ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1125/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Тугай І.М. (самопредставництва),
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (колегія суддів: Руденко М. А. - головуючий, Ходаківська І. П., Дідиченко М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 (суддя Підченко Ю. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"
до Приватного акціонерного товариства "Квазар"
про зобов`язання повернути майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар" (далі - ТОВ "Піллар") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Квазар" (далі - ПрАТ "Квазар") про зобов`язання повернути за актом приймання-передачі станок різки алмазним дротом DW288P6-03, у складі всіх його частин, вказаних у додатку № 1 (далі - майно) до договору оренди майна № 170901/1 від 01.09.2017 (далі - договір оренди).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення дії договору оренди відповідач, порушуючи умови Договору оренди, не повернув позивачу майно, передане йому за договором оренди.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, позовні вимоги ТОВ "Піллар" до ПрАТ "Квазар" задоволено частково, відповідача зобов`язано повернути позивачу за актом приймання-передачі майно за переліком, зазначеним у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що, враховуючи припинення договору оренди, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу об`єкт оренди, проте не виконав свого обов`язку в повному обсязі, у зв`язку із чим порушив права позивача як орендодавця за договором оренди. Суд задовольнив позовні вимоги щодо повернення тієї частини майна, яка не було повернута відповідачем за актом приймання-передавання (повернення) майна з оренди від 01.08.2018 згідно з додатком № 1 до договору оренди. Враховуючи, що судовими рішеннями у справі № 761/1597/19 визнано недійсними електронні торги, тому такий правочин не створив жодних юридичних наслідків, суд апеляційної інстанції спростував твердження ПрАТ "Квазар" про те, що спірне майно на даний час відчужене в межах виконавчого провадження та не може бути повернуте позивачу.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, ПрАТ "Квазар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Піллар" у задоволенні позову повністю.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ПрАТ "Квазар" посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує про порушення судами норм матеріального права, а саме частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України. ПрАТ "Квазар" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо повернення орендованого майна, яке було реалізовано з електронних (публічних) торгів, котрі згодом визнані недійсними без застосування двосторонньої реституції, а також на відсутність висновку щодо застосування частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, які одночасно регулюються нормами глави 58 "Найм (оренда)" та глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України. ПрАТ "Квазар" вважає, що суди застосували положення статті 785 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17, від 11.12.2019 у справі № 904/527/19 (щодо способу захисту порушеного права орендодавця).
3.3. ТОВ "Піллар" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Квазар", залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021. Позивач вважає, що орендоване майно стало предметом незаконного притримання з боку відповідача. Позивач вважає, що рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.09.2017 між ТОВ "Піллар" (орендодавець) та ПАТ "Квазар" (орендар) було укладено договір оренди майна № 170901/1, за умовами якого орендодавець передає орендарю, а орендар отримує від орендодавця в платне користування на умовах оперативної оренди майно, вказане в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору оренди.
4.2. Майно було передане з метою виконання замовлення орендодавця для порізки заготовок кремнію на пластини сталевим дротом з нанесеним алмазним шаром та подальшої їх обробки і контролю якості пластин (пункт 2.1 договору оренди).
4.3. Згідно з умовами пунктів 3.1, 3.2 договору оренди сторони визначили, що строк оренди становить 3 місяці з моменту введення обладнання в промислову експлуатацію. Термін/строк оренди буде продовжено, якщо не менше ніж за 15 календарних днів до закінчення дії договору орендодавець підготував, підписав та направив орендарю відповідну додаткову угоду, а орендар підписав її та повернув орендодавцю протягом 7 календарних днів з моменту отримання. Під час укладення додаткової угоди про продовження дії договору розмір орендних платежів, норми виготовлення пластин та ціна порізки не можуть змінюватися без згоди на це обох сторін. У випадку відсутності такої згоди - норми, ціни на порізку, а також ціна оренди залишаються діючі. Таке продовження дії договору може відбуватися багато разів, але за умови, що загальний строк дії договору не буде перевищувати 3 років, починаючи з дати його укладення.
4.4. Пунктом 9.1 договору оренди передбачалося, що після закінчення терміну оренди, в тому числі дострокового припинення договору, укладається відповідна додаткова угода до договору. Орендар зобов`язаний протягом 7 календарних днів повернути майно орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) за актом/актами передачі.
4.5. Відповідно до пункту 9.3 договору оренди майно повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу за актом приймання-передачі.
4.6. Орендар передає майно на місці його експлуатації. Про фактичне відключення обладнання від енергоносіїв та готовність забезпечити вільне транспортування майна орендар повідомляє письмово орендодавця (пункт 9.4 договору оренди).
4.7. Пунктом 9.5 договору оренди визначено, що орендодавець зобов`язаний протягом 7 календарних днів з моменту виконання орендарем пункту 9.4 договору оренди вивезти майно, що було передано в оренду, з території орендаря за власний рахунок.
4.8. Суди встановили, що відповідно до акта приймання-передавання майна в оренду від 01.09.2017 позивач передав відповідачеві майно відповідно до умов договору оренди та додатку № 1 до договору оренди за переліком.
4.9. Відповідач 25.07.2018 повідомив позивача про відключення станка різки дротом DW288Р6-03 та про те, що відповідач очікує спеціалістів позивача для здійснення підготовчих дій до приймання станка та комплектуючих частин відповідно до умов договору оренди (лист відповідача № 280/А від 25.07.2018).
4.10. Суди встановили, що відповідно до акта приймання-передавання (повернення) майна з оренди від 01.08.2018, відповідач повернув позивачеві майно відповідно до розділу 9 договору (згідно з переліком) за виключенням наступних пунктів: 1. Основна машина; Ріжучий блок (загальна максимальна довжина 650 мм) для підрізки пластин до: 2x156x156x325 мм 1x156x156x650 мм RAD - Зменшена осьова відстань (390мм); система натягу дроту; ДДMC(DWМS) - система менеджменту натягу діамантового дроту для найбільшої продуктивності 1 система прийомної котушки, система натягу дроту для продовження и pilgrim режиму 6 повітряних шківів 1 детектор обриву дроту; система подачі речовини: резервуар для ріжучої рідини з насосом і мішалкою, система охолодження ріжучої рідини, система подачі ріжучої рідини з блок-схемою, блок контролю потоку, пістолети для продувки повітрям (правий, лівий); контрольовані схеми охолодження для моторів, подшипників, електричних камер та ріжучої рідини; контрольна & Електросистема; Користувацький інтерфейс (НМІ) Мова EN/CN/DE; сіменс S7 PLS, ACTIVE FRONT END, Ethernet інтерфейс для віддаленого доступу; джерело живлення; машина готова до під`єднання до 3 х 400 В, 50 Гц, допустимі коливання напруги мережі ± 10%; тип гнізда (розетки) в машині Schuko 230 В; стандартне обладнання та інструменти; колір та покриття: машина: RAL 7037, блок контролю: RAL 7037; покриття & двері: нержавіюча сталь; апаратні параметри: 1.10216050 Опція високої швидкості 30 м/с1; м`яка зупинка (Опція м`якої зупинки DW288); 1.10099726 піддон (дорожній фрахт); 216.10101530 НАПРАВЛЯЮЧИЙ РОЛІК, D 156.6, AL CORE.
4.11. Суди зазначили, що відповідач проти закінчення строку дії договору оренди не заперечив, проте наполягав на тому, що складові частини (обладнання), вказані у додатку № 1 до договору оренди, були повернуті позивачеві відповідно до акта приймання-передавання (повернення) майна з оренди від 01.08.2018, а станок різки алмазним дротом DW288Р6-03 як основна машина був реалізований в межах виконавчого провадження № 57438374 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2179/15 від 19.07.2018 про стягнення з ТОВ "Піллар" грошових коштів в сумі 24076631,04 грн.
4.12. Суди зазначили, що у справі № 911/2179/15 за позовом ПрАТ "Квазар" до ТОВ "Піллар" про стягнення 24003551,04 грн та у справі № 761/15797/19 за позовом ТОВ "Піллар" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С., ДП "СЕТАМ", ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ "Квазар", про визнання недійсними електронних торгів установлено наступні обставини:
- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі № 911/2179/15 19.07.2018 видано наказ про стягнення з ТОВ "Піллар" на користь ПАТ "Квазар" 15355726,60 грн заборгованості, 7685235,19 грн інфляційних втрат, 962589,25 грн 3% річних та 73080,00 грн судового збору;
- 16.10.2018 зазначений наказ суду поданий для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Вараві Р. С.;
- постановою приватного виконавця від 16.10.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 57438374 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018;
- під час проведення виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу приватним виконавцем внесено постанови про опис та арешт майна від 17.10.2018, від 19.10.2019, від 19.10.2019 та від 21.12.2019, якими накладено арешт на майно позивача, серед іншого, і на три станки різки дротом зливків кремнію;
- 08.01.2019 приватний виконавець виніс постанову, якою призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Гукова Вячеслава Валерійовича для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного майна;
- 10.01.2019 суб`єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець Гуков В. В. підготував висновок про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісних меблі, відповідно до якого вартість описаного майна сумарно склала 238600,00 грн. У вказаній постанові зазначена 101 позиція майна - комп`ютерна техніка, офісне обладнання та меблі, а на позиціях 27-30 - станки різки дротом зливків кремнію № EZ 01 E500 SD-B, №HO 01 E500 SD-B, № HT 01 E500 SD-B та № 300237 DW288P6 (спірний станок);
- 14.01.2019 приватний виконавець сформував та направив до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна, а 22.01.2019 на веб-сайті ДП "СЕТАМ" опубліковано оголошення про проведення 11.02.2019 аукціону з продажу арештованого майна за лотом № 329164 зі стартовою ціною 238600,00 грн;
- 11.02.2019 проведені електронні торги та оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів визначено учасника № 3 - ОСОБА_1;
- 10.04.2019 приватний виконавець підписав (затверджений) Акт про проведені електронні торги.
4.13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 911/2179/15 визнано незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 57438374, від 08.01.2019; визнано недійсною оцінку майна згідно з висновком про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеним суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Гуковим В.В. (дата оцінки 10.01.2019) у виконавчому провадженні № 57438374; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з визначення вартості майна, що належить ТОВ "Піллар" у сумі 238600,00 грн відповідно до висновку про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем Гуковим В. В. (дата оцінки 10.01.2019), у виконавчому провадженні № 57438374; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з передачі до ДП "СЕТАМ" на реалізацію арештованого майна, визначеного в заявці на реалізацію арештованого майна від 14.01.2019 вих. № 23, із вартістю майна 238600,00 грн.
4.14. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2020 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.02.2021, у справі № 761/15797/19 визнано недійсними електронні торги по лоту № 329164, проведені 11.02.2019 ДП "СЕТАМ" та оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів від 11.02.2019; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 10.04.2019, складений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. на підставі протоколу № 387429 про проведення електронних торгів від 11.02.2019 по лоту № 329164.
4.15. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю правових підстав для повернення майна позивачеві у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.2. ПрАТ "Квазар" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 785 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17, від 11.12.2019 у справі № 904/527/19 (щодо способу захисту порушеного права орендодавця у разі неповернення орендованого майна після припинення договору оренди).
5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.4. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися частково з огляду на наступне.
5.5. Предметом позову у справі № 910/1125/19, що розглядається, є вимоги про повернення майна, яке було предметом договору оренди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди ПрАТ "Квазар" не виконав зобов`язання щодо повернення орендованого майна.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, установили, що строк дії договору оренди закінчився. Проте відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого договором оренди, щодо повернення позивачу об`єкта оренди. Ураховуючи припинення дії договору оренди та невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна, суди визнали позовні вимоги про повернення орендованого майна обґрунтованими.
5.6. У справі № 910/11131/19, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки за несвоєчасне і неналежне виконання обов`язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 колегія суддів дійшла висновків щодо правових наслідків припинення договору оренди у разі неповернення орендарем майна після припинення строку дії договору. Суд зазначив про право орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а також встановив відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України. При цьому Верховний Суд зазначив, що неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору у разі невиконання наймачем обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, оскільки таке користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
5.7. У справах № 910/12949/16, № 906/1037/16, № 904/527/19, на які посилається скаржник, предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки за неповернення майна з оренди у розмірі подвійної орендної плати за весь час неправомірного користування майном.
5.8. У справі № 910/20370/17, на яку посилається скаржник, предметом позову є стягнення неустойки за неповернення майна з оренди у розмірі подвійної плати за весь час неправомірного користування майном.
5.9. У наведених справах № 910/11131/19, № 910/12949/16, № 906/1037/16, № 904/527/19, № 910/20370/17 суд касаційної інстанції виклав висновки щодо застосування частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме щодо наявності правових підстав для стягнення з орендаря на користь орендодавця неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Крім того, викладено висновки щодо неможливості одночасного стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за той самий період користування наймачем орендованим майном після припинення орендних правовідносин.
5.10. Отже, зазначені скаржником постанови Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 11.12.2019 у справі № 904/527/19, хоч і містять висновки щодо застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України в орендних правовідносинах, та визначають належний спосіб захисту прав орендодавця у разі неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, проте стосуються права орендодавця застосовувати до наймача майнову відповідальність у сфері орендних правовідносин, та визначають підстави притягнення до такої відповідальності наймача, який порушив зобов`язання. Тому аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків, викладених у зазначених постановах, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач у справі, що розглядається, заявив вимоги про зобов`язання наймача повернути в натурі орендоване майно, та не ставив перед судом вимог про притягнення наймача до майнової відповідальності.
5.11. У справі № 925/1223/17, на яку послався скаржник, предметом позову є вимоги про повернення нежитлового приміщення, стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати, а підставою - закінчення строку дії договору оренди та невиконання обов`язку орендаря щодо повернення орендованого майна. Суд касаційної інстанції скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд. При цьому у постанові від 04.09.2018 у справі № 925/1223/17 суд касаційної інстанції дійшов висновків, що однією із основних умов застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки, є встановлення судом факту припинення дії договору та користування/володіння річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обставин щодо правових підстав користування/володіння наймачем майном після закінчення строку дії договору не з`ясували, тому дійшов висновку, що застосування до спірних відносин положень статті 785 Цивільного кодексу України є передчасним.
Отже, у справі № 925/1223/17, на яку посилався скаржник, предметом позову, як і у справі № 910/1125/19, що розглядається, були вимоги про повернення майна в натурі у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, тобто правовідносини у зазначених справах є подібними.
5.12. Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За змістом наведених положень статті 785 Цивільного кодексу України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна зобов`язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
5.13. У справі № 910/1125/19, яка розглядається, суди зазначили, що відповідач не заперечував проти закінчення строку дії договору оренди, проте стверджував, що спірне майно було реалізовано у межах виконавчого провадження № 57438374, тобто вибуло з його володіння, а тому позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки обов`язок щодо повернення орендованого майна не може бути виконаний відповідачем. Спростовуючи доводи позивача, суди зазначили, що реалізація спірного майна у межах виконавчого провадження не створила юридичних наслідків, оскільки за результатами розгляду справи № 911/2179/15 електронні торги були визнані недійсними, а також були визнані неправомірними дії приватного виконавця з визначення вартості майна, переданого на реалізацію. Крім того, судовими рішеннями у справі № 761/15797/19 було визнано недійсним укладений за результатами електронних торгів договір купівлі-продажу спірного майна. За таких обставин суди дійшли висновків, що факт примусової реалізації в рамках виконавчого провадження не звільняє відповідача від виконання взятих на себе за договором оренди зобов`язань з повернення майна.
5.14. Колегія вважає, такі висновки судів передчасними, оскільки суди залишили поза увагою та не з`ясували, чи був накладений арешт на спірне майно у межах виконавчого провадження станом на день звернення позивача до суду, чи було арештоване майно передане на зберігання відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та чи перебувало спірне майно у володінні/користуванні відповідача. Внаслідок цього суди не встановили правових підстав користування/володіння відповідачем спірним майном на момент звернення позивача із позовом, та відповідно - ефективність способу захисту, обраного позивачем, тому застосування до спірних відносин положень частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України є передчасним. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.15. Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 925/1223/17 щодо застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України, тому доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження частково підтвердилися.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.17. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у правовідносинах , які одночасно регулюються нормами глави 58 «Найм (оренда)» та глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до загальних положень про підряд, закріплених у главі 61 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу України). Роботи за договором підряду можуть виконуватися як з матеріалу підрядника та його засобами, так і з матеріалу замовника (статті 839 840 Цивільного кодексу України).
За змістом положень статей 843 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Також у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.
Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника (стаття 856 Цивільного кодексу України).
5.18. Разом із тим, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до положень статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
5.19. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.20. Як установили суди, за умовами договору оренди, укладеного між сторонами, сторони передбачили передачу у платне користування майна, вказаного у додатках до договору. Сторони визначили цільове використання орендованого майна (пункт 2.1 договору оренди) та установили строк договору оренди (глава 3 договору оренди) і порядок повернення майна орендодавцю (глава 9 договору оренди).
З урахуванням наведених норм та за встановлених судами обставин, в цьому випадку відповідач на виконання вимог пунктів 9.1 - 9.5 договору оренди зобов`язаний був повернути майно позивачу в порядку та строки, визначені договором. Відповідач у спірних правовідносинах не може скористатися правом підрядника на притримання устаткування, передбачене статтею 856 Цивільного кодексу України, оскільки обов`язок повернути майно після закінчення терміну договору оренди, сторони визначили, як умову договору.
5.21. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі реалізації спірного майна з електронних торгів, які згодом визнані у судовому порядку недійсними без застосування правил реституції, колегія суддів зазначає таке.
Суди не встановили правових підстав володіння/користування відповідачем спірним майном, в тому числі й після реалізації спірного майна з електронних торгів, які згодом були визнані недійсними, не з`ясували чи спірне майно було передано на зберігання у межах виконавчого провадження, не встановили місце та правовий режим перебування спірного майна. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо застосування наведеного положення чинного законодавства за правовідносин, що склалися.
5.22. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.23. Постанова апеляційного господарського суду та рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає. Доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду частково підтвердилися під час касаційного перегляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.4. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.
6.5. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 у справі № 910/1125/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак