ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1382/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Синьоока Г.І. (адвокат), Балика А.М. (самопредставництво),
відповідача - Прилєпов О.А. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023
за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдінг"
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 1 016 810 731,59 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдінг" (далі - Енергоатом, позивач) звернулося до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 1 016 810 731,59 грн, з яких: 886 314 176,67 грн заборгованості, 27 088 613,92 грн пені, 28 395 028,29 грн 3% річних та 75 012 912,71 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків оплати балансуючої електричної енергії у період з січня 2021 року по грудень 2021 року відповідно до договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 17.04.2019 №0063-01012/21 (далі - Договір).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2022 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 (колегія суддів: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.) позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі №910/1382/22 в частині стягнення основного боргу у розмірі 886 314 176,67 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь Енергоатом пеню у розмірі 27 088 613,92 грн, 3 % річних у розмірі 28 395 028,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 75 012 912,71 грн та судовий збір у розмірі 868 350,00 грн.
2.2. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач свій обов`язок з оплати виставлених позивачем рахунків-фактур виконав з порушенням строків на оплату, визначених умовами Договору та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі- Правила ринку у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
2.3. З огляду на встановлені обставини щодо сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 886 314 176,67 грн після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.
2.4. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали його правомірним та обґрунтованим.
2.5. Також суди відхилили посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень щодо отримання відповідачем надісланих йому рахунків, оскільки ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
2.6. При цьому суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати частині позовних вимог, які було задоволено та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені названих вимог.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Зокрема, обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, скаржник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19;
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка; проте у своїх розрахунках 3% річних та інфляційних втрат позивач вказував не день направлення рахунка позивачем, а день його розміщення (формування) відповідачем у системі управління ринком (програмно-інформаційний комплекс Market Management System, MMS) з урахуванням пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, який не містить підписів уповноважених осіб; відтак позивач безпідставно збільшував період "прострочення"; проте з такою позицією позивача фактично погодилися суди в оскаржуваних судових рішеннях, а помилкове розуміння судами положень пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку призвело до безпідставного застосування судами положень другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) до спірних правовідносин, яка не підлягала застосуванню.
4.1.3. Зокрема скаржник вважає, що перебіг чотириденного строку оплати рахунка починається саме після його отримання відповідачем та без отримання відповідачем інформації про таке волевиявлення позивача і не може вважатися пропущеним, відповідно, відсутні підстави для сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України. Отже, скаржник вважає, що до отримання такого рахунка, направленого учасником ринку, і спливу строку оплати (чотири банківських дні) порушення зобов`язань відсутнє.
4.1.4. За твердженням скаржника, з огляду на те, що позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу і доказів їх отримання, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків, з посиланням на строки виставлення (формування в системі управління ринком) рахунків ПрАТ "НЕК "Укренерго" є безпідставними та необґрунтованими.
4.1.5. Із посиланням на правову позицію, викладену в наведених вище постановах Верховного Суду, скаржник зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 ЦК України не підлягала застосуванню.
4.1.6. Скаржник також зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту в контексті статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Зокрема, оскільки відповідач може сплачувати позивачу кошти за врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання та лише за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку на такому рахунку, позивач повинен був обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів - шляхом зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка ПрАТ "НЕК "Укренерго" зі спеціальним режимом використання.
4.1.7. Крім того, за твердженням відповідача, обставини щодо неможливості відповідача в силу положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" самостійно спрямовувати на розрахунки з позивачем коштів, отриманих поза балансуючим ринком, всупереч їх цільовому призначенню мають істотне значення та, відповідно є підставою для зменшення розміру неустойки. Позиція відповідача полягає в тому, що наведені ним обставини в сукупності і підтверджують винятковість випадку та, відповідно, є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Отже, у судів попередніх інстанцій були наявні правові підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, проте, всупереч вимогам закону, суди безпідставно відмовили у задоволенні зазначеної заяви, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Енергоатом зазначає, що касаційна скарга подана скаржником за відсутності підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки правовідносини в зазначених скаржником справах і в даній справі не є подібними, а також вказує про наявність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо умов та порядку застосування положень частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та положень пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку. З огляду на наведене просить Суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго".
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Між Енергоатом (далі - учасник ринку, СВБ) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (далі - оператор системи передачі, ОСП) 17.04.2019 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір). Договір укладено зокрема на підставі заяви підприємства в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" Договору (заява-приєднання від 17.04.2019 №0063-01012/21-150-08-19-00025).
5.2. Судами встановлено, що на дату виникнення спірних правовідносин діяли такі редакції Договору, зокрема: Договір, затверджений наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 21.12.2020 №709 (далі - редакція 1); Договір, затверджений наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 05.01.2021 №6 (далі - редакція 2); Договір, затверджений наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.02.2021 №111 (далі - редакція 3); Договір, затверджений наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.03.2021 №141 (далі - редакція 4); Договір, затверджений наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 01.06.2021 №303 (далі - редакція 5).
5.3. Відповідно до умов Договору:
- цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії учаснику ринку, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (пункт 1.1);
- сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2);
- СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3);
- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку (пункт 1.4);
- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку (пункт 1.6 у редакціях 2 -5);
- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі- продажу електричної енергії доплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.7 у редакції 1 та пункт 1.5 у редакціях 2 - 5);
- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку(пункт 2.1);
- ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3);
- СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку (пункт 3.4);
- у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня (пункт 4.2 договору);
- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (пункт 5.1);
- подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору).
5.4. Судами також установлено що у пункті 1.1.1 Правил ринку визначено, що ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.
5.5. Відповідно до пункту 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
5.6. У пункті 1.1.4 Правил ринку викладено значення таких скорочень, що застосовуються в цих Правилах, а саме: АР - адміністратор розрахунків; СВБ - сторона, відповідальна за баланс; ОСП - оператор системи передачі.
5.7. Відповідно до пункту 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.
5.8. Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання ДП; 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/ споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР; 12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора; 16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E.
5.9. Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
5.10. Згідно з пунктом 5.13.10 Правил ринку АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.
5.11. Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
5.12. На виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором. Зокрема: Акт від 31.01.2021 №ВН/21/01-№0063, Акт від 28.02.2021 №ВН/21/02-№0063, Акт від 31.03.2021 №ВН/21/03-№0063, Акт від 30.04.2021 №ВН/21/04-№0063, Акт від 31.05.2021 №ВН/21/05-№0063, Акт від 30.06.2021 №ВН/21/06-№0063, Акт від 31.07.2021 №ВН/21/07-№0063, Акт від 31.08.2021 №ВН/21/08-№0063, Акт від 30.09.2021 №ВН/21/09-№0063, Акт від 31.10.2021 №ВН/21/10-№0063, Акт від 30.11.2021 №ВН/21/11-№0063, Акт від 31.12.2021 №ВН/21/12-№0063.
5.13. У свою чергу, АР (позивач) сформував у системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за Договором, а також відповідні рахунки надсилалися із супровідними листами.
5.14. У редакції Правил ринку, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 №516, до пункту 7.6 внесені такі зміни:
- пункт 7.7.1. Платіжні документи для торгового дня надаються відповідним учасникам ринку на другий робочий день після цього дня;
- пункт 7.7.2. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця;
- пункт 7.7.3. Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа;
- пункт 7.7.4. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.
5.15. Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджував, що відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за період з січня 2021 року по грудень 2021 року ОСП отримав, а СВБ поставила електричну енергію для врегулювання небалансів загальною вартістю 1 881 609 133, 40 грн (з ПДВ). У свою чергу СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів загальною вартістю 176 674 016,54 грн (з ПДВ), що підтверджується відповідними актами, доданими до матеріалів справи.
5.16. АР у Системі АР сформовано відповідні рахунки-фактури, які позивачем (СВБ) оплачено у встановлені строки, проте відповідачем (ОСП) допущено порушення строків оплати електричної енергії для врегулювання небалансів на користь позивача за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.
5.17. Позивач наголошує, що враховуючи дати розміщення АР відомостей щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії за спірний період, які мають бути сплачені зі сторони відповідача на користь позивача (СВБ) у Системі розрахунків, строк на оплату починає свій перебіг з наступного дня після спливу чотириденного строку, встановленого у пункті 7.7.4 Правил ринку. Крім того у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем нарахована відповідачу пеня, 3% річних та інфляційні втрати, які він також просить стягнути разом з сумою основного боргу.
5.18. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав про те, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене, відповідач також стверджував про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем. При цьому, відповідач зазначав, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків. Також з урахуванням того, що належні до сплати позивачеві грошові кошти знаходилися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання та через "особливий порядок розрахунків" визначений статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач вважав, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах та про відсутність висновку Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив здійснення оплати рахунків, у зв`язку з чим йому нараховано пеню, 3% річних та "інфляційні втрати" за період прострочення.
7.2. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з якою скаржник не згоден, тому просить Суд в цій частині судові рішення скасувати та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Такі ж самі вимоги відповідача були предметом перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному суді.
7.3. Так, частково задовольняючи позовні вимоги (з урахуванням закриття провадження в частині стягнення основного боргу), суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, а відповідач є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.
7.4. Згідно зі статтею 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку.
7.5. Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
7.6. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
7.7. Згідно з пунктом 46 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
7.8. За приписами частини першої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
7.9. Частиною п`ятою статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
7.10. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
7.11. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
7.12. У статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.
7.13. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.14. Як вже було зазначено вище, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Враховуючи пункт 7.7.4 Правил ринку, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у Системі.
7.15. При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків, оскільки ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії. Суди визнали обґрунтованими доводи позивача в частині того, що строк виконання зобов`язань з оплати рахунків відповідачем порушено.
7.16. З огляду на встановлені обставини щодо сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 886 314 176,67 грн після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.
7.17. Разом з тим встановивши порушення ПрАТ "НЕК "Укренерго" умов Договору здійснення оплати, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції визнали обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені у розмірі 27 088 613,92 грн, 3% річних у розмірі 28 395 028,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 75 012 912,71 грн, дійшов висновку, що нараховані позивачем суми є арифметично правильними та підлягають задоволенню.
7.18. Зокрема, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2020 у справі №903/918/19 та від 21.12.2021 у справі №910/15364/20, судами попередніх інстанцій відхилили як необґрунтовані доводи відповідача в частині того, що до спірних правовідносин не підлягають до застосування положення частини другої статті 625 ЦК України.
7.19. Також оцінивши наявні матеріали справи та доводи відповідача щодо підстав зменшення пені на 99%, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначили про те, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76 77 78 79 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення та, відповідно, дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення пені, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні такого клопотання.
7.20. Як вже зазначалося у пунктах 4.1.1, 4.1.2 цієї постанови, підставою касаційного оскарження відповідачем рішень суду у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.21. Колегія суддів зазначає, що суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.22. Верховний Суд також звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.23. Так скаржник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 зазначає , що сплата 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, на думку відповідача, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та норми статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" він не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходження коштів і напрямки витрат з такого рахунку визначені законом. З огляду на зазначене відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 ЦК України взагалі не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.
7.24. Верховний Суд, проаналізувавши оскаржувані судові рішення та судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.
7.25. Так, у справі, яка переглядається правовідносини стосуються договору про врегулювання небалансів електричної енергії, тобто спірні правовідносини між сторонами врегульовані спеціальними нормами права, адже договір про врегулювання небалансів електричної енергії укладений, відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії".
7.26. Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
7.27. Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
7.28. Колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором".
7.29. Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)".
7.30. Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21.
7.31. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема: факт виконання позивачем зобов`язань за Договором, про що свідчать підписані відповідачем акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії; неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань; також факт оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 886 314 176,67 грн після відкриття провадження у справі.
7.32. Таким чином, ураховуючи положення статей 614 625 ЦК України та наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", на думку колегії, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором до сплати відповідачем належить 28 395 028,29 грн 3% річних та 75 012 912,71 грн інфляційних втрат.
7.33. Окрім того, у контексті доводів касаційної скарги, колегія суддів також ураховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку. Тому для розуміння цих термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7.34. У постанові від 19.03.2021 у справі №922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі №910/4450/19), зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет), тоді як під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
7.35. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
7.36. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
7.37. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
7.38. Отже, у контексті доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справах №910/19094/17, №910/11249/17, №910/15714/18, №914/1001/19, Суд враховує також, що:
- у справі №910/19094/17 розглядався спір про стягнення ?інфляційних втрат? у сумі 261 098, 54 грн, 3% річних у сумі 24 670, 01 грн та 17 584, 68 грн пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та "інфляційних втрат", а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору;
- у справі №910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), ?інфляційних втрат? та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та "інфляційних втрат", а тому залишив оскаржувані рішення без змін;
- у справі №910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум ?інфляційних втрат? та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Верховний Суд оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні "інфляційних втрат" скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору;
- у справі №914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та ?інфляційних втрат? через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором, а також розрахунок пені, 3% річних та "інфляційних втрат" визнав правильним.
7.39. Таким чином, з огляду на наведене вище, у Суду відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у справах №910/19094/17, №910/11249/17, №910/15714/18, №914/1001/19, оскільки Верховний Суд робив висновки щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки суду у контексті фактичних обставин справи у повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду.
7.40. З огляду на те, що обставин здійснення апеляційним судом неправильного та такого, що йде в розріз з практикою Верховного Суду, застосування положень статті 625 ЦК України скаржником у межах даного касаційного провадження не доведено і не обґрунтовано, Суд касаційної інстанції констатує, що доводи касаційної скарги в цій частині щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
7.41. Зазначені скаржником висновки щодо застосування приписів статті частини другої статті 625 ЦК України є загальними, а викладення їх у справах з іншим предметом, підставами, змістом позовних вимог чи неоднаковою фактично-доказовою базою не вказує на те, що вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, а тому і відсутні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині.
7.42. Іншою підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 7.7.4 глави 7.7 розділу VII та пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку.
7.43. Зокрема, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно витлумачено положення пунктів 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку та, як наслідок, неправильно застосовано положення частини другої статті 625 ЦК України щодо такого збільшеного періоду.
7.44. Так, за доводами скаржника, відповідач (АР) сплачує вартість небалансів у разі надання учасником ринку рахунка, завантаженого ним із системи управління ринком, а тому перебіг чотириденного строку оплати не може початись до направлення позивачем відповідачу такого розрахунку і не може вважатися пропущеним. Натомість позивач, підмінюючи поняття "виставлення" та "направлення" намагається покласти на відповідача додатковий обов`язок по сплаті коштів за період, у якому зобов`язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед контрагентом, по факту, ще не виникли, а відтак, позивач безпідставно збільшував період "прострочення".
7.45. Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
7.46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2.1 Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами договору.
7.47. У розумінні положень пункту 1.2.1 глави 1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
7.48. Як встановлено судами попередніх інстанцій для спрощення і оптимізації обміну інформацією між сторонами-учасниками ринку електричної енергії та проведення розрахунків між ними, створено спеціальне програмне забезпечення-програмно-інформаційний комплекс- Систему MMS і уповноваженим на виставлення рахунків в Системі MMS є саме відповідач у ролі адміністратора розрахунків (АР). Зокрема, ПрАТ "НЕК "Укренерго" виступає у ролі адміністратора розрахунків і виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача.
7.49. Згідно з пунктом 7.3.1 глави 7.3 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
7.50. Відповідно до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VI Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.
7.51. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, іншого порядку направлення/виставлення рахунків не передбачено ні Договором, ні Правилами ринку, ні Законом України "Про ринок електричної енергії".
7.52. Таким чином з моменту виставлення таких рахунків і починає свій перебіг чотириденний строк на оплату, визначений у пункті 7.7.4 Правил ринку. При цьому факт підписання/непідписання рахунків не може впливати на зобов`язання відповідача щодо оплати таких рахунків у строк, визначений Правилами ринку, оскільки відповідач, як адміністратор розрахунків і уповноважений на їх виставлення та оформлення. Крім того, умовами Договору передбачено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця наступного за тим, щодо якого його сформовано, а СВБ один примірник Акту, підписаного зі своєї сторони, повертає ОСП.
7.53. Колегія суддів також зазначає, що питання правомірності обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем у системі управління ринком вже було предметом розгляду Верховним Судом. Такий самий підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа у відповідності до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин у наведених справах), був застосований судами і у постанові від 21.12.2021 зі справи №910/15364/20, постанові від 01.06.2022 зі справи №910/11109/21, постанові від 13.09.2022 зі справи №910/8901/20, постанові від 18.10.2020 зі справи №910/6578/21, від 08.11.2022 зі справи 910/21124/20.
7.54. Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи, Суд встановив, що наразі існує висновок щодо застосування пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку при вирішенні спорів щодо стягнення з оператора системи передачі заборгованості з врегулювання небалансів електричної енергії і здійснене судом апеляційної інстанцій у даній справі правозастосування не суперечить такому висновку.
7.55. Натомість доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" стосовно штучного збільшення заборгованості спрямовані на переоцінку обставин цієї справи, а Суд не вбачає в аргументах касаційної скарги підстав для надання іншого висновку та відступу від вже сталої сформованої практики Верховного Суду з цього питання.
7.56. Отже, аргументи скаржника в цій частині також не знайшли свого підтвердження.
7.57. Щодо доводів касаційної скарги в частині неправомірної відмови суду у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.
7.58. Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
7.59. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
7.60. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
7.61. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Надавши оцінку поданим сторонами доказам та обставинам справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, суд на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
7.62. Крім того, Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.
7.63. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача щодо підстав зменшення пені на 99%, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем належним чином у розумінні статей 76 77 78 79 91 ГПК України доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені. За висновками суду, заява відповідача взагалі позбавлена належного доказового обґрунтування, у зв`язку з чим відмовив задоволенні такого клопотання. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що позивач, як управнена сторона, має право на отримання вказаних сум пені в силу положень пункту 4.2 Договору та приписів законодавства.
7.64. У свою чергу, звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження у цій частині, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16 щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
7.65. Колегією суддів відхиляються зазначені доводи касаційної скарги відповідача, оскільки у наведених скаржником постановах Верховний Суд зробив висновки щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. При цьому Суд враховує, що висновки щодо застосування приписів частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України є загальними і усталеними у правозастосовній практиці Верховного Суду. Водночас викладення їх у справах з іншим предметом, підставами чи змістом позовних вимог також не вказує на те, що вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.
7.66. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегія суддів констатує, що висновки суду попередньої інстанції в частині здійсненого ним застосовування приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду щодо правильного застосування зазначених правових норм, на які відповідач посилається у своїй касаційній скарзі. Зміст оскаржуваних судових рішень у контексті фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій не свідчить про застосування зазначених норм судами інакше, ніж це зробив Верховний Суд у наведених скаржником справах. Обставин здійснення апеляційним судом неправильного та такого, що йде в розріз з практикою Верховного Суду, застосування положень статей 551 ЦК України та 233 ГК України, скаржником у межах даного касаційного провадження не доведено і не обґрунтовано, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до намагання відповідача здійснити переоцінку обставин цієї справи судом касаційної інстанції.
7.67. З огляду на наведене відсутні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині.
7.68. Отже, наведені відповідачем аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи та містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними. Разом з тим суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
7.69. Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на те, що позивачем обрано неналежний способу захисту його порушених прав. Зокрема, з огляду на необхідність формування позовних вимог про стягнення заборгованості з конкретизацією рахунку, з якого така заборгованість підлягатиме стягненню. Суд в цій частині погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині того, що позивач, як управнена сторона, має право на отримання сум, заявлених у позовних вимогах, як у силу положень Договору (пункти 3.3 -3.4, 4.1., 4.2.) так і в силу приписів законодавства, водночас механізм та деталі виконання зобов`язання зі сплати визначаються саме зобов`язаною стороною.
7.70. За наведених обставин, у Суду відсутні й підстави стверджувати про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав, оскільки такі вимоги не суперечать ні нормам статті 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, ні нормам наведеної статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Подібні за змістом висновки викладено також і у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 зі справи №910/6636/21.
7.71. Ураховуючи викладене у розділі 7 цієї постанови Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди скаржника з висновками суду судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи та переоцінки доказів.
7.72. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.73. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї постанови. Водночас з огляду на аспект доводів касаційної скарги відсутні підстави для закриття касаційного провадження.
7.74. Касаційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
7.75. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
7.76. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
7.77. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
7.78. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.79. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
9. Судові витрати
9.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 зі справи №910/1382/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова