ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1005/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Агро Інвест» (далі - ТОВ «Фаст Агро Інвест»)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Алданова С.О., Андрієнко В.В.)

у справі № 910/1005/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» (далі - ТОВ «Буддевелопмент Київ»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стронг» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Стронг»)

про стягнення 200 000,00 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Буддевелопмент Київ» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» про стягнення 200 000,00 грн. штрафу за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за договором факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф, який укладений ТОВ «Буддевелопмент Київ» з ТОВ «Фінансова компанія «Стронг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» (клієнт) не виконало своє грошове зобов`язання перед ТОВ «Буддевелопмент Київ» (фактор) за відступлене право грошової вимоги за попереднім договором від 03.06.2019 купівлі-продажу (частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон») до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», у зв`язку з чим договір було розірвано згідно з додатковою угодою від 11.10.2021 № 1, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача 200 000,00 грн. штрафу згідно з пунктом 4.3 договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

ТОВ «Фаст Агро Інвест» у травні 2023 року звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Фаст Агро Інвест» посилалося, зокрема, на те, що оскаржуване судове рішення порушує його законні права та інтереси, оскільки договір факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф, який укладений ТОВ «Буддевелопмент Київ» з ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» та є предметом розгляду даної справи, є фіктивним та таким, що спрямований на шкоду скаржнику, оскільки право вимоги за попереднім договором від 03.06.2019 купівлі-продажу (частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Градісон») було передане ТОВ «Фаст Агро Інвест» за договором від 01.10.2021 № 1 про відступлення права вимоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Фаст Агро Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення у даній справі про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ТОВ «Буддевелопмент Київ» та ТОВ «Фінансова компанія «Стронг»; ТОВ «Фаст Агро Інвест» не є учасником у даній справі, а рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23 не було вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки, і таке судове рішення першої інстанції не зачіпає безпосередньо права та обов`язки скаржника. Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7491/23 за позовом ТОВ «Фаст Агро Інвест» до ТОВ «Буддевелопмент Київ» та ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» про визнання недійсним договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф, тобто договору, за порушення виконання умов якого відповідач зобов`язався сплатити штраф на користь позивача. Наведене свідчить про те, що ТОВ «Фаст Агро Інвест» має змогу захистити свої права та інтереси, у разі, якщо їх дійсно порушено, в межах судового провадження у справі № 910/7491/23.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Фаст Агро Інвест» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження її розгляду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

За доводами скаржника, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 3 13 202 203 234 Цивільного кодексу України та статей 2 15 ГПК України призвело до неврахування судом того, що договір факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф є фіктивним та спрямований на шкоду скаржнику, що не враховано судом апеляційної інстанції, оскільки право вимоги за попереднім договором від 03.06.2019 купівлі-продажу було передано ТОВ «Фаст Агро Інвест» за договором від 01.10.2021 № 1 про відступлення права вимоги, в якого, відповідно, перебувають документи, що підтверджують право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс». Документ - договір факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф був складений лише з метою позбавити ТОВ «Фаст Агро Інвест» права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» за попереднім договором від 03.06.2019. Отже стягнення штрафних санкцій за фіктивним правочином є безпідставним.

Доводи інших учасників справи

Сторони не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом ухвалено рішення у даній справі про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ТОВ «Буддевелопмент Київ» та ТОВ «Фінансова компанія «Стронг»; ТОВ «Фаст Агро Інвест» не є учасником у даній справі, а рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23 не було вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки і таке судове рішення першої інстанції не зачіпає безпосередньо права та обов`язки скаржника. Крім цього, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7491/23 за позовом ТОВ «Фаст Агро Інвест» до ТОВ «Буддевелопмент Київ» та ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» про визнання недійсним договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф, тобто договору, який досліджувався в межах даної справи, та за порушення виконання умов якого відповідач зобов`язується сплатити штраф на користь позивача. Наведене свідчить про те, що ТОВ «Фаст Агро Інвест» має змогу захистити свої права та інтереси, у разі якщо їх дійсно порушено, в межах вказаного судового провадження у справі № 910/7491/23.

Предметом спору у цій справі було виключно питання стягнення штрафу з ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» на користь ТОВ «Буддевелопмент Київ» за неналежне виконання відповідачем у справі грошового зобов`язання за договором факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф.

За змістом поданої касаційної скарги ТОВ «Фаст Агро Інвест» не наводить Суду конкретних аргументів, які свідчили б про те, що рішення про стягнення штрафу з ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» на користь ТОВ «Буддевелопмент Київ» безпосередньо порушує його права, інтереси та (або) стосується саме його обов`язків.

Що ж стосується посилання скаржника на фіктивність договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф, як оспорюваного правочину, то зазначене питання може бути та є (справа № 910/7491/23 за позовом ТОВ «Фаст Агро Інвест» до ТОВ «Буддевелопмент Київ» та ТОВ «Фінансова компанія «Стронг» про визнання недійсним договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф) предметом окремого спору.

Згідно статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, питання, які пов`язані з дійсністю правочину - договору факторингу від 30.09.2021 № 93/21-Ф є предметом окремого спору за позовом особи (ТОВ «Фаст Агро Інвест»), яка вважає, що її права та законні інтереси порушені оспорюваним правочином.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою ТОВ «Фаст Агро Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 зі справи № 910/1005/23, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки згаданої особи не вирішувалися.

У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації»,, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Фаст Агро Інвест» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Фаст Агро Інвест» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ТОВ «Фаст Агро Інвест».

Керуючись статтями 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Агро Інвест» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 зі справи № 910/1005/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова