№ 909/413/21 (909/649/22) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/413/21 (909/649/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Дудяк Р.А.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Шунтов О.М., Зелінський П.Л.,

третьої особи - Шунтов О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуюча, Зварич О.В., Малех І.Б.)

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 (суддя Стефанів Т.В.)

у справі №909/413/21(909/649/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста"

до 1) Приватного підприємства "Гарант"; 2) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ОСОБА_1 : ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в межах справи №909/413/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста"

про банкрутство Приватного підприємства "Гарант",

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/413/21 про банкрутство Приватного підприємства "Гарант" (далі - ПП "Гарант").

2. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" (далі - ТОВ "Агрос-Віста") в сумі 4075036,00 грн основного боргу, 83823,98 грн судового збору, 9579,60 грн витрат на правову допомогу.

Стислий виклад позовних вимог

3. У серпні 2022 року ТОВ "Агрос-Віста" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Гарант" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М.В. (далі - договір купівлі-продажу).

4. Позов мотивований тим, що: оспорюваний договір купівлі-продажу укладений між сторонами "у підозрілий період", його укладення спрямоване на відчуження майна боржника з метою уникнення погашення вимог позивача; нежитлове приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу було єдиним майном, яке можна було реалізувати для задоволення вимог ТОВ "Агрос-Віста"; нежитлове приміщення було відчужено за заниженою вартістю; дата укладення оспорюваного договору є ідентичною даті відкриття провадження у справі №909/735/20, що стосувалася стягнення заборгованості з ПП "Гарант" на користь ТОВ "Агрос-Віста".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. 05.05.2019 між ПП "Гарант" (постачальник) і ТОВ "Агрос-Віста" (покупець), укладено договір поставки обладнання №1.

6. Неналежне виконання договору з боку ПП "Гарант" стало підставою для звернення до суду з позовом про повернення коштів в розмірі 4075036,00 грн, сплачених ТОВ "Агрос-Віста" як передоплату за товар, який не було поставлено.

7. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.09.2020 відкрито провадження у справі №909/735/20.

8. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 у справі №909/735/20 позов ТОВ "Агрос-Віста" до ПП "Гарант" та ФОП Скуповського Р.Б. про стягнення солідарно заборгованості в сумі 5104512,90 грн задоволено частково. Стягнуто з ПП "Гарант" на користь ТОВ "Агрос-Віста" 4075036,00 грн та 61123,98 грн судового збору, в решті позову відмовлено; в позові до ТОВ "Агрос-Віста" до ФОП Скуповського Р.Б. відмовлено; зустрічний позов ПП "Гарант" до ТОВ "Агрос-Віста" про визнання недійсною угоди від 02.07.2020 про розірвання договору поставки №1 від 05.05.2019 задоволено, визнано недійсною угоду від 02.07.2020 про розірвання договору поставки №1 від 05.05.2019, стягнуто з ТОВ "Агрос-Віста" на користь ПП "Гарант" 2102,00 грн судового збору.

9. У вказаному рішенні у справі №909/735/20 встановлено, що: 02.07.2020 між ТОВ "Агрос-Віста" (кредитор), фізичною особою ОСОБА_3 (поручитель) та ПП "Гарант" (боржник) укладено договір поруки, згідно з умовами якого з метою своєчасного здійснення розрахунків, передбачених угодою, поручитель приймає на себе в рамках і на умовах даного договору зобов`язання (поручається) перед кредитором здійснити оплату замість боржника у випадку несплати її останнім; відповідно до статуту ПП "Гарант", затвердженого загальними зборами власників ПП "Гарант" від 26.06.2018, власниками підприємства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; згідно з балансом ПП "Гарант" станом на 31.12.2019 вартість чистих активів товариства становила 1579700,00 грн.

10. Додатковим рішенням від 15.03.2021 у справі №909/735/20 стягнуто з ПП "Гарант" на користь ТОВ "Агрос-Віста" 9579,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11. На підставі заяви ТОВ "Агрос-Віста", в якій вказано на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 та від 15.03.2021 у справі №909/735/20, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2021 у справі №909/413/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант".

12. У справі про банкрутство ПП "Гарант", крім вимог ТОВ "Агрос-Віста", визнано кредиторські вимоги приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. в сумі 24113,33 грн та 4540,00 грн судового збору.

13. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2021 у справі №909/413/21, серед іншого, ПП "Гарант" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

14. Як зазначає позивач, після передачі бухгалтерської та іншої документації від ПП "Гарант" до ліквідатора, стало відомо про існування договору купівлі-продажу №305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).

15. За цим договором продавець зобов`язується передати покупцеві (продати), а покупець прийняти у власність та оплатити обумовлену грошову суму відповідно до умов цього договору - 37/100 частини (частки) об`єкта нерухомого майна, а саме: адміністративно-побутовий корпус, позначений в плані літерою "Б1" загальною площею 616,15 кв.м, які складаються з 24 приміщень, яке розташоване в АДРЕСА_1 (далі - предмет купівлі-продажу іменується "приміщення" або "нерухоме майно"). Дані приміщення розташовані на земельній ділянці площею 5,8776 га, земельна ділянка не є предметом продажу (п. 1 договору купівлі-продажу).

16. У п. 2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що відповідно до даних, викладених у довідці, виданій ПП "Гарант" від 01.09.2020 за №20/09-01, балансова вартість нерухомого майна становить 909334,00 грн.

17. Відповідно до п. 4 та п. 5 договору купівлі-продажу за погодженням сторін продаж нерухомого майна вчинено за 909334,00 грн. Продавець підтверджує факт повного розрахунку за продане нерухоме майно і відсутність щодо покупця претензій будь-якого фінансового характеру. Сторонам роз`яснено, що згода про ціну є суттєвою умовою даного договору і у випадку приховання сторонами справжньої ціни нерухомого майна нотаріус не несе відповідальності при виникненні негативних наслідків для будь-якої із сторін.

18. Укладенню договору купівлі-продажу передували укладення: договору №18/06-2018 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 18.06.2018, укладеного між ОСОБА_4 (сторона-1) та ПП "Гарант" (сторона-2). За умовами цього договору сторона-1 надала стороні-2 фінансову допомогу на поворотній основі в сумі, що не перевищує 1100000,00 грн, а сторона-2 зобов`язувалася повернути стороні-1 таку ж суму грошових коштів у визначений договором строк; договору відступлення права вимоги №20/09-01 від 01.09.2020, укладеного між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор). За цим договором первісний кредитор безоплатно в повному обсязі відступає, а новий кредитор набуває в повному обсязі право грошової винагороди первісного кредитора за договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №18/06-2018 від 18.06.2018 в сумі 1010935,31 грн.

19. Невиконання ПП "Гарант" умов договору №18/06-2018 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 18.06.2018 в частині повернення грошових коштів стало підставою для ОСОБА_4 звернутися до суду з позовом про їх стягнення.

20. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.08.2020 справу №344/10013/20 передано до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, у зв`язку з порушенням територіальної підсудності.

21. Ухвалою від 18.09.2020 Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі №344/10013/20.

22. Ухвалою від 26.10.2020 Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області було закрито провадження у справі №344/10013/20. Ухвала мотивована тим, що відповідачем повністю погашено заборгованість за спірним договором шляхом передачі нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач відмовився від позову.

23. На сьогоднішній день, власником майна, яке було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 08.06.2022 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупцем).

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

24. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №305 від 09.09.2020, укладений між ПП "Гарант" як продавцем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М.В. Здійснено розподіл судового збору.

25. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 залишено без змін.

26. Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений боржником у підозрілий період, а також у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредиторами, за відсутності можливості погашення таких вимог, та за ціною, що є значно нижчою за ринкову.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

27. ОСОБА_5 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

28. У касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

29. Так, скаржник вказує, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування: ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), викладеного у постановах від 06.10.2022 у справі №925/593/21, від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825; ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у постановах від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, що за відсутності відомостей в ДРРП про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень; ч. 5 та ч. 6 ст. 106 ЦПК України, викладеного у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18; ст. 86 ГПК України, викладеного у постанові від 08.11.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20) у подібних правовідносинах.

30. Скаржник вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях господарські суди дійшли хибних висновків, які суперечать вищенаведеній практиці Верховного Суду щодо: 1) наявності в позивача/кредитора права самостійно звертатися із даним позовом до суду в межах справи про банкрутство; 2) наявності ознак фраудаторного правочину в укладеному договорі купівлі-продажу, оскільки останній вчинений боржником у підозрілий період, а також у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредиторами, за відсутності можливості погашення таких вимог; 3) відчуження майна за ціною, що є значно нижчою за ринкову.

31. Також скаржник вказує, що судові рішення ухвалені за відсутності належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, п. 4 ч. 4 ст. 310 ГПК України, оскільки господарські суди не надали оцінки доказам, що надавалися скаржником, а саме звіту про оцінку майна від 06.06.2022, договору купівлі-продажу майна від 07.08.2019.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

32. До Верховного Суду від ТОВ "Агрос-Віста" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - без змін.

33. Позивач зазначає, що порушене право ТОВ "Агрос-Віста" у даній справі полягає в тому, що наслідком підписання договору купівлі-продажу, є неплатоспроможність ПП "Гарант" і, відповідно, неможливість виконання останнім на користь позивача рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 та додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2021 у справі №909/735/20 та виданих на виконання цих судових рішень наказів.

34. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

36. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень ст.ст. 3 13 ЦК України, оскільки правочин укладено у підозрілий період; відчуження цього майна зменшило активи боржника, за рахунок яких могли бути задоволенні вимоги кредитора (ТОВ "Агрос-Віста"); нежитлове приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу було єдиним майном боржника; нежитлове приміщення було відчужено за заниженою вартістю; дата укладення оспорюваного договору є ідентичною даті відкриття провадження у справі №909/735/20 про стягнення заборгованості з ПП "Гарант" на користь ТОВ "Агрос-Віста".

37. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

38. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

39. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

40. Отже, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).

41. У цьому зв`язку Верховний Суд відхиляє протилежні доводи скаржника про те, що господарські суди дійшли помилкового висновку щодо наявності в позивача/кредитора права самостійно звертатися із даним позовом до суду в межах справи про банкрутство.

42. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при визнанні недійсним спірного договору, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).

43. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) предметом судового розгляду був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

44. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19(905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків:

45. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

46. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

47. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

48. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

49. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

50. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

51. Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

52. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)).

53. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

54. Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

55. Господарські суди встановили, що:

- вимоги ТОВ "Агрос-Віста" до боржника виникли внаслідок невиконання останнім договору поставки обладнання №1, укладеного сторонами 05.05.2019;

- за умовами цього договору ТОВ "Агрос-Віста" (покупець) перерахувало ПП "Гарант" (постачальник) обумовлену договором суму попередньої оплати, однак ПП "Гарант" свої зобов`язання за договором виконало частково, на суму 2242946,00 грн;

- на суму попередньої оплати 4075036,00 грн зобов`язання не виконано;

- ці обставини сторони підтвердили у підписаному ними акті приймання-передачі за договором поставки №1 від 02.07.2020;

- рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 у справі №909/735/20 стягнуто з ПП "Гарант" на користь ТОВ "Агрос-Віста" 4075036,00 грн;

- провадження у справі №909/735/20 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив ухвалою від 01.09.2020, тобто ПП "Гарант" було обізнане про зміст позовної заяви ТОВ СГП "Агрос-Віста" та розгляд справи №909/735/20 господарським судом;

- 09.09.2020 ПП "Гарант" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали оспорюваний договір купівлі-продажу №305, за умовами якого продавець продав, а покупець купив 37/100 частини (частки) об`єкта нерухомого майна, а саме: адміністративно-побутовий корпус, позначений в плані літерою "Б1" загальною площею 616,15 кв.м, які складаються з 24 приміщень, розташованого в АДРЕСА_1 . Балансова вартість нерухомого майна становить 909334,00 грн і саме за цю суму вчинено продаж майна;

- ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 ) і ОСОБА_3 були бенефіціарними власниками ПП "Гарант";

- до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.07.2020 внесено відомості про вибуття ОСОБА_4 з числа бенефіціарних власників ПП "Гарант";

- ОСОБА_4 не міг не знати як про заборгованість ПП "Гарант" перед ТОВ "Агрос-Віста" у сумі 4075036,00 грн (ця сума заборгованості вказана в акті від 02.07.2020), так і про заборгованість ПП "Гарант" перед ним самим за договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №18/06-2018 від 18.06.2018 в сумі 1010935,31 грн, права вимоги за яким ОСОБА_4 відступив своєму синові ОСОБА_1 (договір відступлення права вимоги №20/09-01 від 01.09.2020);

- ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПП "Гарант" про стягнення грошових коштів в розмірі 1010935,31 грн за договором фінансової допомоги №18/06-2018 від 18.06.2018;

- Тлумацький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 26.10.2020 закрив провадження у справі №344/10013/20 за позовом ОСОБА_4 до ПП "Гарант", оскільки 12.10.2020 позивач ( ОСОБА_4 ) подав до суду клопотання про закриття провадження у справі мотивуючи тим, що відповідачем ПП "Гарант" повністю погашено заборгованість за договором, шляхом передачі нерухомого майна, у зв`язку з чим він відмовляється від позову та просив закрити провадження у справі;

- згідно з наявним у справі №909/413/21 аналізом фінансового стану ПП "Гарант", який проведений розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Лотоцьким С.В., станом на час укладення спірного договору купівлі-продажу боржник мав стійку тенденцію неплатоспроможності, яка виявилась у відсутності прибутку та неможливості погашення існуючої заборгованості;

- договір купівлі-продажу укладено 09.09.2020 (менше, ніж за рік до відкриття провадження у справі №909/413/21 про банкрутство ПП "Гарант", тобто в межах підозрілого періоду), покупцем за цим договором був ОСОБА_1 (син ОСОБА_4 , який до 22.07.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значився бенефіціарним власником ПП "Гарант"), сума продажу становила 909334,00 грн (балансова вартість нерухомого майна, про що вказано у договорі);

- докази оцінки ринкової вартості нерухомого майна, яке було предметом купівлі-продажу, у матеріалах справи відсутні;

- незважаючи на зазначення у договорі про проведення розрахунку, докази сплати покупцем 909334,00 грн відсутні.

56. Отже, названі обставини, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки останній вчинений боржником у підозрілий період, а також у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредиторами, за відсутності можливості погашення таких вимог, та за ціною, що є значно нижчою за ринкову. Оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено з метою виведення майна, уникнення сплати боргу кредитору ТОВ "Агрос-Віста", перед яким у ПП "Гарант" вже була наявна заборгованість у сумі 4075036,00 грн (сума передоплати за товар, який не було поставлено), тобто на шкоду кредитору. Сума продажу була визначена виходячи з балансової вартості нерухомого майна (про що вказано у договорі), а не його ринкової вартості на час укладення оспорюваного правочину.

57. Беручи до уваги наведене, суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для визнання укладеного між відповідачами правочину - договору купівлі-продажу недійсним, під час укладення якого відповідачі діяли недобросовісно та зловживали правами щодо позивача з метою уникнення задоволення вимог позивача як кредитора, отже цей правочин є фраудаторним правочином.

58. Із цього приводу слід зауважити, що добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (ст. 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. При цьому діяльність у підприємницькій сфері має бути, за загальним правилом, спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

59. Верховний Суд щодо подібності правовідносин звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

60. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

61. Твердження скаржника, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21, від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825 щодо застосування ч. 1 ст. 61 КУзПБ, є безпідставними. Так у цих справах, суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, однак у справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійним договору купівлі-продажу як фраудаторного за позовом кредитора, у якого наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, який має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).

62. Посилання скаржника на висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі N922/3537/17, від 01.04.2020 у справі N610/1030/18, від 15.06.2021 у справі N922/2416/17 про добросовісність набувача, не стосується суті даного спору, оскільки в даному спорі майно не витребовується у ОСОБА_2 як кінцевого власника, а вирішується спір про визнання недійсним договору.

63. У постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала, зокрема, тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

64. Водночас, відповідно до змісту ухвали суду першої інстанції від 07.02.2023, господарський суд першої інстанції встановив, що згідно з ч. 5, 6 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже, у висновку №039/11-2022 експертного будівельного технічного дослідження від 02.12.2022 зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У зв`язку з викладеним, господарський суд першої інстанції визнав поданий доказ таким, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України.

65. У постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20), суд касаційної інстанції з огляду на положення ч. 4 ст. 74, ст.ст. 86 104 ГПК України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення висновку експерта, оскільки висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України, тоді як надані позивачем висновки експерта містять недоліки. При цьому, у постанові Верховного Суду зазначено, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку доводам позивача щодо заниженої вартості продажу майна боржника, дійшли висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 74 76-77 ГПК України, не надано суду доказів на підтвердження того, що продане за оспорюваним договором нерухоме майно могло бути продано за значно вищими цінами та не доведено, що відповідач-1 здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових.

66. В той же час у справі, що переглядається, господарські суди встановили, що оцінка майна здійснена сторонами на підставі даних довідки ПП "Гарант" від 01.09.2020 №20/09-01 про залишкову балансову вартість нерухомого майна, яка не відображає ринкову вартість майна.

67. Наведене вище свідчить про неподібність обставин та правовідносин у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається.

68. Крім того, з урахуванням вимог ст. 300 ГПК України, твердження скаржника у касаційній скарзі про неповноту дослідження обставин та ненадання оцінки іншим доказам у справі, відхиляються Верховним Судом, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, що оспорюваний договір містить ознаки фраудаторного договору, а його наслідки спрямовані на завдання шкоди кредитору боржника.

69. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

70. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у справі обґрунтованим. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

72. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

74. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 у справі №909/413/21(909/649/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк