ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронської Г.О., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Даниліва М.М.;
представника відповідача Мануілової Я.І.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Котков О.В.)
від 24.09.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.)
від 08.06.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про визнання недійсним рішення
Короткий зміст позовних вимог
1. 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" (надалі - ПАТ "Укрнафта", відповідач) про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів товариства, оформлені пунктами 7, 10 протоколу № 26 від 14.06.2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача на отримання дивідендів від суми чистого доходу.
3. В обґрунтування підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонер посилається на те, що:
- рішення (сьоме питання порядку денного) щодо доручення голові правління здійснити коригування фінансової звітності товариства за 2017 рік прийнято з питання, яке належить до компетенції не загальних зборів, а правління (виконавчого органу товариства). Таке рішення суперечить самій сутності фінансової звітності та порядку її подання;
- рішення сплати сплатити до Державного бюджету України частину чистого прибутку товариства та не нараховувати дивіденди (десяте питання порядку денного) суперечить пункту 2 частини 1 статті 25, частині 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", є дискримінаційним.
4. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що відповідно до рішення Правління ПАТ "Укрнафта" від 20.06.2018, оформленого протоколом № 6/4, на виконання рішень Загальних зборів акціонерів від 14.06.2018 року щодо необхідності коригування окремої фінансової звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік та щодо сплати до 01.07.2018 року до Державного бюджету України частини чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік товариством були внесені відповідні коригування в річну фінансову звітність за 2017 рік, які трансформували серед інших показник "чистий фінансовий результат: прибуток" з 444 360 млн грн в 101 771 млн грн, та 26.06.2018 року відповідачем було сплачено до Державного бюджету України 38 164 126,41 грн. Фінансова звітність ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік була проаудийована ТОВ АФ "Прайсвотерхаускуперс (Аудит)". Відповідач вказує, що загальні збори товариства не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2017 рік до 01.05.2018 року, у зв`язку з наявністю значної заборгованості товариства з податків і зборів, прибуток товариства за 2017 рік розподілений без направлення/спрямування коштів на виплату дивідендів.
5. Відповідач в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, з огляду на Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 (7438/19), керуючись статтями 11 42 46 191 ГПК України визнав позов в частині визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого пунктом 10 протоколу № 26 Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 14.06.2018, а саме в частині абзацу першого оскарженого рішення "оскільки Загальні збори Товариства не приймали рішення про нарахування дивідендів за 2017 рік до 01.05.2018 відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" сплатити до Державного бюджету України до 1 липня 2018 року частину чистого прибутку Товариства за 2017 рік, визначену відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій (п.п. 5.1, 5.2 Статуту ПАТ "Укрнафта").
7. ОСОБА_1 є акціонером товариства з кількістю акцій 170 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 15.05.2018 року, що видана ТОВ "Фрідом Фінанс Україна".
8. Фінансова звітність ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік була проаудийована ТОВ АФ "Прайсвотерхаускуперс" (Аудит), за яким за винятком можливого впливу питань, описаних у розділі звіту "Підстава для висловлення умовно-позитивної думки", окрема фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах, фінансовий стан ПАТ "Укрнафта" станом на 31 грудня 2017 року та її фінансові результати і рух грошових коштів за 2017 фінансовий рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
9. Правління ПАТ "Укрнафта" відповідно та в межах своєї компетенції на виконання вказаної норми склало та оприлюднило 30.04.2018 річну фінансову звітність товариства за 2017 рік разом із аудиторським висновком на офіційному веб-сайті товариства.
10. Рішенням Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" від 30.03.2018, оформленим протоколом № 2/18, на 14 червня 2018 року були скликані Загальні збори акціонерів, затверджений проект порядку денного зборів, визначена дата складання переліку акціонерів ПАТ "Укрнафта" для повідомлення про проведення зборів, визначена дата складання переліку акціонерів на участь у зборах, затверджені проекти рішень з питань проекту порядку денного зборів, затверджено повідомлення акціонерам про проведення зборів, обрано реєстраційну та тимчасову лічильну комісії зборів, затверджений порядок денний зборів, затверджені форма і текст бюлетенів для голосування.
11. 14.06.2018 відбулись загальні збори акціонерів товариства.
12. Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення були оформлені протоколом № 26, який опублікований на офіційному веб-сайті ПАТ "Укрнафта".
13. За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання, а саме: № 7 "Розгляд висновків зовнішнього аудиту за 2017 рік та затвердження заходів за результатами його розгляду" та питання №10 "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2017 року", які власне і оскаржуються позивачем.
14. По питанню № 7 Загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склало 52,30976 % від кворуму, прийнято рішення: "Голові правління Товариства: забезпечити необхідні коригування окремої фінансової звітності Товариства у відповідності до аудиторського висновку компанії ТОВ АФ "Прайсвотерхаускуперс (Аудит)" до окремої фінансової звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік та умовно-позитивної думки щодо відсутності достатніх та прийнятних аудиторських доказів для обґрунтування визнання та подальшого обліку передплат, виданих за постачання нафтопродуктів, що були сформовані протягом 2015 року, на загальну номінальну вартість 14 130 500 тис. грн та балансовою вартістю 2 969 887 тис. грн станом на 31 грудня 2017 року; після здійснення коригувань надати скориговану окрему фінансову звітність ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік разом з аудиторським висновком на затвердження Загальним зборам".
15. По питанню № 10 Загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склало 52,617878 % від кворуму: "Оскільки Загальні збори Товариства не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2017 рік до 01.05.2018 року відповідне до частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" сплатити до Державного бюджету України до 01 липня 2018 року частину чистого прибутку Товариства за 2017 рік, визначену відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності". Дивіденди не нараховувати у зв`язку із наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів. Решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості Товариства з податків і зборів".
16. Скорегована фінансова звітність ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік наразі проаудийована ТОВ АФ "Прайсвoтерхаускуперс (Аудит)" та оприлюднена на офіційному сайті Товариства.
17. У висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 6004/6005/19-71/3111ч3116/20-71 від 24.01.2020 року встановлено, що:
- документально підтверджується здійснення у 2015 році операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів за договорами купівлі-продажу, біржовими аукціонами та здійснення спільної діяльності, щодо яких виникла дебіторська заборгованість, щодо якої у Звіті незалежного аудитора щодо окремої фінансової звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік ТОВ АФ "Прайсвoтерхаускуперс (Аудит)" в розділі "Підстава для висловлення умовно-позитивної думки" було висловлено умовно-позитивно думку;
- в межах наданих на дослідження документів, наявність підстав для коригування окремої фінансової звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік до 14 червня 2018 року, документально не підтверджується;
- оскільки документи, як підтверджують фінансовий стан боржників, то визначити, чи підтверджується документами первинного обліку ПАТ "Укрнафта" достовірність коригування показників здійснених у 2015 році господарських операцій з придбання нафтопродуктів та реалізації нафти в окремій фінансові звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік, не видається за можливе;
- в межах наданих на дослідження документів, відповідність проведеного коригування окремої фінансової звітності ПАТ "Укрнафта" за 2017 рік загальним правилам та порядку складання фінансової звітності, згідно вимогам МСФЗ, документально не підтверджується.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у позові відмовлено повністю.
19. Суд не прийняв заяву про часткове визнання позову, оскільки дійшов висновку, що у позові слід відмовити з підстав недоведеності позивачем порушення відповідачем його прав та недоведеності порушення відповідачем законодавства під час проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта".
20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 рішення суду першої інстанції було залишено.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що:
- абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №3-313/2019, тобто з 22.07.2020. Станом на дату прийняття спірного рішення Загальних зборів ПАТ "Укрнафта" 14.06.2018 дана норма була чинною;
- суд першої інстанції правильно не прийняв визнання позову відповідачем у цій частині, оскільки таке визнання суперечить закону та зумовлює порушення прав та інтересів держави України, до Державного бюджету якої було сплачено відповідачем 26.06.2018 за платіжним дорученням №8835-П18 частину чистого прибутку за 2017 рік на суму 38 164 126,41 грн;
- непостановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову в цій частині не призвело до неправильного вирішення судом першої інстанції даної справи згідно частини 2 статті 277 ГПК України;
- суд першої інстанції обґрунтовано не брав до уваги висновок експерта, оскільки надання оцінки висновку як доказу у корпоративному спорі можливо за наявності порушеного права позивача;
- позивач не був позбавлений права на участь у зборах, оскільки був присутній на них;
- коригування фінансової звітності за 2017 рік при наявності податкової заборгованості у відповідача на суму 14 099,9 млн. грн та знаходження у податковій заставі майна відповідача на суму 11 269,7 млн. грн не зумовило та не могло зумовити порушення прав позивача на виплату дивідендів, тоді як загальними зборами прийнято рішення не нараховувати дивіденди у зв`язку з наявністю значної заборгованості відповідача з податків і зборів, решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості відповідача з податків і зборів;
- питання фінансової звітності товариства не може бути вирішено акціонером одноособово, рішення приймається правлінням ПАТ "Укрнафта", який є колегіальним виконавчим органом та здійснює управління поточною діяльністю ПАТ "Укрнафта".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.
22. 30.06.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
23. Верховний Суд ухвалою від 28.07.2021 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права, не зазначив підставу для оскарження судового рішення в касаційному порядку відповідно до частини 2 статті 287, пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
24. 09.08.2021 скаржник надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначає, що підставою, на якій подається касаційна скарга, є пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", норми частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2, частини 1 статті 4, частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.
25. Скаржник стверджує, що суди:
- безпідставно не брали до уваги, що рішення з сьомого питання порядку денного щодо доручення голові правління здійснити коригування фінансової звітності товариства за 2017 рік прийнято з питання, яке належить до компетенції не загальних зборів, а правління (виконавчого органу товариства), та з порушенням законодавства, яке регулює складення фінансової звітності;
- загальні збори, прийнявши рішення з сьомого питання порядку денного, порушили законний інтерес позивача, як акціонера, розраховувати на легітимне правове управління, де орган управління не виходить за межі своєї компетенції та приймає обґрунтовані недискримінаційні рішення, які відповідають вимогам законодавства;
- виконання рішення щодо коригування фінансових результатів за 2017 рік призвело до зменшення прибутку на 342 589 000 грн, і відповідно до зменшення розміру дивідендів, на які претендує скаржник;
- застосували норму абз. 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", яка є дискримінаційною та ставить державу у привілейоване становище порівняно з позивачем та обмежує його корпоративні права;
- суди не врахували, що загальні збори мали застосувати механізм, який передбачений абз. 6 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".
26. Також скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, оскільки суди порушили норми процесуального права, а саме:
- частини 1 статті 2 ГПК України (суди не дослідили питання того, чи має скаржник суб`єктивне право/охоронюваний законом інтерес (отримання дивідендів як акціонер ПАТ "Укрнафта");
- частини 1 статті 79 ГПК України (суди необґрунтовано відхилили врахували висновок експерта);
- частини 6 статті 11 ГПК України (суди не врахували висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності");
- частини 4 статті 191 ГПК України (суди не прийняли визнання відповідачем позову в частині абзацу 1 рішення з питання 10 та не брали до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги, оскільки у рішенні Конституційного Суду України чітко встановлено, що застосування абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" є дискримінаційним).
27. Відповідач подав відзив на касаційної скаргу, в якому зазначає, що заперечує проти доводів касаційної скарги, але одночасно просить врахувати аргументи, які фактично є визнанням касаційної скарги. Зокрема, ПАТ "Укрнафта" стверджує, що:
- суди не розглянули єдину підставу для визнання недійсним рішення загальних зборів, на якій акцентував увагу позивача, а саме: невідповідність рішення нормам законодавства;
- права та законні інтереси акціонера можуть бути визнані порушеними внаслідок прийняття органами управління нелегітимних рішень;
- суди мали застосувати норму Конституції України як норму прямої дії;
- суди безпідставно не прийняли визнання позивачем позову;
- суд не навів жодного мотиву відхилення висновку експертів.
Позиція Верховного Суду
28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
29. Згідно з пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
30. Відповідно до статті 25 цього Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
31. Особливості управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, визначені у Закону України "Про управління об`єктами державної власності", у якому, також передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів (абз. 4 частині 5 статті 11 Закону, тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
32. В абз. 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" були встановлені правові наслідки неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним. Зокрема, у такому випадку сплачується до державного бюджету частина чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
33. 22.07.2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав абзац 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" таким, що не відповідає Конституції України.
34. Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України, яка визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
35. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
36. У частині 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", що визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів, передбачено можливість оскарження рішень загальних зборів акціонерного товариства у певних випадках. Встановлено, що у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.
37. Отже, рішення загальних зборів акціонерного товариства може бути оскаржено акціонером в судовому порядку, якщо: 1) прийняті рішення загальних зборів суперечать вимогам Закону України "Про акціонерні товариства", інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства або 2) порядок прийняття такого рішення порушує відповідні вимоги.
38. Право на звернення до суду щодо оскарження рішення належить акціонеру, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням.
39. Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
40. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд відмовляє в задоволенні позову.
41. У справі, що переглядається, суди виходили з того, що не позивач не довів порушення своїх корпоративних прав прийняттям оскаржуваних рішень.
42. Скаржником наведеного не спростовано, як і висновки судів, що оскаржувані рішення відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті за участю позивача з дотриманням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", інших актів законодавства, статуту.
43. Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги щодо порушення судами норми частини 6 статті 11 ГПК України, неправильного застосування положень абзацу восьмого частини 5 статті 11, який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 N 8-р(I)/2020, оскільки відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України, статті 91 Закону «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
44. Доводи скаржника та відповідача щодо необхідності застосування положень частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, частини першої, четвертої статті 41 Конституції України, як норми прямої дії, Верховний Суд відхиляє, оскільки у даному випадку порушення прав, на які посилається скаржник, обумовлені не діями загальних зборів акціонерного товариства (загальні збори мали право приймати рішення не нараховувати дивіденди).
45. Водночас, порушене право акціонера внаслідок визнання неконституційними положеннями Закону, який встановлює обов`язок спрямувати частину чистого прибутку на користь держави, підлягає захисту відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України, яка визначає, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Тобто, у такому разі належним способом захисту є відшкодування шкоди, а не визнання недійсним рішення загальних зборів, що приймалось відповідно до вимог закону.
46. Відповідно до частини 1 статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
47. Визнання за позовом акціонера, що володіє 0,0003% частки у статутному капіталі, в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів, що прийняте 52,617878 % голосів, щодо сплатити до Державного бюджету України до 01 липня 2018 року частину чистого прибутку товариства; спрямування чистого прибутку на погашення заборгованості товариства з податків і зборів; не нараховування дивідендів у зв`язку із наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів не відповідатиме принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.
48. При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення Конституційного Суду України стосується виключно отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів. Таким рішенням не встановлено неконституційність положень щодо можливості загальними зборами приймати рішення не нараховувати дивіденди чи спрямовувати чистий прибуток на погашення заборгованості товариства з податків і зборів.
49. Аргументи сторін стосовно порушення судами норми частини 4 статті 191 ГПК України Верховний Суд відхиляє, оскільки визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Таке рішення суд ухвалює лише за наявності законних підстав.
50. У даному випадку такі підстави відсутні, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій. Не постановлення судом ухвали про відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не призвело до неправильного по суті рішення.
51. Щодо доводів ПАТ "Укрнафта", що визнання позову в частині вимог обумовлено прийняттям рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 N 8-р(I)/2020, то Верховний Суд зауважує, що у такому разі наслідком є не визнання в судовому порядку недійсним рішення за позовом міноритарного акціонера, а відшкодування шкоди акціонеру за наявності законних підстав.
52. Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
53. Отже, право на отримання дивідендів, на захист якого подано позов, не може бути захищене шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів про спрямування частини чистого прибутку до державного бюджету та невиплату дивідендів, оскільки здійснення права на отримання дивідендів за простими акціями має умовний характер, і може бути здійснено лише у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату (встановлення дивідендів).
54. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів. Господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати учаснику частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
55. Якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства та/або не виплачувати дивіденди, суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства, в тому числі шляхом визнання недійсним такого рішення в судовому порядку за позовом акціонера - власника простих акцій. Судовому захисту підлягає лише одне суб`єктивне право, що входить до складу права на отримання дивідендів, а саме: право на їх виплату.
56. Натомість, визнання недійсним рішення щодо здійснення частини прибутку на користь бюджету з підстав визнання рішенням Конституційного Суду України норми закону не захищає та не відновлює права позивача на отримання дивідендів, тобто такий спосіб захисту не є належним.
57. Щодо наявності у позивача інтересу на отримання легітимних (законних) рішень органів управління, то Верховний Суд виходить з того, що заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, свого законного інтересу, яке не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Легітимність рішень загальних зборів презюмується. Спростування такої презумпції допускається лише, якщо акціонер доведе порушення вимог закону та своїх прав та охоронюваних законом інтересів таким рішенням. У даному випадку такі обставини не встановлені. Та обставина, що Конституційний Суд України визнав своїм рішенням певну норму закону неконституційною у 2020 році, не впливає на законність рішення, прийнятого у 2018 році.
58. Аргументи скаржника, що загальні збори мали застосувати механізм, який передбачений абз. 6 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Верховний Суд відхиляє, оскільки така норма визначала порядок, розмір та строки сплати дивідендів до Державного бюджету України, якщо загальні збори прийняли рішення про нарахування дивідендів. У даному випадку таке рішення прийнято не було. Обов`язковість прийняття такого рішення із змісту закону не випливає.
59. Доводи скаржника, що суди неправильно застосували норми пунктів 11, 11-3, 12 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки не врахували, що рішення (сьоме питання порядку денного) щодо доручення голові правління здійснити коригування фінансової звітності товариства за 2017 рік прийнято з питання, яке належить до компетенції не загальних зборів, а правління (виконавчого органу товариства), Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 1 статті 32, частини 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, і можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом. Окрім того, відповідно до пункту 11-3 частини 2 цього Закону розгляд висновків зовнішнього аудиту та затвердження заходів за результатами його розгляду віднесено до компетенції загальних зборів.
60. Аргументи скаржника, що виконання рішення щодо коригування фінансових результатів за 2017 рік призвело до зменшення прибутку на 342 589 000 грн, і відповідно до зменшення розміру дивідендів, на які претендує скаржник, відхиляються, оскільки, як вже зазначалось, судовому захисту підлягає лише одне суб`єктивне право, що входить до складу права на отримання дивідендів, а саме: право на їх виплату на виконання рішення загальних зборів. Право претендувати на отримання дивідендів не є правом чи законним інтересам, що підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів про розгляд висновків зовнішнього аудиту та затвердження заходів за результатами його розгляду віднесено до компетенції загальних зборів шляхом доручення голові правління здійснити коригування фінансової звітності товариства за 2017 рік.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
61. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
63. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 910/12317/18- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кібенко