№ 909/52/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/52/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Тугай І.М.,

відповідача-2: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019

(головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б.,Матущак О.І.)

у справі №909/52/19 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ", 2) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4

про визнання корпоративних прав, визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

про відновлення корпоративних прав як співвласника частки статутного капіталу (фонду) приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут", визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" (далі - Відповідач-1) та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур (далі - Відповідач-2) про:

- визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора з моменту їх вчинення: №11191050001004051 від 05.07.2006 (реєстрація змін до установчих документів ПВКФ "Прогрес-Прут"), №11191070002004051 від 06.07.2006 (внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу), №11191050003004051 від 26.01.2007 (реєстрація зміни назви ПВКФ "Прогрес-Прут" на Приватне підприємство "Прогрес Буд ІФ"), №11191060005004051 від 07.10.2007 (щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Прогрес Буд ІФ"), №11191050009004051 від 15.04.2011 (щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи), №11191070010004051 від 15.04.2011, №11191070011004051 від 30.03.2012, №11191070012004051 від 03.03.2014 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах) (далі - Реєстраційні дії);

- відновлення корпоративних прав Позивача шляхом визнання його засновником та власником Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут", код ЄДРПУО 13643053.

2. ОСОБА_2 (далі - Третя особа-3) звернулась до господарського суду як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовом до Відповідача-1 і Відповідача-2 про визнання незаконними та скасування Реєстраційних дій з моменту їх вчинення, відновлення корпоративних прав Третьої особи-3 як співвласника частки статутного капіталу (фонду) ПВКФ "Прогрес-Прут", код ЄДРПУО - 13643053.

3. Позови мотивовані тим, що перереєстрація ПВКФ "Прогрес-Прут" у ПП "Прогрес-Буд ІФ" та власника зазначеного підприємства здійснена на підставі заяви Позивача, яка мала виключно декларативний характер та не була підставою для передачі корпоративних прав іншій особі. Позивач і Третя особа-3 вважають недійсними рішення, прийняті ОСОБА_3 (далі - Третя особа-1) та ОСОБА_4 (далі - Третя особа-2) від імені власника Відповідача-1, через відсутність у них відповідних повноважень.

4. Позивач зазначив, що про вчинення відповідних реєстраційних дій він довідався 23 листопада 2018 року при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013090010001615 від 10.05.2013, та не міг дізнатися раніше.

5. Третя особа-3 зазначила, що вона не подавала жодної заяви або згоди на відчуження корпоративних прав у ПВКФ "Прогрес-Прут" як частки у складі спільної сумісної власності подружжя, а про обставини вчинення Реєстраційних дій дізналася лише з отриманого 5 лютого 2019 року відзиву, адресованого Позивачеві, та його пояснень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2019 позов Позивача задоволений, позов Третьої особи-3 задоволений частково, визнані незаконними та скасовані Реєстраційні дії, відновлено корпоративні права Позивача шляхом визнання його засновником та власником ПВКФ "Прогрес-Прут", відмовлено в позові Третьої особи-3 в частині відновлення її корпоративних прав як співвласника частки статутного капіталу (фонду) ПВКФ "Прогрес-Прут".

7. Рішення мотивовано встановленням факту порушення прав та інтересів Позивача та Третьої особи-3 внаслідок вчинення Реєстраційних дій з порушенням чинного законодавства. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Позивач не пропустив позовну давність, адже дізнався про обставини вчинення Реєстраційних дій лише 23 листопада 2018 року. Водночас, за висновком суду першої інстанції, Третя особа-3 неправильно обрала спосіб захисту порушеного права.

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено в задоволенні позову Позивача, закрито провадження у справі в частині вимог Третьої особи-3.

9. Приєднаний до матеріалів справи оригінал зазначеної постанови датований 26.11.2019, однак ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 виправлена описка у постанові: зазначена правильна дата "27.11.2019" замість "26.11.2019", адже згідно з протоколом судового засідання від 27.11.2019 постанова фактично ухвалена 27 листопада 2019 року.

10. Постанова мотивована відсутністю доказів, які могли б підтвердити факт відчуження Позивачем корпоративних прав Третій особі-1, зокрема, шляхом укладення сторонами цивільно-правового договору. Водночас суд апеляційної інстанції застосував наслідки пропуску Позивачем позовної давності, встановивши, що Позивач міг довідатися про порушення свого права та особу, яка його порушила, 7 листопада 2013 року за наслідками ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №809/3058/13-а.

11. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір за позовом Третьої особи-3 не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки Третя особа-3 вказує на наявність саме в Позивача частки в статутному фонді Відповідача-1, обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, а порушення свого права обґрунтовує порушенням права спільної часткової власності подружжя.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Касаційна скарга Позивача мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України через ненадання оцінки та нез`ясування обставин, пов`язаних з початком перебігу позовної давності за позовними вимогами та закінченням такого перебігу, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок їх неправильного дослідження та оцінки.

14. Позивач наголошує, що він не подавав жодних документів для здійснення Реєстраційних дій, не отримував документів за результатами її проведення, а про результати їх вчинення, зокрема особу державного реєстратора, дізнався лише 23 листопада 2018 року при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження. Позивач зазначає, що у зв`язку з його хворобою з 2005 року діяльність ПВКФ "Прогрес-Прут" не проводилась, тому він був переконаний у тому, що жодних змін у фірмі не могло бути без його рішення та відома.

15. У зв`язку з наведеним Позивач заперечує проти твердження суду апеляційної інстанції про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права, про неминучість інформування Позивача щодо вчинення реєстраційних дій, про відсутність наведення Позивачем поважних причин пропуску позовної давності.

16. Позивач вважає, що посилання на судові рішення в адміністративній справі, згідно з якими він був обізнаний про відчуження корпоративних прав на ПВКФ "Прогрес-Прут" не спростовують того факту, що про обставини вчинення Реєстраційних дій він дізнався лише 23 листопада 2018 року.

17. Третя особа-3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі щодо вимог Третьої особи-3 та стягнення з неї витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

18. Касаційна скарга Третьої особи-3 мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема помилкове застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 175 і пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Третя особа-3 вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності розгляду і вирішення її позовних вимог у межах даної справи.

19. Також Третя особа-3 зазначає про упередженість та особисту заінтересованість суду апеляційної інстанції у прийнятті відповідного рішення з огляду на те, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 розгляд справи відкладений на 27 листопада 2019 року, тоді як оскаржувана постанова ухвалена 26 листопада 2019 року.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Відповідач-1 подав відзив на касаційні скарги, в якому просить скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

21. Відповідач-1 зазначає про наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують, що позивач з часу вчинення дій з відчуження прав на підприємство і його перейменування неодноразово повідомляв про це особисто, а обставини такого відчуження досліджувались судами за його особистої участі. Також Відповідач-1 посилається на правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України.

22. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційній скарги не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23. Виконком Кривопільської сільської ради Верховинського району 6 листопада 1987 року зареєстрував шлюб між Позивачем і Третьою особою-3.

24. Рішенням виконавчого комітету Верховинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області №101 від 12.06.1991 зареєстрована Приватна виробничо-комерційна фірма "Прогрес-Прут", засновником і власником якої була фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 (Позивач), статутний фонд становив 270 тис. карбованців.

25. У пункті 1 розділу 5 і пункті 51 розділу 11 Статуту ПФКФ "Прогрес-Прут" (у редакції від 12.06.1991) передбачено, що управління фірмою та контроль за її діяльністю здійснює власник без будь-яких обмежень; реорганізація фірми та її ліквідація проводиться за рішенням власника; власник фірми може передати свої права іншій особі, при цьому назва фірми зберігається.

26. 13 червня 2006 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. посвідчив заяву Позивача, адресовану компетентним органам, у якій Позивач просив провести державну перереєстрацію ПВКФ "Прогрес-Прут" та вважати її власником Третю особу-1. У заяві Позивач зазначив, що будь-яких претензій матеріального характеру до ПВКФ "Прогрес-Прут" не має.

27. Водночас Позивач як учасник ПВКФ "Прогрес-Прут" не укладав цивільно-правовий договір про відчуження своєї частки Третій особі-1. Також матеріали справи не містять заяви або згоди Третьої особи-3 на відчуження ПВКФ "Прогрес-Прут".

28. 30 червня 2006 року Позивач заповнив реєстраційну картку на внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ПВКФ "Прогрес-Прут", у якій зазначив місцезнаходження фірми: вул. С. Бандери, 1 оф. 406 в м. Івано -Франківську, а також власника та керівника фірми - ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду) 0 грн). Відповідні реєстраційні дані до ЄДРПОУ вніс державний реєстратор Соболевський А.Р., номер запису 11191200000004051 від 30.06.2006.

29. 30 червня 2006 року Третя особа-1 за своїм підписом подала державному реєстратору реєстраційну картку, в якій зазначила засновниками фірми Прут А.П. (розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду) 0 грн) та ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду) 1000 грн), адресу місцезнаходження підприємства: вул. Незалежності, 39, кв. 3 , та предмет діяльності фірми: будівництво, проектування та ремонтно-будівельні і монтажні роботи житлових і нежитлових будівель і споруд.

30. Згідно з описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів від 30.06.2006, Третя особа-1 подала державному реєстратору наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу; оригінал установчих документів з відміткою про їх державну реєстрацію; свідоцтво про державну реєстрацію; копію квитанції, виданої банком; два примірники установчих документів у новій редакції.

31. Державний реєстратор Соболевський А.Р. 30 червня 2006 року відмовив у проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів у зв`язку з невідповідністю відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

32. 5 липня 2006 року згідно з описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів від 05.07.2018, Третя особа-1 подала реєстратору наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу; оригінал установчих документів з відміткою про їх державну реєстрацію; копію квитанції, виданої банком; нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників; два примірники установчих документів у новій редакції та реєстраційну картку про внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР (у тому числі рішення №1 від 27.06.2006 власника ПВКФ "Прогрес-Прут" Третьої особи-1 про доповнення предмету діяльності підприємства, зміни його місцезнаходження та затвердження нової редакції Статуту ПВКФ "Прогрес- Прут").

33. 5 липня 2006 року державний реєстратор Соболевський А.Р. провів державну реєстрацію змін до установчих документів, зокрема щодо місцезнаходження ПВКФ "Прогрес-Прут" по вул. Незалежності, 39, кв. 3 в м. Івано-Франківську .

34. 6 липня 2006 року державний реєстратор Соболевський А.Р. провів державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу щодо керівника юридичної особи, а також виключення зі складу осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, Позивача та включення Третьої особи-1 (номер запису 11191070002004051).

35. Державний реєстратор Соболевський А.Р. під час допиту його в якості свідка у кримінальному провадженні №12013090010001615 від 10.05.2013 та у заяві свідка серії ННТ 337650, посвідченій приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., підтвердив, що при відмові у вчиненні реєстраційної дії від 30.06.2006 та при вчиненні реєстраційних дій №11191050001004051 від 05.07.2006 і та №11191070002004051 від 06.07.2006 до нього особисто зверталась Третя особа-1. Соболевський А.Р. також зазначив, що поданих документів було недостатньо для здійснення реєстрації зміни власника фірми, оскільки не було подано статуту ПВКФ "Прогрес-Прут", договору та акту про передачу корпоративних прав на ПВКФ "Прогрес-Прут", укладених та підписаних від імені діючого та нового власника, та їх нотаріально посвідчених копій.

36. 25 січня 2007 року Кучірка Т.Я. від імені ПВКФ "Прогрес-Прут" звернувся із запитом про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно з випискою від 25.01.2007 Третя особа-1 є керівником ПВКФ "Прогрес-Прут" з правом вчиняти усі юридичні дії від імені фірми без доручення та будь-яких обмежень.

37. 26 січня 2007 року Кучірка Т.Я. від імені ПВКФ "Прогрес-Прут" подав державному реєстратору документи про реєстрацію змін щодо найменування підприємства і затвердження нової редакції статуту.

38. Державний реєстратор Дудик Т.Б здійснив відповідну реєстраційну дію за №11191050003004051 від 26.01.2007 (проведення державної реєстрації змін щодо найменування ПВКФ "Прогрес-Прут" на Приватне підприємство "Прогрес Буд ІФ" та нової редакції Статуту).

39. 7 жовтня 2008 року державний реєстратор Дудик Т.Б. здійснив запис №11191060005004051 щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Прогрес Буд ІФ".

40. Рішенням №1 від 21.03.2011, яке прийняте та підписане Третьою особою-2 як власником Відповідача-1, змінено власника підприємства, доповнено предмет діяльності, змінено місцезнаходження фірми та прийнято нову редакцію Статуту. Рішенням №3 від 05.04.2013, яке прийняте та підписане Третьою особою-2 як власником Відповідача-1, змінено керівника підприємства.

41. 15 квітня 2011 року державний реєстратор Струтинський В.О. здійснив записи №11191050009004051 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та №11191070010004051 від 15.04.2011 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

42. 30 березня 2012 року державний реєстратор Струтинський В.О. здійснив запис №11191070011004051 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

43. 3 березня 2014 року державний реєстратор Гаврищук М.В. здійснив запис №11191070012004051 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

44. Згідно з заявою Позивача, адресованою начальнику слідчого відділення Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Демківу О.І., Позивачу наданий дозвіл на ознайомлення та зняття копій документів з матеріалів кримінального провадження №12013090010001615 від 10.05.2013, порушеного по факту самовільного захоплення Відповідачем-1 земельної ділянки, підроблення містобудівної документації та незаконного будівництва.

45. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні письмові докази, згідно з якими, починаючи з 7 листопада 2013 року Позивачу було відомо про перехід його частки Третій особі-1, зокрема копії матеріалів адміністративної справи №809/3058/13-9.

46. Так, з копій матеріалів адміністративної справи №809/3058/13-а вбачається, що 7 листопада 2013 року Позивач як представник ОСББ "Гетьмана Мазепи 35А" ознайомлювався з матеріалами зазначеної адміністративної справи за позовом ОСББ "Гетьмана Мазепи 35А" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури та містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" (Відповідач-1) про визнання протиправним та нечинним рішення. У матеріалах зазначеної справи містилась копія статуту Відповідача-1, в п. 1.1 якого зазначено, що відповідна редакція статуту викладена у зв`язку із зміною найменування ПВКФ "Прогрес-Прут" на ПП "Прогрес-Буд ІФ".

Позиція Верховного Суду

47. Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

48. Порядок виходу учасника з приватного підприємства, відчуження ним своєї частки в майні підприємства окремо не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Водночас пунктом 51 розділу 11 Статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" передбачено передання власником фірми своїх прав іншій особі.

49. При передачі майнового права воно зберігається, змінюється лише носій-набувач такого права, тобто відбувається відчуження відповідного права на користь іншої особи. Передача майнового права іншій особі на підставі одностороннього правочину, інших юридичних фактів Цивільним кодексом України не передбачена, адже передача майнового права є дією, спрямованою одночасно на припинення цивільних прав і обов`язків у однієї особи та набуття їх іншою особою. Згідно з частиною 4 статті 12 Цивільного кодексу України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

50. За змістом положень статей 206 207 626 628 638 639 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

51. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Зокрема, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації тощо. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

52. Водночас відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

53. Згідно з частинами 3, 11 статті 29 названого Закону в разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи. Якщо документи подані не у повному обсязі, державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

54. Частиною 2 статті 53 зазначеного Закону передбачено, що дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

55. Відповідно до положень статей 15 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

56. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, зокрема, віднесені справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

57. У статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

58. Разом з тим, відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

60. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

61. При цьому з положень статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

62. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

63. Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 13 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

64. Отже, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

65. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

66. З огляду на положення наведених правових норм Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про порушення корпоративних прав Позивача внаслідок вчинення Реєстраційних дій через те, що вони в сукупності призвели до переходу корпоративних прав у ПВКФ "Прогрес-Прут" від Позивача до Третьої особи-1 за відсутності укладеного між зазначеними особами правочину щодо їх відчуження.

67. Суд враховує, що дослідивши надані учасниками справи докази, суди встановили відсутність відомостей, які б надавали підстави вважати погодженими сторонами умови певного правочину щодо оплатної чи безоплатної передачі Позивачем своєї частки у ПВКФ "Прогрес-Прут" Третій особі-1. Зокрема, суди з`ясували, що заява Позивача від 13.06.2006 не містить вираженого в письмовій формі волевиявлення обох сторін на укладення договору купівлі-продажу чи будь-якого іншого договору.

68. Разом з тим Суд вважає правильним застосування судом апеляційної інстанції до позовних вимог Позивача передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України наслідків спливу позовної давності, оскільки Позивач не навів причин її пропуску, які б могли бути визнані поважними. Зокрема, у заяві про поновлення строку звернення до суду від 11.01.2019 Позивач зазначає саме про відсутність пропуску ним позовної давності та посилається на те, що довідався про порушення своїх прав лише 23 листопада 2018 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12013090010001615.

69. Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі Позивача аргументи щодо відсутності пропуску ним позовної давності та неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу зазначеного строку, адже вони по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.

70. Так, наведені доводи суперечать обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції на підставі дослідження наданих сторонами доказів, щодо наявності в Позивача реальної можливості довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, 7 листопада 2013 року за наслідками ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №809/3058/13-а.

71. Суд відхиляє доводи Позивача про те, що його обізнаність про відчуження ним корпоративних прав на ПВКФ "Прогрес-Прут" не спростовує того, що про обставини вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника та керівника ПВКФ "Прогрес-Прут", зміни назви фірми Позивач дізнався лише 23 листопада 2018 року. Адже маючи 7 листопада 2013 року відомості про перехід до іншої особи своїх корпоративних прав у ПВКФ "Прогрес-Прут", одноосібним засновком якого він був, Позивач мав можливість невідкладно дізнатися про обставини переходу цих прав за відсутності його волевиявлення, проявивши розумні обачність і звичайну зацікавленість щодо стану своїх прав.

72. Зокрема, за наявності зазначеної інформації Позивач міг дізнатися про факт вчинення відповідних реєстраційних дій щодо ПВКФ "Прогрес-Прут", адже з огляду на зміст нотаріально посвідченої заяви Позивача від 13.06.2006 він був обізнаний про необхідність вчинення таких дій у разі зміни складу засновників (учасників) юридичної особи.

73. Зважаючи на підписання Позивачем заяви від 13.06.2006, а також враховуючи доводи Позивача про вибуття зазначеної заяви з його володіння, Суд вважає безпідставним посилання Позивача на те, що через зупинення діяльності ПВКФ "Прогрес-Прут" з 2005 року він був переконаний у неможливості жодних змін у фірмі без його рішення.

74. Також Суд вважає обґрунтованим застосування судом апеляційної інстанції пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо позовної заяви Третьої особи-3, оскільки у ній предметом захисту визначено по суті право спільної сумісної власності Третьої особи-3, яка не є учасником відповідного приватного підприємства. А розгляд справ у таких спорах не віднесений до компетенції господарських судів.

75. При цьому Суд враховує, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 Цивільного кодексу України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

76. У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі №6-61цс13.

77. Тобто внесення до статутного капіталу юридичної особи спільних грошових коштів подружжя має наслідком виникнення відповідних корпоративних прав лише в того з подружжя, хто є учасником (акціонером, членом) такої юридичної особи, і саме він має право звернутися до господарського суду за захистом корпоративного права в разі його порушення.

78. Водночас зі змісту позовної заяви Третьої особи-3 вбачається, що вона обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на порушення корпоративних прав Позивача у статутному капіталі Приватного підприємства "Прогрес-Прут" та, як наслідок, порушення її прав саме як співвласника в силу положень статті 60 Сімейного кодексу України, що передбачає право спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям у період шлюбу. Отже, спір за позовними вимогами Третьої особи-3 не підлягає вирішенню господарським судом.

79. Крім того, Суд відхиляє доводи Третьої особи-3 про упередженість та особисту заінтересованість суду апеляційної інстанції у прийнятті відповідного рішення, мотивовані посиланням на ухвалення оскаржуваної постанови 26 листопада 2019 року, тоді як розгляд справи був відкладений на 27 листопада 2019 року, оскільки ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 виправлена описка щодо дати оскаржуваної постанови. При цьому Суд враховує, що згідно з протоколом і звукозаписом судового засідання від 27.11.2019 постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена 27 листопада 2019 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

80. Звертаючись з касаційними скаргами, Позивач і Третя особа-3 не довели неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин, не спростували висновки суду.

81. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення без змін оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

82. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №909/52/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

В. Студенець