ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12282/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т. Є.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024
за заявою ОСОБА_1
про скасування наказів у справі № 910/12282/21
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт";
ОСОБА_1
про солідарне стягнення 856 247, 37 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ" ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт" (далі - ТОВ "Оптимус Еліт") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 856 247, 37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ "Оптимус Еліт" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитом у розмірі 799 094, 52 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 51 677, 85 грн та заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту у розмірі 5 475,00 грн., стягнуто з ТОВ "Оптимус Еліт" на користь АТ "ПКМБ" судовий збір у розмірі 6 843, 86 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" судовий збір у розмірі 6 843,85 грн.
10.01.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
21.12.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просив суд скасувати накази Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, видані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у цій справі, на підставі статті 157 Господарського процесуального кодексу України.
2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 (суддя Босий В.П.) повернув заяву ОСОБА_1 про скасування судових наказів у справі № 910/12282/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 (колегія суддів у складі: Козир Т.П., Мальченко А.О., Агрикова О.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2023 залишено без змін.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 та закрити провадження у справі на підставі частини другої статті 313 ГПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права. Так, касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій:
- не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі №569/2749/15-ц;
- порушені правила предметної та суб`єктної юрисдикції, оскільки він (скаржник) не є підприємцем і не є юридичною особою, тому справа повинна була розглядатись за правилами цивільного судочинства у суді відповідної інстанції, а всі процесуальні рішення відносно нього, зокрема і судові накази, є порушенням як норм національного так і міжнародного законодавства.
5. Доводи інших учасників справи
Від АТ "ПУМБ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
У липні 2021 АТ "ПУМБ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ "Оптимус Еліт" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 856 247, 37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов`язання за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" від 17.03.2021 №МБ-КНА-Ов-12446, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність заборгованості за кредитом у розмірі 799 094, 52 грн, по процентах у розмірі 51 677, 85 грн та по комісійній винагороді у розмірі 5 475, 00 грн. Крім того, позивач заявляв про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів з огляду на укладений між позивачем і відповідачем 2 договір поруки від 17.03.2021 № МБ-КНА-П-12446/1.
Визначаючи підвідомчість та підсудність справи Господарському суду міста Києва, позивач послався на приписи статей 20 та 30 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ТОВ "Оптимус Еліт" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитом у розмірі 799 094,52 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 51 677, 85 грн та заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту у розмірі 5 475 грн.
Стягнуто з ТОВ "Оптимус Еліт" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" судовий збір.
Вказане рішення набрало законної сили, у зв`язку із чим Господарським судом міста Києва 10.01.2022 видані відповідні накази на його примусове виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 виправлено арифметичні помилки у рішенні (в частині суми судового збору, зазначивши правильну - 6 421,86 грн).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 виправлено помилку у наказах, зазначивши правильну суму судового збору - 6 421,86 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/12282/21 повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 було виправлено помилку у наказах, зазначивши правильний ідентифікаційний код відповідача 1.
До Господарського суду міста Києва 21.12.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій заявник просив суд скасувати накази Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 про стягнення з нього заборгованості за кредитом та судового збору, видані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у цій справі, на підставі статті 157 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав для скасування наказів заявник посилався на те, що даний спір підлягав розгляду у місцевому загальному суді.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 повернуто заяву про скасування судових наказів.
Ухвала мотивована тим, що на підставі статті 157 Господарського процесуального кодексу України можуть бути скасовані лише судові накази, які були видані в порядку наказного провадження, а ця справа розглядалась в порядку позовного провадження, тому відсутні підстави для їх скасування.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2023 залишено без змін. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що заява про скасування судових наказів у цій справі підлягає поверненню.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Стаття перша ГПК України визначає основне признання цього Кодексу, а саме визначення юрисдикції, повноважень системи господарських судів України.
Також ГПК України встановлює порядок здійснення процедури судочинства в системі господарських судів України.
Єдність господарського судочинства (господарського процесу) забезпечується тим, що розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України.
Господарське судочинство (господарський процес) - це врегульований нормами господарського процесуального права порядок провадження у господарських справах, обумовлений системою взаємозалежних господарських процесуальних прав і обов`язків учасників процесу, що реалізується у відповідних господарських процесуальних діях, спрямованих на здійснення правосуддя у господарських справах
Про господарське судочинство (господарський процес) варто говорити насамперед як про порядок судового розгляду і вирішення господарських справ, що встановлений нормами господарського процесуального права. Законом установлено певні правові вимоги до поведінки суду, з одного боку, й інших суб`єктів процесу, з іншого. Реалізувати закріплені в законі процесуальні права можливо через здійснення визначених процесуальних дій. Суворе дотримання процесуального порядку при здійсненні правосуддя повинно забезпечити ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення у справі.
Господарський процес (господарське судочинство) складається з ряду поступових стадій (частин). Стадії господарського судочинства - це складові частини єдиного господарського процесу, що характеризуються спільністю найближчої процесуальної мети, мають специфічний зміст і відповідне процесуальне оформлення. Для кожної стадії характерна визначена сукупність процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Тобто, процесуальне законодавство передбачає дві можливі форми господарського судочинства, кожна з яких здійснюється за правилами, що закріплені у відповідному розділі ГПК України.
Наказне провадження здійснюється з метою ухвалення рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Характерною рисою наказного провадження є те, що вимоги, за якими видається судовий наказ, не повинні оскаржуватися протилежною стороною, оскільки в іншому випадку, тобто при наявності спору, якщо це вбачається із заяви і поданих документів, суд відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу, та роз`яснює заявникові право звернутися до суду в порядку позовного провадження для вирішення спору.
Позовне провадження характеризується наявністю спору. Згідно з частиною третьою статті 12 ГПК України, суд може розглядати справу в загальному позовному провадженні або в спрощеному позовному провадженні.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Розділ ІІ ГПК України "Наказне провадження" визначає правила видачі судових наказів, які є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу, якому притаманні ряд властивостей, зокрема особлива структура судового наказу та можливість скасування судового наказу за зверненням боржника, судом який його видав.
Статтею 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, у липні 2021 АТ "ПУМБ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ "Оптимус Еліт" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 856 247,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов`язання за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" від 17.03.2021 №МБ-КНА-Ов-12446, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність заборгованості за кредитом у розмірі 799 094,52 грн, по процентах у розмірі 51 677,85 грн та по комісійній винагороді у розмірі 5 475,00 грн. Крім того, позивач заявляв про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів з огляду на укладений між позивачем і відповідачем 2 договір поруки від 17.03.2021 №МБ-КНА-П-12446/1.
Пунктом другим ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у цій справі від 30.08.2021 зазначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
За результатами розгляду цієї справи прийнято рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, розгляд цієї справи здійснювався в позовному провадженні і саме на виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду цієї справи, видані накази, які заявник просить скасувати на підставі статті 157 ГПК України.
Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що у цій справі не видавались судові накази в порядку, визначеному Розділом ІІ ГПК України "Наказне провадження" .
Накази у цій справі видані судом першої інстанції на примусове виконання рішення суду відповідно до зазначених норм ГПК України.
Отже, застосування положень статті 157 ГПК України не поширюється на накази, які видані відповідно до частини першої статті 327 ГПК України з огляду на різну правову природу наказів виданих в наказному провадженні порівняно з виданими у позовному провадженні.
Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №569/2749/15-ц колегією суддів відхиляються як не обґрунтовані, оскільки спір в зазначеній справі ініційовано у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15.12.2017. Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим у справі рішенням від 16.12.2021 суду першої інстанції, які могли б бути покладені в основу апеляційної скарги на рішення, що не є предметом цього касаційного розгляду.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Касаційним господарським судом.
Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для їх зміни чи скасування немає.
10. Судові витрати
Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі № 910/12282/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок