ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13770/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - компанії EGEM s.r.o. - не з`явився,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Щербина В.М. адвокат (довіреність від 29.12.2021 №29/12-31),

розглянувши касаційну скаргу компанії EGEM s.r.o.

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2021 (суддя Лиськов М.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022

(головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Буравльова С.І. і Шапрана В.В.)

у справі № 910/13770/21

за позовом компанії EGEM s.r.o. (далі - Компанія, позивач)

до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач)

про стягнення 14 140,50 євро.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позов було подано про стягнення 14 140,50 євро заборгованості за контрактом UE/3/05-4/2952-17 (далі - Контракт). Предметом даного Контракту було встановлення та приєднання компенсуючих пристроїв реактивної потужності для п`яти підстанцій 220-330 кВ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, позов залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суди дійшли висновку про те, що зі змісту Контракту, зокрема, підпункту 46.2 Розділу III Спеціальних умов контракту (далі -СУК) «Споры и арбитраж», вбачається, що сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена в письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками і містить вказівку про конкретно визначений третейський суд. Тобто умовами Контракту передбачено у будь-якому випадку надання права Сторонам, за наявності спорів у майбутньому, вирішувати виниклі розбіжності в Третейському суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову з даної справи та передати останню до господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник посилається на те, що укладеним між сторонами Контрактом не досягнуто третейської угоди, яка може бути виконана сторонами унаслідок спору, через не створення третейської комісії до укладення Контракту, відсутності норм, які регулюють наслідки не створення такої третейської комісії до укладення даного контракту та невизначеність місця знаходження третейської установи. Водночас, як стверджує скаржник висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній, що є підставою для звернення з касаційною скаргою до суду. Зазначає Компанія і про те, що суди попередніх інстанцій помилково послалися на Закон України "Про третейські суди" дія якого не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заяви та клопотання

Від Компанії 19.07.2022 надійшло клопотання в якому останнє просить визнати причину неявки у судове засідання 19.07.2022 поважною та відкласти розгляд справи на більш пізній термін.

Протокольною ухвалою від 19.07.2022 у задоволенні клопотання Компанії про відкладення розгляду справи відмовлено.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Компанія EGEM s.r.o звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 14140,50 євро заборгованості за контрактом UE/3/05-4/2952-17.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.09.2021.

Від ПАТ "НЕК "Укренерго" 02.09.2021 надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

18.10.2017 між Компанією в особі Представництва «ЕГЕМ С.Р.О» в Україні та ПАТ "НЕК "Укренерго" укладено Контракт. Предметом даного Контракту є встановлення та приєднання компенсуючих пристроїв реактивної потужності для 5 підстанцій 220-330 кВ.

Контракт був підписаний його сторонами, скріплений печатками компаній з додержанням відповідної письмової форми правочину, в якому зазначено відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет Контракту, місце і дату укладання правочину.

Крім того, у Розділі IV Загальних Умов Контракту (надалі - ЗУК) міститься Додаток «А» в якому зазначаються загальні умови Угоди про третейську комісію, що відповідає статті 12 Закону України "Про третейські суди", де зазначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Умовами Контракту, а саме в підпункті 5.1 пункту 5 Розділу III Спеціальних умов Контракту (надалі - СУК) зазначено, що "Контракт интерпретируется в соответствии с законодательством страны: Украина.", однак, пункт 46 Розділу III СУК "Споры и арбитраж" в підпункті 46.1 зазначається, що "Третейская комиссия должна быть назначена к дате подписания Контракта. Третейская комиссия должна состоять из трех лиц, имеющих достаточную квалификацию".

Водночас підпунктом 46.2 Розділу III СУК "Споры и арбитраж" визначено, що "Назначающим органом является (если не достигнута договоренность о назначении): Международный коммерческий арбитражный суд при Европейской арбитражной палате".

Крім того, в абзаці 10 підпункту 45.1 пункту 45 Розділу IV ЗУК зазначається, що "в случае, если Подрядчик и Заказчик не достигли соглашения по каким-либо вопросам, связанным с претензией, любая из Сторон имеет право передать эти вопросы на рассмотрение Третейской комиссии на условиях изложенных в Статье 46 настоящих Общих Условий Контракта".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Статтею 236 названого Кодексу передбачено, що:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша);

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга);

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України; а також спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.

У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.

Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.

Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу.

Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.

За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Як установили господарські суди попередніх інстанцій, Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення заборгованості за Контрактом.

З огляду на наявність в оспорюваному Контракті (пункт 46 СУК) арбітражного застереження про вирішення спорів між сторонами у Международном коммерческом арбитражном суде при Европейской арбитражной палате відповідач до початку розгляду справи по суті заперечив проти розгляду позову у господарському суді та заявив про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

У пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з частиною 5 статті 4 зазначеного Кодексу угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частин 1, 3 статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту пункту 46.2 Розділу III СУК "Споры и арбитраж" вбачається, що сторонами укладена третейська угода у вигляді арбітражного застереження, викладена в письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками, містить вказівку про конкретно визначений третейський суд.

Тобто умовами Контракту передбачено у будь-якому випадку надання права Сторонам, за наявності спорів у майбутньому, вирішувати виниклі розбіжності в Третейському суді. Водночас судами не встановлено обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Разом з тим, аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин наявності арбітражного застереження в укладеному Контракті зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Враховуючи те, що умовами Контракту передбачене арбітражне застереження, а від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суди дійшли правомірного висновку, що позов Компанії до Товариства про стягнення 14 140,50 євро підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Проте, як правильно зазначив скаржник у касаційній скарзі відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди", зокрема, цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Таким чином, оскільки у Контракті передбачене арбітражне застереження щодо розгляду справи Міжнародним комерційним арбітражним судом при Європейській арбітражній палаті, суди мали керуватись Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж", а не Законом України "Про третейські суди", однак зазначене не вплинуло на правильність висновків судів про наявність підстав для застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин Суд вважає за доцільне залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, однак з урахуванням мотивів та висновків, що наведені у цій постанові Верховного Суду.

З урахуванням викладеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції касаційна скарга Компанії задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Понесені Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються, відповідно, на Компанію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 304 308 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу компанії EGEM s.r.o. залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі № 910/13770/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова