ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання № 1667391
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023
у справі № 910/11615/18
за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго".
2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2020 клопотання про направлення запиту до Міністерства юстиції України щодо надання в матеріали справи висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника задоволено; направлено запит до Міністерства юстиції України щодо надання в матеріали справи висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника.
3. 28.07.2021 від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відмовлено повністю у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що слід відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства у зв`язку із спливом строку позовної давності.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/11615/18 та викладено її мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
6. До Верховного Суду від ліквідатора Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/11615/18 в повному обсязі. Прийняти нове рішення, в якому задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку із доведенням його до банкрутства, а саме: покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державного комунального підприємства «КИІВЖИТЛОТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» на Київську міську державну адміністрацію та Київську міську раду; стягнути солідарно з Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради на користь Державного комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» суму у розмірі 47 464 059, 80 грн.
7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
7.1. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення ст. 61 КУзПБ.
7.2. В оскаржуваних судових рішеннях не застосовано висновки про застосування норм права, які викладені у наступних постановах Верховного Суду: від 04.09.2018 по справі № 5023/4388/12, від 18.10.2018 по справі № 923/1297/14, від 29.10.2019 по справі № 927/1124/16, від 10.03.2020 по справі № 902/318/16, від 05.02.2019 по справі № 923/1432/15, від 01.12.2021 по справі № 922/2394/20.
Відзиви, заяви та клопотання
8. Від Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких наводяться заперечення проти задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд у скасованій частині, виходячи з наступного.
10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
11.1. Постановою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у даній справі, серед іншого, ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Чичву О.С.
11.2. За клопотанням ліквідатора банкрута строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута було неодноразово продовжено на шість місяців, зокрема ухвалами суду від 07.04.2021, від 25.08.2021 та від 27.07.2022.
11.3. 28.07.2021 ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру, просив покласти на Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» 47 464 059,80 грн.
11.4. За твердженням ліквідатора, відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів, що виникло у результаті їх відчуження розпорядчими актами Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, свідчить про припинення господарської діяльності ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» у незаконний спосіб, що в свою чергу тягне за собою покладання на відповідні органи місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності.
11.5. В свою чергу, 06.12.2021 від Київської міської ради надійшла заява про застосування строків позовної давності та заперечення на подану ліквідатором банкрута заяву.
11.6. За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/11615/18 відмовлено у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.
11.7. Відповідно до установчих документів та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» є комунальним підприємством, що засноване на базі майна комунальної власності територіальної громади м.Києва, яке закріплювалось за ним на праві повного господарського відання. Єдиним учасником підприємства, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Київська міська державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022527).
11.8. В процесі виконання свої повноважень розпорядником майна, а в подальшому ліквідатором було виявлено наявність наступних розпорядчих документів Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації:
1. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192 «Про передачу АК «Київенерго» основних фондів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва»:
- загальний акт прийому-передачі основних засобів з балансів Державного комунального підприємства «Київжитлотеплокомуненерго» на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192;
- акти прийому-передачі теплових мереж, вузлів приєднання, споруд та обладнання, бойлерів, механізмів, устаткування, обладнання і т.п. на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192;
2. Рішення Київської міської ради від 21.12.2000 №128/1105 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»:
- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2001 №611 «Про передачу в управління АК «Київенерго» майна територіальної громади м. Києва;
- акт приймання-передачі майна територіальної громади м. Київ, що перебувало на балансі ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» від 10.07.2001.
3. Рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №54/928 «Про питання передачі майна, що належить територіальній громаді міста Києва, акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго».
11.9. Ліквідатор банкрута вказує, що всупереч вимогам положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передача майна у повне господарське відання за Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192 «Про передачу АК «Київенерго» основних фондів, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Києва» відбулось не на підставі та на виконання відповідного рішення Київської міської ради - органу уповноваженого розпоряджатися майном, а на пропозицію АК «Київенерго» про передачу їй у повне господарське відання внутрішньо квартальних теплових мереж, бойлерних, насосних станцій, обладнання та устаткування, виробничих приміщень, автотранспорту і механізмів, що знаходяться у повному господарському віданні ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» і забезпечують транспортування теплоносія від теплових мереж АК «Київенерго» та відомчих котелень до споживачів. У 2003 році Київська міська рада Рішенням від 25 вересня 2003 року №54/928 «Про питання передачі майна, що належить територіальній громаді міста Києва, акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» вирішила погодитись з відповідною передачею. Передача майна у повне господарське відання за Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192 відбулась без наявності на то повноважень та всупереч положенням чинного законодавства.
11.10. Отже, на думку ліквідатора банкрута, відбулось фактичне виведення всіх основних фондів підприємства на Акціонерне товариство «Київенерго», при цьому заборгованість перед кредиторами не передавалася і залишилася на ДКП «Київжитлотеплокомуненерго», що і призвело до банкрутства. Окрім того, одним із кредиторів ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» є ПрАТ «ДТЕК Київські електричні мережі» (код ЄДРПОУ 41946011), яке відповідно до наданих разом з заявою про визнання кредиторських вимог установчих документів утворилось шляхом виділу з ПАТ «Київенерго».
11.11. Рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року №322/9379 «Про ліквідацію ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» Київської міської державної адміністрації» Київська міська рада вирішила ліквідувати Державне комунальне підприємство «Київжитлотеплокомуненерго» Київської міської державної адміністрації.
11.12. На запити розпорядника майна головою комісії з ліквідації боржника було надано акти інвентаризації, відповідно до яких на підприємстві наявна повна відсутність активів, окрім залишків на рахунках в АКБ «Хрещатик».
11.13. Стосовно ситуації, яка склалась з передачею в управління Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» майна від територіальної громади м. Києва, що було закріплене на праві повного господарського відання за ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» ліквідатор банкрута зазначає, що відбувалась передача майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та було закріплене на праві повного господарського відання за ДКП «Київжитлотеплокомуненерго»; відбувалась передача майна, безпосередньо задіяного в господарській діяльності підприємства; з боку власника, в особі органу місцевого самоврядування відбулось втручання в господарську діяльність наслідком чого стало припинення господарської діяльності ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» у незаконний спосіб; відбувалось зростання кредиторської заборгованості підприємства, за умови відсутності будь-яких активів, нездійснення Київською міською радою дій, спрямованих на погашення заборгованості Боржника.
11.14. Окрім цього, ліквідатор банкрута посилається на рішення Київської міської ради від 26 червня 2003 року №577/737 «Про питання приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» віднесено до Переліку підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва, що не підлягають приватизації. Тобто фактично відповідне рішення було прийняте, коли на підприємстві вже були відсутні всі активи.
11.15. Відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів, що виникло у результаті їх відчуження розпорядчими актами Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, за висновками ліквідатора банкрута, свідчить про припинення господарської діяльності ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» у незаконний спосіб, що в свою чергу є підставою для покладання на відповідні органи місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності.
11.16. З метою впорядкування структури існуючих міських систем теплопостачання та газопостачання, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики, підвищення надійності теплопостачання та газопостачання споживачів міста Києва 21.12.2000 Київською міською радою було прийнято рішення №128/1105 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго», відповідно до якого передано в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» майно, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, та станом на 01.01.2001 закріплене на праві повного господарського відання за боржником.
11.17. На підставі вказаного рішення між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» 27.09.2001 було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва, предметом якої сторони визначили передання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.
11.18. Виявленими актами, які призвели, на думку ліквідатора, банкрутство ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» зазначено такі документи: розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2169 «Про передачу АК «Київенерго» основних фондів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва»; загальний акт прийому-передачі основних засобів з балансів ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» на підставі розпорядження КМДА від 03.11.1998 №2169; акти прийому-передачі теплових мереж, вузлів приєднання, споруд та обладнання, бойлерів, механізмів устаткування, обладнання на підставі розпорядження КМДА від 03.11.1998 №2169; рішення Київської міської ради від 21.12.2000 №128/1105 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній «Київенерго»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2001 №611 «Про передачу в управління АК «Київенерго» майна територіальної громади м. Києва»; - акт приймання - передачі майна територіальної громади м. Києва, що перебувало на балансі ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» від 10.07.2001; рішення Київської міської ради від 25.09.2003 «Про питання передачі майна, що належить територіальній громаді міста Києва, акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго».
11.19. Згідно п. 9 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 №2192 АК «Київенерго» є правонаступником ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» та ДКП «Підприємство теплових мереж №6», майно яких передається в повне господарське відання АК «Київенерго», в т.ч. по заборгованості споживачів.
11.20. Розпорядженням КМДА від 30.03.2001 №611, на виконання рішення Київської міської ради від 21.12.2000 №128/1105, було затверджено перелік майна, комунальної власності територіальної громади м. Києва, що підлягає передачі в управління АК «Київенерго».
11.21. В даному розпорядженні зазначено, що АК «Київенерго» повинно надати допомогу ДКП «Київжитлотеплокомуненерго» у витребуванні дебіторської заборгованості та погашенні кредиторської заборгованості, а також здійсненні розрахунків по іншим пасивам і активам (п. 7.3 розпорядження).
11.22. У підпункті 7.4 було встановлено, що АК «Київенерго» забезпечує до 01.06.2001 приймання дебіторської i кредиторської заборгованості від ДКП «Київжитлотеплокомуненерго».
12. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
13. Судова колегія звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
14. Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому загалом часовому проміжку.
15. ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.
16. Суд апеляційної інстанції однією з підстав для відмови у задоволенні заяви про притягнення до субсидіарної інстанції вказав про те, що в матеріалах провадження відсутній висновок Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України.
17. Як було зазначено, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2020 задоволено клопотання про направлення запиту до Міністерства юстиції України щодо надання в матеріали справи висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника; направлено запит до Міністерства юстиції України щодо надання в матеріали справи висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника.
18. В оскаржуваних судових рішеннях не встановлено обставини причин відсутності в матеріалах справи № 910/11615/18 висновку Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника.
19. Вказівка суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах провадження відсутній висновок Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України, за умови наявності ухвали Господарського суду м. Києва від 12.02.2020, якою направлено запит до Міністерства юстиції України щодо надання в матеріали справи висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника, без встановлення обставин причин відсутності в матеріалах справи № 910/11615/18 такого висновку, свідчить про передчасність відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.
20. Відсутність встановлення обставин причин відсутності в матеріалах справи № 910/11615/18 висновку Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства щодо боржника свідчить про те, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції не дослідили зібрані докази у справі для встановлення обставин, які мають значення для розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.
21. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
22. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції не дослідили зібрані у справі докази у справі для встановлення обставин, які мають значення для розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства, колегія суддів суду касаційної інстанції на підставі приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ліквідатора Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 по справі № 910/11615/18 скасувати.
3. Справу № 910/11615/18 в частині розгляду заяви ліквідатора Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк