ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13716/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Натаріної О.О.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - Величка М.М.,
відповідача 2 - не з`явився,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
третьої особи 3 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Гулевець О. В.
від 21.01.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пашкіна С. А., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.
від 13.05.2020
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД"
про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства,
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.10.2020 № 29.3-02/2530 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/13716/19 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.10.2020 для розгляду справи № 910/13716/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд".
Обґрунтовуючи підстави позову ОСОБА_1 посилається на те, що не надавала ОСОБА_3 будь-яких доручень щодо продажу своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд". Однак, ОСОБА_3 без згоди позивача та згоди інших власників часток ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), та від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підписав договір купівлі-продажу частки, та отримав грошові кошти в розмірі 600 000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що не отримувала будь-яких грошових коштів від ОСОБА_3 .
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
22.04.2019, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреностей від 05.08.2017, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованих в реєстрі за номерами: 3473, 3474, 3475, було укладено попередній договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд".
Згідно із пунктом 1.1 попереднього договору - покупець і продавці зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" (надалі - основний договір), за яким продавці продадуть, а покупець купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" розмірі 74,68 відсотків статутного капіталу Товариства ( ОСОБА_4 - 31,39 %, ОСОБА_1 - 32,39 %, ОСОБА_5 - 10.9 %) за ціною 800 000,00 доларів США.
Відповідно до пункту 4.1 попереднього договору - в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за цим договором покупець передає продавцеві аванс в розмірі 600 000,00 доларів США. Передача авансу здійснюються покупцем перед підписанням цього договору, і підписавши цей договір, продавці засвідчують отримання авансу в повному обсязі.
Згідно із розпискою від 22.04.2019 представник ОСОБА_3 , який діяв в інтересах позивача та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 600 000 доларів США.
Відповідно до довіреності № 3474 позивачем було надано певні повноваження ОСОБА_3 з метою представництва інтересів ОСОБА_1 в усіх державних, господарських, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та галузевого підпорядкування, в тому числі перед органами державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема у центрах надання адміністративних послуг, відповідних РДА, органах нотаріату, дозвільної системи та в інших органах державної влади та місцевого самоврядування незалежно від їх форм власності і підпорядкування з питань, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 як учасника (засновника) юридичних осіб, реєстрації юридичних осіб у встановленому законом України порядку, в тому числі, але не обмежуючись Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" (далі - Товариство). Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на 3 (три) роки і дійсна до 05.08.2020.
За змістом довіреності з метою представництва інтересів ОСОБА_1 представнику надано право: подавати від імені ОСОБА_1 заяви, довідки, документи та надавати інформацію у відповідні установи, одержувати необхідні довідки та документи, розписуватися від імені ОСОБА_1 у разі необхідності, ініціювати скликання чергових та/або позачергових загальних зборів учасників (засновників) Товариства, реєструватись для участі на загальних зборах учасників Товариства, приймати участь в них та голосувати (приймати рішення самостійно) з питань прийняття будь-яких рішень стосовно діяльності Товариства з обсягом права та повноважень, які передбачені діючим законодавством України та установчими документами Товариства для учасника (засновника), приймати рішення щодо внесення змін та підписання нової редакції статуту, в тому числі приймати рішення щодо розпорядження майном (активами) Товариства, приймати рішення щодо збільшення або зменшення статутного капіталу Товариства, зміни складу засновників, перерозподілу частки учасників у статутному капіталі Товариства, розписуватися від її імені на будь-яких документах, що стосуються діяльності Товариства, в тому числі, підписувати протоколи загальних зборів, нову редакцію статуту (зміни для установчих документів), підписувати акт прийому-передачі будь-якого майна (в тому числі земельних ділянок) та вносити це майно в статутний капітал, одержувати будь-яку інформацію, сплачувати необхідні платежі, здійснювати інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень, а також користуватись всіма іншими прямо не зазначеними в цій довіреності правами, повноваженнями і обов`язками фізичної особі, учасників (засновників) товариств та здійснювати всі інші необхідні дії, пов`язані з реалізацією повноважень з цією довіреністю.
На момент укладення оспорюваного попереднього договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" довіреність № 3474 видана на ім`я ОСОБА_3 була чинною.
Аналогічними за змістом є довіреності від 05.08.2017, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстровані в реєстрі за номерами: 3473, 3475, що були видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 .
Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №39095034, №39094962, №39094760, видані ОСОБА_3 довіреності від 05.08.2017, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстровані в реєстрі за номерами: 3473, 3474, 3475, припинили свою дію 23.04.2019.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/13716/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- оцінюючи зміст довіреності № 3474, на підставі якої було підписано спірний попередній договір, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , у тому числі, на представництво ОСОБА_1 з питань, що стосуються прав та обов`язків останньої як учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", а саме - в тому числі приймати рішення щодо розпорядження майном (активами) Товариства, приймати рішення щодо збільшення або зменшення статутного капіталу Товариства, зміни складу засновників, перерозподілу частки учасників у статутному капіталі Товариства. Крім того, з наведених положень довіреності №3474 вбачається, що вказаною довіреністю представнику ОСОБА_1 було надано право користуватись всіма іншими прямо не зазначеними в цій довіреності правами, повноваженнями і обов`язками фізичної особі, учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" та здійснювати всі інші необхідні дії, пов`язані з реалізацією повноважень з цією довіреністю, в тому числі повноважень, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 як учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд";
- зміст виразу, наведеного у тексті довіреності "користуватись всіма іншими прямо не зазначеними в цій довіреності правами, повноваженнями і обов`язками фізичної особи, учасників (засновників) товариств та здійснювати всі інші необхідні дії" дає підстави вважати, що ОСОБА_1 надала право представнику ОСОБА_3 на здійснення інших дій, що прямо не зазначені у довіреності. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що довіреністю № 3474 було уповноважено Кіма Валеріана Миколайовича на здійснення не будь-якої конкретної дії, а фактично на здійснення будь-яких дій, пов`язаних з реалізацією повноважень, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 , як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд". Будь-яких обмежень щодо здійснення дій, в тому числі укладення угод, довіреністю №3474 не передбачено. Тобто, з аналізу довіреності, на підставі якої ОСОБА_3 було підписано від імені позивача попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" від 22.04.2019, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 мав повноваження на укладання будь-якого договору, в тому числі, попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" від 22.04.2019 та відповідно у даному випадку наданих довіреністю повноважень не перевищив;
- таким чином, попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" від 22.04.2019 було підписано уповноваженою особою та в інтересах позивача.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначила пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником зазначені також підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій:
- не застосовано статтю 1003 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, яка безпосередньо регулює зміст та межі повноважень представника на вчинення юридичних дій від імені довірителя. При цьому, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми у подібних правовідносинах;
- не враховано висновки щодо застосування статті 215 Цивільного кодексу України у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 229/92/18, від 08.05.2019 у справі № 229/1722/18 та від 03.10.2019 у справі № 711/8571/16-ц;
- не надано оцінки щодо наявності/відсутності у ОСОБА_3 повноважень на визначення вартості частки довірителя, за якою вона має бути відчужена.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5. Клопотання учасників справи
09.10.2020 на електронну адресу Суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду даної справи.
Колегія суддів не приймає та не розглядає вказане клопотання, оскільки воно оформлено з порушенням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та пункту 5.17 Інструкції з діловодства Верховного Суду, а саме, клопотання не скріплено електронним цифровим підписом.
13.10.2020 на електронну пошту Суду від адвоката ОСОБА_3 ОСОБА_6 надійшла заява, в якій вона просить судове засідання провести без її участі, та зазначає, що підтримує доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
Крім того, 13.10.2020 ОСОБА_7 подав клопотання, в якому повідомив, що він представляє права та інтереси ОСОБА_2 у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2020, та зазначив свою правову позицію у цій справі.
6. Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування висновків щодо застосування статті 215 Цивільного кодексу України у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 229/92/18, від 08.05.2019 у справі № 229/1722/18 та від 03.10.2019 у справі № 711/8571/16-ц, з огляду на таке.
Так, у справі № 229/92/18, що переглядалась Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, предметом спору були вимоги щодо визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Позовна заява мотивована тим, що повірені не мали повноважень щодо укладення договору емфітевзису, оскільки договір емфітевзису укладається лише із власником земельної ділянки. За результатами оцінки довіреності суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, встановив, що зміст довіреності свідчить про надання повіреним права на укладення від імені довірителя лише договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, проте вказана довіреність не містить визначених довірителем повноважень на укладення повіреними інших за правовими наслідками та менш вигідними для довірителя договорів, зокрема довіреністю не обумовлено права повірених на укладення договору емфітевзису строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік. З огляду на зазначене, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи розширив межі наданого йому повноваження, не погодив такий відступ із довірителем і не отримав наступного схвалення останнім, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, та як наслідок, підставою для зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.
У справі № 229/1722/18, що переглядалась Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, предметом спору були вимоги щодо визнання договору емфітевзису недійсним. Позов мотивовано тим, що на час дії довіреності повірений, який діяв від її позивача, не мав повноважень на укладення договору емфітевзису. Верховний Суд зазначив, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки довіреність, на підставі якої було вчинено оспорений правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису (який було укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік) відносно земельної ділянки, власником якої є позивач.
У справі № 711/8571/16-ц, що переглядалась Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, предметом спору були вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу частково недійсним. Позов мотивовано тим, що повіреним укладено договір від імені позивача з перевищенням повноважень наданих довіреністю, оскільки позивач не уповноважував повіреного продавати його частку квартири іншим особам, окрім своєї племінниці. Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що оскаржуваним договором було порушено права позивача, оскільки при укладенні оскаржуваного правочину представником позивача були вчинені дії з перевищенням наданих повноважень та укладено договір не з тією особою, з якою позивач мав намір укласти договір при наданні довіреності повіреному.
Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки постанови у справах №№ 229/92/18 229/1722/18, 711/8571/16-ц прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. До того ж, у справах №№ 229/92/18 229/1722/18, 711/8571/16-ц досліджувались довіреності, які не стосувалися корпоративних прав, що має місце у справі, яка переглядається.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність повноважень у ОСОБА_3 на укладення від імені ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд".
Згідно із частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частини першої статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Згідно із частинами 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).
Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).
Про те, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зазначено також у пункті 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
Звертаючись із даним позовом про визнання недійсним попереднього договору у зв`язку із перевищенням повноважень повіреним при його укладенні ОСОБА_1 посилалася, зокрема на статтю 1003 Цивільного кодексу України.
У мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування (пункт 8 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не застосував положення статті 1003 Цивільного кодексу України, яка як вже зазначалося, є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню до даних правовідносин, та в порушення вимог пункт 8 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не навів мотивів її незастосування.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у даній справі неправильно застосував положення статті 1003 Цивільного кодексу України, оскільки встановивши, що довіреність не містить чіткої вказівки щодо уповноваження ОСОБА_3 на укладення від імені позивача попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" від 22.04.2019 було підписано уповноваженою особою та в інтересах позивача.
Водночас, відсутність у довіреності № 3474 чіткої вказівки щодо уповноваження ОСОБА_3 на укладення від імені позивача попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", свідчить про укладення зазначеного правочину ОСОБА_3 з перевищенням наданих йому повноважень.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 своїми подальшими діями схвалила попередній договір купівлі-продажу частки відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України матеріали справи не містять.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що в цьому випадку судом першої інстанції не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме положення статті 1003 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судами обставин справи, наявні передбачені частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (частини 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/13716/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та задоволення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/13716/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. Судові витрати
У зв`язку зі скасуванням рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, та прийняттям нового рішення відповідно до приписів статей 129 315 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат.
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З огляду на висновок Верховного Суду про скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну.
Керуючись статтями 296 300-302 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/13716/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/13716/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 910/13716/19 скасувати.
4. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
5. Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", укладений 22.04.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 4 322, 25 грн (чотири тисячі триста двадцять дві гривні 25 коп) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
7. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 4 322, 25 грн (чотири тисячі триста двадцять дві гривні 25 коп) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
8. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.О. Мамалуй
В.І. Студенець