ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/103/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 (у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) про повернення апеляційної скарги

у справі № 910/103/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія»,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»; Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 перед позивачем заборгованості за кредитними договорами від 28.07.2016 № 161116К2 та від 28.07.2016 № 161116К3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 № 161114N5, у сумі 3 340 611,09 доларів США та 46 243 868,88 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.12.2016 № 161116Z13, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , а саме: нежитлові приміщення (в літ. А) з № 1 по № 19 (групи приміщень № 417), загальною площею 252,20 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити спосіб реалізації цього предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Комелія» (далі - ТОВ «Комелія») зобов`язань за кредитними договорами, виконання яких було забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між Банком та ОСОБА_1 договору іпотеки, тому наявні законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №№ 161116К2, 161116К3 від 28.07.2016, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 161114N5 від 25.12.2014, у розмірі 3 340 611,09 доларів США та 46 243 868,88 грн звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.12.2016 № 161116Z13, укладеним між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. 23.12.2016 та зареєстрованим в реєстрі за № 1228, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 19 (групи приміщень № 417) загальною площею 252,20 кв. м по АДРЕСА_3 .

Визначено спосіб реалізації вищенаведеного предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 616 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019, у якій просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними; відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 616 700,00 грн витрат зі сплати судового збору; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 76 650,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 залишено без руху. Роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропущення. Попереджено ОСОБА_1 , що у випадку не усунення у встановлений термін вказаних недоліків, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 з доданими до скарги матеріалами повернуто апелянту на підставі частини 2 статті 260, частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги.

04.08.2023 ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 910/103/19, заявивши водночас клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просив скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, зокрема, що судом апеляційної інстанції порушено положення статті 256 ГПК щодо реалізації права відповідача на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, а також про безпідставне повернення апеляційної скарги без розгляду, оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується ним виключно в частині стягнення судового збору, з огляду на те, що розмір стягнутого з відповідача судового збору за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 в сумі 616 700,00 грн є незаконним, позаяк сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 76 650,00 грн (1,5 відсотка заставної вартості предмета іпотеки).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022; відкрито касаційне провадження у справі № 910/103/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022. Постановлено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 13.09.2023; витребувано матеріали справи № 910/103/19 з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду.

Банк у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, тому просив залишити касаційну скаргу без змін.

29.09.2023 справа № 910/103/19 надійшла до Верховного Суду.

Як свідчать матеріали справи, у травні 2023 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про виправлення описки у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 та помилки в наказі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 зупинено провадження за заявою Банку про виправлення описки у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 та помилки в наказі суду до повернення справи до Господарського суду міста Києва, яке поновлено ухвалою цього ж суду від 24.07.2023 і призначено судове засідання на 19.09.2023.

19.09.2023 ОСОБА_1 подав заяву про виправлення у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 та наказі суду арифметичної помилки в частині визначення належної до стягнення з відповідача суми судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 про виправлення описки та арифметичної помилки у рішенні господарського суду міста Києва від 10.04.2019 та помилки в наказі від 31.05.2019 задоволено. Виправлено допущені у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 описку, наказі того ж суду № 910/103/19 від 31.05.2019 помилку, вказавши місцезнаходження нерухомого майна (предмета іпотеки) замість « АДРЕСА_3 » належне « АДРЕСА_1 ». Виправлено допущені у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 арифметичну помилку, наказі того ж суду № 910/103/19 від 31.05.2019 помилку, вказавши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» суми судового збору замість « 616700 грн» належний « 76650 грн». Судовий збір у розмірі 540 050,00 грн, сплачений ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі платіжного доручення № 838450 від 28.12.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, постановлено повернути платнику.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2 статті 256 ГПК).

За змістом частин 2, 3 статті 260 ГПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У частині 4 статті 174 ГПК визначено, що в разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого господарського суду, яку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 залишено без руху та роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропущення.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення було підписано 10.04.2019, отже, останнім днем для подання апеляційної скарги є 31.04.2019, натомість ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції лише 24.04.2023. Обґрунтовуючи клопотання про пропущення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначив обставини, за якими про наявність судового рішення дізнався в березні 2023 року, звернувшись до банку, яким йому було заблоковано рахунки через виконавче провадження, відкрите на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19. Інших підстав неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку та неможливості такого звернення до суду скаржником не зазначено (з урахуванням того, що рішення Господарського суду від 10.04.2019 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.05.2019).

Водночас судом апеляційної інстанції було встановлено, що апелянт знав про судове провадження у цій справі, оскільки ним під час розгляду справи в суді першої інстанції 11.02.2019 особисто було подано до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи № 910/103/19, призначеної на 12.02.2019 (том 2, аркуш справи 98); апелянту надсилались процесуальні документи на адресу, яку ним особисто зазначено для здійснення листування. Ця обставина підтверджується матеріалами справи.

Також суд зауважив, що апелянтом ані в тексті апеляційної скарги, ані окремо в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказано жодних причин, які заважали скаржнику звернутися до суду першої інстанції для ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення або ознайомитися з цим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Оскільки, за висновками суду, такі обставини свідчать про те, що скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням, у тому числі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, де зазначене рішення було оприлюднено 15.05.2019.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що в межах виконавчого провадження № 65463625 з примусового виконання рішення суду у справі № 910/103/19, яке тривало з 18.05.2021 до 13.07.2022 приватним виконавцем було вчинено ряд дій, у тому числі 18.05.2021 проведено опис та арешт іпотечного майна, направлялись процесуальні документи на адресу відповідача, а при повторному пред`явленні наказу, в межах виконавчого провадження № 71296760, 23.03.2023 відповідач був присутній при описі іпотечного майна. Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що ці факти також свідчать про обізнаність відповідача про судову справу № 910/103/19, а відтак і про можливість бути обізнаним про наявність судового рішення у цій справі, натомість скаржник на власний розсуд не виявив бажання прийняти участь у розгляді справи, що залежало виключно від його волі, оскільки судом було вжито всіх можливих заходів щодо інформування учасників про стан розгляду справи та про прийняте рішення.

Суд апеляційної інстанції доводи відповідача про пропущення строку на апеляційне оскарження як поважні не прийняв та запропонував скаржнику зазначити інші підстави поважності пропущення строків на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції.

Оскільки скаржником не було виконано вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 та не усунуто зазначених у цій ухвалі недоліків, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19 з доданими до скарги матеріалами судом апеляційної інстанції було повернуто апелянту на підставі частини 2 статті 260, частини 4 статті 174 ГПК.

З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги відповідача, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано в межах строку на апеляційне оскарження, загалом стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки доказів, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції при вирішенні відповідного питання, і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що інших варіантів оскаржити несправедливий та незаконний розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/103/19, у відповідача немає, то Верховний Суд враховує ті обставини, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 виправлено допущену у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 арифметичну помилку щодо розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача та становить 76 650,00 грн замість помилково зазначеного 616 700,00 грн (питання щодо стягнення якого було єдиною підставою для оскарження рішення суду першої інстанції, про що свідчить зміст апеляційної скарги відповідача).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у цьому рішенні зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, у зв`язку із чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі № 910/103/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко