ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1405/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Разіна Т.І., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)

за позовом Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України

про повернення майна та стягнення коштів

за участю:

позивача: Кириленко О.М. (адвокат)

відповідача-2: Парицька Н.О. (адвокат)

третьої особи: Пужиков М.А. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Установи "28 Управління начальника робіт" (далі - позивач), просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" (далі-відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (далі-відповідач-2) повернути з незаконного володіння та використання баштові крани КБ-403А-зав.№ 974 та КБ-405-1А-зав.№ 2125 (далі-баштові крани) та стягнути з відповідача-1 на користь позивача доходи, одержані від незаконного володіння майном та його використання у сумі 408100,00 грн. та 48 494,74 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по грудень 2018 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно, яке перебуває в управлінні позивача, було передано відповідачем-1 в оренду відповідачу-2 на підставі договору, що є порушенням прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 (суддя Ягічева Н.І.), позов задоволено частково, зобов`язано відповідачів повернути позивачу з незаконного володіння та використання баштові крани, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача доходи, одержані від незаконного володіння та використання майна у розмірі 408 100,00 грн., в іншій частині позову відмовлено, розподілено судові витрати.

2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач-1 не подав відповідних доказів на підтвердження розпорядження спірними кранами, у зв`язку з чим відповідачі зобов`язані їх повернути позивачу, а також відповідач-1 повинен сплатити позивачу дохід, який він отримав за незаконну експлуатацію баштових кранів відповідачем-2. Відмовляючи в частині стягнення інфляційних витрат, суд вказав на відсутність правових підстав для цього.

2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні крани були продані позивачем відповідачу-1 на підставі відповідного договору, а також позивач не довів, що спірне майно перебуває у нього на обліку, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на витребування майна та стягнення відповідних грошових коштів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову на підставі договору купівлі-продажу № ДГ-0000127 від 24.02.2006, видаткової накладної №9РН-0000012 від 27.02.2006 та акта приймання-передачі до договору, які є недопустимими доказами, оскільки були приєднані до матеріалів справи за клопотанням відповідача-1 судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції вони не досліджувались, так як відповідач-1 їх не подав до місцевого господарського суду, в апеляційній скарзі на них також не було посилання, що викликає сумнів у їх достовірності.

3.3. Відзиви відповідачів від 15.10.2020 на касаційну скаргу, які подані 15.10.2020 через скриньку до Верховного Суду, не можуть бути розглянуті, оскільки вони подані поза межами строку, визначеного ухвалою Касаційного господарського суду від 21.09.2020.

Так ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 06.10.2020.

Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

На підставі викладеного, відзиви відповідачів від 15.10.2020 суд залишає без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку, наданого для їх подання.

4. Мотивувальна частина

4.1. Cуд першої інстанції встановив, що станом на жовтень 2016 року баштові крани були державним майном, які перебували на праві повного господарського відання у позивача в складі основних засобів та на оперативному обліку в Головному управлінні майна та ресурсів Міністерства оборони України.

При цьому місцевим господарським судом встановлено, що в ході інвентаризації майна, позивачу стало відомо, що 03.10.2016 між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір № 1/3/10, за умовами якого відповідач-1 передав в оренду відповідачу-2 баштові крани, тобто вони знаходяться в чужому незаконному володінні та експлуатуються відповідачем-2 при будівництві житлових будинків по вул.Поліська в м.Києві.

Позивач звертався з відповідною претензію до відповідача-2, але вона залишилась без задоволення.

4.2. Апеляційний суд встановив, що 24.02.2006 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір купівлі-продажу № ДГ-0000127, за умовами якого відповідач-1 прийняв та оплатив баштові крани за видатковою накладною №9РН-0000012 від 27.02.2006, що підтверджується актом приймання-передачі до цього договору.

4.3. Наполягаючи на задоволенні позову, позивач посилався на те, що баштові крани є державною власністю і знаходяться в чужому незаконному володінні та експлуатації, у зв`язку з чим підлягають витребуванню від відповідачів зі сплатою відповідачем-1 відповідних грошових коштів.

4.4. Відповідно до частин 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Положеннями статті 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

4.6. Приписами статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2).

Згідно статті 77 наведеного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч.2).

Частинами третьою та восьмою статті 80 вказаного Кодексу передбачено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини третьої статті 269 зазначеного Кодексу докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4.7. Із встановлених апеляційним судом обставин справи вбачається, що відповідач-1 до додаткових пояснень до апеляційної скарги (т.2, а.с. 200-208) надав лише до суду апеляційної інстанції копії: договору купівлі-продажу № ДГ-0000127 від 24.02.2006, акта приймання-передачі від 02.03.2006 до цього договору, видаткових накладних №9РН-0000011, №9РН-0000012 від 27.02.2006.

Відзив відповідача-1 на позовну заяву не містить посилань на вказані документи та згідно додатків до нього, відповідачем-1 вони до суду першої інстанції не подавалися (т.1, а.с. 41-43).

4.8. За таких обставин, в порушення вимог статей 80 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції, не дослідивши причин неподання відповідачем-1 цих документів до суду першої інстанції, оцінив їх як докази.

Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими. Тобто оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.

4.9. Апеляційний господарський суд в порушення статті 269 ГПК України не вирішив питання щодо наявності підстав для прийняття вказаних доказів, не з`ясував чи мав відповідач можливість подати ці докази до суду першої інстанції, чи існували причини, що унеможливлювали подання відповідачем цих доказів до місцевого господарського суду, які об`єктивно не залежали від нього.

Аналогічну правову позицію щодо прийняття судом апеляційної інстанції доказів викладено в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 зі справи №910/5280/19.

При цьому позивач як у позові, так і у подальшому зазначав про те, що згідно паспортних даних вказані баштові крани є власністю держави в особі його органів.

4.10. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлене рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові.

Керуючись статтями 301 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №910/1405/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак