ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10569/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" - Фрейдун О.М. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" - Манойленко К.В. (адвокат),

Міністерства охорони здоров`я України - Дяк Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (суддя Сташків Р.Б.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 (колегія суддів: Яковлєв М.Л., Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.)

у справі за позовом Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" (далі - ДП "Укрмедпроектбуд")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (далі - ТОВ "Укрпрофмед")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ)

про визнання недійсним договору.

СУТЬ СПОРУ

1. ДП "Укрмедпроектбуд" отримало 62 000 000,00 грн від ТОВ "Укрпрофмед" за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на строк до 31.12.2017.

2. ДП "Укрмедпроектбуд" неодноразово зверталось до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про: визнання цього договору удаваним правочином (справа №910/13201/16, у якій суди відмовили у позові); про визнання договору недійсним через порушення бюджетного законодавства (справа №910/3071/18, позов у якій залишено без розгляду); про визнання договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства (справа №910/6271/17, у якій суди відмовили у позові).

3. У цій справі ДП "Укрмедпроектбуд" звернулось до суду з позовом про визнання договору недійсним, оскільки він був укладений без погодження з Міністерством фінансів України (далі - Мінфін) та МОЗ.

4. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача і позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ТОВ "Укрпрофмед" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи був відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції;

- чи підлягає рішення суду першої інстанції обов`язковому скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення у випадку неналежного повідомлення відповідача судом першої інстанції про окремі судові засідання;

- чи повинні були суди попередніх інстанцій закрити провадження у справі;

- чи є зловживанням процесуальними правами послідовне звернення позивача з позовами про визнання договору недійсним із зазначенням різних підстав;

- чи мав право відповідач заявити про застосування наслідків спливу позовної давності лише у суді апеляційної інстанції.

6. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 29.12.2015 ТОВ "Укрпрофмед" (за договором - надавач) та ДП "Укрмедпроектбуд" (за договором - отримувач) уклали Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- надавач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає отримувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов`язується прийняти поворотну фінансову допомогу у встановлені Договором строки (п.1.1);

- поворотною фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 62 000 000,00 грн (п.2.1);

- поворотна фінансова допомога надається надавачем отримувачу в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача впродовж п`яти банківських днів з моменту підписання цього Договору; фінансова допомога надається на безоплатній основі (пункти 3.1, 3.2);

- сторони передбачили термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, до 31.12.2017; строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього Договору (пункти 4.1, 4.2);

- отримувач повертає надавачу поворотну фінансову допомогу у термін, передбачений у п.4.1 Договору; поворотна фінансова допомога повертається в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом перерахування отримувачем грошових коштів на банківський рахунок надавача (пункти 5.1, 5.2);

- поворотна фінансова допомога вважається повернутою отримувачем надавачу в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок надавача (п.5.4);

- термін дії Договору починається з дня його підписання сторонами і закінчується після повного виконання отримувачем зобов`язань перед надавачем щодо повернення фінансової допомоги (п.12.4).

8. 14.01.2016 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода), якою внесли зміни до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, виклавши їх у такій редакції:

- "Термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, встановлюється до 31.12.2017. Надавач має право в односторонньому порядку вимагати від отримувача дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, за умови надання надавачу відповідної письмової вимоги не менше як за 5 (п`ять) календарних днів до дати такого дострокового повернення поворотної фінансової допомоги. В разі отримання вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, отримувач зобов`язаний повернути надавачу вказаний у вимозі обсяг поворотної фінансової допомоги протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги" (п.4.1);

- "Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений або зменшений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього Договору. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути достроково зменшений, в разі отримання від надавача письмової вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, в порядку, визначеному п.4.1 Договору" (п.4.2).

9. Сторони у Додатковій угоді вирішили доповнити Договір п.5.5, відповідно до якого отримувач на першу вимогу надавача зобов`язувався протягом 5 (п`яти) календарних днів повернути всю суму коштів, визначену п.2.1 Договору.

10. Договір був укладений без отримання відповідних погоджень зі сторони органів державної влади (МОЗ та Мінфіну).

Короткий зміст позовних вимог

11. ДП "Укрмедпроектбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання недійсним Договору на підставі статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

12. Позивач зазначив, що спірний договір між ним та відповідачем було укладено із порушенням норм ч.4 ст.67 Господарського кодексу України (далі - ГК) та п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №809 від 15.06.2011 (далі - Порядок №809).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.10.2021 позовні вимоги ДП "Укрмедпроектбуд" задовольнив у повному обсязі.

14. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- оспорюваний Договір за своєю правовою природою є договором позики, він підлягає правовому регулюванню нормами, що регулюють порядок укладення, виконання та розірвання договорів позики; оскільки отримувачем позики виступало державне підприємство, сторони при його укладенні мали керуватися, у тому числі, положеннями Порядку №809 в частині погодження такого Договору відповідними органами державної влади;

- ні позивач, ні відповідач не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Порядку №809 та отримання погодження на укладення як спірного договору, так і додаткової угоди до нього від Мінфіну чи від МОЗ;

- МОЗ в письмових поясненнях підтвердило, що позивач не звертався ані до нього, ані до Мінфіну щодо погодження залучення позики;

- у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.12.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №910/6271/17, встановлено, що Мінфін листом від 30.08.2017 №12010-04-10/23362, адресованим ДП "Укрмедпроектбуд", повідомив, що ДП "Укрмедпроектбуд" за погодженням відповідно до Порядку №809 до нього не зверталося; на цій підставі суд дійшов висновку, що спірний Договір було укладено сторонами із порушенням норм ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809, що свідчить про недотримання сторонами встановленого правового порядку здійснення господарської діяльності; разом з тим, Господарський суд міста Києва у рішенні від 15.12.2020 зазначив, що позовні вимоги у справі №910/6271/17 мали нормативно-правове обґрунтування з посиланням на ст.228 ЦК, тому ДП "Укрмедпроектбуд" не позбавлено права звернутися до суду з окремим позовом про визнання недійсним Договору, визначивши підстави позову, відмінні від визначених позивачем у цій справі (ст.228 ЦК);

- Договір був укладений без згоди відповідного органу виконавчої влади - Мінфіну, а отже в момент укладання Договору позивач не володів повною цивільною дієздатністю на укладення такого Договору, що не відповідає встановленим ст.203 ЦК вимогам та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст.215 ЦК;

- з публічної інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), вбачається, що позивач є державним підприємством, яке повністю перебуває в управлінні МОЗ, а отже відповідач, за всіма обставинами, не міг не знати про такі обмеження.

15. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.05.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 залишив без змін.

16. Постанова суду апеляційної інстанції додатково обґрунтована таким:

- позивач, уклавши Договір без отримання відповідних погоджень зі сторони органів державної влади та всупереч положенням Порядку №809, діяв не як представник таких органів, а отже він не може схвалювати або не схвалювати укладення спірного Договору;

- в матеріалах справи відсутні та ТОВ "Укрпрофмед" не надало доказів на підтвердження вчинення третьою особою або Мінфіном дій, спрямованих на схвалення Договору; відсутні докази вчинення позивачем дій, направлених на виконання спірного Договору, а навпаки, позивач, починаючи з 2016 року, заперечував проти його укладання та не виконував його;

- для відмови у відкритті провадження має бути рішення (ухвала суду) саме про закриття провадження у справі; у справі №910/3071/18 не закрито провадження, а залишено позов без розгляду;

- підставою позову у справі №910/6271/17 була ч.3 ст.228 ЦК (порушення інтересів держави), натомість підставами цього позову є порушення ст.203 ЦК (недотримання законодавства при укладенні договору); підстави позовів у справі №910/6271/17 та у цій справі різні;

- підставою позову у справі №910/13201/16 була ст.235 ЦК (удаваність правочинів), натомість підставами цього позову є порушення ст.203 ЦК (недотримання законодавства при укладенні договору); підстави позовів у справі №910/13201/16 та у цій справі різні;

- посилання скаржника на те, що пред`явлений позов є вже четвертим позовом до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (справи №910/10569/21, №910/13201/16, №910/6271/17, №910/3071/18), що є зловживанням процесуальними правами, відхиляються з огляду на встановлене вище та положення ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);

- днем початку перебігу позовної давності потрібно вважати день вчинення правочину, тобто 29.12.2015; позивач звернувся до господарського суду з цим позовом 01.07.2021;

- позивач у липні 2016 року (справа №910/13201/16), у березні 2018 року (справа №910/3071/18) та 18.04.2017 (справа №910/6271/17) звертався до господарського суду з позовними заявами про визнання недійсним спірного Договору, тобто в межах позовної давності;

- оскільки, зокрема, позивач звернувся 18.04.2017 до суду з позовом про визнання недійсним спірного Договору (справа №910/6271/17), то перебіг позовної давності перервався та з цього часу трирічний строк спливав у квітні 2020 року;

- позовну давність в три роки продовжено, починаючи з квітня 2020 року, на весь період дії карантину згідно п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК, у зв`язку з чим застосування позовної давності до спірних правовідносин є необґрунтованим;

- навіть якби позивач пропустив позовну давність, то такий строк останнім пропущений з поважних причин через наведені обставини (залишення позову у справі №910/3071/18 без розгляду у зв`язку з тим, що заявлені вимоги мають розглядатися в межах справи №910/6271/17, де лише 15.12.2020 (судом першої інстанції), 18.08.2021 (судом апеляційної інстанції) було встановлено право позивача на окремий позов, який і був пред`явлений у цій справі);

- як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався своїм правом та не заявив в суді першої інстанції про застосування позовної давності;

- скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із судовими рішеннями у справі №910/10569/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), а також йому було достеменно відомо про відкриття провадження у цій справі та у нього було достатньо часу для вчинення відповідної дії (заявити про застосування позовної давності).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

17. 17.06.2022 ТОВ "Укрпрофмед" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

18. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду.

19. Скаржник у касаційній скарзі вказує:

- суд першої інстанції не повідомляв скаржника про розгляд цієї судової справи (посилається на частини 1-4, 7 cт.120, ч.5 cт.242, п.3 ч.2 cт.277 ГПК та постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, від 12.02.2019 у справі №906/142/18, від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 12.12.2019 у справі №911/2052/18, від 21.01.2021 у справі №398/4299/17, від 28.01.2021 у справі №820/1400/17, від 18.04.2022 у справі №522/18010/18);

- суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження у справі або, після помилкового відкриття провадження, закрити його; ця помилка не була виправлена судом апеляційної інстанції (посилається на п.2 ч.1 cт.175, п.3 ч.1 cт.231 ГПК та постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 14.01.2021 у справі №910/6567/20, від 15.10.2020 у справі №922/2575/19);

- позивач зловживає процесуальними правами (посилається на п.2 ч.2, ч.3 cт.43 ГПК та постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №318/89/18, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20);

- позивач схвалив оспорюваний правочин (посилається на cт.241 ЦК, ч.4 cт.67 ГК та п.2 Порядку №809), прийняв, використав та не повернув отримані за Договором кошти, а також не ініціював їх повернення як безпідставно отриманих за правочином, який вважав недійсним; посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17;

- суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам відповідно до ст.86 ГПК; підставою позову у цій справі є відсутність погодження Мінфіну на укладення Договору, однак в матеріалах цієї справи відсутні будь-які документи від Мінфіну на підтвердження того, що позивач дійсно не звертався до нього за погодженням залучення позики; посилання в рішенні на те, що такий лист Мінфіну міститься в матеріалах іншої судової справи №910/6271/17 не звільняє суд від обов`язку безпосереднього сприйняття та дослідження доказів;

- строк на звернення до суду з позовом не переривався (посилається на ч.2 cт.264 ЦК та постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19, від 23.01.2019 у справі №712/21651/12, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19);

- строк на звернення до суду з позовом сплинув (посилається на cт.257, п.12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК та постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20, від 09.04.2019 у справі №912/1104/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 27.05.2021 у справі №911/4923/21, від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц);

- поважні причини пропуску позовної давності відсутні (посилається на ст.267 ЦК та постанову Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19);

- позовна давність не була продовжена дією карантину після 06.08.2022 (посилається на постанову Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20).

20. 18.07.2022 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від ДП "Укрмедпроектбуд", в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

21. У додаткових поясненнях ДП "Укрмедпроектбуд" зазначає:

- суд апеляційної інстанції дослідив обставини щодо обізнаності ТОВ "Укрпрофмед" про розгляд цієї справи (починаючи з відкриття провадження) та врахував позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 12.12.2019 у справі №911/2052/18 та від 29.03.2021 у справі №910/1487/20;

- повідомлення про розгляд цієї справи направлялись на офіційну адресу відповідача, яка міститься в ЄДР і яку відповідач зазначає в апеляційній скарзі; повідомлення про розгляд цієї справи оприлюднено у ЄДРСР;

- суд першої інстанції не мав підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК повинно було існувати рішення про закриття провадження в іншій справі; такого рішення не існувало;

- Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.08.2021 у справі №910/6271/17 наголосив, що визнання недійсним Договору через порушення Порядку №809 при його укладенні (що стало предметом спору в цій справі) може бути окремою підставою для нового позову;

- оскільки Договір за своєю правовою природою є договором позики, то сторони повинні були керуватися, зокрема, положеннями Порядку №809 в частині погодження такого Договору відповідними органами державної влади;

- суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що МОЗ і Мінфін не погоджували Договір, а докази зворотнього відсутні;

- сторони при укладенні Договору без отримання відповідних погоджень зі сторони органів державної влади діяли не як представники таких органів, а отже такі органи не можуть схвалювати або не схвалювати укладення спірного Договору, тому ст.241 ЦК не підлягає застосуванню в цьому випадку (посилається на постанову Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №875/3300/20);

- мало місце і переривання позовної давності, і очевидна поважність причин пропуску (якби строк сплив), і продовження строку у зв`язку з пандемією коронавірусу; втім, заяву про застосування позовної давності може бути подано лише в суді першої інстанції до ухвалення ним рішення (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №727/5743/15-ц);

- лише у випадку необізнаності відповідача про розгляд справи через неналежне повідомлення його судом першої інстанції, такий відповідач може подати заяву про сплив позовної давності в суді апеляційної інстанції, однак всі ухвали були направлені на офіційну адресу відповідача (посилається на постанову Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №916/335/18), про наявність судового процесу в цій справі відповідач був офіційно повідомлений під час судового засідання 18.08.2021 у справі №910/6271/17 (посилається на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №911/2052/18).

22. 26.07.2022 на адресу Верховного Суду надійшли пояснення МОЗ, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

23. Пояснення МОЗ за змістом є ідентичними додатковим поясненням, які надійшли від ДП "Укрмедпроектбуд".

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

24. Верховний Суд ухвалою від 11.07.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укрпрофмед", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 27.07.2022. Надалі Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 07.09.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо неповідомлення відповідача про судові засідання судом першої інстанції

25. У касаційній скарзі ТОВ "Укрпрофмед" зазначає, що суд першої інстанції не направив повідомлення про призначення справи до розгляду на 13.09.2021 та на 11.10.2021 (дата ухвалення судового рішення у справі), у зв`язку з чим позбавив його права на доступ до суду та на справедливий суд (фактично позбавив його права взяти участь у судовому розгляді справи по суті, надати свої пояснення та заперечення щодо позовних вимог ДП "Укрмедпроектбуд"). Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції проігнорував цю обставину, а також відповідні аргументи ТОВ "Укрпрофмед", наведені у апеляційній скарзі.

26. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, Верховного Суду, наведені у постановах від 12.02.2019 у справі №906/142/18, від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 12.12.2019 у справі №911/2052/18, від 21.01.2021 у справі №398/4299/17, від 28.01.2021 у справі №820/1400/17, від 18.04.2022 у справі №522/18010/18, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17.

27. Відповідно до частин 2-4 ст.120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

28. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

29. Подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, на які посилається скаржник.

30. Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

31. Виходячи зі змісту статей 120 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

32. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

33. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

34. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

35. ДП "Укрмедпроектбуд" у позовній заяві, відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК зазначило таку адресу ТОВ "Укрпрофмед": 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літ. Б, офіс 2/1.

36. Аналогічна адреса також вказана у наданому позивачем витягу із ЄДР у розділі "місцезнаходження юридичної особи". При цьому Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

37. Крім того, ТОВ "Укрпрофмед" при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами також визначало адресу: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літ. Б, офіс 2/1 як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надавав.

38. Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

39. Встановлено, що у справі, що переглядається, суд першої інстанції направив ТОВ "Укрпрофмед" ухвалу від 14.07.2021 про відкриття провадження у справі та повідомлення про дату судового засідання (25.08.2021) саме на адресу: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літ. Б, офіс 2/1. Поштове відправлення 0105477529832 про направлення цієї ухвали було повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

40. Також рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у цій справі було направлено на адресу ТОВ "Укрпрофмед" рекомендованим листом з номером поштового відправлення 0105481353331, однак повернуто до суду у зв`язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою".

41. Верховний Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст.4, ч.1, п.10 ч.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст.10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270.

42. Однак відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію" обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, та зазначеною ним як в апеляційній, так і касаційній скаргах, у зв`язку із чим отримання ТОВ "Укрпрофмед" від суду першої інстанції листа із ухвалою від 14.07.2021 перебувало поза межами контролю цього суду.

43. Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та від 13.09.2021 з повідомленнями про дату, час, місце наступних судових засідань не були направлені на адресу ТОВ "Укрпрофмед". Однак це не є проявом недбалості суду першої інстанції, а пов`язано із об`єктивними обставинами - відсутністю фінансування, на що суд, відповідно до вимог законодавства, не має впливу.

44. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що направлену відповідно до вимог ст.120 ГПК ухвалу про відкриття провадження у цій справі відповідач не отримав через незалежні від суду першої інстанції обставини.

45. ЄСПЛ у відповідних рішеннях у справі "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998, заява №23452/94) та у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland від 19.06.2001, заява №28249/95) роз`яснив, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 11.12.1987, заява №11681/85) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

46. Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що відповідач, будучи обізнаним про відкриття провадження у справі, мав би цікавитися перебігом справи і ознайомитися зі змістом цих ухвал в ЄДРСР.

47. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що ч.1 ст.269 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

48. Положення ст.80 та ч.3 ст.269 ГПК передбачають право особи під час апеляційного розгляду справи подавати також докази у справі за виключних обставин (якими, серед іншого, може бути визнане неповідомлення сторони про окремі засідання судом першої інстанції).

49. При цьому відповідно до ч.1 ст.275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

50. Пунктом 4 ч.1 ст.277 ГПК передбачено, зокрема, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

51. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз.2 ч.2 ст.277 ГПК).

52. Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

53. Верховний Суд враховує, що у справі, яка переглядається, відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи судом першої інстанції, однак йому не направили ухвали з повідомленнями про окремі судові засідання. У такому разі суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості залишити без змін рішення суду першої інстанції, якщо за результатами такого перегляду виявиться, що рішення є правильним по суті, а надані відповідачем під час апеляційного перегляду справи доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

54. При цьому згідно з ч.2 ст.309 ГПК не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Верховний Суд неодноразово зазначав, що оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції (постанови Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №522/18010/18, від 28.09.2022 у справі №343/131/17, від 05.10.2022 у справі №757/72370/17 тощо).

56. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції може переглянути справу в апеляційному порядку за участі сторони, яку не було повідомлено про окремі судові засідання у суді першої інстанції та, відповідно, надати такій стороні можливість реалізувати гарантовані їй ГПК права (у тому числі надати відповідні пояснення, докази, звернутись із заявами, клопотаннями тощо). За результатами апеляційного перегляду може бути встановлено, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті. Враховуючи те, що ТОВ "Укрпрофмед" брало участь під час апеляційного розгляду цієї справи, воно не було позбавлене права подати суду відповідні доводи та докази, що і було ним зроблено. Суд апеляційної інстанції, враховуючи такі аргументи відповідача, здійснив перевірку законності рішення суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що воно є правильним по суті.

57. Крім того, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, Верховного Суду, наведені у постановах від 12.02.2019 у справі №906/142/18, від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 12.12.2019 у справі №911/2052/18, від 21.01.2021 у справі №398/4299/17, від 28.01.2021 у справі №820/1400/17, від 18.04.2022 у справі №522/18010/18, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 з таких підстав.

58. Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 вирішував питання про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у зазначеній справі на підставі п.4 ч.1 ст.261 ГПК у випадку, якщо сторона обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження тим, що їй не було надіслано судове рішення. У зв`язку з цим Верховний Суд зазначив, що оскільки представник такої сторони був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2020, а також ухвалою суду першої інстанції був повідомлений про призначення справи до розгляду на 20.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто сторона була обізнана про існування судового провадження у справі, то мала вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо. Тому Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач пропустив строк, встановлений законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а у клопотанні про поновлення строку не навів достатнього обґрунтування та не зазначив об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

59. Однак у справі, що переглядається, вирішувалось питання про належність повідомлення відповідача про судове засідання у суді першої інстанції.

60. У справі №910/17792/17 суд першої інстанції визнав явку позивача обов`язковою і викликав його у судове засідання. Втім, позивач отримав ухвалу лише напередодні судового засідання, а тому не мав часу підготуватися (тоді як ст.120 ГПК вимагає завчасного вручення повідомлення, не пізніше як за 5 днів до дати засідання). Не зважаючи на клопотання позивача про відкладення судового засідання, останнє відбулося і суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності представника позивача. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 дійшов висновку про те, що відповідач належним чином не був повідомлений про дату та час розгляду справи, а суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, порушення норм процесуального права, яке було допущено місцевим господарським судом, не виправив, тобто припустився того ж порушення.

61. Натомість у справі, що переглядається, суд першої інстанції не визнавав явку сторін, у тому числі відповідача, обов`язковою. Навпаки, в ухвалах від 25.08.2021 та від 13.09.2022, якими було повідомлено ТОВ "Укрпрофмед" про дату та час судового засідання, роз`яснено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, передбачених ст.202 ГПК. Відповідач у справі, що переглядається, не подавав клопотань про оголошення перерви у судовому засіданні. При цьому у цій справі Верховний Суд встановив, що навіть за умови, що суд першої інстанції не повідомив відповідача в порядку, встановленому ГПК, про окремі судові засідання, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, виправив допущені ним помилки (зокрема, надав відповідачу можливість надати відповідні пояснення, докази, заяви, клопотання, інші процесуальні документи, які він повинен був надавати суду першої інстанції).

62. Крім того, скаржник не наводить жодних доводів щодо того, які саме висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, Верховного Суду, наведені у постановах від 12.02.2019 у справі №906/142/18, від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 12.12.2019 у справі №911/2052/18, від 21.01.2021 у справі №398/4299/17, від 28.01.2021 у справі №820/1400/17, від 18.04.2022 у справі №522/18010/18, не були враховані судом апеляційної інстанції та у чому саме полягало таке неврахування.

63. З огляду на це Верховний Суд вважає, що неповідомлення скаржника про окремі судові засідання під час розгляду справи у суді першої інстанції та відсутність скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції з цих підстав з ухваленням нового рішення не позбавило відповідача можливості захистити власні права / законні інтереси під час судового розгляду, а тому відхиляє відповідні доводи скаржника.

Щодо необхідності закриття провадження у справі

64. ТОВ "Укрпрофмед" у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив п.2 ч.1 ст.175 та п.3 ч.1 ст.231 ГПК, а суд апеляційної інстанції залишив такі порушення поза увагою, оскільки не врахували, що на момент ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі уже існувало судове рішення між тими самими сторонами про той же предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили, а саме, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/6271/17, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 та постановою Верховного Суду від 15.12.2021 (про відмову у задоволенні позову ДП "Укрмедпроектбуд").

65. Скаржник стверджує, що, звертаючись із позовом у справі №910/10569/21, яка переглядається, ДП "Укрмедпроектбуд" посилалося на статті 203 215 ЦК, а у справі №910/6271/17 позивач посилався на ст.228 ЦК. Однак зміна посилання на норми матеріального права не є зміною підстав позову. У зв`язку з цим суд першої інстанції мав відмовити у відкритті провадження у цій справі або закрити таке провадження (посилається на постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 14.01.2021 у справі №910/6567/20, від 15.10.2020 у справі №922/2575/19).

66. У постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 Верховний Суд дійшов висновків про те, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача (п.7.42).

67. У постановах від 14.01.2021 у справі №910/6567/20, від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 Верховний Суд вказав "…не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права".

68. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника, виходячи з таких міркувань.

69. Згідно з п.3 ч.1 ст.231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.

70. Пунктом 2 ч.1 ст.175 ГПК, на який посилається скаржник, передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

71. Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі №910/6567/20 (пункти 5.5 та 5.6), на яку посилається скаржник, зазначає, що передумовою для застосування положень п.2 ч.1 ст.175 ГПК є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

72. Зважаючи на положення ст.41 45 ГПК, сторонами у справі є позивач та відповідач, у всіх справах, на як послався скаржник, вони співпадають (позивач ДП "Укрмедпроекбуд", відповідач ТОВ "Укрпрофмед").

73. Щодо предмету та підстав позову Верховний Суд зазначає таке.

74. Згідно з п.5 ч.3 ст.162 ГПК у позовній заяві має міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

75. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункти 30, 31 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, на яку, зокрема, посилається скаржник).

76. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Подібні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, на яку, зокрема, посилається скаржник.

77. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивач у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

78. Застосування судом для ухвалення рішення інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації) (п.34 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21).

79. Скаржник зазначав, що між тими ж сторонам вже розглядалися справи: (1) №910/6271/17 за позовом ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - МОЗ; (2) №910/13201/16 за позовом ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача МОЗ та Мінфін, за участю Прокуратури міста Києва про визнання Договору удаваним правочином; (3) №910/3071/18 за позовом ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання недійсним Договору.

80. У справі №910/13201/16 ДП "Укрмедпроектбуд" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання Договору удаваним правочином.

81. Позов у справі №910/13201/16 обґрунтований тим, що при перерахуванні коштів начебто фінансової допомоги за спірним Договором насправді сторонами вчинялася інша дія - часткове повернення бюджетних коштів, щодо яких наразі триває досудове розслідування за фактом нецільового використання бюджетних коштів. З огляду на це, на думку позивача, за спірним Договором не виникало жодних зобов`язань позивача щодо повернення коштів спірної фінансової допомоги, а Договір є удаваним правочином, у зв`язку з чим до спірних відносин сторін не можуть застосовуватись положення ЦК про позику.

82. В обґрунтування позовних вимог ДП "Укрмедпроектбуд" посилалося на ст.235 ЦК.

83. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017, у позові у справі №910/13201/16 відмовив. Вищий господарський суд України постановою від 16.03.2017 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, оскільки позивач не довів ознак приховання під видом договору позики якогось іншого правочину.

84. Таким чином, у справі №910/13201/16 та у справі, що переглядається, відрізняються як предмет, так і підстави позову.

85. У справі №910/3071/18 ДП "Укрмедпроектбуд" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання Договору недійсним.

86. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Укрпрофмед" надало ДП "Укрмедпроектбуд" фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів самого підприємства, які були перераховані ТОВ "Укрпрофмед" всупереч бюджетному законодавству. Станом на час укладення Договору у ТОВ "Укрпрофмед" не було фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги позивачу. Договір укладено без погодження з Мінфіном, тобто всупереч Порядку №809. Позивач також зазначив, що мало місце порушення статей 203 та 215 ЦК.

87. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та постановою Верховного Суду від 17.07.2018, провадження у справі №910/3071/18 закрито.

88. Закриваючи провадження у справі №910/3071/18, суди виходили з того, що у судових рішеннях у справі №910/6271/17 міститься правова оцінка обставин (підстав), зазначених у позовній заяві у справі №910/3071/18, у тому числі в контексті статей 203 215 228 ЦК та відповідності оспорюваного Договору вимогам законодавства, враховуючи ті самі підстави позову, які позивач також визначив у справі №910/3071/18. Суди також зазначили, що розгляд позовних вимог у справі №910/3071/18 буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду (рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №910/6271/17), оскільки, розглядаючи позовні вимоги ДП "Укрмедпроектбуд", суди будуть змушені здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, в той час як такі повноваження належать виключно Верховному Суду в рамках касаційного перегляду рішень у справі №910/6271/17.

89. Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.09.2018 заяву ДП "Укрмедпроектбуд" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №910/3071/18 за нововиявленими обставинами задовольнив, ухвалу від 05.04.2018 скасував та постановив нову ухвалу, якою позов залишив без розгляду. Ухвала мотивована тим, що підставою для постановлення ухвали від 05.04.2018 слугували судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №910/6271/17. Проте постановою Верховного Суду від 14.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №910/6271/17 скасовано з передачею відповідної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Тому, оскільки судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/6271/17 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то позов у справі №910/3071/18 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 226 ГПК.

90. Отже, залишення позову без розгляду (а не закриття провадження у справі, як стверджував скаржник) не перешкоджає зверненню з аналогічним позовом.

91. Як зазначає скаржник та встановили суди попередніх інстанцій, у справі №910/6271/17 ДП "Укрмедпроектбуд" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним спірного Договору.

92. Позовна заява у справі №910/6271/17 ДП "Укрмедпроектбуд" обґрунтована таким:

1) 24.12.2015 відповідач з державного бюджету від ДП "Укрмедпроектбуд" отримав 78 786 008,00 грн, однак ці кошти було перераховано всупереч нормам бюджетного законодавства, що підтверджується актом Державної аудиторської служби України від 10.08.2016 №04-21/2;

2) станом на дату отримання бюджетних коштів і до моменту перерахування коштів за оспорюваним договором ТОВ "Укрпрофмед" не мало фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги, отже, спірна фінансова допомога була перерахована за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних бюджетних коштів, що підтверджується відомостями, наданими ПАТ "Євробанк";

3) всупереч Порядку №809 Договір не погоджувався ані уповноваженим органом управління позивача (МОЗ), ані Мінфіном, що свідчить про свідоме уникнення погодження Договору, оскільки при перевірці документів перед укладенням Договору стало б зрозуміло, що надається фінансова допомога бюджетними коштами;

4) за своєю правовою природою Договір не може вважатися фінансовою допомогою, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів, оскільки йому перераховано його ж кошти.

93. В обґрунтування позову у справі №910/6271/17 позивач посилався на ч.3 ст.228 ЦК (невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).

94. Справа №910/6271/17 розглядалася судами неодноразово. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд постановою від 15.12.2021 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

95. Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ДП "Укрмедпроектбуд", зазначив, що позивач не довів наявності порушення його прав (охоронюваного законом інтересу) оспорюваним Договором та підстав для визнання його недійсним відповідно до ст.228 ЦК (зокрема, не зазначив, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін).

96. Разом з тим, хоча предмети позову у справах №910/6271/17 та у справі, що переглядається, є однаковими, однак підстави позову фактично відрізняються.

97. У справі №910/6271/17 ДП "Укрмедпроектбуд" у позові зазначало, що відповідач надав ДП "Укрмедпроектбуд" фінансову допомогу фактично за рахунок бюджетних коштів самого підприємства, які були перераховані ТОВ "Укрпрофмед" всупереч бюджетному законодавству. Також позивач стверджував, що на момент укладення Договору у ТОВ "Укрпрофмед" не було фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги позивачу.

98. При цьому у зазначених справах позивач хоч і посилався на статті 203 215 ЦК, п.2 Порядку №809, однак поряд з тим він визначав саме іншу спеціальну норму права як основну правову підставу позову (ст.228 ЦК), а відсутність погодження Мінфіном як компетентним державним органом Договору не визначалася як самостійна підстава позову (статті 203 та 215 ЦК).

99. Верховний Суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду із відповідним позовом, обґрунтовував свої вимоги, в тому числі посиланням на відповідні фактичні обставини та докази, виходячи із наданої ним правової кваліфікації спірних правовідносин.

100. Як вже зазначалося вище, дійсно у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (пункти 6.56, 6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

101. Водночас у постанові від 23.06.2021 у справі №913/344/20 Верховний Суд не погодився з доводами прокурора про те, що суд, керуючись зазначеним принципом, повинен був самостійно змінити правові підстави позову і застосувати ст.228 ЦК щодо нікчемності спірних правочинів. Верховний Суд вказав, що беззастережне і необмежене застосування судом принципу "суд знає закони" несе ризик порушення інших принципів господарського процесу, зокрема, - диспозитивності і рівності сторін.

102. Так, ЄСПЛ у справі "Гусєв проти України" (рішення від 14.01.2021, заява №25531/12) дійшов висновку про те, що зміна судом правової кваліфікації відносин повинна мати чіткі підстави, а також відповідати основоположним вимогам справедливого судового розгляду та принципу змагальності, зокрема, суд повинен надати позивачу можливість подати докази та аргументи щодо питань, які стосувалися положення (норми), визнаного застосовним, або шляхом повернення справи на новий розгляд, або в іншому процесуальному порядку з огляду на можливості, передбачені національним законодавством. При цьому ЄСПЛ у наведеному рішенні констатував порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову і зазначив, що висновок, зроблений внаслідок правової кваліфікації не на користь заявника, і відсутність у нього можливості подати відповідні докази та аргументи у зв`язку з цим, мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу.

103. Відповідно, хоча позивач у справі №910/6271/17 посилався на те, що Договір укладено без погодження з Мінфіном, але з посиланням на інші спеціальні норми (ст.228 ЦК) та доведенням інших обставин, які входять до предмету доказування з урахуванням специфіки правового регулювання, суди попередніх інстанцій не змінювали правову кваліфікацію відносин, яку навів позивач, і не досліджували питання недійсності спірного Договору з підстав порушення положень статей 203 та 215 ЦК, ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809.

104. З наведеного вбачається, що відсутність погодження спірного Договору Мінфіном, в порушення статей 203 215 ЦК, ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809, було самостійною підставою позову лише у справі, що переглядається. А відтак підстави позову у зазначених вище справах фактично відрізнялися.

105. Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №910/6271/17, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив:

"63. Водночас стосовно висновку суду апеляційної інстанції про недійсність договору №29/12-15 з підстав його укладення з порушенням норм частини 4 статті 67 ГК України і пункту 2 Порядку № 809, а саме без погодження Мінфіну, що свідчить про недотримання сторонами встановленого правового порядку здійснення господарської діяльності та вказує на ігнорування повноважень держави щодо управління фінансовими ресурсами державного підприємства, колегія суддів зауважує, що в обґрунтування підстав позову в цій справі Підприємство послалося у позовній заяві саме на укладення оспорюваного договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто нормативно-правовим обґрунтуванням заявленого позову є частина 3 статті 228 ЦК України.

Таким чином, неотримання відповідної згоди на укладення договору може бути окремою підставою позову".

106. Такі вказівки були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень у справі №910/6271/17 (які при новому перегляді теж не застосували принцип "суд знає закони" і не змінили правову кваліфікацію спірних правовідносин), ці рішення були залишені без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021.

107. Верховний Суд звертає увагу, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки (п.3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010).

108. Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" - Brumаrescu v. Romania від 09.05.1995, заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" - Lupeni Greek Catholic Parish and. Others від 29.11.2016, заява №76943/11).

109. Частина 3 ст.317 ГПК передбачає остаточність постанови суду касаційної інстанції, а відтак і наведених у ній висновків.

110. Як зазначалось, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 зробив висновок, що за наведених обставин справи неотримання відповідної згоди на укладення договору може бути окремою підставою позову ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання Договору недійсним.

111. Фактична відмова позивачу у вирішенні його спору, в тому числі шляхом закриття провадження у справі через формальні підстави, свідчитиме про непослідовність судової практики стосовно вирішення спірної ситуації. А відтак фактично матиме місце порушення принципу юридичної визначеності та, як наслідок, порушення права позивача у цій справі на захист його прав та законних інтересів у зв`язку з конфліктною практикою, яка склалась в межах фактично одних і тих же правовідносин.

112. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для закриття провадження у справі, що переглядається.

Щодо зловживання процесуальними правами

113. ТОВ "Укрпрофмед" у касаційній скарзі зазначає, що позов у цій справі фактично є четвертим позовом, який подавався ДП "Укрмедпроектбуд" до суду про визнання недійсним спірного Договору (посилається на справи №910/13201/16, №910/6271/71, №910/3071/18). Тому звернення позивача до суду з позовом у цій справі свідчить про зловживання процесуальними правами, що не було враховано судами попередніх інстанцій (посилається на порушення судами попередніх інстанцій п.2 ч.2, ч.3 cт.43 ГПК та неврахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 03.06.2020 у справі №318/89/18, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

114. Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ГПК залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

115. Частиною 3 ст.43 ГПК передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

116. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК (п.68 постанови Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, на яку посилається скаржник).

117. ЄСПЛ зазначав, що зловживанням правами є шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане / створене. Для того, щоб визначити, чи певна поведінка складає зловживання правами, суд ретельно розглядає цілі, які заявник переслідує (рішення у справі "Миролюбов і інші проти Латвії" - Mirolubovs and Others v. Latvia від 15.06.2007, заява №798/05).

118. У зв`язку з цим суд розглядає "основний зміст", "загальну атмосферу" або "загальний напрямок" дій відповідної особи (зокрема, рішення ЄСПЛ у справі "М`Бала М`Бала проти Франції" - M'Bala M'Bala v. France від 11.02.1966, заява №25239/13) і їх "безпосередній і більш широкий контекст" (рішення ЄСПЛ у справі "Перінчек проти Швейцарії" - Perinсek v. Switzerland від 15.10.2015, заява №27510/08).

119. З наведеного вбачається, що саме по собі послідовне подання декількох позовів щодо визнання недійсним та удаваним спірного Договору не є зловживанням процесуальними правами. Натомість таке зловживання матиме місце у разі, якщо такі дії не направлені на захист прав та / або законних інтересів сторони, однак є такими, що суперечать завданню господарського судочинства, визначеному ст.2 ГПК.

120. Однак, як було встановлено, метою звернення ДП "Укрмедпроектбуд" до суду з позовами є захист власних прав та законних інтересів, вони є послідовними і такими, що відповідають завданням господарського судочинства.

121. У п. 2 ч.2 ст.43 ГПК як зловживання розглядається подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями. Водночас у цій справі позивач звертався з позовами у період з 2016 по 2018 роки (не одночасно). Таким чином, такі дії позивача не можна вважати такими, які здійснювалися з метою маніпуляції автоматизованим розподілом (коли позивач одночасно подає декілька аналогічних позовів і за результатами автоматичного розподілу "обирає собі" суд, який буде розглядати справу).

122. Верховний Суд вважає, що заплутаність обставин справи, пов`язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів, виділених на будівництво лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", об`єктивно зумовила складність правової кваліфікації правовідносин у цій справі, а відтак помилки позивача у такій кваліфікації, відповідно до якої подавалися й докази щодо обставин справи, не можуть вважатися недобросовісною поведінкою позивача, а отже не є зловживанням процесуальними правами.

123. Крім того, скаржник не обґрунтував, у чому, на його думку, дії ДП "Укрмедпроектбуд" суперечать завданням та цілям господарського судочинства, визначеним ст.2 ГПК. Також скаржник не надав жодних аргументів та доводів на підтвердження того, що метою позивача не є захист власних прав та законних інтересів, а він фактично переслідує інші цілі, несумісні із основною метою судового розгляду, а також не зазначив, яка саме поведінка позивача може свідчити про відповідне зловживання.

124. Верховний Суд, враховуючи викладене, відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №318/89/18, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у яких зазначено: "ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). <…> При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу".

125. Так, у постанові від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 Верховний Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки укладений з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності), тому йдеться про те, що позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного договору поруки для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового. У зв`язку з цим Верховний Суд зазначив, що позивач у справі №904/2979/20 як боржник за основним зобов`язанням може бути зацікавленим в затягуванні судового розгляду справи про стягнення кредитором як управленою особою боргу з поручителів. Такий додатковий інтерес не є легітимним і не підпадає під судовий захист.

126. У постанові від 03.06.2020 у справі №318/89/18 Верховний Суд переглядав постанову суду апеляційної інстанції, якою скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове - про відмову в позові через зловживання процесуальними правами та недопустимість як доказу висновку про оцінку спірного житлового будинку. Верховний Суд у наведеній постанові дійшов висновку про те, що процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові як зловживання процесуальними правами. При цьому Верховний Суд безпосередньо не досліджував питання про те, чи є дії позивачів такими, що свідчать про зловживання правами через подання кількох позовів зі схожими підставами позову.

127. Отже, Верховний Суд відхиляє довід скаржника щодо зловживання ДП "Укрмедпроектбуд" процесуальними правами.

Щодо схвалення правочину

128. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що спірний Договір був укладений без згоди відповідного органу виконавчої влади (Мінфін), а отже в момент його укладання ДП "Укрмедпроектбуд" порушило встановлений законодавством порядок укладення Договору. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не володів повною цивільною дієздатністю на укладення такого Договору, що не відповідає вимогам ст.203 ЦК та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст.215 ЦК.

129. ТОВ "Укрпрофмед" у касаційній скарзі зазначає, що ДП "Укрмедпроектбуд" схвалило Договір, прийняло, використало, але не повернуло отримані за оспорюваним договором кошти, а також не ініціювало їх повернення як безпідставно отриманих за правочином, який вважало недійсним. Прийняття коштів, їх подальше використання в своїй діяльності та неповернення (у разі відсутності законних підстав на їх отримання) свідчить про погодження і прийняття усіх умов Договору (схвалення правочину) відповідно до ст.241 ЦК. Посилається на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17.

130. Верховний Суд не погоджується із наведеними доводами скаржника з огляду на таке.

131. Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

132. Положення ст.241 ЦК передбачають випадки та умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

133. Позивач у своїх поясненнях зазначає, що ст.241 ЦК не поширюється на спірні відносини (вчинення директором правочину без погодження Мінфіну та МОЗ), адже регулює відносини представництва.

134. Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зробила висновок про можливість застосування норм, що регулюють відносини представника з довірителем до відносин між органом юридичної особи та самою юридичною особою. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом частин 1, 3, 4 ст.92 ЦК, частин 1, 2 ст.89 ГК, п.13 ч.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст.237 ЦК, яка знаходиться у тій же главі 17 "Представництво" розділу ІV ЦК, що й ст.241 ЦК.

135. Таким чином, ст.241 ЦК може бути застосована за аналогією до спірних відносин.

136. Водночас у справі, що переглядається, суди встановили, що директор ДП "Укрмедпроектбуд" уклав Договір без попереднього отримання погодження від Мінфіну та МОЗ.

137. Суди попередніх інстанцій також встановили, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором позики.

138. Статтею 1046 ЦК визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

139. Чинне законодавство передбачає особливості при укладенні договорів позики для державних підприємств, яким, відповідно до організаційно-правової форми та форми власності, є позивач у цій справі.

140. Відповідно до ч.4 ст.67 ГК державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється КМУ.

141. Пунктом 2 Порядку №809 передбачено, що залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик) та органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю (яким, як встановили суди попередніх інстанцій, по відношенню до позивача є МОЗ) - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

142. Як було встановлено, спірний Договір було укладено 29.12.2015. Пунктом 4.1. Договору передбачено термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу - 31.12.2017. Тобто позика за спірним Договором є довгостроковою (більше одного року). Тому для його укладення не потрібно було отримання погодження МОЗ як уповноваженого органу відповідно до п.9.1 статуту ДП "Укрмедпроектбуд".

143. Відповідно до п.2 Порядку №809 укладення Договору мало погоджуватись позивачем із Мінфіном.

144. Погодження Мінфіном укладення Договору є реалізацією центральним органом виконавчої влади покладеної на нього відповідно до вимог законодавства функції із публічного управління (пп.84 п.4 Положення про Мінфін, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №375).

145. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що ДП "Укрмедпроектбуд" відповідно до ст.241 ЦК схвалило своїми діями Договір, оскільки, зокрема, прийняло та використало отримані за оспорюваним Договором кошти.

146. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять доказів виконання вимог Порядку №809 та отримання погодження на укладення Договору та Додаткової угоди від Мінфіну. МОЗ підтвердило у письмових поясненнях, що позивач не звертався ані до нього, ані до Мінфіну для погодження залучення позики.

147. Суди встановили, що при укладенні Договору та Додаткової угоди ДП "Укрмедпректбуд" діяло на підставі статуту.

148. При цьому п.1.1 статуту ДП "Укрмедпроектбуд" передбачено, що підприємство засноване на державній власності. Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, з публічної інформації, розміщеної у ЄДР, вбачається, що позивач є державним підприємством.

149. Тому відповідач за всіма обставинами не міг не знати про відповідні обмеження стосовно суб`єктного складу Договору, а саме те, що отримувачем позики виступало державне підприємство, сторони при його укладенні мали керуватися, у тому числі, положеннями вищевказаного Порядку №809 в частині погодження такого Договору відповідними органами державної влади.

150. Також, якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти їх поведінки, в тому числі щодо проявлення обачності при укладенні угод, є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або підприємство та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19).

151. Враховуючи викладене, при укладенні спірного Договору ТОВ "Укрпрофмед" повинно було проявити розумну обачність та перевірити наявність у ДП "Укрмедпроектбуд" відповідних документів, у тому числі погоджень від Мінфіну на вчинення правочину. Не перевіривши наявність такого погодження, ТОВ "Укрпрофмед" фактично взяло на себе ризики, пов`язані, в тому числі, з виконанням такого Договору та із можливим визнанням його недійсним.

152. Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 Верховний Суд зазначає таке.

153. У справі №910/9915/17 суди першої та апеляційної інстанції встановили, що спірний договір не лише прийнято до виконання але й частково виконано обома сторонами, тобто встановлено наступне схвалення спірного договору оренди позивачем відповідно до ст.241 ЦК. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №910/9915/17 дійшов висновку, що відсутність у представників повноважень на його укладання від імені позивача не є підставою для визнання договору оренди недійсним, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди відсутні.

154. Натомість, як зазначалось, у справі, що переглядається, мало місце не схвалення спірного Договору довірителем, а відсутність погодження Мінфіну як органу виконавчої влади, до повноважень якого належить погодження залучення внутрішніх довгострокових позик та зовнішніх кредитів державним підприємствами.

155. У зв`язку з цим висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, є нерелевантними щодо правовідносин у цій справі.

156. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 16.06.2020 у справі №910/6271/17, про те, що ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809 не передбачають, що наслідком їх недотримання (в частині попереднього погодження проекту договору з уповноваженим державним органом) є недійсність такого договору, Верховний Суд зазначає таке.

157. Дійсно, Верховний Суд неодноразово переглядав справу №910/6271/17 за позовом ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання недійсним Договору з підстав, передбачених ч.3 ст.228 ЦК. Відповідно, висновки про можливість визнання Договору недійсним у зв`язку з неотримання погодження від Мінфіну були зроблені саме в контексті застосування ч.3 ст.228 ЦК. Зокрема, Верховний Суд у п.65 вказаної постанови зазначив, що самі по собі висновки судів про порушення порядку погодження укладення оспорюваного Договору не свідчать про суперечність його мети інтересам держави і суспільства.

158. При цьому, усталеною є практика Верховного Суду про те, що порушення вимог ст.67 ГК та Порядку №809 при укладенні кредитного договору є підставою для визнання такого договору недійсним (зокрема, постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №910/15456/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18).

159. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний Договір укладено з порушенням статей 203 215 ЦК, ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809. У директора ДП "Укрмедпректбуд" були відсутні повноваження на укладення Договору без попереднього отримання погодження від Мінфіну, про що контрагент не міг не знати.

Щодо пропуску позовної давності

(І) Чи міг відповідач звернутись із клопотанням про застосування наслідків спливу позовної давності до суду апеляційної інстанції?

160. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не скористався своїм правом та не заявив в суді першої інстанції про застосування позовної давності.

161. ТОВ "Укрпрофмед" стверджує, що оскільки воно не було повідомлене про дату судового розгляду справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим не брало участь у жодному судовому засіданні, воно має право заявити про сплив позовної давності у суді апеляційної інстанції.

162. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

163. Верховний Суд неодноразово зазначав, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, від 04.02.2021 у справі №5023/9521/11 тощо).

164. У справі, що переглядається, було встановлено, що відповідач не був повідомлений про окремі судові засідання у справі (зокрема, йому не були надіслані ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та від 13.09.2021 через брак фінансування судової системи).

165. Враховуючи, що скаржник не був повідомлений про окремі судові засідання суду першої інстанції, в яких він мав право подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, він не може бути позбавлений можливості реалізувати своє право на подання відповідної заяви під час апеляційного розгляду справи.

(ІІ) Чи переривалась позовна давність?

166. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у липні 2016 року (справа №910/13201/16), у березні 2018 року (справа №910/3071/18) та 18.04.2017 (справа №910/6271/17) звертався до господарського суду з позовними заявами про визнання недійсним спірного Договору, тобто в межах позовної давності. Таким чином, оскільки, зокрема, позивач звернувся 18.04.2017 до суду з позовом про визнання недійсним спірного Договору (справа №910/6271/17), то перебіг строку позовної давності перервався та з цього часу трирічний строк спливав у квітні 2020 року

167. Скаржник зазначає, що позовна давність не переривалася (посилається на ч.2 cт.264 ЦК та постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19, від 23.01.2019 у справі №712/21651/12, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).

168. Верховний Суд погоджується із цим доводом скаржника, зважаючи на таке.

169. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

170. Відповідно до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

171. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

172. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про вчинення цього правочину (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №464/5089/15).

173. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Договір укладений 29.12.2015.

174. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач як державне підприємство в силу його особливого правового статусу не міг не знати про необхідність отримання погодження на укладення відповідного правочину. Зазначений висновок не був спростований, а також не оскаржується сторонами у справі. Тому перебіг позовної давності фактично почався 30.12.2015. При цьому, зважаючи на ч.1 ст.257 ЦК, позовна давність у загальному порядку спливла 31.12.2018.

175. ДП "Укрмедпроектбуд" звернулося до суду з цим позовом 01.07.2021.

176. Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 ЦК).

177. У постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №909/1165/19, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 (на які посилається скаржник), від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 09.04.2020 у справі №10/Б-743, вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, у тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Суди попередніх інстанцій встановили, що ДП "Укрмедпроектбуд" зверталося до суду з відповідними позовами до ТОВ "Укрпрофмед" в межах позовної давності, а саме, у липні 2016 року (справа №910/13201/16), у березні 2018 року (справа №910/3071/18) та 18.04.2017 (справа №910/6271/17).

178. Разом з тим, як було зазначено, у справі №910/13201/16 ДП "Укрмедпроектбуд" зверталося до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання спірного Договору удаваним, а не недійсним. Тобто у цій справі мав місце інший предмет спору.

179. Також ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та постановою Верховного Суду від 17.07.2018 провадження у справі №910/3071/18 закрито. Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою позов ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання недійсним Договору залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК.

180. У справі №910/6271/17 ДП "Укрмедпроектбуд" зверталося до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" про визнання недійсним спірного Договору з підстав порушення ст.228 ЦК. у зв`язку з чим у цій справі та у справі, що переглядається, мали місце відмінні матеріально-правові підстави.

181. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для переривання позовної давності відповідно до ч.2 ст.264 ЦК.

(ІII) Чи була позовна давність продовжена у зв`язку з дією карантину COVID-2019?

182. Скаржник зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо продовження позовної давності через карантин, запроваджений у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19 (посилається на постанову Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20).

183. Верховний Суд частково погоджується з цим доводом скаржника, зважаючи на таке.

184. Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - постанова КМУ №211) з 12.03.2020 до 22.05.2020 запроваджено на всій території України карантин.

185. Після цього строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами КМУ. Верховний Суд звертає увагу, що розпорядженням КМУ від 25.03.2020 №338-р, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 19.08.2022 №928, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.12.2022.

186. Законом №540-IX від 30.03.2020 розділ Прикінцеві та Перехідні положення ЦК доповнено п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого постановою КМУ №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

187. Разом з тим, як уже було зазначено, позовна давність фактично сплила 31.12.2018, тобто до запровадження відповідного карантину. У зв`язку з цим підстави для продовження відповідного строку відсутні.

188. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20, оскільки висновки щодо неможливості продовження відповідного строку були зроблені з посиланням на норми Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ, яким передбачено внесення змін до ГПК Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість позовна давність, яка не є процесуальним строком, врегульована нормами ЦК, щодо яких зазначеним Законом зміни не вносились.

(ІV) Чи є причини пропуску позовної давності поважними?

189. Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску позовної давності, оскільки відсутні об`єктивні і непереборні труднощі, що унеможливлювали б звернення позивача до суду раніше - в межах позовної давності (посилається на постанову Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19).

190. Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника, зважаючи на таке.

191. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК). Втім, якщо відповідно до ч.5 ст.267 ЦК суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

192. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Укрпрофмед" у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції зазначило про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ст.267 ЦК.

193. Верховний Суд у п.79 постанови від 13.10.2021 у справі №914/687/20 зазначав, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

194. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44), від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (п.118).

195. ДП "Укрмедпроектбуд" у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укрпрофмед" на рішення суду першої інстанції обумовило пропуск позовної давності зверненням до суду з позовом до ТОВ "Укрпрофмед" у інших справах - №910/3071/18 та №910/6271/17.

196. Суд апеляційної інстанції виходив у першу чергу з того, що позовна давність не спливла. Однак зазначив, що навіть якщо припустити, що має місце сплив позовної давності, то такий строк пропущений з поважних причин через такі обставини: залишення позову у справі №910/3071/18 без розгляду у зв`язку з тим, що заявлені вимоги мають розглядатися в межах справи №910/6271/17, де лише 15.12.2020 (судом першої інстанції) та 18.08.2021 (судом апеляційної інстанції) було встановлено право позивача на окремий позов, який і був пред`явлений у цій справі.

197. Скаржник у касаційній скарзі вказує на неповажність причин пропуску позивачем позовної давності.

198. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть відбутися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

199. ЄСПЛ наголошував, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" - Phinikaridou v. Cyprus від 20.12.2007 заява №23890/02).

200. Чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності.

201. Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №908/1846/17 зазначив таке:

"ЦК у ст.267 передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини".

202. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності, необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження).

203. До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (п.29 постанови Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №916/1689/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

204. Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про поважність причин пропуску позовної давності відповідно до такого.

205. Як було зазначено, ДП "Укрмедпроектбуд" неодноразово зверталося до суду з відповідними позовами до ТОВ "Укрпрофмед", які стосувались спірного Договору, - справи №910/13201/16, №910/3071/18 та №910/6271/17, в межах яких підприємство прагнуло захистити власні права. При цьому ДП "Укрмедпроектбуд" зверталося до суду з відповідними позовами в межах позовної давності, а саме, 18.04.2017 (справа №910/6271/17) та у березні 2018 року (справа №910/3071/18), на які посилається підприємство в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності.

206. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та постановою Верховного Суду від 17.07.2018, провадження у справі №910/3071/18 закрито (у зв`язку з перебуванням справи №910/6271/17 на розгляді).

207. Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.09.2018 заяву ДП "Укрмедпроектбуд" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №910/3071/18 за нововиявленими обставинами задовольнив, ухвалу від 05.04.2018 скасував та постановив нову ухвалу, якою позов залишив без розгляду у зв`язку з перебуванням на розгляді Господарського суду міста Києва справи №910/6271/17 (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет).

208. При цьому Верховний Суд у справі №910/6271/17 лише 15.12.2021 ухвалив остаточну постанову, у якій дійшов висновку про те, що ДП "Укрмедпроектбуд" має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного Договору у зв`язку з порушенням ч.4 ст.67 ГК та п.2 Порядку №809. Зазначене фактично унеможливило звернення позивача до суду із відповідним позовом раніше.

209. Верховний Суд неодноразово зазначав, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19).

210. Тобто наявність трьох судових процесів, в межах яких ДП "Укрмедпроектбуд" вчиняло відповідні дії, спрямовані на захист своїх прав та законних інтересів та правомірно розраховувало, що під час їх розгляду спір врешті буде вирішено, свідчать про поважність причин пропуску позивачем позовної давності, про що зазначав суд апеляційної інстанції, такі висновки відповідають усталеній практиці.

211. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19, оскільки висновок щодо відсутності поважних причин пропуску позовної давності зроблений за інших обставин.

212. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позовної давності у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем позивачки, тому вона була позбавлена можливості скористатися ефективною та кваліфікованою правовою допомогою. Водночас Верховний Суд визнав такі доводи необґрунтованими, оскільки позивачка не була позбавлена можливості звернутися за отриманням безоплатної правової допомоги відповідно до Закону "Про безоплатну правову допомогу". Обставина скрутного матеріального становища і неможливості у зв`язку з цим звернутися за правовою допомогою не пов`язана з дійсними труднощами для звернення до суду з позовом у встановлений законом строк.

213. Натомість у справі, що переглядається, позивач обґрунтовує поважність причин пропуску позовної давності тим, що він до подання позову у цій справі неодноразово звертався до суду з відповідними позовами про захист власних прав та законних інтересів. Тому правовідносини у порівнюваних справах не є подібними.

214. Також Верховний Суд звертає увагу, що, зазначаючи про неповажність причин пропуску позивачем позовної давності, скаржник не посилається на жодну постанову Верховного Суду, у якій би містилися відповідні правові висновки за подібних обставин справи, які б підтвердили таку позицію скаржника та були б обов`язковими для врахування судами в розумінні ч.4 ст.236 ГПК.

215. Доводи скаржника не підкріплені висновками Верховного Суду та фактично зводяться до спонукання Верховного Суду втрутитися в дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції та самостійно переоцінити поважність причин пропуску позовної давності, встановлену судом апеляційної інстанції, що виходить за межі касаційного перегляду справи, встановлені ст.300 ГПК. У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про визнання поважними причин пропуску ДП "Укрмедпроектбуд" позовної давності ухвалені з дотриманням вимог закону.

Щодо відсутності доказів погодження спірного правочину Мінфіном

216. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.12.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №910/6271/17, встановлено, що у матеріалах справи №910/6271/17 наявний лист Мінфіну від 30.08.2017 №12010-04-10/23362, адресований ДП "Укрмедпроектбуд", у якому Мінфін повідомляє, що ДП "Укрмедпроектбуд" відповідно до Порядку №809 до нього за погодженням правочину не зверталося. На цій підставі суд дійшов висновку, що спірний Договір було укладено сторонами із порушенням норм статей 203 215 ЦК, ч.4 ст.67 ГПК та п.2 Порядку №809, що свідчить про недотримання сторонами встановленого правового порядку здійснення господарської діяльності. Разом з тим, Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 15.12.2020 зазначив, що заявлені позовні вимоги, які розглядалися в межах справи №910/6271/17, мали нормативно-правове обґрунтування з посиланням на ст.228 ЦК, тому ДП "Укрмедпроектбуд" не позбавлено права звернутися до суду з окремим позовом про визнання недійсним Договору, визначивши підстави позову, відмінні від визначених у справі №910/6271/17 (ст.228 ЦК).

217. При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у справі, що переглядається, посилався на ч.4 ст.75 ГПК, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

218. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції посилався на факт неотримання позивачем погодження Мінфіну на укладення спірного Договору, встановлений судами під час розгляду справи №910/6271/17, як такий, що має преюдиціальне значення (тобто не потребує доказування у цій справі), а не на лист Мінфіну від 30.08.2017 №12010-04-10/23362 як доказ в розумінні статей 73 74 ГПК.

219. Однак, згідно з ч.5 ст.75 ГПК обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

220. Оскільки ТОВ "Укрпрофмед" було стороною у справі №910/6271/17, воно не може спростовувати факти, які були у вказаній справі встановлені, під час розгляду справи, що переглядається.

221. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

222. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

223. Відповідно до ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

224. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Розподіл судових витрат

225. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №910/10569/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко