№ 910/13937/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13937/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (колегія суддів: Чорногуз М. Г., Агрикова О. В., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будальянс», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», 4) ОСОБА_2 , 5) ОСОБА_3 , 6) ОСОБА_4 , 7) ОСОБА_1 , 8) ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кривенчука Сергія Володимировича, 3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича, 4) приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової Оксани Олександрівни, про визнання прав, незаконними дій, недійсними договорів та скасування рішень реєстраторів,

за участю представників:

позивача - Штокало Т. В.,

відповідача - 4, 5, 6 - Збіглей Н. В.,

відповідача - 7 - Бєлоус Л. В,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ "Файненс Компані") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будальянс» (далі - ТОВ «Будальянс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит"), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент"), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватних нотаріусів Войтовського В. С., Кривенчука С. В., Юрченка В. В., Куранової О. О., про:

- визнання за ТОВ "Файненс Компані" права вимоги за кредитним договором від 27.09.2007 № 58/055798-К/05, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Будальянс", заборгованість за яким складає 6 586 319,74 грн, з яких 2 477 750 грн. залишок заборгованості по кредиту, 4 108 569,74 грн - по відсоткам;

- визнання за ТОВ "Файненс Компані" права іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.09.2007, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Будальянс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованим у реєстрі за № кдз-4854 на об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень N9 110) (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рилєєва, 7/11 ;

- визнання незаконними з моменту вчинення дії ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.09.2007, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Будальянс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованим у реєстрі за № кдз-4854, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (в літ. А), що знаходяться за цією ж адресою;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.11.2016, укладеного між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" як продавцем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як покупцями, та акта приймання-передачі нерухомого майна, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С. В. та зареєстрованих у реєстрі за № 1454;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.11.2017, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як продавцями та ОСОБА_1 як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2814;

- визнання недійсним договорів дарування від 07.11.2017 та від 25.07.2018, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відповідно, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. та зареєстрованого за №№ 2315, 1677;

- визнання незаконними та скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, вчинених з 31.12.2014, а також всіхихвідповідні їм записів щодо нежитлового приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (літ. А), що знаходиться за вищевказаною адресою, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна: 943940180385, а саме:

- рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 09.06.2016 № 29982569 про реєстрацію іпотекодержателя та права власності за ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", від 15.11.2016 № 32377680 про зняття заборони відчуження, від 16.11.2016 № 32376987 про припинення іпотеки та № 32393339 про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В. В. від 01.11.2017 № 37887849 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;

- рішень приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О. від 07.11.2017 № 37995939 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 та від 25.07.2018 № 42230374 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (літ. А), що знаходяться за вищевказаною адресою, проте договори купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 та 04.07.2015, на підставі яких ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.09.2007, у судовому порядку визнані нікчемними та недійсними відповідно. Тому позивач вважає, що ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки і відповідно подальші договори щодо відчуження предмета іпотеки, а саме договори купівлі-продажу нежитлового приміщення і дарування укладені з порушенням приписів статті 658 Цивільного кодексу України, що свідчить про їх невідповідність вимогам статей 203, 215 цього Кодексу, а тому підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 31.12.2014 між ПАТ "Омега Банк" як продавцем та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" як покупцем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1898, згідно з яким продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а останній - купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

4. 04.07.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" як продавцем та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" як покупцем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. і зареєстрований у реєстрі за № 912, згідно з яким продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець - купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

5. Згідно з довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 звернуто стягнення на іпотечне майно та зареєстровано право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором.

6. 16.11.2016 між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" як продавцем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як покупцями укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С. В. і зареєстрований у реєстрі за № 1454, згідно з яким продавець продав покупцям у рівних частках кожному нежитлове приміщення, а саме нежитлові приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рилєєва, 7/11 , реєстраційний номер: 943940180385. Цього ж дня між ними підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

7. 01.11.2017 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як продавцями та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2814, згідно з яким покупцю продано належне продавцям на праві власності нежитлове приміщення, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (літ. А), що знаходяться за вищевказаною адресою, загальною площею 398,8 кв. м, реєстраційний номер: 943940180385.

8. Згідно з пунктом 2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.11.2017, нежитлове приміщення, що відчужується за цим договором, належить продавцям на праві спільної часткової власності та зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С. В. 16.11.2016 за реєстровим № 1454 у таких частинах: 1/3 частина нежитлового приміщення належить ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 17465638; 1/3 частина нежитлового приміщення належить ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 17465687; 1/3 частина нежитлового приміщення належить ОСОБА_4 , номер запису про право власності.

9. 07.11.2017 між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_5 як обдарованою укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. та зареєстрований за № 2315, згідно з яким останній подаровані нежитлові приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рилєєва, 7/11 , загальною площею 398,8 кв. м безоплатно.

10. Згодом 25.07.2018 між ОСОБА_5 як дарувальником та ОСОБА_1 як обдарованим укладено договір дарування, посвідчений цим же приватним нотаріусом та зареєстрований за № 1677, згідно з яким ці нежитлові приміщенні подаровані останньому безоплатно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. 09.12.2021 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження у частині заявлених до фізичних осіб позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування у зв`язку з тим, що спір у цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

12. Закриваючи провадження у справі щодо фізичних осіб, місцевий господарський суд вказав, що не може дійти беззаперечного висновку, що спір у частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договорів дарування, укладених з фізичними особами та між фізичними особами, є таким, що виник з правовідносин, пов`язаних з правочином, укладеним для виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому у частині, що стосується фізичних осіб, він не відноситься до юрисдикції господарських судів.

13. 18.01.2022 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував цю ухвалу місцевого господарського суду у закритій частині провадження у справі, а справу направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

14. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування є похідними від вимог про визнання за позивачем права вимоги за кредитним договором та права іпотекодержателя, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги

15. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на цю постанову, в яких просять її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржники вважають помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності розгляду заявлених до фізичних осіб позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування у порядку господарського судочинства, а також допущенням цим судом порушення норм процесуального права.

16. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. ТОВ "Файненс Компані" скористалося наданим йому статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзиву на касаційні скарги, в якому виклало свої заперечення, вважаючи, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням приписів процесуального права стосовно визначення належної юрисдикції розгляду цієї справи та повідомлення її учасників про час, місце та дату проведення судового засідання у Північному апеляційному господарському суді.

Позиція Верховного Суду

18. Спірні правовідносини між сторонами пов`язані з відчуженням іпотечного майна, а саме нежитлових приміщень з № 1 по № 26 (групи приміщень № 110) (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рилєєва, 7/11.

19. Так, як убачається з матеріалів справи, іпотечний договір від 27.09.2007 укладений у забезпечення виконання ТОВ «Будальянс» своїх зобов`язань за кредитним договором від 27.09.2007 № 58/055798-К/05, укладеним між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

20. Позовні вимоги у цій справі щодо оспорення договорів купівлі-продажу та дарування стосуються визнання за позивачем прав вимоги як за кредитним договором, так і права іпотекодержателя за іпотечним договором, тоді як право власності на спірні нежитлові приміщення (предмет іпотеки) неодноразово перереєстровувалося за фізичними особами.

21. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

22. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

23. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

24. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

25. За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

26. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

27. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

28. Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

29. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України). Тобто іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання, як застава. Іпотека регулюється, зокрема ЦК України та Законом України «Про заставу».

30. Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

31. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону України «Про іпотеку»). Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника

32. Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

33. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (пункт 3 частини першої статті 512 ЦК України). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України «Про іпотеку»).

34. Тобто за загальним правилом саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Утім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, він може виконати обов`язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов`язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

35. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

36. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 цього ж Кодексу.

37. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 та від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18 та від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19.

38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19 звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

39. Отже, спір у цій справі стосується майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

40. Фізичні особи, стосовно яких судом першої інстанції закрито провадження у цій справі, хоч і не є сторонами іпотечних договорів, проте вчинили правочини з набуття права власності на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Тобто ці фізичні особи хоч і не є підприємцями, проте відповідно до положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" набули статусу іпотекодавця у цих правовідносинах. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 910/13416/19.

41. Враховуючи предмет і підстави позову, характер цих правовідносин, спір у цій справі виник з правовідносин, що стосуються правочинів, укладених для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з положеннями статті 20 ГПК України.

42. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про неповідомлення судом апеляційної інстанції у встановленому порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про час, місце та дату проведення судового засідання колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.

43. 29.12.2021 Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у цій справі та повідомив її учасників, що її розгляд відбудеться 18.01.2022.

44. 18.01.2022 у судове засідання з`явилися уповноважені представники ТОВ "Файненс Компані" та ОСОБА_1 , тоді як інші учасники справи не з`явилися.

45. Поряд з цим 18.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Лілії Соловей про відкладення розгляду справи на іншу дату та час на тій підставі, що копії апеляційної скарги ці фізичні особи не отримали, що позбавило їх можливості надати відзив і докази на підтвердження їх правової позиції. Представник ТОВ "Файненс Компані", у свою чергу, заперечив проти цього клопотання.

46. Утім, це клопотання залишено без задоволення судом апеляційної інстанції, який перевірив, що ОСОБА_3 , представництво якого здійснювала також адвокат Лілія Соловей, завчасно 05.01.2022 отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, що не позбавляло цього адвоката як представника останнього, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 можливості ознайомитися з матеріалами апеляційної скарги, скористатися правом подачі відзиву та участі у судовому засіданні.

47. Частиною першою статті 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

48. Згідно частини другої статті 202 цього ж Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

49. Відповідно до частини другої статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

50. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

51. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 18.01.2022, обов`язковою не визнавалася.

52. Крім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

53. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

54. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

55. До того ж частиною дванадцятою статті 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

56. Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участі учасників справи обов`язковою, належним чином їх повідомив про дату та час судового засідання, то колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги стосовно порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права з цього приводу.

57. Додатково колегія суддів зазначає, що деякі доводи касаційних скарг стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарським судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.

58. Крім того, аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

59. У цій справі скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін через відсутність підстав для її скасування.

Судові витрати

62. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/13937/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич