстанції, НПП ?Гуцульщина? звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 150 ЗК України, статей 20, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і статей 80 99 ГПК України, наголошуючи, що: 1) спірна земельна ділянка, яка знаходилася у кварталі № 12 під № 5 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1996 року, увійшла до складу земель природно-заповідного фонду та була передана у постійне користування НПП ?Гуцульщина?, тому її вилучення мало здійснюватися за погодженням з Верховною Радою України, а не за рішенням Пістинської сільської ради; 2) місцевий господарський суд на стадії підготовчого провадження безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Нацпарку від 24.04.2019 про призначення судової земельно-технічної експертизи, яка дала би змогу встановити, що земельна ділянка, стосовно якої здійснено спірний запис, розташована у межах земельної ділянки, переданої НПП "Гуцульщина" у постійне користування; 3) у порушення норм процесуального закону апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання позивача про проведення судової експертизи з питань землеустрою, не прийняв до розгляду доповнення та зміни до апеляційної скарги, подані з пропуском строку, а також не приєднав до матеріалів справи додаткових доказів, які за клопотанням від 16.10.2019 скаржник просив долучити після відкриття апеляційного провадження, натомість приєднав до матеріалів справи сумнівний письмовий доказ, поданий Сільрадою без жодних клопотань і пояснень щодо причин його несвоєчасного надання.

7. Крім того, до початку судового засідання до Верховного Суду надійшло клопотання НПП "Гуцульщина" від 22.01.2020 № 30/11 про залучення Міністерства енергетики та захисту довкілля України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що судове рішення у цій справі вплине на права та законні інтереси вказаного Міністерства.

Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання НПП "Гуцульщина" з тих мотивів, що відповідно до імперативних вимог частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Таким чином, за змістом статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу або їх може бути залучено до участі у справі виключно до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, що виключає підстави для залучення Міністерства енергетики та захисту довкілля України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Пістинська сільська рада та державний кадастровий реєстратор відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 05.04.1996 № 238 Косівському держлісгоспу надано у постійне користування землі лісового фонду площею 23003 га.

10. У подальшому відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 "Про переведення земель з однієї категорії до іншої" з лісового фонду Кутського держлісгоспу вилучено 72,8 га земель лісового фонду (сільськогосподарські угіддя та інші землі) до земель населених пунктів Косівського району, внаслідок чого загальна площа земель лісового фонду, які залишилися у користуванні Державного підприємства "Кутське лісове господарство" (далі - ДП "Кутське лісове господарство"), становить 22930,2 га.

Згідно з додатком до зазначеного рішення від Кутського держлісгоспу до населеного пункту Пістинської сільської ради передано 4,8 га земель, з яких: 3,7 га - під сінокосами, 0,5 га - садиби, 0,6 га - невкриті лісовою рослинністю. Відповідно до копії плану ділянки, призначеної для передачі до населеного пункту Пістинської сільської ради з виключенням із державного лісового фонду Косівського лісництва Кутського держлісгоспу з кварталу № 12 були передані ділянки 11, 5, 15 загальною площею 3,1 га, в тому числі: ділянка 11 площею 2,3 га, ділянка 15 площею 0,3 га, ділянка № 5 площею 0,5 га).

11. Державну реєстрацію за територіальною громадою с. Пістинь в особі Пістинської сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено за заявою Пістинської сільської ради від 13.09.2017, до якої додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Пістинської сільської ради для будівництва та обслуговування туристично-мистецького комплексу "Маєток Святого Миколая" площею 0,5 га.

Так, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2017 за індексним № 103471960 підставою виникнення права комунальної власності визначено Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності в зв`язку з їх розмежуванням".

12. Згідно з Указом Президента України від 14.05.2002 № 456/2002 "Про створення національного природного парку "Гуцульщина" на території Косівського району постановлено створити НПП "Гуцульщина" загальною площею 32271 га, в тому числі: 7606 га земель, що мають бути надані йому в постійне користування з вилученням, з яких: за рахунок земель Кутського держлісгоспу Державного комітету лісового господарства України - 6790 га; Косівського міжгосподарського лісгоспу - 816 га, та 24665 га земель, що мають бути включені до складу Нацпарку без вилучення, в тому числі: за рахунок земель Кутського держлісгоспу Державного комітету лісового господарства України - 14772 га; Косівського міжгосподарського лісгоспу - 9893 га.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 182-р "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" надано дозвіл НПП "Гуцульщина" на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 116 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебуває у постійному користуванні ДП "Кутське лісове господарство", розташованої на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням її зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 № 495-р "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" Нацпарку надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6674 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси)), що перебувають у постійному користуванні ДП "Кутське лісове господарство", розташованих на території Косівського району Івано-Франківської області, в тому числі на території Пістинської сільської ради - 712,1447 га, з подальшим наданням їх Нацпарку у постійне користування для забезпечення його функціонування.

13. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі № 809/1312/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 04.07.2013 № 193 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування НПП "Гуцульщина".

Зазначеною постановою встановлено, що згідно з проєктом землеустрою до складу земельної ділянки, що проєктується для виділення НПП "Гуцульщина" із земель державної власності лісогосподарського призначення (ліси), яка перебуває у постійному користуванні ДП "Кутське лісове господарство", включено земельну ділянку площею 0,5 га земель житлової та громадської забудови, що передані Сільраді згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 (квартал № 12 ділянка № 5) та належить до земель Пістиньської сільської ради.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

16. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

17. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 у справі № 809/3995/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 і постановою Верховного Суду від 21.12.2019, встановлено, що за проектом землеустрою, погодженим згідно з розпорядженням Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 04.07.2013 № 193, до складу земельної ділянки, що проектується для виділення НПП "Гуцульщина" із земель державної власності лісогосподарського призначення (ліси), яка перебуває у постійному користуванні ДП "Кутське лісове господарство", включено земельну ділянку площею 0,5 га земель житлової та громадської забудови, що передані Сільраді згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 (квартал № 12 ділянка № 5) та належить до земель Пістинської сільської ради. Згідно зі статистичним звітом про наявність та розподіл земель за формою 6-зем земельна ділянка 0,5 га (квартал № 12 виділ № 5) віднесена до земель запасу (пасовище).

Отже, судовими рішеннями у справах № 809/3995/14 і №809/1312/15 (за участю НПП "Гуцульщина" та Пістинської сільської ради) встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають повторному доказуванню під час вирішення цього спору, а саме: земельна ділянка площею 0,5 га із земель житлової та громадської забудови, яка згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 була вилучена у ДП "Кутське лісове господарство" із земель лісового фонду (квартал № 12 ділянка № 5) і передана Сільраді, розташована на території населеного пункту - с. Пістинь та належить до земель Пістинської сільської ради.

Колегія суддів зауважує, що ці обставини не заперечуються скаржником, а з матеріалів справи не вбачається оскарження у встановленому законом порядку чи скасування рішення Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 "Про переведення земель з однієї категорії до іншої".

18. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору та не можуть суперечити преюдиціальним фактам, твердження скаржника про безпідставну відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотань Нацпарку про призначення судової земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою, які, на думку позивача, дали би змогу встановити, що земельна ділянка, стосовно якої здійснено спірний запис, розташована у межах земельної ділянки, переданої НПП "Гуцульщина" у постійне користування.

Адже згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, судові рішення у справах № 809/3995/14 і №809/1312/15, які набрали законної сили та є остаточними, не можуть бути поставлені під сумнів.

19. Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

20. Способи захисту порушених прав встановлено статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України, до яких відноситься, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування відповідного рішення органу державної влади суду необхідно встановити невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Обов`язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

21. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність порушення рішенням держреєстратора від 13.11.2017 прав НПП "Гуцульщина" як користувача спірної земельної ділянки з огляду на таке.

22. Відповідно до частини 1, 2, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

23. Згідно зі статтями 44 45 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

24. Таким чином, за змістом частини 1 статті 45 ЗК України допускається перебування земель природно-заповідного фонду у комунальній власності.

Отже, сам факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади с. Пістинь навіть у разі віднесення її до категорії земель природно-заповідного фонду не означає порушення прав НПП "Гуцульщина" як землекористувача.

25. Водночас, ураховуючи преюдиціальне значення фактів, встановлених судовими рішеннями у справах № 809/3995/14 і № 809/1312/15, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що право на спірну земельну ділянку площею 0,5 га з кварталу № 12 виникло у Пістинської сільської ради з моменту прийняття Івано-Франківською обласною радою рішення від 29.12.1997 "Про переведення земель з однієї категорії до іншої", а саме з 29.12.1997, тобто ще до створення НПП "Гуцульщина", однак реєстрація права комунальної власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася дещо пізніше - за заявою Пістинської сільської ради від 13.09.2017, до якої додано проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Пістинської сільської ради для будівництва та обслуговування туристично-мистецького комплексу "Маєток Святого Миколая" площею 0,5 га.

26. Отже, земельна ділянка площею 0,5 га, кадастровий номер 2623684400:10:001:0002, сформована з урахуванням рішення Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 і розташована у межах ділянки 5 площею 0,5 га Кутського держлісгоспу (квартал № 12), яку передано до земель населеного пункту с. Пістинь на території Пістинської сільської ради.

27. Наведене виключає порушення прав НПП "Гуцульщина" як постійного землекористувача внаслідок прийняття держреєстратором рішення від 13.11.2017, згідно з яким право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою с. Пістинь в особі Пістинської сільської ради.

28. Зважаючи на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій обставини попереднього вилучення у ДП "Кутське лісове господарство" спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення ще у 1997 році згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 29.12.1997 та її подальшу передачу Пістинській сільській раді з переведенням до категорії земель житлової та громадської забудови, Нацпарк у 2002 році не міг набути спірну земельну ділянку на праві постійного землекористування, оскільки з 1997 року спірні земельні ділянки вже не перебували у користуванні відповідного лісогосподарського підприємства.

Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що спірна земельна ділянка, яка знаходилася у кварталі № 12 під № 5 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1996 року, увійшла до складу земель природно-заповідного фонду та була передана у постійне користування НПП ?Гуцульщина?, тому її вилучення мало здійснюватися за погодженням із Верховною Радою України, а не за рішенням Пістинської сільської ради.

29. Касаційна інстанція відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що у порушення норм процесуального закону апеляційний суд не прийняв до розгляду доповнення та зміни до апеляційної скарги, подані з пропуском строку на апеляційне оскарження, а також не приєднав до матеріалів справи додаткових доказів, які за клопотанням від 16.10.2019 скаржник просив долучити після відкриття апеляційного провадження, оскільки у дійсності зазначені доводи суперечать вимогам частини 1 статті 266 та частини 3 статті 269 ГПК України, за змістом яких особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

30. Натомість колегія суддів не бере до уваги недоречне посилання скаржника про приєднання апеляційним судом до матеріалів справи якогось сумнівного письмового доказу (скаржник не зазначає, про який саме доказ йдеться), поданого Сільрадою без жодних клопотань та пояснень щодо причин його несвоєчасного надання, оскільки у тексті оскаржуваної постанови немає жодних висновків щодо прийняття від Пістинської сільської ради будь-якого нового чи додаткового доказу та надання йому оцінки у сукупності з наявними у справі доказами.

31. Верховний Суд зазначає про передчасне надання судами першої та апеляційної інстанцій преюдиціального значення обставинам, встановленим згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 у справі №909/741/18, оскільки, по-перше, зазначене судове рішення не набрало законної сили зважаючи на триваючий його апеляційний перегляд. По-друге, встановлені вказаним судовим рішенням обставини не можуть вважатися преюдиціальними у розумінні положень частини 4 статті 75 ГПК України, позаяк юридична особа (НПП "Гуцульщина"), стосовно якої встановлено ці обставини, взагалі не була учасником справи № 909/741/18.

32. Касаційна інстанція також вважає помилковим посилання апеляційного суду в обґрунтування додаткової підстави для відмови у задоволенні позову в частині вимог до державного кадастрового реєстратора на обставину припинення діяльності відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області станом на момент пред`явлення позову, адже зазначена обставина не може бути достатньою підставою для закриття провадження чи відмови в позові у частині вимог до відповідача-4, яким є державний кадастровий реєстратор цього відділу, а не сам відділ, до того ж суд не встановив обставин ліквідації зазначеного відділу без визначення його правонаступників.

33. Разом з тим, оскільки самі по собі наведені висновки судів попередніх інстанцій не призвели до ухвалення неправильних по суті судових рішень, колегія суддів зазначає, що ці помилкові висновки не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог внаслідок недоведеності порушення оспорюваним рішенням прав позивача як постійного землекористувача на земельну ділянку, яка наразі на законних підставах належить територіальній громаді с. Пістинь в особі Пістинської сільської ради на праві комунальної власності.

35. У свою чергу, колегія суддів погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами Сільради і державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджуються наведеними раніше висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

37. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Розподіл судових витрат

38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного природного парку ?Гуцульщина? залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 909/181/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков