№ 910/13849/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13849/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Пантія О. А., Макієнко Є. Ю.,

відповідача - Шинкарука М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (судді: Сулім В. В. - головуючий, Коротун О. М., Майданевич А. Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 (суддя Бойко Р. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" (назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Лео")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа"

про спростування недостовірної інформації та стягнення 100 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" (далі - ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" (далі - ТОВ "Фьючер Медіа", Відповідач), в якому просило суд: визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Позивача, поширену Відповідачем 23.10.2020 та 28.10.2020 інформацію на веб-сайті mind.ua в мережі Інтернет; зобов`язати Відповідача спростувати вказану інформацію; стягнути з ТОВ "Фьючер Медіа" моральну (немайнову) шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" зазначало, що 23.10.2020 та 28.10.2020 ТОВ "Фьючер Медіа" на веб-сайті mind.ua розмістило публікації, які містять недостовірну інформацію негативного характеру щодо Позивача, чим порушило його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Леогеймінг Пей".

Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей", інформацію, поширену ТОВ "Фьючер Медіа" на інформаційному ресурсі Відповідача (веб-сайті) - mind.ua у мережі Інтернет, у публікації від 23.10.2020 о 8 год 00 хв під заголовком: "Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино - розслідування Mind", а саме інформацію наступного змісту:

"Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино...

Згідно з фінансовим звітом компанії ТОВ "ФК "Леогеймінг пей", минулого року вона пропустила через себе 262 млн грн грошових переказів на поповнення ігрових рахунків нелегальних онлайн-казино й букмекерських компаній.".

Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей", інформацію, поширену ТОВ "Фьючер Медіа" на інформаційному ресурсі Відповідача (веб-сайті) - mind.ua у мережі Інтернет, у публікації від 28.10.2020 о 19 год 30 хв під заголовком: "Проросійські телеграм-канали "Резидент" і "Легитимный" захищають нелегальний бізнес", а саме інформацію наступного змісту:

"...компанія ТОВ "ФК "Леогеймінг пей" минулого року пропустила через себе 262 млн грн грошових переказів на поповнення ігрових рахунків нелегальних онлайн-казино й букмекерських компаній.".

Зобов`язано ТОВ "Фьючер Медіа" протягом місяця, з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати поширену недостовірну інформацію про ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайті) mind.ua у відповідних розділах вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Леогеймінг Пей".

Стягнуто з ТОВ "Фьючер Медіа" на користь ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" відшкодування моральної (немайнової) шкоди за поширення інформації, що не відповідає дійсності й порочить ділову репутацію Позивача, у розмірі 100 000,00 грн.

2.2. Приймаючи вказані судові рішення, місцевий та апеляційний суди виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поширення Відповідачем спірної інформації, яка стосується Позивача, необмеженому колу осіб. При цьому наведена у спірних публікаціях інформація викладена в якості фактів, не є оціночними судженнями, оскільки висловлювання Відповідача стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер, такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами. Водночас, вказана інформація не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події (перерахунок коштів нелегальним онлайн-казино), яких не існувало, враховуючи, що Відповідачем не надано доказів здійснення Позивачем будь-яких переказів коштів (не кажучи про 262 млн грн) на користь онлайн-казино (в тому числі, нелегальних). Таким чином, суди дійшли висновку, що право на недоторканість ділової репутації Позивача є порушеним, оскільки внаслідок поширення Відповідачем недостовірної інформації у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка підприємницької діяльності ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин з контрагентами та клієнтами. Поширена Відповідачем недостовірна інформація принижує авторитет ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", негативно впливає на його імідж.

Крім того, за висновком судів, з ТОВ "Фьючер Медіа" підлягає стягненню сума моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, враховуючи, що мало місце поширення Відповідачем, як спеціальним суб`єктом (основним видом діяльності якого є видання журналів і періодичних видань), недостовірної інформації про Позивача, яка негативно впливає на ділову репутацію останнього та, відповідно, порушує особисті немайнові права ТОВ "ФК Леогеймінг Пей".

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Фьючер Медіа" просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 277 Цивільного кодексу України, статей 29, 30 Закону України "Про інформацію", викладених в постановах від 03.02.2021 у справі №914/371/19, від 22.01.2020 у справі № 910/5117/17, від 20.11.2019 у справі №910/7978/18, від 03.09.2020 у справі № 761/14486/17, від 15.09.2020 у справі №522/16462/17, від 20.02.2020 у справі № 462/4634/17, від 13.11.2019 у справі №758/2393/16-ц. від 15.10.2020 у справі № 330/1132/18, від 30.07.2020 у справі №200/20351/18, від 03.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 28.11.2018 у справі №910/17819/17, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини другої статті 34 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.

3.4. Додатково в якості підстави для подання касаційної скарги ТОВ "Фьючер Медіа" посилається на встановлення місцевим та апеляційним судами істотної обставини справи на підставі недопустимого доказу - фінансової звітності Позивача, отриманої самостійно судом у мережі Інтернет.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.6. 23.02.2022 від ТОВ "Фьючер Медіа" надійшли пояснення, в яких Відповідач зазначає про невірно вказану в його касаційній скарзі дату судової практики, а також наводить обґрунтування щодо подання проти нього безпідставних (на думку ТОВ "Фьючер Медіа") позовів у інших справах.

3.7. 15.06.2022 Позивачем було подано додаткові пояснення.

4. Розгляд справи

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І, С., Міщенка І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/13849/21 та призначено ї до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2022.

4.2. У судовому засіданні, яке відбулося 23.02.2022, оголошено перерву у судовому засіданні до 09.03.2022 (із занесенням до протоколу).

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/938 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/13849/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І. С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" у справі № 910/13849/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Суховий В. Г.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) прийнято до провадження справу №910/13849/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та призначено її розгляд на 15.06.2022.

4.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Як встановлено господарськими судами, звертаючись до суду із позовними вимогами, ТОВ "Фінансова компанія Леогеймінг Пей" зазначало, що ТОВ "Фьючер Медіа" на інформаційному ресурсі (веб-сайті) mind.ua у мережі Інтернет розповсюдило щодо Позивача недостовірну інформацію:

1) у публікації від 23.10.2020 о 8 год 00 хв під заголовком: "Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино - розслідування Mind", а саме інформацію наступного змісту:

"Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино...

2) у публікації від 28.10.2020 о 19 год 30 хв під заголовком: "Проросійські телеграм-канали "Резидент" і "Легитимный" захищають нелегальний бізнес", а саме інформацію наступного змісту:

5.2. На думку Позивача, вказана інформація є недостовірною, оскільки ним не здійснювались перекази коштів жодним юридичним особам, діяльність яких пов`язана із азартними іграми, тим більше нелегальним онлайн-казино. При цьому, ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" вказує, що дана інформація є негативною, оскільки фактично створює враження, що Позивач вчиняє протиправні (кримінально карані) діяння.

5.3. Таким чином, ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" вважає, що у наведених публікаціях міститься недостовірна (неправдива) інформація, яка шкодить (дискредитує) діловій репутації Позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду із цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

6.3. При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

6.4. Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

6.5. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

6.6. Статтею 277 вказаного Кодексу встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

6.7. Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

6.8. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

6.9. При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

6.10. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фьючер Медіа" на веб-сайті mind.ua у мережі Інтернет оприлюднило інформацію щодо ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", а саме:

1) у публікації від 23.10.2020 о 8 год 00 хв під заголовком: "Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино - розслідування Mind" інформацію наступного змісту:

"Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино...

2) у публікації від 28.10.2020 о 19 год 30 хв під заголовком: "Проросійські телеграм-канали "Резидент" і "Легитимный" захищають нелегальний бізнес" інформацію наступного змісту:

6.11. Розміщення спірної інформації на веб-сайті https://mind.ua, який належить Відповідачу, підтверджується роздруківками сторінок з нього.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що на вказаному веб-сайті не міститься відомостей щодо автора спірних публікацій. Водночас, відкритість інтернет-ресурсу "mind.ua" та доступність розміщеної на ньому інформації, зокрема наведених публікацій, підтверджується не лише можливістю без перешкод для будь-кого перейти за посиланням на веб-сайт цього ресурсу, але й зазначенням на веб-сайті https://mind.ua у розділі "Угода користувача" (посилання: https://mind.ua/agreement) про те, що доступ до нього надано невизначеному колу осіб.

За таких обставин суди дійшли висновку, що наведеним підтверджується факт поширення спірної інформації в мережі Інтернет.

6.12. У той же час, аналізуючи зміст вищевказаних публікацій, місцевий і апеляційний господарські суди зазначили, що поширена про Позивача інформація, викладена в якості фактів, не є оціночними судженнями, оскільки висловлювання Відповідача стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер, такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.

При цьому наведена інформація, за висновком судів, не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події (перерахунок коштів нелегальним онлайн-казино), яких не існувало, враховуючи відсутність доказів здійснення Позивачем будь-яких переказів коштів (не кажучи про 262 млн грн) на користь онлайн-казино (в тому числі, нелегальних).

Таким чином, суди дійшли висновку, що право на недоторканість ділової репутації Позивача є порушеним, оскільки внаслідок поширення Відповідачем недостовірної інформації у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка підприємницької діяльності ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин з контрагентами та клієнтами. Поширена Відповідачем недостовірна інформація принижує авторитет ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", негативно впливає на його імідж.

6.13. Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

6.14. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

6.15. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06.10.2015).

ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України").

6.16. Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України "Про інформацію" масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", згідно з якою аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

6.17. При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації", Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

6.18. Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

6.19. ЄСПЛ також вказував, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси (рішення у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011).

6.20. Колегія суддів констатує, що спір у цій справі стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.

6.21. У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ "Українськапрес-група" проти України" від 29.03.2005).

6.22. Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ "Дюльдін і Кислов проти Росії від 31.07.2007).

6.23. У справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" ЄСПЛ дійшов висновку про те, що безсумнівний інтерес членів екіпажу у захисті своєї репутації не був достатнім, щоб переважати життєво важливі суспільні інтереси у забезпеченні інформованої публічної дискусії з питань місцевого та національного, а також міжнародного характеру. Тобто, аргументи, на які посилався відповідач, хоча й є доречними, однак недостатні, щоб показати, що втручання, на яке скаржилися заявники, було "необхідним у демократичному суспільстві". Незважаючи на межі розсуду національних органів влади, ЄСПЛ зауважив, що не було розумного співвідношення пропорційності між обмеженнями права заявників на свободу вираження поглядів та переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" від 20.05.1999).

6.24. Як зазначалося вище, звертаючись з цим позовом, ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" просило, у тому числі, визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Позивача інформацію, поширену ТОВ "Фьючер Медіа" на інформаційному ресурсі Відповідача (веб-сайті) - mind.ua у мережі Інтернет:

- у публікації від 23.10.2020 о 8 год 00 хв під заголовком: "Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино - розслідування Mind", а саме інформацію наступного змісту:

"Платіжні системи "Лео" перевели 262 млн грн нелегальним онлайн-казино... Згідно з фінансовим звітом компанії ТОВ "ФК "Леогеймінг пей", минулого року вона пропустила через себе 262 млн грн грошових переказів на поповнення ігрових рахунків нелегальних онлайн-казино й букмекерських компаній.";

- у публікації від 28.10.2020 о 19 год 30 хв під заголовком: "Проросійські телеграм-канали "Резидент" і "Легитимный" захищають нелегальний бізнес", а саме інформацію наступного змісту:

Зазначені вимоги було обґрунтовано, зокрема, тим, що вказана інформація про ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", яка має форму тверджень, не відповідає дійсності та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події, що не існували взагалі, із зазначенням найменування Позивача у спірних публікаціях. Такі дії Відповідача щодо поширення завідомо неправдивої та негативної інформації, на думку ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", порушують особисті немайнові права останнього і перешкоджають Позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

6.25. Задовольняючи наведені позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій, у тому числі, зазначили, що спірна інформація не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події (перерахунок коштів нелегальним онлайн-казино), яких не існувало, враховуючи відсутність доказів здійснення Позивачем будь-яких переказів коштів (не кажучи про 262 млн грн) на користь онлайн-казино (в тому числі, нелегальних). Отже, за висновком судів, право на недоторканість ділової репутації ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" є порушеним, оскільки внаслідок поширення Відповідачем недостовірної інформації у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка підприємницької діяльності Позивача, яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин з контрагентами та клієнтами.

6.26. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, спірні публікації є статтями (судячи з назв, присвяченими певним суспільним явищам та процесам з відповідною аргументацією), щодо яких Позивач фактично просив суди визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" інформацію у вигляді обраних на його розсуд окремих цитат (частин речення чи абзаців).

6.27. У свою чергу, місцевий та апеляційний господарські суди, роблячи висновок про те, що спірна інформація, наведена у зазначених публікаціях, порушує право Позивача на недоторканість його ділової репутації та може спричинити формування негативної оцінки підприємницької діяльності саме ТОВ "ФК Леогеймінг Пей", фактично зосередилися лише на дослідженні саме вибраних Позивачем цитат та взагалі не проаналізували зміст і характер спірних публікацій в цілому з точки зору мети їх оприлюднення.

6.28. Крім того, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою, що вказані публікації містять гіперпосилання на інші статті, а також те, що наступні абзаци статті фактично роз`яснюють механізм реалізації дій, які є предметом спору, інших осіб в контексті проведеного розслідування (у тому числі, компанії "Київстар"), та не надано цьому належної правової оцінки з точки зору ступеня порушення особистих немайнових прав саме Позивача.

6.29. При цьому колегія суддів, погоджуючись із тим, що особа має право спростовувати інформацію, яка міститься у публікації, як в цілому, так і її частину, наголошує, що суди, розглядаючи такий спір, не повинні обмежуватись лише формальним дослідженням спірної фрази без врахування контексту всієї статті, змістовно пов`язаних її частин тощо.

Іншими словами, право на звернення до суду не повинно використовуватися як спосіб тиску на свободу слова та журналістську діяльність, а неточності у висловах, які є результатом такої діяльності (яка нерідко здійснюється в умовах обмеженості доступу до інформації, перешкоджання у її отриманні тощо), - для формального її спростування безвідносно до дотримання стандартів журналістської діяльності, контексту статті, суспільного значення проблематики, що висвітлюється.

6.30. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не встановили чи завдають зазначенні публікації шкоди (та в якій мірі) особистим немайновим благам саме Позивача, не звернувши увагу на критерії і фундаментальні вимоги, закладені у практиці ЄСПЛ та національному законодавстві (зокрема: щодо забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб; щодо обов`язковості встановлення чи стосувалась інформація, яка є предметом розгляду, суспільно-важливих питань, що становлять громадський інтерес; щодо обов`язковості встановлення чи був індивідуалізований в контексті такої інформації Позивач), у зв`язку з чим фактично зосередились на поверхневому дослідженні вибраних ТОВ "ФК Леогеймінг Пей" цитат, виокремлених з контексту спірних публікацій.

6.31. З огляду на викладене аргументи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 277 Цивільного кодексу України, статей 29, 30 Закону України "Про інформацію", знайшли своє часткове підтвердження.

6.32. До того ж колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин презумпції добропорядності, передбаченою частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України, оскільки її було виключено на підставі Закону України № 1170-VII від 27.03.2014, тобто до виникнення спірних правовідносин.

У той же час, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що місцевий і апеляційний господарські суди внаслідок застосування зазначеної правової норми безпідставно поклали обов`язок (тягар) доказування достовірності/недостовірності спірної інформації на Відповідача, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, в основу висновків судів про наявність підстав для задоволення позову було покладена оцінка характеру вказаної інформації (хоча і в неповному обсязі), здійснена судами на підставі поданих як Позивачем, так і Відповідачем доказів, а отже було дотримано вимоги щодо рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства.

6.33. Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини другої статті 34 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, оскільки суд касаційної інстанції вже висловлювався щодо особливостей та порядку застосування зазначеної правової норми у правовідносинах, пов`язаних із захистом ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації, зокрема у постановах від 18.03.2021 у справі № 927/791/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20.

6.34. Що стосується доводів касаційної скарги про встановлення місцевим та апеляційним судами істотних обставин справи на підставі недопустимого доказу (фінансової звітності Позивача, отриманої самостійно судом у мережі Інтернет), то колегія суддів оцінює такі доводи критично, оскільки відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, вказана фінансова звітність не мала істотного впливу на висновки господарських судів попередніх інстанцій по суті спору.

При цьому Суд зазначає, що в даному випадку наявні інші достатні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд.

6.35. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.36. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.37. Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити спірні публікації з дотриманням критеріїв і фундаментальних вимог, закладених у практиці ЄСПЛ та національному законодавстві, у тому числі щодо мети їх оприлюднення, а також встановити у контексті наведеного ступінь порушення права саме Позивача на недоторканість ділової репутації та чи є він достатнім для обмеженнями права на свободу вираження поглядів.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/13849/21 скасувати.

3. Справу № 910/13849/21 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

В. Г. Суховий