ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10699/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: Заяць К.В.,
від відповідача: Суплік М.В., Ремарчук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Пінчук В.І.
від 12.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
від 29.09.2021
за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року Приватне підприємство «Контейнерний термінал Іллічівськ» (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 06.02.2020, який укладений між Позивачем та Відповідачем.
2. В обгрунтування позову Позивач посилається на те, що оспорюваний договір підписаний з боку Позивача неуповноваженою особою, а саме директором Чмиховим Сергієм Сергійовичем, який у відповідності до вимог п.7.1.7 та п. 8.6.17 Статуту не мав повноважень укладати правочин із розпорядження майном підприємства на суму більше 1 000 000,00 грн. без відповідного погодження (письмового рішення ) учасника Позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/10699/21, у позові відмовлено.
5. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку з подальшим схваленням оспорюваного договору, відсутні підстави для визнання його недійсним. Окрім того, судами зазначено, що в реєстрі юридичних осіб не міститься інформації, що особа яка займала посаду директора Позивача мала якісь обмеження повноважень, а лише міститься посилання на статут підприємства.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
6. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
7. Підставою касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди при застосуванні частини 3 статті 92, статей 203 207 626 627 ЦК України не врахували висновки Верховного суду України, викладені у постанові від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17. Крім того, Скаржник посилається на порушення частини 4 статті 238 ГПК України.
8. Відповідач подав до Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 2 та п. 5 ч.1 ст. 296 ГПК України та відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.
9. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань Відповідача про закриття касаційного провадження, адже зазначені в ньому обгрунтування не знайшли свого підтвердження під час касаційцного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. Відповідно до положень пункту 7.1.17 Статуту Позивача (далі - Статут) в редакції чинній на момент укладення спірного Договору, до компетенції учасника підприємства відноситься питання як погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень. Дане обмеження не розповсюджується на випадки передачі майна в оренду (чи інше володіння та/або користування).
11. Пунктом 8.6.17. Статуту передбачено, що директор укладає договори про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна не перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень. Дане обмеження не розповсюджується на випадки передачі майна в оренду (чи інше володіння та/або користування).
12. 06 лютого 2020 року між Позивачем (Продавцем) в особі директора Чмихова Сергія Сергійовича, який діє на підставі Статуту, та Відповідачем (Покупцем) був укладений договір купівлі-продажу рухомого майна (надалі - Договір).
13. На підставі вказаного Договору Позивач продав, а Відповідач придбав рухоме майно - технологічні транспортні засоби (обладнання), яке було у користуванні у кількості 63 одиниці на загальну суму 37 650 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 6275000,00 грн), що в еквіваленті в доларах США становить 1 500 000,00 дол. США, у т.ч. ПДВ - 250000 дол. США), що також підтверджується актом приймання - передачі рухомого майна від 06.02.2020.
14. 27 лютого 2020 року між Відповідачем та Позивачем була укладена Додаткова угода №1 від 27.02.2020 до Договору.
15. Зазначена Додаткова угода №1 від 27.02.2020 до Договору з боку Відповідача підписана директором Кулешовим Олексієм Володимировичем, з боку Позивача підписана директором Чмиховим Сергієм Сергійовичем, який діє на підситаві Статуту.
16. Відповідно до зазначеної Додаткової угоди №1 від 27.02.2020 змінено розділ З «Обов`язки сторін» шляхом викладення в новій редакції:
« 3.1. Покупець повинен здійснити оплату за даним Договором на розрахунковий рахунок Продавця наступним чином:
3.1.1. 7 530 000,00 (сім мільйонів п`ятсот тридцять тисяч) гривень Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 10.02.2020 року.
3.1.2. 11 193 817,50 (одинадцять мільйонів сто дев`яносто три тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 50 копійок Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 07.03.2020 року.
3.1.3. Покупець перераховує протягом 10 (десяти) робочих днів на розрахунковий рахунок Продавця решту коштів за Договором згідно п. 2.1., але після надання Продавцем за актом приймання-передачі технічних паспортів та відповідної технічної документації на обладнання, що вказане у розділі 1 цього Договору, за виключенням позиції № 3 в таблиці «Кран козловий контейнерний пневмоколісний G736, заводський № Т41049, реєстраційний № 12296», та за мінусом його вартості, що становить 2 344 739,65 (два мільйони триста сорок чотири тисячі сімсот тридцять дев`ять гривень 65 копійок) грн., у тому числі ПДВ включене у вартість крану - 390 789,94 грн.
3.2. Продавець зобов`язується в дату здійснення платежу, вказаного у п.3.1.3. цього Договору, зареєструвати податкову накладну в податкових органах на всю суму ПДВ. що залишилась від суми, вказаної у п.2.1. цього Договору.
3.3. Продавець сплачує обов`язкові платежі для Продавця, Покупець сплачує обов`язкові платежі для Покупця відповідно до чинного законодавства України.»
17. На виконання умов Договору купівлі-продажу Відповідачем сплачено Позивачу грошові кошти у загальній сумі 37 521 591,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Компанія Крентон Україна» у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» з 01.02.2020 до 07.12.2020, а саме:
- 07.02.2020 року сплачено 7 530 000,00 грн;
- 06.03.2020 року сплачено 11 193 817,50 грн;
- 14.05.2020 року сплачено 580 000,00 грн;
- 18.09.2020 року сплачено 3 300 000,00 грн;
- 25.09.2020 року сплачено 3 443 344,00 грн;
- 15.10.2020 року сплачено 8 474 430,00 грн;
- 11.11.2020 року сплачено 3 000 000,00 грн.
18. Отримання вказаних коштів Позивачем також підтверджується випискою ПАТ «МТБ Банк» за рахунком Позивача за період 07.02.2020 - 16.11.2020.
19. Листом вих № 57-01/05-20 від 18.09.2020 Позивач повідомив ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», що відповідно до умов оспорюваного Договору Відповідач є власником та законним розпорядником рухомого майна.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
20. Цивільний кодекс України
Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи
1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.
3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204. Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215. Недійсність правочину
1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. …
Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень
1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629. Обов`язковість договору
1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Стаття 655. Договір купівлі-продажу
1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу
1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
21. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)
Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. …
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
22. Суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
23. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
24. У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №906/100/17, від 12.06.2018 року у справі №927/976/17.
25. Проте, судами попередніх інстанцій викладеного вище не враховано. Залишено поза увагою той факт, що в оспорюваному Договорі зазначено про підписання його особою (директором Позивача), який діє на підставі Статуту.
26. При цьому як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, станом на час укладення оспорюваного Договору, в розділі наявності обмеження представництва юридичної особи зазначено, що у директора Чмихова Сергія Сергійовича наявні обмеження щодо представництва та підписання договорів від імені юридичної особи згідно Статуту.
27. Отже, викладене вище повністю спростовує висновки судів попередніх інстанцій, що Відповідачу не було та не могло бути відомо про наявні обмеження повноважень представника Позивача.
28. Щодо застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 241 ЦК України до спірних правовідносин, Суд зазначає про таке.
29. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
30. Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
31. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18).
32. При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).
33. Як вказано судами попередніх інстанцій Позивачем вчинено дії, які свідчать про схвалення ним спірного правочину, а саме: підписано акт приймання - передачі рухомого майна від 06.02.2020 року, укладено додаткову угоду №1 до Договору від 27.02.2020 року, прийнято оплату за договором у період з 01.02.2020 до 07.12.2020, а також Позивачем направлено лист вих № 57-01/05-20 від 18.09.2020.
34. Суд зазначає, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14 та Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/20790/17.
35. Судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаного не враховано, не з`ясовано та не зазначено ким саме вчиненні дії, які свідчать про схвалення правочину Позивачем. Оспорювані судові рішення не містять посилань на докази, які підтверджують вчинення таких дій саме учасником Позивача до компетенції якого Статутом віднесено повноваження з погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень.
36. З`ясування вказаних обставин у цій справі має суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
37. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
38. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів у своїй сукупності залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.
39. Оскаржувані судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
40. За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій про визнання оспорюваного договору недійсним з підстав схвалення правочину Позивачем є необґрунтованими та передчасними.
41. З огляду на викладене, враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмета доказування у цій справі, виходячи із предмета і підстав позову, з огляду на спосіб захисту, обраний Позивачем для захисту його права, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
42. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
43. Встановивши зазначені в постанові вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
45. Касаційна скарга Скаржника підлягає задоволенню частково, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, предмету і підстав позову, перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.
Судові витрати
47. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/10699/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко