ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/607/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (колегія суддів: Хабіб М.І. - головуючий, Дубник О.П., Зварич О.В.) та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2019 (суддя Малєєва О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода"

до Тлумацької районної ради

про визнання права власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з позовом до Тлумацької районної ради (далі - відповідач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" (далі - позивач) просило визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою вул. Кармелюка, 10 у м. Тлумач Івано-Франківської області.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що за договором купівлі-продажу від 30.04.1997 Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", правонаступником якого є позивач, придбав за кошти трудового колективу у Тлумацького споживчого товариства спірні нежитлові приміщення, які згідно з реєстраційним посвідченням від 17.03.1998 були зареєстровані за покупцем на праві колективної власності. В подальшому РВК "Злагода" було перетворено у ТОВ "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" (позивач), яке за передавальним актом отримало все майно попередника. Крім того, рішенням адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав Тлумацької районної ради на спірне нерухоме майно.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Івано-Франківської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, в позові відмовлено.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що рішення у адміністративній справі про скасування державної реєстрації були прийняті у зв`язку з порушенням процедури реєстрації та не спростовують належності спірного приміщення відповідачу; згідно обставин, встановлених в іншій господарській справі, спірне приміщення належить до комунальної форми власності; відповідно до приписів Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" позивач у результаті перетворення спірне приміщення не міг безоплатно отримати у власність, а може отримати в оренду не менше ніж на 15 років.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В скарзі позивач посилається на те, що право власності на спірне приміщення відповідно до реєстраційного посвідчення від 1998 року та реєстраційного запису належало попереднику позивача на праві колективної власності. Судами неповно були встановлені обставини справи, жодним судовим рішення не було встановлено право власності відповідача на спірне майно. Суди невірно дійшли висновку про те, що спірне майно було закріплено за попередником позивача на праві повного господарського відання. Суди неправильно застосували норми Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації", оскільки відповідач ніколи не був власником спірного майна і не може передавати чи не передавати його позивачу.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, позивач звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Тлумацької районної ради про визнання права власності на нежитлові приміщення по вул. Кармелюка,10 у м. Тлумач Івано-Франківської області з інших підстав, за результатом розгляду якого рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 у справі №909/1131/16, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2017, відмовлено у задоволенні позову.

Названими судовими рішеннями у справі №909/1131/16 встановлені, як зазначено судами, такі обставини:

- Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" (далі - РВК "Злагода") створений згідно з рішенням Тлумацької районної ради від 01.03.1995 "Про злиття районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода" шляхом об`єднання районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода";

- відповідно до довідки про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, виданої 25.09.1997, форма власності РВК "Злагода" - комунальна;

- у реєстраційній картці суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи організаційно-правовою формою РВК "Злагода" вказано - комунальне підприємство, форма власності - комунальна;

- за договором купівлі-продажу від 30.04.1997 Тлумацьке міське споживче товариство (продавець) продало РВК "Злагода" (покупець) будинок, що знаходиться за адресою: м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10, загальною площею 533 кв.м, за ціною 100 000,00 грн;

- відповідно до наказу Фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації №23 від 04.07.1997 "Про виділення позики Тлумацькому райбюджету" та Акту контрольно-ревізійного управління від 30.04.1998 РВК "Злагода" одержав у Тлумацькому відділенні АКБ "Україна" позику в сумі 100 000 грн для придбання приміщення під розташування комплексу, гарантом сплати вказаної позики і відсотків за користування нею виступила райдержадміністрація;

- рішенням Тлумацької районної ради №25-03/02 від 29.08.2002, яке є чинним, затверджено перелік об`єктів та будівель спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста району. До цього переліку під №5 включено редакційно-видавничий комплекс "Злагода", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10;

- на підставі вказаного рішення за Тлумацькою районною радою державним реєстратором зареєстровано право власності на даний об`єкт, номер запису -14375307 від 28.04.2016;

- відповідно до листа Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №2136/01-21 від 18.05.2012 об`єкт нерухомого майна належить РВК "Злагода" на праві комунальної власності, а не на праві колективної, як помилково вказано в реєстраційному посвідченні;

- згідно з листом Управління статистики у Тлумацькому районі №74/38-11 від 25.05.2012 "Про форму власності РВК "Злагода", РВК "Злагода" у 1998 році перебував на обліку в ЄДРПОУ як суб`єкт з класифікаційною ознакою "Форма власності - комунальна";

- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна форма власності нежитлового приміщення редакційно-видавничий комплекс "Злагода" - комунальна.

На підставі вказаних доказів суди встановили, що нежитлове приміщення по вул. Кармелюка, 10 у м. м. Тлумач є комунальною власністю та належить на праві власності Тлумацькій районній раді.

4.2. Згідно із Статутом ТОВ "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", вказане товариство створене відповідно до протоколу №1 загальних зборів засновників від 21.07.2017, в порядку перетворення, на підставі Цивільного, Господарського кодексів України, є правонаступником усього майна, всіх активів, пасивів, усіх прав та обов`язків комунальної організації - Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", ідентифікаційний код 02472950. Засновниками товариства є 7 фізичних осіб.

Згідно передавального акту з додатками, зокрема, з додатку №2 "Основні засоби", додатку № 6 "Передавальний баланс", посвідченого 25.07.2017 приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Вацик В.М., та інвентаризаційного опису основних засобів від 20.12.2017, комунальна організація редакційно-виробничий комплекс "Злагода" передала на баланс ТОВ "РВК "Злагода" будівлю по вул. Кармелюка,10.

4.3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі №876/2417/18 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тлумацької міської ради Івано-Франківської області Серемчука П.М. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 29.04.2016 №29471123 за адресою м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10.

Підставою для скасування рішення державного реєстратора вказано недотримання п.2, п.5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою (заява подана ОСОБА_3 , тоді як відповідно до картки фізичної особи - платника податків заявник є ОСОБА_3 ); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень (у заяві заявником зазначено у графі форма власності приватна, тоді як рішення прийнято щодо форми власності комунальна).

4.4. У липні 2018 року ТОВ РВК "Злагода" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 у справі №909/1131/16 за нововиявленими обставинами, посилаючись на скасування постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі №876/2417/18 рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Тлумацькою районною радою та отримання 14.06.2018 від ОКП Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації належним чином засвідченої копії реєстраційного посвідчення від 17.03.1998 №49, відповідно до якого спірне нерухоме майно зареєстроване на праві колективної власності, а не комунальної.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2018 у справі №909/1131/16, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та постановою Верховного Суду від 15.04.2019, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ РВК "Злагода" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 у справі №909/1131/16 залишено в силі.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди виходили з того, що ті обставини, на які посилається заявник, не спростовують обставин, встановлених рішенням суду від 09.02.2017 у справі №909/1131/16 на підставі досліджених доказів про комунальну форму власності спірного майна та його належність на праві власності Тлумацькій районній раді, та не мають ознак нововиявлених обставин у розумінні п.1 ч.2.ст.320 ГПК України. При цьому Верховний Суд вказав, що сама лише обставина скасування за судовим рішенням державної реєстрації права власності не спростовує належності відповідачу 1 (Тлумацькій районній раді) відповідного речового права на майно та тим більше не означає автоматичного набуття права власності позивачем.

4.5. Колегія суддів касаційного суду вважає, що підстав скасувати оскаржені рішення немає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.

Суди при винесенні оскаржених рішень врахували встановлені обставини у справі №909/1131/16 за подібним позовом позивача до відповідача з дещо інших підстав.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суди при винесенні рішень законно пославшись на вказану статтю врахували встановлені обставини справи щодо правового статусу попередника позивача і встановили, що згідно вищенаведених доказів (довідки про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, виданої 25.09.1997; реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи; листа Управління статистики у Тлумацькому районі №74/38-11 від 25.05.2012 "Про форму власності РВК "Злагода" РВК "Злагода") він мав організаційно-правову форму - комунальне підприємство.

Вказане також підтверджується Статутом позивача, відповідно до якого він створений в порядку перетворення комунальної організації - Редакційно-видавничий комплекс "Злагода".

Відповідно до статті 20 Закону України "Про власність", чинного на момент отримання попередником позивача реєстраційного посвідчення з вказівкою про реєстрацію спірного приміщення у колективній формі власності, суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Згідно статті 31 вказаного Закону до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до статті 32 вказаного Закону суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.2).

Статтею 169 Цивільного кодексу України, що набув чинності у 2003 році, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1). Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2). Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом (ч.3).

Згідно статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч.1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

4.6. Відповідно до встановлених обставин справи, позивач утворений шляхом перетворення комунальної організації на господарське товариство.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" в редакції, чинній на момент перетворення, дія цього Закону поширюється на друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - друковані засоби масової інформації), і редакції друкованих засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - редакції).

Згідно положень статті 3 цього Закону реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється, зокрема, у такий спосіб: вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до статті 8 Закону перетворення редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України (ч.1).

Згідно частини 1 статті 9 Закону у процесі реформування майно (крім приміщень і земельних ділянок), що на момент набрання чинності цим Законом перебувало на балансі редакції (майно, надане редакції засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції у користування, та майно, придбане трудовим колективом редакції), передається у власність зазначеному суб`єкту господарювання безоплатно, за умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості (ч.1). Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування. Суборенда приміщень редакцій забороняється (ч.2).

При цьому, спірне приміщення належало РВК "Злагода", яке мало організаційно-правову форму згідно реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - комунальне підприємство, форма власності - комунальна. А отже і власність такого підприємства є власністю комунальною.

Разом з тим, оскільки Законом України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" в статті 9 передбачено передачу при реформуванні комунальних друкованих засобів масової інформації новоствореним суб`єктам господарювання приміщень комунальної форми власності лише у оренду, колегія суддів касаційного суду вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові такими, що ґрунтуються на наведених положеннях законодавства.

4.7. Посеред іншого, як встановлено судами, відповідно до листа Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №2136/01-21 від 18.05.2012, яке згідно чинних на момент видачі реєстраційного посвідчення Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 №56, здійснювало державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна належав РВК "Злагода" на праві комунальної власності, а не на праві колективної, як помилково вказано в реєстраційному посвідченні.

При цьому задоволення адміністративного позову про скасування державної реєстрації права власності відповідача не доводить обґрунтованості вимог позивача, оскільки сама суть адміністративного позову полягає у захисті прав позивача у сфері публічних відносин, пов`язаних в даному випадку з встановленою процедурою реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав, а спір про право має вирішуватись у порядку господарського судочинства.

4.8. З викладеного вбачається, що доводи позивача про те, він придбав спірне нерухоме майно за кошти трудового колективу, спростовуються дослідженими судами доказами із зазначенням ними у судових рішення про те, що відповідно до наказу Фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації №23 від 04.07.1997 "Про виділення позики Тлумацькому райбюджету" та Акту контрольно-ревізійного управління від 30.04.1998 РВК "Злагода" одержав у Тлумацькому відділенні АКБ "Україна" позику в сумі 100 000 грн для придбання приміщення під розташування комплексу, гарантом сплати вказаної позики і відсотків за користування нею виступила райдержадміністрація.

Позивач же не надав доказів придбання майна за кошти трудового колективу.

4.9. Крім того, в силу наведених вище положень статті 20 Закону України "Про власність" позивач, як суб`єкт цивільних правовідносин не міг набути за договором купівлі-продажу від 30.04.1997 спірне нерухоме майно, оскільки, як встановлено судами і не спростовано позивачем, згідно із статутом він був створений відповідно до протоколу №1 загальних зборів засновників від 21.07.2017, тобто після придбання спірного майна.

4.10. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що підлягає застосуванню, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1).Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Згідно положень статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи викладене оскаржені рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга позивача - без задоволення.

Керуючись статтями 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/607/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов