ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14293/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Моторно (транспортного) страхового бюро України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 15 927, 94 грн,-
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог, розгляд справи
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення 15 927, 94 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодовування шкоди за договором страхування № АІ/0663216 в частині сплати на користь позивача 3% річних у сумі 1 619, 16 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 949, 76 грн та 5 359, 02 грн пені.
1.3. Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що МТСБУ зобов`язано відшкодувати за ліквідованого страховика виключно шкоду, до якої законом не віднесено сплату пені, 3% річних та інфляційні втрати, поряд з цим відповідач не є правонаступником ліквідованого боржника, а також первісний кредитор не передавав позивачу прав на зазначені вимоги за договором №1/24-06/2015 від 24.06.2015.
1.4. Під час розгляду справи відповідачем, також, заявлено про застосування строків позовної давності.
1.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/14293/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 24.02.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
1.6. Постановою Верховного Суду від 20.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/14293/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
1.6.1. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд зазначив (1) про неправильне застосування до спірних правовідносин норм пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також (2) що допущені судами процесуальні порушення - недослідження зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про існування права на судовий захист у спірних правовідносинах, а саме: щодо почату перебігу та спливу позовної давності у спірних правовідносинах за вимогами позивача, а також, у разі встановлення обставин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах - щодо наявності поважних причин її пропуску.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №755/7195/15-п встановлено, що 27.03.2015 по Харківському шосе в місті Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Фольксваген" державний номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Деу Лачетті" держаний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
2.2. Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Фольксваген" державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") на підставі полісу №АІ/0663216 від 29.04.2014.
2.3. 08.04.2015 між власником транспортного засобу "Деу Лачетті", ТОВ "Престиж Авто Сервіс" та ТОВ Експертно-асистуюча компанія "Довіра" укладено договір про проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_2 .
2.4. Відповідно до звіту № 11419 від 16.04.2015 матеріальний збиток власника транспортного засобу "Деу Лачетті" державний номерний знак НОМЕР_2 становить 26 360, 40 грн.
2.5. 27.05.2015 ТОВ "Престиж Авто Сервіс" подало до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.
2.6. 24.06.2015 ТОВ "Престиж Авто Сервіс" (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015, у відповідності до пункту 1.1. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0663216 від 29.04.2014.
2.7. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).
2.8. Згідно з п. 1.3 договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 21 436,06 грн.
2.9. Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 ; страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
2.10. ПрАТ "СК "Україна" в порушення умов договору (полісу) №АІ/0663216 від 29.04.2014 не здійснило виплату грошового зобов`язання.
2.11. З матеріалів справи судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
2.12. ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" за договорами факторингу на загальну суму 14 262 000, 3 грн, в тому числі і за договором № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 на суму 37 364,00 грн, з яких: 21 436,06 грн - розмір завданого збитку, 1 619,16 грн - 3% річних, 8 949,76 грн - розмір інфляційних втрат, 5 359,02 грн - розмір пені, що ґрунтуються на невиконаних ПрАТ "СК "Україна" зобов`язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просило визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" та включити грошові вимоги у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів.
2.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором 1/24-06/2015 від 24.06.2015.
2.14. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.
2.15. У зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 13.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у сумі: 37 364,00 грн, в тому числі сума відшкодування, 3% річних, інфляційні втрати та сума пені.
2.16. На підставі рішення МТСБУ №3.1-05/28525 від 05.09.2019, відповідач 05.09.2019 виплатив позивачу 21 436,06 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2015 за участю транспортного засобу "Деу Лачетті" д.н.з. НОМЕР_2 .
2.17. Позивач зазначав, що МТСБУ лише частково виконало зобов`язання за договором № АІ/0663216 від 29.04.2014 та не виконало зобов`язання перед ТОВ "Маркс.Капітал" на суму 15 927,94 грн, з яких: 1 619,16 грн - 3% річних, 8 949,76 грн - розмір інфляційних втрат, 5 359,02 грн - розмір пені, у зв`язку з чим 11.09.2019 звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва до МТСБУ про стягнення 15 927, 94 грн.
2.18. Водночас, відповідач зазначав, що вимоги позивача щодо стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки МТСБУ не порушувало строк, встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV щодо виплати страхового відшкодування, також сплата 3% річних та інфляційних втрат, що є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, не є обов`язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 (суддя Ягічева Н.І.) позовні вимоги Товариства задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь Товариства 1 619, 16 грн 3% річних, 8 949, 76 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 274, 67 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
3.3. За новим розглядом справи, судом першої інстанції враховано правові висновки та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2020 у цій справі № 910/14293/19.
3.4. Вирішуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, судом встановлено, що в межах зазначених строків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва у справі № 910/842/18 із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за договором 1/24-06/2015 від 24.06.2015, чим перервав перебіг трирічного строку позовної давності.
3.5. Установивши звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі після припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у межах загального строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення 1 619,16 грн 3% річних та 8 949,76 грн суми інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
3.6. Водночас, судом встановлено, що спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік щодо вимоги про стягнення 5 359,02 грн пені сплив 27.03.2016 та про її застосування заявлено відповідачем у справі, у зв`язку із чим місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 359,02 грн пені.
4. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) апеляційні скарги ТОВ "Маркс.Капітал" та МТСБУ залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі № 910/14293/19 залишено без змін.
4.2. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду як в частині обґрунтованості позовних вимог, так і щодо висновків за розглядом заяви про застосування строку позовної давності.
5. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги МТСБУ
5.1. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями у цій справі, МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.07.2020 у цій справі № 910/14293/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
5.2. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій в порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2020, та належним чином не досліджено обставини, з якого строку починається обрахування строку позовної давності після переривання цього строку ухвалою про відкриття провадження справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна". Судами попередніх інстанцій не було застосовано положення частини третьої статті 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5.3. В обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.07.2020 у цій справі № 910/14293/19, скаржник зазначає про суперечність вказаного висновку загальним нормам ЦК України, Закону України №1961-IV та не відповідає "Духу Закону", оскільки покладає додатковий обов`язок на всіх учасників ринку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та порушує принцип індивідуальної (особистої) відповідальності страховика, що порушив зобов`язання.
6. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ТОВ "Маркс.Капітал"
6.1. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у цій справі, ТОВ "Маркс.Капітал" також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" пеню за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/0663216 в розмірі 5 359,02 грн.
6.2. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.
6.3. У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України у правовідносинах, які подібні правовідносинам у цій справі.
7. Узагальнений виклад позиції учасників у справі
7.1. МТСБУ подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Маркс.Капітал", в якому просить відмовити у задоволенні останньої з викладених у відзиві підстав.
7.2. ТОВ "Маркс.Капітал" подало письмові пояснення щодо відзиву МТСБУ.
7.3. Також, до Верховного Суду від МТСБУ надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
8. Касаційне провадження. Розгляд клопотань
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги МТСБУ у справі № 910/14293/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.05.2021.
8.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Маркс.Капітал" у справі № 910/14293/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.06.2021.
8.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/14293/19 та ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
8.4. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 касаційну скаргу ТОВ "Маркс.Капітал" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
8.5. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.07.2021.
8.6. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (в частині відмови у стягненні пені) у справі № 910/14293/19 та ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами МТСБУ та ТОВ "Маркс.Капітал" у справі № 910/14293/19.
8.7. У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.08.2021.
8.8. У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Пєсков В.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.09.2021.
8.9. Строк розгляду касаційної скарги зумовлений складністю справи та наявністю питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні
8.10. Клопотання МТСБУ про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи мотивоване тим, що дана справа має виняткове значення для учасників ринку обов`язкового страхування та для можливості захисту їх інтересів, в тому числі інтересів об`єднання страховиків.
8.11. Крім того, заявник звертає увагу суду, що на сьогоднішній день позивачем у даній категорії справ вже подано близько 100 позовів, при чому вирішення цієї справи з викликом сторін в подальшому вплине на вирішення спорів в інших подібних справах.
8.12. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
8.13. Частиною четвертою статті 301 ГПК України визначено, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
8.14. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн (11.10.2019 - дата звернення із позовом до суду).
8.15. Ураховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/14293/19 є вимога про стягнення 15 927,94 грн, згідно положень процесуального закону перегляд судових рішень у цій справі здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення її учасників.
8.16. Наведені заявником доводи не можуть бути підставою для здійснення перегляду оскаржених у справі № 910/14293/19 судових рішень у іншому порядку. Верховний Суд перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку. Право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відзиву на касаційну скаргу, який враховується судом під час розгляду справи. Інших обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, позивачем не наведено та судом не встановлено.
8.17. З урахуванням зазначеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9.2. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, проаналізувавши наведені скаржниками доводи, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
9.3. Спір у справі стосується питання стягнення з МТСБУ 15 927, 94 грн грошових коштів (3% річних, інфляційних втрат та пені) як відповідальності ліквідованого страховика за порушення грошового зобов`язання, а саме страхового відшкодування(регламентної виплати).
9.5. З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
9.6. Щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язання
9.6.1. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
9.6.2. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
9.6.3. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
9.6.4. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
9.6.5. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
9.6.6. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
9.6.7. Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
9.6.8. Пунктом 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
9.6.9. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
9.6.10. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
9.6.11. Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
9.6.12. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
9.6.13. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
9.6.14. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
9.6.15. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.
9.6.16. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
9.6.17. Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
9.6.18. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
9.6.19. З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
9.6.20. Щодо нарахування пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
9.6.21. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
9.6.22. Верховний Суд вважає за необхідне навести вищевказані правові висновки (що не ставляться під сумнів сторонами спору) з огляду на подальший їх зв`язок із позицією Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин та судового тлумачення такого правозастосування, відступ від якої, зокрема, є підставою касаційного оскарження.
9.7. У межах справи, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями (3% річних, інфляційних втрат та пені), що є предметом спору у цій справі.
9.8. В силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
9.9. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 37 364,00 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
9.10. Водночас ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме пов`язані з несвоєчасним виконанням такого зобов`язання (як то 3% річних, інфляційні втрати та пеня), зокрема визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону про банкрутство.
9.11. Скеровуючи постановою від 20.07.2020 справу № 910/14293/19, що розглядається, на новий розгляд, в тому числі з підстав невірного застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
9.11.1. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (згідно наведеного вище скорочення - Закон № 1961-IV) та Законом про банкрутство.
9.11.2. За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
9.11.3. Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
9.11.4. Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
9.11.5. Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
9.11.6. Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
9.11.7. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
9.11.8. При цьому преамбула статті 41 Закон № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
9.11.9. Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, у зв`язку з чим неправильним є застосування судами першої та апеляційної інстанції норми статті 1166 ЦК України, яка регулює позадоговірну (деліктну) відповідальність за завдану майнову шкоду.
9.11.10. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.
9.11.11. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
9.11.12. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог Позивача до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.).
9.11.13. Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
9.12. Ураховуючи зазначену правову позицію та вказівки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій за новим розглядом цієї справи дійшли висновку, що позовні вимоги до МТСБУ про відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.
9.13. Однак, доводи касаційної скарги МТСБУ, як зазначалось, зводяться до помилковості наведених висновків Верховного Суду у постанові від 20.07.2020 у цій справі № 910/14293/19, а також до необхідності відступу від такої позиції суду касаційної інстанції.
9.14. Щодо відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права
9.14.1. Вирішуючи питання про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні, Верховний Суд керується такими міркуваннями.
9.14.2. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
9.14.3. Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.
9.14.4. Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права (див. пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
9.14.5. При цьому чітке формулювання правової норми, зрозумілість її змісту та механізму виконання фактично виключає можливу її несправедливість.
9.14.6. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
9.14.7. У рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
9.14.8. При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці ЄСПЛ. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
9.14.9. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
9.14.10. Також слід зазначити, що одним з елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
9.14.11. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
9.14.12. За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що у практиці Верховного Суду України існував усталений підхід, який цілком справедливо базувався на положеннях частини першої статті 12 та частини другої статті 14 ЦК України, без перетворення права потерпілого на його обов`язок, і полягав в тому, що при завданні шкоди в ДТП потерпілий вільно, на власний розсуд обирав яким чином йому отримати відшкодування: (1) шляхом звернення з вимогою (позовом) до особи, яка завдала шкоди про відшкодування цієї шкоди; (2) чи то шляхом звернення з заявою (позовом) до страховика, в якого застрахована цивільна відповідальність особи, яка завдала шкоди.
9.14.13. Так, у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15 викладено наступні правові висновки: "право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика".
9.14.14. Аналогічні по суті висновки зроблені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 у справі № 756/12292/14-ц, від 21.12.2016 у справі № 760/25782/14-ц.
9.14.15. Поряд з цим, у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновок, що: "відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність".
9.14.16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що "у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав".
9.14.17. Аналіз судової практики свідчить, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 09.01.2020 справу № 753/15214/16-ц (провадження 61-30902св18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) шляхом їх конкретизації та вказати, що у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, ці висновки не застосовуються та потерпілий може звернути з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.
9.14.18. Ураховуючи наведене та предмет спору цієї справи, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з обґрунтуванням касаційного цивільного суду вказаної правової проблеми.
9.14.19. Однак, повертаючи справу № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20) на розгляд відповідній колегії касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нею вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і відступати від них не вбачається підстав. Щодо конкретизації висновку Великої Палати Верховного Суду у випадках, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває у стадії припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність, то відповідь на поставлене питання міститься безпосередньо у Законі № 1961-IV. З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми.
9.14.20. Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку звернення потерпілим до суду за захистом права страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV.
9.14.21. У контексті спірних правовідносин та з наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ, з огляду на приписи підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV.
9.14.22. У такому випадку, невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, зокрема у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання.
9.14.23. Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика) колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ.
9.14.24. Таким чином, відступати від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2020 у цій справі № 910/14293/19, про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за допущене страховиком прострочення виплати страхового відшкодування, підстав не вбачається.
9.14.25. У пункті 70 рішення ЄСПЛ від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголошено на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
9.14.26. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
9.14.27. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
9.14.28. З огляду на зазначені вище висновки касаційного суду, аргументи скаржника про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах колегією суддів визнаються необґрунтованими та підлягають відхиленню.
9.15. Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо законності та обґрунтованості позовних вимог до МТСБУ про відшкодування суми відсотків річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати страхового відшкодування.
9.16. Поряд з цим, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими доводи касаційних скарг МТСБУ та ТОВ "Маркс.Капітал" про помилковість застосування судами норм закону щодо позовної давності та зазначає наступне.
9.17. Щодо позовної давності
9.17.1. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
9.17.2. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
9.17.3. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.
9.17.4. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.
9.17.5. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.
6.17.6. Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
9.17.7. Тому на переконання колегії суддів, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
9.17.8. Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.
9.17.9. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.
9.17.10. Тому невірним є визначення судами першої та апеляційної інстанцій початку перебігу позовної давності у цій справі як щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, так і до вимог про стягнення пені.
9.17.11. Як зазначалось, судами встановлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, що розглядається.
9.17.12. Установлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності, свідчать про звернення з позовом до МТСБУ 11.10.2019 в межах такого строку.
9.17.13. З огляду на зазначене та встановлені судами обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, Верховний Суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому дійшов висновку про правомірність задоволення позову у повному обсязі.
9.17.14. З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне змінити мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду щодо висновків про застосування до спірних правовідносин позовної давності, виклавши їх в редакції цієї постанови.
9.18. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
9.19. Відтак питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
9.20. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
9.21. Таким чином, за повторним розглядом справи та з урахуванням вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у даній справі, судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, а доводи, викладені в касаційній скарзі МТСБУ, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.
9.22. Водночас, доводи скаржників МТСБУ та ТОВ "Маркс.Капітал" про неправильне застосування судами норм матеріального права (щодо висновків про перебіг позовної давності) частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
10.2. Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
10.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/14293/19 підлягають:
1) зміні з викладенням їх мотивувальних частин щодо висновків про застосування позовної давності до спірних правовідносин з викладенням їх в цій частині в редакції цієї постанови;
2) залишенню без змін в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 1 619, 16 грн 3% річних, 8 949, 76 грн інфляційних втрат та судового збору у розмірі 1 274, 67 грн;
3) скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог в іншій частині (стягненні пені в розмірі 5 359,02 грн) та стягнення судового збору у сумі 646,33 грн; прийняттю у цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог та стягнення їх та судового збору (у розмірі відмовленої частки) на користь позивача.
11. Розподіл судових витрат
11.1. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
11.2. Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
11.3. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у зв`язку з частковим задоволення позову було частково стягнуто з відповідача судовий збір на користь позивача у сумі 1 274,67 грн.
11.4. З огляду на висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, інша частина судового збору, сплаченого за подання позову до суду, у розмірі 646,33 грн також підлягає стягненню з відповідача (МТСБУ) на користь позивача (ТОВ "Маркс.Капітал").
11.5. Верховний Суд зазначає, що об`єктом касаційного перегляду були судові рішення у справі, ухвалені за результатом повторного розгляду справи. Відтак розподіл судових витрат здійснюється за розгляд справи, в тому числі за первісний перегляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції.
11.6. Так, за подання апеляційної та касаційної скарг за перегляд справи вперше позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 6 723, 50 грн (2 881,50 грн + 3 842,00 грн), які підлягають стягненню із відповідача на його користь.
11.7. За подання апеляційної та касаційної скарг за повторним переглядом справи позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 4 461, 35 грн (1912,00 грн + 2 549,35 грн), які підлягають стягненню із відповідача на його користь.
11.8. Отже загальний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11 831,18 грн (646,33 + 2 881,50 + 3 842,00 + 1912,00 + 2 549,35).
11.8. Ураховуючи задоволення позову повністю, судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого відповідачем (МТСБУ) за подання апеляційних та касаційних скарг, залишаються за ним.
11.9. З огляду на зміну результатів розгляду справи інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанції, також підлягають новому розподілу.
11.10. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
11.11. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач також просив суд вирішити питання про розподіл судових на професійну правничу допомогу, в підтвердження чого надано детальний опис робіт (наданих послуг), вартість яких складає 6000, 00 грн, та інші докази.
11.12. Поряд з цим, дослідивши вказані докази суд першої інстанції встановив, що поданих позивачем документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано доказів оплати адвокатських послуг у разі їх здійснення.
11.13. За наведених обставин, касаційний суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн як необґрунтованих.
11.14. Доказів підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про розподіл якої заявлено у прохальній частині апеляційної скарги (за розглядом справи вперше), матеріали справи не містять.
11.15. Відповідного клопотання про розподіл інших судових витрат позивачем при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції за повторним розглядом справи, а також при подачі касаційних скарг в обох випадках, позивачем не заявлялось.
Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/14293/19 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (в частині відмови у стягненні пені) у справі № 910/14293/19 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 1 619, 16 грн 3% річних, 8 949, 76 грн інфляційних втрат та судового збору у розмірі 1 274, 67 грн) у справі № 910/14293/19 залишити без змін.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/14293/19 частково змінити, виклавши їх мотивувальні частини щодо висновків про застосування позовної давності до спірних правовідносин в редакції цієї постанови.
5. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (в частині відмови у стягненні пені) у справі № 910/14293/19 скасувати, прийняти в цій частині нове рішення.
6. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36023, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Колективна, буд. 10, код ЄДРПОУ 37686922) 5 359 (п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 2 коп. пені та 11 831 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять одну) гривню 18 коп. судового збору.
7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
В.Г. Пєсков