ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13251/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Падох О.І. (адвокат)
відповідача 1 - Гаврищук Н.Є. (адвокат)
відповідача 2 - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2022,
додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та
постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ»
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології»;
Національного органу інтелектуальної власності - Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»
про визнання прав на промислові зразки недійсними та зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» (далі - позивач, ТОВ «ВФ «СІМІ») звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» (далі - відповідач 1, ТОВ «Студіопак технології») та Національного органу інтелектуальної власності - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - відповідач 2, Укрпатент) з вимогами:
визнати недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ "КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43312 повністю, які належать ТОВ «Студіопак технології»;
визнати недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю, які належать ТОВ «Студіопак технології»;
визнати недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю, які належать ТОВ «Студіопак технології» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36756925);
зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 № 43312 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - «Промислова власність»;
зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - «Промислова власність»;
зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - «Промислова власність».
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2022 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (колегія суддів: Грек Б.М., Отрюх Б.В., Поляков Б.М.), у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2022 суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (колегія суддів: Грек Б.М., Отрюх Б.В., Поляков Б.М.), заяву ТОВ «Студіопак технології» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ВФ «CIMI» на користь ТОВ «Студіопак технології» 140 000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Понесені судові витрати відповідача 1 на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн поклали на відповідача 1.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Додаткове рішення від 14.07.2022 та постанову суду апеляційної інстанції від 26.09.2022 скаржник просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 подана позивачем на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Касаційна скарга на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Закону «Про охорону прав на промислові зразки» (далі - Закон № 3688-XII) в редакції від 21.07.2020 у подібних правовідносин щодо визнання недійсними промислових зразків через невідповідність умовам надання правової охорони, а саме умовам «новизна» та «індивідуальний характер».
4.4. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доказам, які подані позивачем до позовної заяви, а також висновку експерта.
4.5. Позивач в своїй касаційній скарзі також зазначає про :
неврахування господарськими судоми положень щодо правової охорони промислових зразків, які імплементовані до національного законодавства відповідно до Підрозділу 4 «Промислові зразки» частини 2 Глави 9 Угоди про асоціацію;
невідповідність висновків попередніх інстанцій щодо правової природи протиставлених промислових зразків нормам статей 1,6, 25 Закону № 3688-XII;
невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо обставин доведення промислового зразка до загального відома нормам статті 6 Закону № 3688-XII;
неврахування обставин публікації патенту на промисловий зразок від 16.08.2009 в російському реєстрі зареєстрованих промислових зразків;
не дослідження обставин невідповідності оскаржуваних промислових зразків такій умові надання правової охорони як «індивідуальний характер».
4.6. Скаржником в касаційній скарзі також зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційні скарги відповідач 1 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Крім того, відповідач 1 разом з відзивом на касаційні скарги подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
6.1. Позивач є суб`єктом господарювання, який здійснює виготовлення та продаж товарів господарського та побутового призначення, в тому числі й контейнерів із алюмінієвої фольги для їжі.
6.2. Відповідачу 1 належать майнові права інтелектуальної власності на наступні промислові зразки:
1) «Контейнер з фольги для харчових продуктів «Круглий» за свідоцтвом від 24.02.2021 № 43312 в чотирьох варіантах (дата подання заявки 11.09.2020);
2) «Контейнер з фольги подвійний для харчових продуктів» за свідоцтвом від 24.02.2021 № 43313 в одному варіанті (дата подання заявки 11.09.2020);
3) «Контейнер з фольги для харчових продуктів «Прямокутний» за свідоцтвом від 24.02.2021 № 43314 в десяти варіантах (дата подання заявки 11.09.2020).
6.3. Позивач вважає, що промислові зразки, майнові права інтелектуальної власності на які належать відповідачу 1, не відповідають таким умовам охороноздатності як «новизна» та «індивідуальний характер», що визначені статтею 6 Закону 3688-XII (в редакції від 21.07.2020), тому наявні підстави для визнання їх недійсними, та внесення до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстровані промислові зразки за свідоцтвами №№ 43312, 43313, 43314.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України та частини першої статті 420 Цивільного кодексу України, об`єктами прав інтелектуальної власності є, зокрема, промислові зразки.
8.2. Судами попередніх інстанцій застосовувались положення законодавства, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на момент подання заявок про реєстрацію прав на промислові зразки - 11.09.2020, зокрема і Закон № 3688-XII в редакції від 21.07.2020 (яка набрала чинності 16.08.2020).
8.3. Предметом цього позову є визнання прав на промислові зразки за свідоцтвами №43312, №43313, №43314 недійсними. Підставою позову є невідповідність промисловових зразків умовам надання правової охорони, а саме умовам «новизна» та «індивідуальний характер».
8.4. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зокрема, що:
- позивачем для порівняння з оскаржуваними зразками були наведені зображення промислових зразків, які не зареєстровані в Україні, принаймні доказів такої реєстрації до матеріалів справи не подано, то в даному випадку позивач на його думку протиставляє зареєстрованим промисловим зразкам, права на які належать відповідачеві 1 за свідоцтвами №№ 44312, 44313, 44314, незареєстровані промислові зразки, зображення яких міститься в мережі Інтернет, зокрема на «YouTube», веб-сайтах, а також скріншотах бази даних патентів на промислові зразки росії, тобто ресурсах, які не є україномовними;
- позивачем не надано доказів, що такі дані з мережі Інтернет були відомі та використовуються суб`єктами підприємництва та споживачами продукції (виробів), в яких втілені промислові зразки, а саме контейнери для їжі з фольги та такі вироби доведені до загального відома таким чином, щоб під час провадження звичайної господарської діяльності такі заходи могли стати відомими у колах, що спеціалізуються у відповідній галузі в Україні.
- наведені позивачем в додатках 7-18 до позовної заяви зображення не можна вважати ні зареєстрованими, ні незареєстрованими промисловими зразками. Отже, протиставляння ознак зображень, які не можна вважати промисловим зразком, тим промисловим зразкам, які зареєстровані в Україні та втілені у конкретних виробах, не дає підстав стверджувати, що оскаржувані права на промислові зразки, які зареєстровані за свідоцтвами №№ 44312, 44313, 44314, не відповідають критеріям охороноздатності, визначеним у статті 6 Закону №3688-XII.
8.5. Враховуючи вище викладене, судом першої інстанції не взято до уваги висновок експерта.
8.6. Втім, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на таке.
8.7. Відповідно до частини першої і другої статті 5 Закону №3688-XII правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності.
Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.
8.8. Частиною п`ятою статті 5 Закону №3688-XII визначено, що набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, в якому наводиться внесене до Реєстру зображення промислового зразка.
8.9. Відповідно до правових приписів статті 6 Закону №3688-XII промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо є новим і має індивідуальний характер.
Промисловий зразок визнається новим, якщо жоден ідентичний промисловий зразок не доведено до загального відома щодо зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;
Промислові зразки вважаються ідентичними у разі, якщо їхні суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями.
Промисловий зразок визнається таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, доведений до загального відома щодо:
зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;
незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.
Для оцінки індивідуального характеру береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.
Зареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо був опублікований у результаті здійснення державної реєстрації або з інших підстав, або був експонований на виставці, використаний у торгівлі або іншим чином оприлюднений, крім випадків, коли такі події не могли стати відомими під час звичайного провадження господарської діяльності у колах, що спеціалізуються у відповідній галузі і провадять свою діяльність на території України, до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.
8.10. Зазначена норма передбачає декілька альтернативних способів доведення до загального відома промислового зразка, в тому числі у результаті здійснення державної реєстрації. Однак, державна реєстрація - це не єдиний спосіб доведення до загального відома зареєстрованого промислового зразка. Застосування цього пункту в якості доведення до загального відома ідентичних промислових зразків, які для цього мають бути зареєстрованими виключно в Україні, на що посилаються суди попередніх інстанцій, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
8.11. У процесі встановлення новизни промислового зразка беруться до уваги будь-які відомості, що стали загальнодоступними до дати подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету, у тому числі зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, крім тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або щодо них Установою прийнято рішення про відмову в державній реєстрації промислового зразка і вичерпано можливості оскарження таких рішень.
8.12. Таким чином, питання новизни промислового зразка перш за все пов`язане з загальнодоступністю відомостей які підлягають оцінці. Разом з тим, Закон №3688-XII не обмежує джерела, які можуть свідчити про загальнодоступність відомостей, зокрема і наявність відповідних реєстрацій промислових зразків у інших країнах.
8.13. Згідно із частиною сьомою статті 5 Закону №3688-XII обсяг правової охорони промислового зразка включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження. Для визначення обсягу правової охорони береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.
8.14. Частиною восьмою статті 14 Закону №3688-XII зазначено, що під час проведення експертизи:
встановлюється дата подання заявки відповідно до статті 12 цього Закону;
визначається відповідність заявленого промислового зразка вимогам, передбаченим пунктом 2 статті 5 цього Закону;
визначається, чи не належить заявлений промисловий зразок до об`єктів, зазначених у пункті 3 статті 5 цього Закону;
перевіряється, чи не суперечить заявлений промисловий зразок публічному порядку та загальновизнаним принципам моралі;
проводиться перевірка заявки на відповідність формальним вимогам статті 11 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності;
проводиться перевірка сплати збору за подання заявки на відповідність установленим вимогам.
8.15. Абзацом другим частини першої статті 16 Закону №3688-XII передбачено, що державна реєстрація промислового зразка здійснюється під відповідальність його власника за відповідність промислового зразка критеріям охороноздатності.
8.16. Таким чином, під час реєстрації промислових зразків, у тому числі і спірних, не перевіряються критерії охороноздатності, визначені статтею 6 Закону №3688-XII, а саме на новизна і наявність індивідуальний характер.
8.17. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій помилково ототожнено територіальний принцип правової охорони промислового зразка в Україні та новизну промислових зразків, яка є екстериторіальною, судами попередніх інстанцій з урахуванням вимог статті 6 Закону №3688-XII слід з`ясувати, у тому числі і за необхідності використання спеціальних знань, відповідність оспорюваних промислових зразків умовам надання правової охорони.
8.18. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід взяти до уваги вище викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, зокрема, надати оцінку (з урахуванням визначених позивачем підстав заявлених вимог в контексті особливостей конкретних правовідносин) чи відповідають промислові зразки згідно зі свідоцтвами України №№ 43312, 43313, 43314 критеріям охороноздатності «новизна» та «індивідуальний характер».
8.19. З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду висновок судового експерта, однак судами попередніх інстанцій зазначений висновок не оцінено.
8.20. Верховний Суд неодноразово зазначав, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частини перша, друга статті 236 ГПК України).
8.21. Частиною п`ятою статті 236 ГПК України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.22. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.23. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
8.24. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
8.25. Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, допустили порушення норм процесуального права: статей 86 236 237 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, не звернули уваги на викладене та не оцінили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.
8.26. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
8.27. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
8.28. З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
8.29. Беручи до уваги визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.30. Щодо надання остаточного висновку Верховним Судом у цій справі, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи.
8.31. З огляду на те, що судові рішення попередніх інстанцій по суті спору підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а додаткове рішення та постанова про розподіл судових витрат є невід`ємною складовою частиною судових актів по суті спору, відповідно, підлягають скасуванню також додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 зі справи, оскільки останні є похідними від оскаржуваних судових рішень по суті спору.
8.32. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.2. Доводи позивача про порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних рішень знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
9.3. Рішення суду першої інстанції, постанова суду апеляційної інстанції, додаткові рішення та постанова, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.4. Таким чином, з огляду на межі повноважень касаційної інстанції щодо встановлення обставин справи і дослідження доказів, Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційні скарги позивача: на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 задовольнити; на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 задовольнити частково, судові акти зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.5. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити всі надані учасниками справи докази і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.
10. Судові витрати
10.1. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 300 308 310 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 зі справи № 910/13251/21 задовольнити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 зі справи № 910/13251/21 задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2022, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 зі справи № 910/13251/21 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко