ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10335/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - Дрозд А. В., Каращенко Ю. В.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Волошина Н .Л.

третьої особи 1 - Волошина Н. Л.

третьої особи 2 - не з`явився

третьої особи 3 - не з`явився

третьої особи 4 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Руденко М. А., Кропивна Л. В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 (суддя - Чинчин О. В.)

у справі № 910/10335/23

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "НІР", 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, 3) Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, 4) державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Наталії Валеріївни

про визнання недійсним договору, визначення розміру часток статутного капіталу та скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1) та ОСОБА_3 (відповідач 2), в якому просив суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 11.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" у розмірі 9 850,00 грн, а також розмір часток учасників: ОСОБА_1 - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" номінальною вартістю 4 925 грн, ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" номінальною вартістю 4 925 грн; визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії: - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 13.01.2022 за № 1000671070018014793, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 20.01.2022 за № 1000671070019014793, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 21.01.2022 за № 1000671070020014793, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

2. Позовні вимоги мотивовані відсутністю волевиявлення позивача на відчуження належної йому у статутному капіталі ТОВ "НІР" частки у розмірі 50%. Позивач зазначає, що Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 19.01.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є недійсними, оскільки підписи у вказаних актах виконані не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується висновками судово-почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним;

- визнано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 19.01.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , недійсним;

- визначено розміри часток учасників у статутному капіталі ТОВ "НІР" наступним чином: частка учасника ОСОБА_1 складає 4 925 грн і становить 50% статутного капіталу Товариства; частка учасника ОСОБА_3 складає 4 925 грн і становить 50% статутного капіталу Товариства;

- скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ "НІР" від 13.01.2022 за № 1000671070018014793, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 20.01.2022 року за №1000671070019014793, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 21.01.2022 року за №1000671070020014793, зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

4. Місцевий господарський суд, встановивши обставини відсутності волевиявлення позивача на відчуження належної йому у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" частки у розмірі 50%, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 скасовано в частині задоволення вимог про визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022 та визначення розміру часток. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022 та визначення розміру часток. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновками експерта № СЕ-19/111-23/25043-ПЧ від 07.06.2023 почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження № 12023105020000738 постановою дізнавача СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 16.05.2023 року, складеними Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, встановлено, що рукописний текст та підпис, розташовані у графі: " ОСОБА_1 " в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "НІР", який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.01.2022 та зареєстрований в реєстрі за №2,3 на бланку з серійним номером НРС 108435, виконані не ОСОБА_1 , а також за висновками експерта № СЕ-19/111-23/37793-ПЧ від 30.08.2023 почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження № 12023105020000738 постановою дізнавача СД ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 19.07.2023, складеними Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, встановлено, що рукописний запис " ОСОБА_2 " та підпис в графі " ОСОБА_2 " в оригіналі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" на бланку з серійним номером НРС 108435, від 11.01.2022, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою, відтак у позивача було відсутнє волевиявлення на вчинення 11.01.2022 правочину щодо відчуження належної йому частки.

7. З урахуванням відсутності волевиявлення позивача на вчинення 11.01.2022 правочину щодо відчуження належної йому частки, його (правочин) вчинено з порушенням частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що з огляду на частину першу статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022.

8. Разом з цим, стосовно вимог про визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 19.01.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визначення розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту прав позивача є не визнання другого правочину недійсним, а витребування майна від останнього набувача. В свою чергу такої вимоги позивачем не пред`явлено, проте заявлено про визначення розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства.

9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що такий спосіб захисту як визначення розмірів часток учасників товариства у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки право позивача на частку могло б бути захищене у спосіб її витребування.

10. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "НІР", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ "НІР". Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, фактично функцію витребування майна у спірних відносинах відіграє вимога про скасування реєстраційних дій, оскільки саме при виконанні такої вимоги відбувається перехід права власності на частку. При цьому, таке виконання є чітким та ефективним, що є вкрай важливим, як для судочинства, так і як функція держави.

11. Так, за висновками суду апеляційної інстанції задоволення вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі від 11.01.2022 та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "НІР" призведе до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду.

12. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 19.01.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визначення розміру часток учасників у статутному капіталі ТОВ "НІР".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

13. Товариство з обмеженою відповідальністю "НІР" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суд апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 та постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20, від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19, від 11.12.2023 у справі № 907/922/21, від 21.06.2023 у справі № 925/1437/21.

15. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи у справі (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України), а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

16. Також скаржником було подано до Верховного Суду заяву про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у цій справі.

Позиція інших учасників справи

17. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

18. Інші учасники не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. Згідно з п.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 1/2020 від 05.11.2020, склад учасників Товариства: ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі Товариства в розмірі 50%; ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі Товариства в розмірі 50%.

20. 11.01.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" у розмірі 50%, яка в грошовому еквіваленті становить 4 925 грн, справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. за реєстровими №№2,3.

21. 14.01.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" у розмірі 50%, яка в грошовому еквіваленті становить 4 925 грн, справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л. С. за реєстровими №№30,31.

22. 19.01.2022 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю належну йому частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства, а покупець приймає у власність і оплачує належну продавцю частку в статутному капіталі Товариства в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

23. Під часткою у статутному капіталі Товариства, зазначеною в п.1.1 цього Договору, сторони розуміють частку в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від статутного капіталу Товариства, яка належить продавцеві на праві власності, та становить 4 925,00 грн.

24. Відповідно до п.2.1 Договору сума договору, тобто вартість частки в розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від статутного капіталу Товариства, складає, за погодженням сторін, 4 925,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень).

25. На виконання умов Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022 ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 в свою чергу прийняв у власність частину частки Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" у розмірі 50%, яка в грошовому еквіваленті становить 4 925 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022, справжність підписів яких засвідчено державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Н. В. за реєстровими №№6-42, 6-43.

26. Рішенням єдиного учасника № 1-2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" від 19.01.2022 затверджено нову редакцію статуту Товариства.

27. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", 13.01.2022 проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 1000671070018014793, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; 20.01.2022 проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 1000671070019014793, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; 21.01.2022 проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 1000671070020014793, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

28. Разом з цим, суди встановили, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12023105020000738 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України щодо відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "НІР".

29. В рамках кримінального провадження № 12023105020000738 постановою дізнавача СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 16.05.2023 була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру.

30. На розгляд почеркознавчої експертизи було поставлено запитання: "Чи виконаний рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 у графі " ОСОБА_1 ", акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" ОСОБА_1 , чи іншою особою?".

31. Висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/25043-ПЧ від 07.06.2023 встановлено, що рукописний текст та підпис, розташовані у графі: " ОСОБА_1 " в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.01.2022 та зареєстрований в реєстрі за №2,3 на бланку з серійним номером НРС 108435, виконані не ОСОБА_1 .

32. Крім того, у вступній частини висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/25043-ПЧ від 07.06.2023 зазначено, що на експертизу надано, зокрема, технічна копія акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.01.2022 та зареєстрований в реєстрі за №2,3 на бланку з серійним номером НРС 108435 на одному аркуші.

33. Також в межах кримінального провадження № 12023105020000738 постановою дізнавача СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 19.07.2023 була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру.

34. На розгляд почеркознавчої експертизи було поставлено, зокрема, наступне питання: "Чи виконаний рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_2 у графі " ОСОБА_2 ___", в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.01.2022 та зареєстровано в реєстрі №2,3 на бланку з серійним номером НРС 108435, ОСОБА_2 , чи іншою особою?".

35. Висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/37793-ПЧ від 30.08.2023 встановлено, що рукописний запис " ОСОБА_2 " та підпис в графі " ОСОБА_2 " в оригіналі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" на бланку з серійним номером НРС 108435, від 11.01.2022, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

36. Крім того, у вступній частини висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/37793-ПЧ від 30.08.2023 зазначено, що на експертизу надано, зокрема, оригінал акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" на бланку з серійним номером НРС 108435, від 11.01.2022 на 1 аркуші.

Позиція Верховного Суду

37. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

38. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

39. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження

40. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 14 цієї постанови.

41. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

43. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

44. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

47. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

48. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

49. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

50. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

51. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

52. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

53. Так, у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 про неврахування висновків з якої стверджує скаржник, міститься такий висновок: "у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пункт д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону)".

54. Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду у справах № 813/1056/18, № 466/3221/16-а, № 927/97/19, № 916/667/18, № 922/88/20, № 911/803/20, № 904/1409/19, № 907/922/21, № 925/1437/21, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.

55. Однак, проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

56. Предметом спору у справі № 813/1056/18 були позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією змін до установчих документів господарських товариств, з підстав того, що державні реєстратори, які вчиняли спірні реєстраційні дії діяли не у спосіб та не на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

57. Разом з цим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, перелік способів захисту учасників ТОВ та ТДВ міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Аналіз ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу ТОВ / ТДВ та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ / ТДВ, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

58. Однак, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у наведеній справі виникли між фізичною особою (позивачем) та державними реєстраторами (відповідачі), такий висновок зроблений, виходячи зі змісту позовних заяв, відповідно до яких позивач прагнув відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, зокрема відновлення попереднього складу учасників, що зачіпає права інших учасників.

59. У справі № 466/3221/16-а предметом розгляду були вимоги позивачів - фізичних осіб про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії державного реєстратора про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ та зобов`язання Управління вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про скасування вказаної реєстраційної дії в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі.

60. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що особа, яка є власником 100% статутного капіталу ТОВ, з метою ухилення від відповідальності щодо забезпечення позовних вимог про стягнення з нього на користь позивачів коштів вчиняє дії по внесенню змін до установчих документів (статуту) ТОВ, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права останніх

61. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справах № 813/1056/18 та № 466/3221/16-а є відмінними по відношенню до справи, яка переглядається, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначеній вище справі не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин.

62. У справі № 922/88/20 спірні правовідносини виникли між фізичною особою, яка є спадкоємицею померлого учасника господарського товариства, та самим господарським товариством. Предметом спору у наведеній справі було визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі господарського товариства, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства та скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

63. В обґрунтування підстав позову позивачка послалася на те, що спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав був укладений в порушення статей 203 215 ЦК України, за відсутності вільного волевиявлення учасника правочину і відповідності його внутрішній волі, і таке протиправне, на думку позивачки, відчуження корпоративних прав померлого учасника товариства за оспорюваним договором безпосередньо впливає на обсяг спадкової маси, з огляду на що позивачка та її малолітній син, як спадкоємці померлого учасника товариства, мають охоронюваний законом інтерес, що підлягає судовому захисту. Так само позивачка має охоронюваний законом інтерес щодо визнання недійсними наступних правочинів, предметом яких були корпоративні права у господарському товаристві, що належали померлому учаснику.

64. З огляду на викладене, спірні правовідносини у справі № 922/88/20 виникли між спадкоємицею померлого учасника господарського товариства та самим господарським товариством. Відтак, підстави позову у справі № 922/88/20, які обумовлюють змістовний критерій подібності правовідносин, є іншими, ніж у справі, що переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у справах № 922/88/20 та №910/10335/23.

65. У постанові від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання предметної юрисдикції спору про визнання незаконними реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про склад учасників товариства щодо включення до складу нового учасника з внеском до статутного капіталу та про скасування в Єдиному державному реєстрі записів.

66. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зробила висновок, що якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи, а вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.

67. За результатами розгляду касаційної скарги у цій справі Велика Палата Верховного Суду скасувала ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій і направила справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

68. Тобто Велика Палата Верховного Суду не розглядала спір по суті, а мотивувальна частина постанови у цій справі, на яку містяться посилання в касаційній скарзі, стосуються обґрунтування доводів, за якими Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір між сторонами виник не з правочину щодо часток у господарському товаристві, а внаслідок проведення державним реєстратором реєстраційних дій.

69. Наведене очевидно свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається.

70. Предметом позову у справі №916/667/18 (відповідно до змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020) є вимоги колишнього учасника товариства до нових учасників та товариства про: 1) розірвання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства; 2) скасування рішення загальних зборів учасників товариства; 3) визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі товариства. При цьому, позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу покупці не сплатили позивачці вартість набутих часток.

71. Велика Палата Верховного Суду не погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, судові рішення скасувала та прийняла нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що позивачка, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрала неналежний спосіб захисту її права, оскільки такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі). Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, оскільки позовна вимога про розірвання спірного договору в цій справі не підлягає задоволенню, то немає підстав і для задоволення спрямованої на повернення позивачці часток у статутному капіталі товариства позовної вимоги про скасування рішення загальних зборів учасників товариства.

72. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі та у справі, яка розглядається не є подібними ні за предметом, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами.

73. У постанові від 02.02.2022 у справі №911/803/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив:

"Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18".

74. При цьому, наведений у вказаній постанові Верховного Суду висновок стосується питання застосування положень статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у спорах де існували обставини неодноразового перепродажу частки після її вибуття із володіння власника, тобто де існував ланцюжок правочинів, які були укладені після правочину, за яким майно вибуло від власника, і у зв`язку з існуванням саме таких обставин Верховний Суд зазначив, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб витребування частки, а також те, що при розгляді такого спору мають бути перевірені обставини добросовісності набуття майна його останнім набувачем та наявність/відсутність підстав для його витребування позивачем.

75. Так, Верховний Суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі та у справі, яка розглядається не є подібними з огляду на відмінність підстав позову та змісту позовних вимог, а також відмінність встановлених судом фактичних обставин, а зроблені Верховним Судом висновки, пов`язується саме із встановленими судами фактичними обставинами.

76. У справі № 907/922/21 розглядався спір про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. У наведеній справі позивачка на момент стверджуваного порушення була учасницею товариства з часткою у статутному капіталі у розмірі 1 302,50 грн (11,90%); також вона є однією з трьох спадкоємиць померлого учасника товариства, який володів часткою у статутному капіталі у розмірі 8 127,00 грн (74,28%); у серпні та вересні 2016 року було прийнято два рішення загальних зборів учасників товариства, правомочність яких позивачка заперечує; другим рішенням скасовано попереднє про збільшення частки позивачки за рахунок 1/3 частки спадкодавця, відмовлено їй у прийнятті до складу учасників з часткою спадкодавця, а потім виключено її та інших учасників з товариства; цим же рішенням прийнято двох нових учасників, збільшено статутний капітал та здійснено перерозподіл часток. У зазначеній справі розглядається спір про розмір статутного капіталу та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю; позивачка вважає, що нові учасники незаконно (недобросовісно) вступили до товариства, виключили інших учасників з товариства, зокрема позивачку; загальні збори учасників товариства були неправомочними приймати рішення, оскільки позивачка як учасниця товариства та спадкоємиця мажоритарного учасника мала у сукупності 72,62% голосів і не голосувала за ці рішення.

77. З огляду на наведене Верховний Суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі не є подібними по відношенню до справи, яка розглядається, зокрема, з огляду на відмінність підстав позову та зміст позовних вимог, а також відмінність встановлених судом фактичних обставин.

78. У справі № 925/1437/21 розглядався спір про визначення розміру статутного капіталу, визначення розміру часток учасників. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що за договором дарування позивач набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Мошнівська МТС" у розмірі 2 550,00 грн, що становить 34% статутного капіталу цього товариства, після чого звернувся до ТОВ "Мошнівська МТС" із заявою про зарахування до складу учасників товариства. Проте, рішенням загальних зборів засновників (учасників), оформлених протоколом №64 від 19.09.2016, позивачу було безпідставно відмовлено у задоволенні цієї заяви через невизнання його права власності на подаровану йому частку у статутному капіталі ТОВ "Мошнівська МТС".

79. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, позов задовольнив. Рішення судів обґрунтовувались тим, що невизнання товариством права власності позивача на подаровану йому частку у статутному капіталі товариства, відмова товариства у вступі позивача до товариства з вказаних мотивів у рішенні загальних зборів засновників (учасників) товариства, які відбулися 19.09.2016, закріплення частки позивача за товариством і подальший її розподіл між засновниками (учасниками) товариства, внесення відповідних змін до статуту товариства, порушили право власності позивача на його частку в статутному капіталі товариства. З огляду на що, суди дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Водночас, застосовуючи принцип верховенства права, справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи вчинення позивачем протягом тривалого часу реальних дій, направлених на захист своїх інтересів у інших судових провадженнях, суди дійшли висновків про поважність причин пропуску позивачем позовної давності та необхідність захисту порушеного права позивача.

80. Верховний Суд постановою від 21.06.2023 рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції, зокрема зазначив, що дійшовши висновку про те, що позивачем у цій справі було обрано належний спосіб захисту, суди не оцінили можливість позивача відновити право на частку у спосіб її стягнення (витребування з володіння). Крім того, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили доцільність вимог позивача про визначення розміру статутного капіталу, враховуючи, що жодна із сторін спору не посилалася на його зміну у спірних правовідносинах і за обставинами справи не вбачається, що цей розмір є спірним.

81. Колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду у справі № 925/1437/21 ухвалена за інших підстав позову, іншої фактично-доказової бази та відмінних встановлених обставин справи, ніж у справі, що переглядається, тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

82. Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції констатує, що правовідносини у вищезазначених справах та у справі, що зараз розглядається Верховним Судом, є різними за підставами позову, встановленими судами обставинами справи, та наданими сторонами доказами, що свідчить про те, що вказані справи є різними за істотно - правовими ознаками.

83. Згідно з пунктом 5 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

84. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

85. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

86. Так, обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи у цій справі.

87. Так, скаржник зазначає, що предметом позову у цій справі є, зокрема, визнання недійсним Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Справжність підписів осіб в Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. про що у реєстрі нотаріальних дій внесені записи за №№ 2 та 3.

88. За доводами скаржника, в судах першої та апеляційної інстанції неодноразово було наголошено на тому, що в матеріалах справи міститься копія Довіреності від 07.09.2020, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ревою Н. І. та зареєстрована в реєстрі за №1188, вказану копію Довіреності було долучено до позовної заяви представником ОСОБА_1 . Із вказаної довіреності вбачається, що з вересня 2020 року позивач уповноважив ОСОБА_4 на вчинення дій, в тому числі щодо продажу частики в статутному капіталі ТОВ "НІР" та підписання відповідних договорів та актів приймання передачі такої частки, а тому цілком можливо, що продажем та передачею спірної частки в статутному капіталі ТОВ "НІР" могла займатися уповноважена особа - ОСОБА_4 .

89. Враховуючи наявність вказаного доказу в матеріалах справи, представником ТОВ "НІР", як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції заявлялися клопотання про призначення почеркознавчої судової експертизи, оскільки останній вважав, що необхідним є проведення почеркознавчої експертизи не лише підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зроблених на Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "НІР" від 11.01.2022, а й підписів, зроблених вказаними особами в Реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича за 2022 рік за реєстраційними номерами 2 та 3.

90. Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

91. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

92. Як вбачається із матеріалів справи, місцевий господарський суд, а також суд апеляційної інстанції відмовили у задоволенні зазначеного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

93. Зокрема, Північний апеляційний господарський суд в ухвалі від 09.09.2024, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання зазначив, що заявником не доведено, що наявні у справі докази є взаємно суперечливими, також недоведена необхідність експертизи нотаріального реєстру, документу який не входить до предмету оскарження, а відтак відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

94. Верховний Суд зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

95. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з мотивами, з яких судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

96. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

97. Посилання скаржника на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, Суд вважає безпідставними з огляду на таке.

98. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

99. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

100. У касаційній скарзі скаржник доводить, що висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/25043-ПЧ від 07.06.2023 та висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/37793-ПЧ від 30.08.2023, які були враховані судами попередніх інстанцій, є недопустимими доказами, оскільки копії таких висновків засвідчені неуповноваженою особою (не судовим експертом, а іншою особою), а також, що останні отримано з порушенням статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

101. Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи наявний письмовий дозвіл дізнавача сектору дізнання ВП № 4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві на розголошення відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12023105020000738.

102. Згідно частиною першою статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

103. Згідно частини першої статті 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

104. Дізнавач уповноважений, зокрема, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом (пункти 7, 8 частини другої статті 40-1 КПК України).

105. З огляду на наведене, до повноважень дізнавача належить надання дозволу на розголошення відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

106. Таких же висновків дійшов і апеляційний господарський суд, відхиляючи аналогічні заперечення ТОВ "НІР" в суді апеляційної інстанції, та з якими повністю погоджується Верховний Суд.

107. Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано було відхилені доводи скаржника про не засвідчення висновків експертизи уповноваженою особою, із зазначенням, що вказані висновки засвідчено належним чином представником позивача.

108. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для неприйняття вказаних висновків експертизи, отриманих в межах кримінального провадження, як належних та допустимих доказів.

109. Отже, доводи скаржника у цій частині не підтвердилися під час касаційного розгляду, що виключає правові підстави для скасування судових рішень.

110. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржників, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній частині та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

111. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

112. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

113. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

115. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

116. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

117. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

118. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

119. За таких обставин, інші доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

120. Разом з цим, щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "НІР" заяви про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у цій справі Верховний Суд зазначає таке.

121. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

122. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних судових рішень, то підстави для задоволення вимог ТОВ "НІР" про поворот виконання рішення і постанови у цій справі відсутні

Розподіл судових витрат

123. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/10335/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/10335/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/10335/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй