ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Глущенка Д. В.,

відповідачів - Сіняка Д. В., Лічман Т. В., Окари І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства соціальної політики України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (судді: Буравльов С. І. - головуючий, Шапран В. В., Андрієнко В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 (суддя Карабань Я. А.) у справі

за позовом Міністерства соціальної політики України

до Belintech Ltd, Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс Карт Сервіс"

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2024 року Міністерство соціальної політики України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Belintech Ltd, Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" (далі - ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс" (далі - ТОВ "Лайм Системс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс Карт Сервіс" (далі - ТОВ "Лайм Системс Карт Сервіс") про визнання недійсним договору від 28.02.2018 ІСВ-А1/1 "Розробка та удосконалення прикладного програмного забезпечення інформаційної системи управління (перша черга)" (далі - договір від 28.05.2018, оспорюваний договір), укладеного між позивачем та консорціумом у складі відповідачів.

1.2. У березні 2024 року від ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" надійшов відзив на позов та клопотання про закриття провадження у справі, в яких відповідач посилався, зокрема, на те, що оспорюваний договір містить арбітражне застереження, а тому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відмовлено ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Позов Міністерства соціальної політики України до Belintech Ltd, ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс", ТОВ "Лайм Системс", ТОВ "Лайм Системс Карт Сервіс" про визнання договору недійсним залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що в оспорюваному в межах цієї справи договорі міститься арбітражне застереження про те, що будь-які спори, розбіжності чи претензії, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним або його порушенням, недійсністю чи припиненням його дії, повинні врегульовуватися в арбітражному порядку згідно з чинними арбітражними правилами ЮНСІТРАЛ у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, вул. Велика Житомирська, 33, Київ, Україна, 01601. У відзиві та клопотанні про закриття провадження у справі відповідач - ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" виклав свої заперечення проти розгляду позову господарським судом до початку розгляду справи по суті та разом із першою заявою по суті (відзивом); обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання сторонами арбітражної угоди про передачу цього спору на вирішення міжнародного арбітражу позивачем не наведено та місцевим господарським судом не встановлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у цій справі залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність сукупності умов, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Міністерство соціальної політики України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у цій справі, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Скаржник вважає оскаржені судові рішення незаконними, необґрунтованими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 910/13366/18, від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, 27.09.2022 у справі № 910/19850/21 щодо встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди. На думку скаржника, попередні судові інстанції не встановлювали факт недійсності, нечинності та невиконуваності арбітражної угоди. Зокрема, за доводами позивача, арбітражна угода є недійсною, невиконуваною, оскільки в ній не визначено місце проведення арбітражу та жодна існуюча арбітражна установа як та, в якій має відбуватись арбітражний розгляд; позивач не визнавав чинність такої арбітражної угоди.

3.2. Від ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зокрема, відповідач посилається на те, що питання дійсності зазначеної арбітражної угоди вже було предметом судового розгляду у господарському суді у справі № 910/12122/23 і за висновками судів у ній позивач має право звернутися із відповідним позовом до міжнародного комерційного арбітражу в порядку, визначеному умовами статті 6 Загальних умов та статті 6 Спеціальних умов договору від 28.02.2018. Також відповідач посилається на те, що позов Міністерства соціальної політики України у цій справі, так само як і позовні заяви у господарських справах № 910/1153/24, № 910/12122/23, спрямовано виключно на необґрунтоване ухилення від виконання договірних зобов`язань та на зупинення/скасування законного процесу виконання арбітражного рішення від 14.11.2023 у справі 1111ТС [PCA Case] № АА825, винесеного Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України, який (арбітраж) було створено для розгляду саме цієї справи (ad hoc), у відповідності до положень арбітражної угоди та арбітраж ного регламенту ЮНСІТРАЛ. Орієнтовний розмір суми витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн; звіт та акт про надану правову допомогу в суді касаційної інстанції у цій справі будуть надані у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

3.3. Від ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" надійшли додаткові пояснення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.2. Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, 28.02.2018 між Міністерством соціальної політики України (покупець) та консорціумом у складі Belintech Ltd, ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс", ТОВ "Лайм Системс" і ТОВ "Лайм Системс Карт Сервіс" (постачальник) було укладено договір ІСВ-А1/1 "Розробка та удосконалення прикладного програмного забезпечення інформаційної системи управління (перша черга)".

Відповідно до пункту 6.1.1 статті 6 Загальних умов договору якщо між покупцем та постачальником виникає спір будь-якого характеру у зв`язку з договором або пов`язаний з ним, у тому числі, не обмежуючи загальний характер вищезазначеного, будь-яке питання стосовно його існування, чинності або припинення дії, експлуатації системи (як в процесі впровадження, так і після експлуатаційного приймання, до або після припинення дії договору, відмови від нього або його порушення), сторони повинні прагнути врегулювати такий спір шляхом проведення взаємних консультацій. У разі неможливості врегулювання такого спору сторонами шляхом проведення взаємних консультацій протягом 14 днів з моменту надсилання письмового повідомлення однією стороною іншій про наявність такого спору та якщо у додатку 2 договору є визначення та ім`я радника з вирішення спорів, будь-яка зі сторін звертається у письмовій формі до радника з вирішення спорів з метою розгляду такого спору, а копія звернення надсилається іншій стороні. Якщо в договорі не зазначається радник з вирішення спорів, згаданий вище період проведення взаємних консультацій становить 28 днів (а не 14), а після його закінчення одна зі сторін може перейти до повідомлення про намір розпочати арбітражне провадження відповідно до статті 6.2.1 Загальних умов.

Згідно з пунктом 6.1.2 статті 6 Загальних умов договору радник з вирішення спорів повідомляє своє рішення у письмовій формі обом сторонам протягом 28 (двадцяти восьми) днів із моменту передачі спору на розгляд ним. У разі виконання радником з вирішення спорів цієї умови, ані покупець, ані постачальник не надіслали повідомлення про намір розпочати арбітражне провадження протягом 56 (п`ятдесяти шести) днів із моменту звернення до арбітра, рішення стає остаточним та обов`язковим для покупця і постачальника. Будь-яке рішення, яке стало остаточним та обов`язковим, підлягає негайному виконанню обома сторонами.

Як передбачено у пункті 6.2.1 статті 6 Загальних умов договору, якщо (a) покупця або постачальника не задовольняють рішення та дії радника з вирішення спорів до того, як таке рішення стане остаточним та обов`язковим відповідно до статті 6.1.2 Загальних умов; (b) радник по вирішенню спорів не приймає рішення протягом відведеного терміну з дня передачі спору відповідно до статті 6.1.2 загальних умов, а покупець або постачальник вживає заходи протягом наступних 14 днів; або (c) договором не передбачено наявність радника з вирішення спорів, взаємні консультації, які проводяться відповідно до статті 6.1.1 Загальних умов, завершуються без врегулювання спору та покупець або постачальник вживає заходи протягом наступних 14 днів, тоді покупець або постачальник може надіслати повідомлення про свій намір розпочати арбітражне провадження іншій стороні з копією радник з вирішення спорів для доведення ситуації до його відома (у разі наявності радника) у порядку, визначеному нижче, стосовно спору. При цьому арбітражне провадження не розпочинається без надання такого повідомлення.

Згідно з пунктом 6.2.2 статті 6 Загальних умов договору спір, стосовно якого надсилається повідомлення про намір розпочати арбітражне провадження за статтею 6.2.1 Загальних умов, остаточно вирішується арбітражним судом. Арбітражне провадження дозволяється розпочинати до або після встановлення інформаційної системи.

У статті 6 Спеціальних умов договору (пункт 6.1.4 Загальних умов) передбачено орган, відповідальний за призначення радника з вирішення спорів: Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, вул. Велика Житомирська, 33, Київ, Україна, 01601.

Згідно зі статтею 6 Спеціальних умов договору (пункт 6.2.3 Загальних умов) арбітражне провадження здійснюється у відповідності з наступними процесуальними нормами: будь-які спори, розбіжності чи претензії, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним або його порушенням, недійсністю чи припиненням його дії, повинні врегульовуватися в арбітражному порядку згідно з чинними арбітражними правилами ЮНСІТРАЛ.

4.3. Ухвалою місцевого господарського суду, залишеною без змін за наслідками її перегляду судом апеляційної інстанції, було залишено без розгляду позов у цій справі згідно з пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України з підстав укладення сторонами угоди про передачу цього спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу та наявності заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді, які надійшли до початку розгляду справи по суті.

4.4. Причиною касаційного провадження стала неправомірність, на думку скаржника, залишення судами позову у цій справі без розгляду з вказаної підстави.

4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені ухвалу та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та при цьому виходить із такого.

4.6. Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу унормовано у статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом зазначеної норми спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини 2 цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2 (крім спорів щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків), 3, 7-13 частини 2, пунктами 2, 3, 6 частини 2 статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини 2 цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Спори, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

Цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини 1, пункті 6 частини 2 статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, а також спори, що виникають з договору купівлі-продажу пакета акцій, укладеного за результатами конкурсу відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, від 24.09.2020 у справі № 824/198/19, від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.

4.7. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Міністерство соціальної політики України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Belintech Ltd, ПрАТ "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс", ТОВ "Лайм Системс", ТОВ "Лайм Системс Карт Сервіс" про визнання недійсним договору від 28.02.2018.

З огляду на наявність в оспорюваному договорі арбітражного застереження про вирішення спорів між сторонами у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідач до початку розгляду справи по суті заперечив проти розгляду позову у господарському суді.

У пункті 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Під час вирішення питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражного суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie ("на перший погляд") дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

За обставинами цієї справи, як установили суди, в укладеному між сторонами договорі міститься арбітражне застереження про те, що будь-які спори, розбіжності чи претензії, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним або його порушенням, недійсністю чи припиненням його дії, повинні врегульовуватися в арбітражному порядку згідно з чинними арбітражними правилами ЮНСІТРАЛ у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, вул. Велика Житомирська, 33, м. Київ, Україна, 01601.

У відзиві на позовну заяву відповідач виклав свої заперечення проти розгляду позову господарським судом до початку розгляду справи по суті з огляду на наявність в укладеному сторонами договорі арбітражного застереження.

Суди попередніх інстанцій також не встановили, що сторони припинили дію арбітражного застереження або що воно визнано недійсним, або іншим чином втратило чинність, а також не встановили неможливості його виконання.

Таким чином, попередні судові інстанції констатували наявність сукупності умов, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Suovaniemi and others . Finland, заява № 31737/96, 23.02.1999), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду.

4.8. Доводи скаржника зводяться до заперечення дійсності, виконуваності та чинності арбітражного застереження, однак вони спростовуються обставинами встановленими судами. Як уже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що укладене між сторонами арбітражне застереження є дійсним, не втратило чинності та щодо нього не встановлено неможливості його виконання, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, проаналізувавши висновки, які викладені у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене господарськими судами правозастосування та висновки, покладені в основу оскаржуваних у цій справі судових рішень, не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилався скаржник в касаційній скарзі; наявність або відсутність підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України вирішується судами залежно від наявності сукупності визначених процесуальним законом умов та тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

У контексті наведених доводів Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Крім того, колегія суддів відхиляє з огляду на положення абзацу 2 частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України посилання скаржника на те, що національним законодавством не передбачена можливість розгляду цього спору міжнародним комерційним арбітражем; відповідні доводи скаржника ґрунтуються на власному тлумаченні ним норм процесуального законодавства.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду, в зв`язку з чим оскаржені у справі ухвала та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства соціальної політики України залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/1152/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак