ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 909/500/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд"
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кравчук Н. М., Скрипчук О. С., Плотніцький Б. Д.
від 04.11.2019
за позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд"
про визнання зобов`язання припиненим.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" про визнання зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в частині постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" відповідно до умов договору від 25.06.2013 № 2402833-Б припиненим з 01.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок анулювання позивачу ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, зобов`язання позивача в частині постачання електричної енергії відповідачу, в силу статті 607 Цивільного кодексу України, є припиненим.
2. Хід розгляду справи
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 у справі № 909/500/19 позовні вимоги задоволено. Визнано зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в частині постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" відповідно до умов договору від 25.06.2013 № 2402833-Б припиненим з 01.01.2019. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 1 921,00 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2019 у справі № 909/500/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 7 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2019 у справі № 909/500/19 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
3. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 909/500/19 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування витрат на надання правової допомоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 4 000,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі №909/500/19.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката доведені, документально обґрунтовані і відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи та відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на надання правової допомоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- для складання відзиву на апеляційну скаргу адвокатом було виконано мінімальний обсяг робіт з мінімальною затратою часу;
- з огляду на клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та заперечення, висловлені адвокатом у судовому засіданні, проти важливості даної справи для сторін, дана справа не має вагомого значення для позивача, тому витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути значними за розміром;
- документи, подані позивачем у якості доказів понесених витрат на правову допомогу зі сторони позивача підписані неуповноваженою особою;
- із наданих позивачем доказів понесення витрат на правову допомогу вбачається, що позивач повторно оплатив за надання адвокатом послуг з участі у судових засіданнях суду першої інстанції, а не апеляційної інстанції;
- при задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги судом апеляційної інстанції було порушено статті 73 74 86 126 129 236 Господарського процесуального кодексу України.
6. Доводи інших учасників справи
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, у вказаному відзиві позивач зазначив, що докази понесення позивачем витрат на правову допомогу зі сторони позивача підписані уповноваженою особою, що підтверджується відповідною довіреністю, а зазначені у акті приймання-передачі послуг про участь адвоката у судових засіданнях суду першої інстанції є виключно опискою, оскільки у вказаному акті перелічені дати відповідних судових засідань, які відповідають судовим засіданням, які відбулись у суді апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Як встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2019 у справі № 909/500/19 відбувся розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Під час апеляційного провадження представником Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому адвокат Кузьмічова Т.В. зазначила про орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 909/500/19 у суді апеляційної інстанції.
За наслідками апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача судом апеляційної інстанції прийнято постанову від 01.10.2019, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2019 у справі № 909/500/19 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
07 жовтня 2019 року позивач надіслав на адресу суду апеляційної інстанції заяву про стягнення судових витрат, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.11.2019 без виклику учасників справи.
Відповідач жодних міркувань щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу не подав.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем було надано договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 02.01.2019 № 2019/1, додатковий правочин від 10.05.2019 № 2019/1171 до договору про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 02.01.2019 № 2019/1, укладені між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та Адвокатське об`єднання "ІнВерітас"; копію акта приймання-передачі послуг від 04.10.2019, який містить перелік наданих послуг, а також їх вартість в розмірі 4 000, 00 грн; копію платіжного доручення № 27325 від 04.10.2019 на суму 4 000,00 грн, відповідно до якого позивач сплатив вказану суму адвокатському об`єднанню; копію довіреності № 448 від 03.10.2019 на представництво Кузьмічовою Т.В. інтересів позивача.
Таким чином, надавши оцінку усім наданим позивачем доказам, встановивши, що заявлені судові витрати доведені, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що апеляційна скарга відповідача у даній справі була залишена без задоволення, тобто, на користь позивача було ухвалено судове рішення, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
При цьому, оскільки під час апеляційного розгляду справи відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат, то суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначає, що по своїй суті правом подання даної касаційної скарги відповідач фактично замінює своє право подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та доведення неспівмірності таких витрат, у розумінні частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Однак, зважаючи на те, що відповідач своїм правом, передбаченим частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у встановленим даним кодексом строк та порядку не скористався, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі не приймаються судом касаційної інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана додаткова постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
10. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 909/500/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець