ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13060/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Коробенко Г.П., Чорногуз М.Г.)

від 01.11.2022

за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/13060/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 467 519,18 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Найденко І.О.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" про стягнення 1 467 519, 18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач оплатив поставлений позивачем товар з порушенням строків, встановлених умовами договорів поставок №53-129-01-18-01534 від 03.09.2018, №53-129-01-19-01769 від 15.02.2019 та №53-129-01-19-01916 від 16.07.2019, у зв`язку з чим позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 925 795, 25 грн та 3% річних у розмірі 541 723, 93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" 3% річних у розмірі 510 693, 45 грн, інфляційні втрати у розмірі 921 906, 52 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 - без змін.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому воно вказувало, що відповідно до угоди про надання правової допомоги від 15.06.2021 і додаткової угоди №4 від 06.01.2022 з Адвокатським об`єднанням "Консулат" розмір гонорару за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції є фіксованим і становить 25 000, 00 грн, наданям правової допомоги займався адвокат Подольський В.О., який має загальний юридичний стаж 12 років, і вказана сума була сплачена адвокатському об`єднанню.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він вказував, що частина виконаних робіт, зазначених у описі, не вимагає особливих професійних навичок, не зазначена конкретно вартість по кожній із позицій, що свідчить про зазначення суми 25 000 грн на власний розсуд, без належного обґрунтування.

2. Зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанцій

2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Суд стягнув з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" 12 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

2.2. Суд апеляційної інстанції, дослідивши поданий позивачем опис виконаних робіт (наданих послуг) від 13.07.2022, погодився із доводами відповідача про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, зокрема, підготовка та засвідчення додатків до відзиву, направлення засобами поштового зв`язку відзивів на апеляційні скарги не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, дійшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" просило її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3.2. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 236 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не було доведено, а судом не досліджено обставини необхідності та неминучості адвокатських витрат у даній справі. При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; рішення у справі "Лавентс проти Латвії", в якому зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Також скаржник звертає увагу на те, що позивач не довів відсутність у нього штатних юристів, через яких можливо було самопредставництво або неможливість здійснювати захист своїх інтересів через директора підприємства. На думку скаржника, позивач скористався своїм правом на професійну правничу допомогу не через те, що він не володів спеціальними, професійними навичками (тобто неминучості настання або необхідності скористатися послугами адвоката), а у зв`язку з власною фінансовою можливістю, його бажанням, а тому зазначені витрати мали бути покладені на позивача, оскільки вони не були необхідними та неминучими у даній справі.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Позивач зазначає, що позиція відповідача є помилковою та надуманою, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що у штаті Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" є юристи, які мають необхідний досвід та навички, чи того, що директор товариства має професійну юридичну освіту, відповідач не надає.

Також у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" заявило про те, що розмір його витрат за надання правничої допомоги у суді касаційної інстанції складає 6 000, 00 грн.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

15.06.2021 адвокатським об`єднанням "Консулат", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго", як клієнтом, була укладена угода про надання правової допомоги, за умовами пункту 1 якої виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань (далі - справа), а саме: здійснити представництво та захист прав та інтересів клієнта в державних органах України, в тому числі у судових органах України будь-якої ланки, а також перед будь-якими особами публічного чи приватного права, з питань стягнення на користь клієнта грошових коштів (3% річних та індексу інфляції) з ДП "НАЕК "Енергоатом", у зв`язку з несвоєчасною оплатою останнім отриманих від клієнта товарів згідно з договором поставки №53-129-01-18-01534 від 03.09.2018, №53-129-01-19-01769 від 15.02.2019 та №53-129-01-19-01916 від 16.07.2019.

Для виконання даної угоди виконавець призначає адвоката (адвокатів), які є членами адвокатського об`єднання "Консулат" (пункт 2 угоди).

У пункті 5 угоди вказано, що визначений цією угодою обсяг правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди.

За надання правової допомоги клієнт сплачує на поточний банківський рахунок виконавця гонорар. Розмір гонорару, порядок та строки його оплати буде визначатися сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даної угоди (пункт 6 угоди).

Пунктом 7 угоди передбачено, що після виконання даної угоди сторонами складається та підписується протягом 3-х робочих днів акт про надання правової допомоги (юридичних послуг).

Угода набирає чинності з моменту її підписання і припиняється виконанням умов угоди сторонами (пункт 24 угоди).

06.01.2022 була укладена Додаткова угода №4 до Угоди про надання правової допомоги від 15.06.2021, згідно з якою розмір гонорару виконавця за надання правової допомоги клієнту в суді апеляційної інстанції є фіксованим та становить 25000,00 грн, які сплачуються клієнтом на банківський рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з дня укладання даної додаткової угоди.

Платіжним дорученням №23 від 06.01.2022 позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 25000 грн.

Правову допомогу позивачу у суді апеляційної інстанції надавав адвокат Подольський В.О., який діяв на підставі ордеру від 14.04.2022.

Згідно з описом виконаних робіт (наданих послуг) від 13.07.2022 адвокатом були виконані роботи (надані послуги): вивчення апеляційної скарги на рішення суду та підготовка відзиву; підготовка та засвідчення додатків до відзиву; направлення відзиву з додатками відповідачу та суду засобами поштового зв`язку; ознайомлення з апеляційною скаргою на додаткове рішення в приміщенні суду; підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення; направлення відзиву відповідачу та суду засобами поштового зв`язку; участь у судовому засіданні 13 липня 2022.

Клієнтом та адвокатським об`єднанням також був підписаний акт про надання правової допомоги від 13.07.2022, згідно з яким виконавцем в період з 06.01.2022 по 13.07.2022 була надана правова допомога, вартість якої (гонорар) складає 25000 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою заяву позивача про стягнення 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача 12 500, 00 грн.

5.3. На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

5.4. Суд апеляційної інстанції, дослідивши поданий позивачем опис виконаних робіт (наданих послуг) від 13.07.2022, погодився із доводами відповідача про те, що заявлений до стягнення фіксований розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, зокрема, підготовка та засвідчення додатків до відзиву, направлення засобами поштового зв`язку відзивів на апеляційні скарги не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12500 грн.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, крім того відповідачем не доведено в передбаченому процесуальним законом порядку його аргументів про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не були необхідними та неминучими у даній справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана додаткова постанова ухвалена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 910/13060/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець