ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В .І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Балац С.В.
від 25.03.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Скрипки І. М., Тищенко А. І., Михальської Ю. Б.
від 26.09.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Державної організації (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»,
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
від позивача - Ракітін П. С.,
від відповідача - Музичук Л. В.,
від третьої особи - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання недійсним рішення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення відповідача "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Брокбізнесбанк" № 1142 від 19.04.2018 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенню про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, яке затверджене рішенням виконавчої дирекції відповідача № 3711 від 21.08.2017.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами постановою Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014 АТ «Брокбізнесбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на тимчасову адміністрацію в АТ «Брокбізнесбанк».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 339 від 10.06.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 45 від 11.06.2014 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.
Відповідно до вищезазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреному Олександру Вікторовичу на два роки до 15.06.2018 включно.
14 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до уповноваженої особи відповідача на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. з кредиторською вимогою № 14/2-4146 від 14.07.2014, обґрунтованою тим, що позивач є власником 250 000 шт. простих іменних акцій третьої особи загальною номінальною вартістю 2 842 500,00 грн, на підставі чого позивач просив включити вказані вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів із подальшою сплатою вказаної суми.
Виконавчою дирекцією відповідача прийнято рішення № 226/14 від 16.10.2014 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів третьої особи на загальну суму 11 156 168 966,89 грн.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2227 від 31.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АТ «Брокбізнесбанк».
Відповідно до вищезначеного рішення повноваження ліквідатора Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 521, 53, в тому числі підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано ОСОБА_1 з 06.06.2017.
Уповноважена особа Фонду на ліквідацію третьої особи ОСОБА_1 звернувся до відповідача листом № 24.11.2017 від 24.11.2017 з проханням надати роз`яснення щодо правомірності віднесення грошових вимог позивача до 7-ї черги реєстру акцептованих вимог.
Листом № 43-26697/17 від 28.12.2017 відповідач запропонував уповноваженій особі на ліквідацію третьої особи ОСОБА_1 подати клопотання щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку шляхом виключення з нього вимог кредиторів, які виникли на підставі майнових прав акціонерів - власників акцій банку.
Рішенням відповідача № 1142 від 19.04.2018 затверджено зміни № 10 до переліку (реєстру) вимог кредиторів третьої особи, згідно з яким вимоги позивача були виключені з реєстру акцептованих вимог (далі - оскаржуване рішення).
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/10411/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що вимоги позивача за своєю суттю не є кредиторськими вимогами до банку, оскільки акціонери банку, що ліквідується мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (залишкове майно), та дійшли висновку, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 08.11.2019 звернулося до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/10411/18, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що жодна з редакцій Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає, що власники акцій не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів банку та не містить будь-яких застережень та обмежень з цього приводу.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку спірним правовідносинам та помилково не застосували положення статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», статей 2, 20, 25, 89 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 155 Цивільного кодексу України, що привело до неправильного вирішення спору у даній справі.
Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали в повній мірі оцінку тому факту, що грошові вимоги позивача вже були раніше включені до реєстру, а позивач оскаржує рішення про виключення вимог з реєстру, у зв`язку з чим суди не в повній мірі дослідили обставини справи та не врахували норми спеціальних підзаконних нормативно-правових актів.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини даної справи та характер спірних правовідносин, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, зокрема складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Зокрема, пунктом 4.30 рішення виконавчої дирекції відповідача від 05.07.2012 №2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (в редакції на момент затвердження акцептованого реєстру вимог кредиторів) передбачено, що Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на прийняття рішення від 16.10.2014 №226/14 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів третьої особи) встановлено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п`ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Водночас, кредиторська вимога це заявлений кредитором у передбаченому законом порядку правоутворювальний та формалізований акт правореалізації, спрямований уповноваженою особою до зобов`язаної особи-суб`єкта господарювання, змістом якого є належне виконання зобов`язань, що виникли із господарських правовідносин.
Касаційний господарський суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що у вищезазначеному переліку відсутні кредиторські вимоги, які підлягають задоволенню на підставі майнових прав акціонерів - власників акцій банку.
Поряд з цим факт перебування позивача акціонером третьої особи, який є власником простих іменних акцій третьої особи загальною номінальною вартістю 2 842 500, 00 грн сам по собі не свідчить про наявність в позивача кредиторських вимог до третьої особи на суму, що становить вартість цих акцій.
Крім того, суди попередніх інстанцій також врахували, що відповідно до абзацу 43 пункту 2 розділу 3 рішення виконавчої дирекції відповідача від 21.08.2017 № 3711 «Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» до дев`ятої черги (вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб) які є пов`язаними особами банку) не включаються кошти, що відповідно до вимог Інструкції № 280 обліковуються на рахунках капіталу банку, заборгованості перед акціонерами (учасника) за дивідендами та на рахунках обліку субординованого боргу.
Таким чином, Касаційний господарський суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що вимоги акціонерів - власників акцій не підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Вимоги позивача за своєю суттю не є кредиторськими вимогами до банку, оскільки акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (залишкове майно).
Отже, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, касаційний суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ним доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/10411/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець