ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/14006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Поліщук Ю.В. (довіреність №у/6-45/308-19 від 23.12.2019)
відповідача - Проценко О.М. (довіреність від 21.03.2019)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Віер Глобал Партнерс, Л.П. (VR Clobal Partners L.P.)
про визнання недійсним умов договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця»,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», правонаступником якого, згідно з договором про купівлю - продаж прав вимоги від 22.02.2019 є Віер Глобал Партнерс, Л.П. (VR Global Partners .P.) (надалі - відповідач) про визнання недійсними пункту 3.5 договору кредиту в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3385/2-1 від 28.09.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 №20-3760/2-1 та пункту 3.9 договору кредиту в редакції договору про внесення змін від 29.12.2011 №20-3777/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 від 29.12.2011.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що зміна пункту 3.5 та доповнення пункту 3.9 договору кредиту суперечать вимогам актів цивільного законодавства, у зв`язку з відсутністю письмових погоджень профільних міністерств для внесення змін, а також суперечать інтересам держави та суспільства.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 (суддя Пінчук В.І.) у справі №910/14006/18 позов задоволено. Визнано недійсними пункт 3.5 договору кредиту в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3385/2-1 від 28.09.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3760/2-1 та пункт 3.9 договору кредиту в редакції договору про внесення змін від 29.12.2011 № 20-3777/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3760/2-1 від 29.12.2011.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П., Буравльов С.І., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/14006/18 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Стислий виклад вимог касаційних скарг
5. АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що апеляційний господарський суд неналежно дослідив всі наявні докази по справі, безпідставно застосував позовну давність та відмовив у задоволенні позову. Так, зокрема, позивач стверджує, що апеляційним судом невірно встановлено початок перебігу строку позовної давності, що призвело до помилкових висновків щодо наявності підстав для відмови в позові.
7. Скаржник також зазначає про те, що правові підстави для звернення до суду з позовом виникли у позивача лише 21.10.2015 - з дати створення нової юридичної особи АТ «Укрзалізниця», яка є правонаступником сторони спірного договору - Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця».
Аргументи інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а також просить залишити постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. 29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (Банк) та Державним територіально - галузевим об`єднанням «Південно - західна залізниця» (Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12500000,00 доларів США, на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
10. Відповідно до пункту 2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014.
11. Згідно з пунктом 3.1 Договору кредит надається Банком Позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 /840, відкритого у Банку, код Банку 300012, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 /840, відкритий у Банку, код банку 300012, згідно з наданим Позичальником письмовим зверненням відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що вказана у пункті 2.1 цього Договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого пунктом 2.2 цього Договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.
12. У пункті 3.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 11, 00% річних.
13. Нарахування Банком процентів здійснюється з дати перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
14. Проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного пунктом 2.2 цього Договору.
15. Проценти сплачуються Позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку Позичальника №2600830118655/840 у Банку, код Банку 300012 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок № НОМЕР_3 /840/ відкритий у Банку, код Банку 300012. Проценти за грудень місяць нараховуються Банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.
16. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:
- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;
- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;
- в третю чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим Договором.
17. Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається Позичальником в строк, передбачений пунктом 2.2 цього Договору.
18. Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно з встановленою черговості.
19. З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за цим Договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
20. Пунктом 6.9. Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов`язань, плати за користування кредитом, обов`язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов`язань за кредитом вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід`ємними частинами цього договору.
21. Пунктом 1 договору про внесення змін №20-3777/2-1 від 29.12.2011 до договору кредиту, розділ 3 Умови кредитування договору кредиту доповнено пунктом 3.9, згідно якого позичальник зобов`язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у банку у розмірі не менше 300000000,00 грн.
У разі порушення (невиконання) позичальником з будь-яких підстав зобов`язань, передбачених цим пунктом банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 20000,00 грн. за кожен випадок не виконання.
22. Договором про внесення змін №20-3385/2-1 від 28.09.2012 (далі - Договір про внесення змін) до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 від 29.12.2011 змінено пункт 3.5 договору кредиту, зокрема, сторони встановили наступну черговість погашення позичальником заборгованості:
- на погашення прострочених до сплати понад 31 день процентів за користування кредитом;
- на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;
- на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;
- на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;
- на погашення простроченої до сплати суми кредиту;
- сплата нарахованих процентів за користування кредитом;
- сплата нарахованої комісійної винагороди; сплата суми кредиту; сплата неустойки (пені, штрафів);
23. Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
24. Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно з встановленою черговістю.
25. З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за цим Договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
26. Спір у справі виник з приводу того, що позивач вважає, що зміна пункту 3.5 та доповнення пункту 3.9 договору кредиту суперечать вимогам актів цивільного законодавства у зв`язку з відсутністю письмових погоджень профільних міністерств для внесення змін.
27. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що згідно з пунктом 7 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. №809 (далі - Порядок №809), зміни до кредитного договору (договору позики), договору поруки або договору про надання гарантій, а також до умов розміщення облігацій підприємства щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту (позики), виду забезпечення виконання зобов`язань, плати за користування кредитом (позикою), обов`язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов`язань за кредитами (позиками) підлягають погодженню з Мінфіном або уповноваженим органом відповідно до цього Порядку шляхом подання техніко - економічного обґрунтування необхідності внесення таких змін або здійснення реструктуризації.
28. Пунктом 2 Порядку №809 передбачено, що залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується, зокрема, Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик).
29. Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2011 позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» отримав погодження від Міністерства фінансів України відповідно до листа від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 щодо здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО «Південно-західна залізниця».
30. Крім того, відповідно до пункту 1.8. Порядку погодження здійснення державними підприємствами, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, залучення кредитних ресурсів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011 № 64 (далі - Порядок №64), позивач отримав погодження умов кредитування від Міністерства інфраструктури України відповідно до листа від 27.12.2011 №11494/11/10-11. При цьому, Міністерство інфраструктури України з метою захисту інтересів державного підприємства, в погодженні запропонувало внести зміни до кредитного договору, зокрема, вилучити оспорюваний пункт 3.9. договору.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Цивільний кодекс України
31. Стаття 257
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
32. Частина перша статті 261
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
33. Частина перша статті 262
Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
34. Частини четверта, п`ята статті 267
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Господарський процесуальний кодекс України
35. Частина перша статті 300
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Частина друга статті 300
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Пункт 1 частини першої статті 308
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
38. Стаття 309
1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
39. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
40. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсними пункту 3.5 договору кредиту в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3385/2-1 від 28.09.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 №20-3760/2-1 та пункту 3.9 договору кредиту в редакції договору про внесення змін від 29.12.2011 №20-3777/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 від 29.12.2011 з підстав відсутності письмових погоджень щодо внесення змін до умов кредитного договору відповідними органами центральної виконавчої влади.
41. При винесенні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, на виконання вимог статті 67 ГК України, Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 №809, мав укладати спірний Кредитний договір за погодження його умов з відповідним центральним органом виконавчої влади.
42. Зі змісту листів №31-12110-103-10/33215 від 29.12.2011 Міністерства фінансів України, №11494/11/10-11 від 27.12.2011 Міністерства інфраструктури України вбачається, що відповідними центральними органами виконавчої влади було надано погодження Укрзалізниці та ДГТО "Південно-західна залізниця" на укладення спірного Кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.
43. При цьому, Міністерство інфраструктури України в погодженні запропонувало внести зміни до кредитного договору, зокрема, вилучити оспорюваний пункт 3.9. договору.
44. Разом з цим, відповідно до пункту 2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014, в той час, як кредитний договір укладено 29.12.2011, що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.
45. У пункті 6.9 Кредитного договору сторонами передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов`язань, плати за користування кредитом, обов`язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов`язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід`ємними частинами цього Договору.
46. Відповідно до частини четвертої статті 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
47. Аналогічні положення містяться у пункті 7 Порядку №809, відповідно до якого зміни до кредитного договору (договору позики), договору поруки або договору про надання гарантій, а також до умов розміщення облігацій підприємства щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту (позики), виду забезпечення виконання зобов`язань, плати за користування кредитом (позикою), обов`язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов`язань за кредитами (позиками) підлягають погодженню з Мінфіном або уповноваженим органом відповідно до цього Порядку шляхом подання техніко - економічного обґрунтування необхідності внесення таких змін або здійснення реструктуризації.
48. Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі на внесення змін до умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3760/2-1 від 29.12.2011 шляхом укладення відповідних Договорів про внесення змін та доповнень всупереч умовам пункту 6.9 спірного Кредитного договору та пункту 7 Порядку №809.
49. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України направлявся для погодження текс Кредитного договору саме у редакції Договорів про внесення змін до кредитного договору, оскільки фактично викладені у спірному Кредитному договору умови, зокрема, пункт 3.5 та пункт 3.9 у відповідній редакції, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами, що відображено у листах №31-12110-103-10/33215 від 29.12.2011та №11494/11/10-11 від 27.12.2011.
50. Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
51. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
52. Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
53. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).
54. Матеріалами справи підтверджується, що зміст спірного пункту 3.5 Кредитного договору в реакції Договору про внесення змін та доповнень; пункту 3.9. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін не відповідає основним умовам, що були погоджені уповноваженими органами - профільними міністерствами.
55. З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання недійсними пункту 3.5 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3385/2-1 від 28.09.2012, а також пункту 3.9 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №20-3777/2-1 від 29.12.2011 є обґрунтованими.
56. Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині позивачем не оскаржується.
57. Разом з цим, основними доводами касаційної скарги є посилання позивача на те, що апеляційним господарським судом було невірно визначено початок перебігу позовної давності, що стало підставою для відмови в позові.
58. З огляду на зміст касаційної скарги та доводи скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному перегляду саме в частині задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та відмови у зв`язку із цим в задоволенні позову.
59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог.
60. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав причину пропуску позивачем строку позовної давності поважною, виходячи з того, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина четверта статті 91 ЦК України). Таким чином позивач не мав правових підстав для звернення до суду за захистом свого порушеного права до 21.10.2015.
61. Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що початок перебігу позовної давності починається саме з дати підписання сторонами спірного Кредитного договору та Договорів про внесення змін до нього.
62. Розглянувши доводи та мотиви касаційної скарги, касаційний суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.
63. Як становлено судом апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова КМУ від 25.06.2014).
64. Статут ПАТ "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.
65. 21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Українська залізниця".
66. Відповідно до постанови КМУ від 25.06.2014 ПАТ "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (аналогічні положення також містяться у статтях 2, 3 Закону). Серед таких підприємств зазначено в тому числі Державне територіально - галузеве об`єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною в Кредитному договорі, права та обов`язки за яким перейшли до позивача, як правонаступника.
67. Аналогічна інформація про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником щодо ДТГО "Південно-західна залізниця" також наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
68. Відповідно до п.п.1, 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" вирішено утворити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
69. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником прав й обов`язків Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною в оспорюваному Кредитному договорі та яке було обізнано щодо наявності вказаного договору й договорів про внесення змін і доповнень до нього з моменту їх укладання.
70. Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
71. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
72. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
73. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
74. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
75. Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
76. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 та Договір про внесення змін №20-3777/2-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 були укладені 29.12.2011, а Договір про внесення змін та доповнень №20-3385/2-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3760/2-1 від 29.12.2011 - 28.09.2012 відповідно.
77. З огляду на викладене, касаційний суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину, тобто 29.12.2011 (дата укладення Кредитного договору та Договору про внесення змін №20-3777/2-1) та 28.09.2012 (дата укладення Договору про внесення змін та доповнень №20-3385/2-1). А відповідно, строк позовної давності щодо заявлених вимог сплив 29.12.2014 та 28.09.2015.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/2974/18 від 21.11.2018.
78. Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
79. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
80. Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.
81. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
82. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
83. Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів неможливості вчасного звернення з відповідним позовом позичальником за Кредитним договором - матеріали справи не містять.
84. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення позивача до суду з вказаним позовом відбулось лише після звернення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником його зобов`язань за Кредитним договором №20-3760/2-1 від 29.12.2011.
85. Крім цього, з наявних в матеріалах справи копій листів Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України вбачається, що вони були адресовані Укрзалізниці, ДАЗТ "Укрзалізниця", правонаступником якого також є позивач, а тому позивачеві було відомо про укладення спірного Кредитного договору та Договорів про внесення змін та доповнень саме з дати підписання цих договорів, а не з моменту утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 21.10.2015.
86. З урахуванням викладеного, касаційний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не доведено наявності обставин, які зробили своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.
87. При цьому, позов в частині позовних вимог про визнання недійсними пункту 3.5 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін, пункту 3.9. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований.
88. З матеріалів справи вбачається, що з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 19.10.2018 (як свідчить відмітка канцелярії Господарського суду міста Києва на позовній заяві), тобто після спливу позовної давності, а тому касаційний суд вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на недоведеність поважності причин пропущення позовної давності.
89. Зважаючи на вищенаведене, касаційний суд дійшов висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.
91. Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Судові витрати
92. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/14006/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Бенедисюк
Суддя І.В. Булгакова
Суддя Т.М. Малашенкова