ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/385/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Калинюк Р.С. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 (суддя Малєєва О.В.)

за позовом Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм"

про розірвання договору міни від 11.02.2019 № 508 та зобов`язання повернути 5/100 ідеальних часток адміністративно - виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144, загальною площею 307,3 кв.м,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України (далі - Організація, Позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" (далі - ТОВ "Інвестайм", Відповідач) про розірвання договору міни від 11.02.2019, укладеного між сторонами та зобов`язання повернути 5/100 ідеальних часток адміністративно - виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144, що становить наступні приміщення першого поверху літери "А": 24 - кабінет, площею 199,5 кв.м, 24а - кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307,3 кв.м.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач договірних зобов`язань не виконав - об`єкт незавершеного будівництва не добудував, і об`єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 909/385/21, відмовлено у задоволені позову.

2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним та містить елементи, як договору міни, так і договору підряду.

При цьому, суди зазначили, що у Відповідача не виник обов`язок закінчити незавершене будівництво, а у Позивача не виникло право вимагати від Відповідача виконання цього обов`язку в межах договору міни, оскільки сторони не погодили усіх істотних умов договору підряду, який є неукладеним.

2.3. Щодо вимоги про зобов`язання повернути майно, яка заявлена як наслідок розірвання договору, суди вказали на приписи частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Організація просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 925/1409/20 та від 10.01.2021 у справі № 923/1001/19 щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

3.3. Крім того, у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19 та ухвалі Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/1655/18.

3.4. Також скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвестайм" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2022 було відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.03.2022.

4.2. Водночас, 30.03.2022 судовий розгляд справи № 909/385/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/926 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 909/385/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу № 909/385/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.) прийнято до провадження справу № 909/385/21 за вищезазначеною касаційною скаргою та призначено її розгляд на 06.07.2022.

4.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 11.02.2019 між Організацією та ТОВ "Інвестайм" укладений договір міни, відповідно до умов якого Позивач передав, а Відповідач прийняв 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144, що становить наступні приміщення 1-го поверху літери "А": 24 - кабінет, площею 199, 5 кв.м. 24а - кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307, 3 кв.м.

У свою чергу, ТОВ "Інвестайм" передало, а Організація прийняла об`єкт незавершеного будівництва готовністю 80 %, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, будинок 9, будівництво якого ТОВ "Інвестайм", відповідно до пункту 1 договору зобов`язалося закінчити до 01.12.2019 за власний кошт згідно кошторису.

При цьому, цей договір міни здійснюється без грошової доплати (пункт 2 договору).

5.2. Згідно пункту 5 договору вартість 5/100 ідеальних часток адміністративно - виробничих учбових будівель та гаражів, належних Організації, становить 28 578,90 грн згідно з довідкою про балансову вартість від 23.01.2019. Вартість об`єкта незавершеного будівництва, належного ТОВ "Інвестайм", становить 560 760, 80 грн згідно з довідкою про балансову вартість від 23.01.2019.

5.3. Відповідно до пункту 6 договору відчужувані об`єкти нерухомого майна передаються сторонами в день нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до статей 334 640 Цивільного кодексу України цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на вищевказане майно виникає з моменту державної реєстрації нотаріусом цього права згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є обов`язковою.

5.4. Згідно з пунктом 9 договору міни відчужуване нерухоме майно візуально оглянуте сторонами до оформлення цього договору. Недоліки чи дефекти, які перешкоджали б їх використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування, не застережені в правовстановлюючих документах та в технічних паспортах, на момент огляду сторонами виявлені не були. В зв`язку з цим сторони не наполягають па проведенні поточної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна. Претензій у сторін щодо якісних характеристик майна немає, і сторони приймають їх у технічному стані, придатному за цільовим призначенням.

5.5. Також суди попередніх інстанцій встановили, та це не заперечується Відповідачем, що станом на 01.12.2019 та на час подання позову ТОВ "Інвестайм" не виконано роботи по завершенню будівництва вищезазначеного об`єкта.

5.6. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 220601082 від 17.08.2020 за Позивачем на підставі дубліката договору міни, серія та номер 2402, виданого 17.08.2020, зареєстроване право власності на незавершене будівництво готовністю 80 %, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, буд. 9, складова частина об`єкта нерухомого майна - СТО транспортних засобів, загальна площа 208 кв.м, дата державної реєстрації - 11.02.2019.

5.7. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач вказував на те, що Відповідач договірних зобов`язань не виконав - об`єкт незавершеного будівництва не добудував, і об`єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.

Вважаючи, що Відповідач допустив істотне порушення умов договору, Позивач на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України просив суд розірвати договір міни.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору міни.

6.3. Відповідно до положень частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

6.4. Згідно із частиною першою статті 626 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.5. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

6.6. Відповідно до статей 715 та 716 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Тобто, фактично за договором міни відчужується один одному належне сторонам майно.

6.7. Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу України).

6.8. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що Відповідач договірних зобов`язань не виконав - об`єкт незавершеного будівництва не добудував, і об`єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.

6.9. Згідно зі статтею 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.10. Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

6.11. У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

6.12. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

6.13. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

6.14. Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

6.15. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

6.16. Крім того, виходячи зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України, положеннями зазначеної норми передбачено також можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.

6.17. Таким чином, під час вирішення спору у цій справі, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення Відповідачем умов спірного договору, так і щодо наявності/відсутності критерію істотності порушення договору у розумінні положень статті 651 Цивільного кодексу України.

6.18. Проте, ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд оцінки спірним правовідносинам в контексті наведених норм, виходячи із предмета та підстав позову, не надав, обставин, які би свідчили про істотність порушення Відповідачем умов спірного договору або випадків його розірвання, встановлених законом чи договором, у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України не дослідив та не встановив.

6.19. У свою чергу, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд хоча й послався на положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, проте оцінки змісту істотності порушення Відповідачем спірного договору і характеру наслідків такого порушення та випадків розірвання договору, встановлених законом або таким договором належним чином не надав та не встановив; достеменно не з`ясував та належним чином не дослідив обставин щодо наявності разом з істотним порушенням умов договору реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої така сторона позбавлена можливості отримати очікуване під час укладення договору чи використати результати договору.

6.20. Крім того, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось те, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами, а якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним (постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/7407/18, від 12.12.2019 у справі № 910/1997/18).

6.21. Також колегія суддів звертає увагу на те, що визначивши правову природу спірного договору, як змішаного з огляду на те, що один з об`єктів міни підлягав добудові, а отже відповідно до статті 317 Господарського кодексу України, на думку судів, має і ознаки договору підряду, суди не врахували те, що й відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути й об`єкт створений в майбутньому.

6.22. При цьому, судами не було надано оцінки тому, що договором передбачено саме отримання внаслідок реалізації договору міни об`єкту, який мав відповідати певним вимогам (об`єкт незавершеного будівництва готовністю 80 %), а не роботи з добудови об`єкту нерухомого майна.

6.23. Крім того, виходячи з юридичної природи змішаного договору, нелогічним та таким, що не відповідає вимогам законодавства та судової практики виглядає висновок судів про те, що може бути визнана неукладеною частина договору, який має змішаний характер, оскільки в такому випадку умови кожного з видів договорів фактично є істотними при його укладанні для іншого виду.

6.24. Отже, висновок судів, що у відповідача не виник обов`язок закінчити незавершене будівництво, не узгоджується із пунктом 1 договору міни, умовами якого чітко визначено зобов`язання ТОВ "Інвестайм" закінчити будівництво до 01.12.2019 за власний кошт згідно кошторису.

6.25. Викладене свідчить про невжиття господарськими судами заходів для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, у зв`язку з чим, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.26. Щодо доводів скаржника про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, судова колегія акцентує увагу на тому, що згідно з абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

6.27. В такий спосіб, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

6.28. За результатами перегляду даної справи в касаційному порядку колегія суддів, враховуючи наведене у розділі 6 цієї постанови та правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 (щодо обґрунтування необхідності у відступленні від правового висновку), не вбачає підстав для відступлення від правових висновків, викладених у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки справа № 909/385/21 передається на новий розгляд.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № 909/385/21 скасувати.

3. Справу № 909/385/21 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий