ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15931/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021
справі № 910/15931/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл"
до: 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
3) Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про відшкодування шкоди
Учасники справи:
від позивача - Новицька С. В., Єрмаков М. О., Антоненко Т. М., Вороніна В. М., Степаненко Л. Ф., Цимбалівська О. О., Горифуллін В. В., Огродников О. А.;
від відповідача-1 - Данилюк Л. В.;
від відповідача-2 - Наєв Д. С.;
від відповідача-3 - Кір`яков А. С.;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл" (далі - ТОВ "Центр-Рітейл", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві 9 344 700 грн майнової шкоди.
1.2. У процесі розгляду справи позивач змінив підстави позову, заявивши про солідарне стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві, відповідач-2) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій", відповідач-3) майнової шкоди у розмірі 9 344 700 грн.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що шкода у вигляді збитків від знищення належного йому майна заподіяна спільними неподільними рішенням та діями відповідача-1 та відповідача-3.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 696 000 грн майнової шкоди та 10 440 грн судового збору у доход Державного бюджету України; у позові до КП "Київблагоустрій" в іншій частині відмовлено; у позові до Департаменту та ГУ ДКС України у м. Києві відмовлено.
2.2. Ухвалене судове рішення в частині відмови у позові мотивоване недоведенням заподіяння позивачеві шкоди спільними неподільними рішеннями та діями, відповідачів, зокрема Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тому у позові до останнього, а також до ГУ ДКС України у м. Києві, які фактично стосуються порядку виконання судового рішення, встановленого Законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) слід відмовити.
2.3. В частині задоволення позову суд виходив з того, що сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується знесення будівлі позивача безпосередньо КП "Київблагоустрій". Також судом встановлено наявність всіх елементів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків) внаслідок знищення майна позивача, яка за висновком суду становить 696 000,00 грн.
3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи
3.1. Позивачу належала будівля загальною площею 218,1 м2 по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві, що підтверджується поясненнями позивача, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6224394 від 15.07.2013.
3.2. 22.08.2017 на виконання припису Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1717297 від 10.08.2017 про усунення порушень Правил благоустрою міста Києва, доручення № 064-8522 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою від 15.08.2017 КП "Київблагоустрій", залучивши підрядника ТОВ "Вістекс-Компані", здійснило демонтаж (знесення) цієї будівлі. Вказані обставини підтверджується поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи фототаблицями та відеозаписами.
3.3. Будівля загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві була збудована засновником товариства позивача Громадською організацією "Спілка підприємців "Жовтнева" (далі - ГО "СП "Жовтнева") на підставі договору будівельного підряду № 25/07 від 20.07.2009 та після визнання рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі № 5011-47/1684-2012 за останньою права власності на цю будівлю вона була внесена у статутний фонд позивача.
15.07.2013 право власності на вищевказану будівлю зареєстроване за позивачем.
3.4. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок нежитлову будівлю загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві, виготовленого станом на 15.08.2016, спірна будівля мала бетонний фундамент та підлогу, стіни із цегли та скління, покрівлю із металопрофілю та металеві перекриття. За цими ознаками переміщення зазначеної будівлі було б неможливим без її знецінення та зміни її призначення. Таким чином, спірна будівля на час її знесення мала ознаки нерухомого майна, у зв`язку з чим судом відхилені доводи відповідачів про те, що належна позивачеві будівля була тимчасовою спорудою як такі, що суперечать встановленим судом обставинам.
3.5. Земельна ділянка, на якій була розміщена спірна будівля, для такої мети у встановленому порядку ані позивачу, ані його попереднику - ГО "СП "Жовтнева" не передавалася.
3.6. Посилання позивача на дозвіл Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на розміщення тимчасової споруди № 09-0942-06 від 19.03.2010 не свідчить про передачу земельної ділянки під забудову нерухомим майном.
3.7. Належна позивачу будівля загальною площею 218,1 м2 по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві мала характер самочинного будівництва. Та обставина, що на підставі рішення суду було визнано право власності на цю будівлю та проведено державну реєстрацію цього права, не свідчить про набуття позивачем прав на земельну ділянку під будівлею та не змінює правовий статус такого будівництва, як самочинного.
3.8. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України знесення нерухомого майна, яке є самочинним будівництвом, може бути здійснене примусово виключно за рішенням суду. Обізнаність відповідачів з указаними вимогами чинного законодавства презюмується. Отже, прийняте Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення щодо примусового знесення будівлі позивача не мали правової сили.
3.9. Оскільки наявність припису не могло слугувати підставою для знесення належного позивачу майна, підстави вважати, що таке рішення відповідача-1 мало вирішальний вплив на долю цього майна, відсутні.
3.10. За відсутності причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями відповідача-1 та наслідками у вигляді втрати позивачем належного йому майна, підстави для відшкодування завданої йому цим шкоди на підставі статті 1173 ЦК України відсутні.
3.11. Сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується, що знесення будівлі позивача було проведено безпосередньо відповідачем-3. Посилання відповідача-3 про те, що для робіт по знесенню будівлі позивача ним було залучено підрядника ТОВ "Вістекс-Компані" у силу вимог частини другої статті 1172 ЦК України не звільняє його від відповідальності за шкоду, завдану підрядником, який діяв за його завданням.
3.12. Протиправність поведінки відповідача-3 полягає у вчиненні дій по знесенню самочинного будівництва без рішення суду з цього приводу. При цьому він розумів наслідки своїх дій у вигляді знесення (знищення) належної позивачеві будівлі та бажав їх настання, тому його поведінка є винною.
3.13. Зібраними доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача-3 та наслідками у вигляді знесення (знищення) майна позивача.
3.14. Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що вартість втраченого ним майна становила 9 344 700 грн, виходячи з вартості аналогічних за площею та територіальним розташуванням об`єктів нерухомості у м. Києві, визначеної на підставі будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження № 32/19 від 31.07.2019. Однак такий розмір вартості втраченого майна не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки за змістом частин 2-6 статті 376 ЦК України право позивача на відшкодування шкоди, завданої йому втратою належного майна, що має статус самочинного будівництва, обмежується розміром витрат на будівництво. У зв`язку з наведеним судом критично оцінено висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 18.09.2020, проведеної Київським НДІ судових експертиз, оскільки при визначенні вартості належної відповідачу будівлі експерт виходив з вартості аналогічних за площею та територіальним розташуванням об`єктів нерухомості у м. Києві, а не витрат на будівництво.
3.15. Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору будівельного підряду № 25/07 від 20.07.2009 між ГО "СП "Жовтнева" та ТОВ "Екобуд", акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2009 витрати на будівництво спірної нежитлової будівлі по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві склали 696 000 грн. Доказів іншого розміру втрат позивача від знесення належної йому будівлі не надано.
3.16. Докази добровільного відшкодування відповідачем-3 завданої позивачу шкоди відсутні.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позивача, як особи, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво на свій страх та ризик в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм, відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої неправомірними діями відповідачів, оскільки понесенню заявлених позивачем збитків передувала неправомірна поведінка самого позивача, що виключає можливість відшкодування таких збитків.
5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
5.1. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок нежитлової будівлі по провулку Політехнічному, 2-Б від 18.02.2013 фундамент будівлі виготовлений з цегли, а стіни з металевого профілю.
5.2. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок нежитлову будівлю загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві, виготовленого станом на 15.08.2016, спірна будівля мала бетонний фундамент та підлогу, стіни із цегли та скління, покрівлю із металопрофілю та металеві перекриття.
5.3. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка затверджена 07.07.2012: в пункті 10 відсутня інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності); пункт 11-1 не містить будь-якої інформації про документ що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а бо договір суперфіцію; у пункті 12 також відсутня будь-яка інформація про технічко-економічні показання об`єкту (з урахуванням результатів технічної інвентаризації).
5.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 визнано за ГО "СП "Жовтнева" право власності на нежитлову будівлю по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва загальною площею 218, 1 кв. м. Усунуто перешкоди у користуванні належним ГО "СП "Жовтнева" нерухомим майном, а саме вищезгаданою будівлею шляхом зобов`язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєструвати ГО "СП "Жовтнева" декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на згаданий об`єкт.
5.5. Під час розгляду справи №5011-47/1684-2012 судом було встановлено наступні обставини:
- згідно з договором будівельного підряду № 25/07 від 20.07.2009, укладеного між позивачем та ТОВ "Екобуд", останнє на замовлення позивача та за його кошти здійснило будівництво нежитлової будівлі по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі міста Києва;
- після завершення будівельних робіт між сторонами договору будівельного підряду № 25/07 від 20.07.2009, а саме між позивачем та ТОВ "Екобуд", було підписано Акт здачі приймання виконаних робіт від 22.12.2009, відповідно до якого ТОВ "Екобуд" було виконано обумовлений договором обсяг робіт по договору будівельного підряду № 25/07 від 20.07.2009, розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі.
5.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017, яка залишена без постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017 у справі № 910/18559/16, у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до ТОВ "Центр-Ритейл" про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили - відмовлено повністю.
5.7. Під час розгляду справи №910/18559/16 судами було встановлено наступні обставини:
- згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації будівництво нежитлової будівлі по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва вважається закінченим, а об`єкт будівництва - готовим до експлуатації;
- 18.02.2013 ГО "СП "Жовтнева" було видано технічний паспорт на нежитлову будівлю № 2Б, по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва;
- згідно з протоколом № 1 від 26.03.2013 установчих зборів засновників ТОВ "Центр-Ритейл" вирішено сформувати частку ГО "СП Жовтнева" в статутному капіталі відповідача за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва, площею 218,1 кв.м., що належить ГО "СП Жовтнева" на праві власності. Крім того, було вирішено надати директору ТОВ "Центр-Ритейл" повноваження прийняти за актом майновий внесок (нежитлову будівлю) для формування статутного капіталу;
- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.07.2013 ТОВ "Центр-Ритейл" є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва, площею 218,1 кв.м;
- технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була подана відповідачем до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради 25.09.2013, а проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки складений у 2014 році. Проте, доказів затвердження вказаного проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації його прав відповідач суду не надав. Відповідач також не надав суду доказів оскарження бездіяльності позивача;
- після набуття у власність нежитлової будівлі відповідач звернувся до Київської міської ради із клопотання, яке зареєстроване за № 08/20402 від 13.12.2013, про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,08 га за адресою пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва. Результати розгляду вказаного клопотання Київською міською радою в матеріалах справи - відсутні;
- 07.02.2014 відповідач повідомленням № 1/02-2014-ЦР повідомив позивача про те, що ним замовлено розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київської міської ради, у зв`язку із спливом строків, передбачених для отримання відповідного рішення щодо надання такого дозволу чи щодо мотивованої відмови про його надання;
- враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було вчинено дії, спрямовані на отримання необхідних документів для правомірного користування спірною земельною ділянкою.
5.8. 15.08.2017 Департаментом міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА) надано КП "Київблагоустрій" доручення № 064-8522 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, торгівельного ряду з ролетів або кіосків по провулку Політехнічному, 2-Б у Солом`янському районі м. Києва.
5.9. 22.08.2017 відповідачем-3 на підставі вказаного доручення було здійснено демонтаж цього об`єкта нерухомого майна, унаслідок чого його майно було фактично знищено, що вбачається з акту проведення демонтажу від 22.08.2017.
5.10. На підставі висновку за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження № 32/19 від 31.07.2019 вартість знищеного майна на час демонтажу становила 9 344 700 грн.
5.11. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2019 у справі № 826/11257/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) від 15.08.2017 в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі, що розташована по провулку Політехнічному, 2-Б, у м. Києві.
5.12. Позивачем не надано доказів, які підтверджують, що будівництво спірної будівлі здійснювалось ним за наявності необхідної містобудівної документації у відповідності до вимог чинного законодавства та на земельній ділянці, оформленої за позивачем відповідно до вимог Земельного Кодексу.
5.13. Доводи позивача в апеляційній скарзі з посиланням на висновок, викладений у справі №910/18559/16 про те, що в його діях відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, відхилено судом, оскільки:
- під час розгляду справи №5011-47/1684-2012 та №910/18559/16 було встановлено та не заперечується позивачем, що будівництво нежитлової будівлі по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі міста Києва було здійснено 22.12.2009, оскільки Акт здачі приймання виконаних робіт було підписано саме 22.12.2009. Крім того, позивач лише з 2013 року почав здійснювати ініціювання в одержанні земельної ділянки у користування, оскільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була подана відповідачем до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради 25.09.2013, а проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки складений у 2014 році;
- судами у справі №910/18559/16 встановлено відсутність доказів затвердження проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації прав ТОВ "Центр-Ритейл";
5.14. Після розгляду справи №910/18559/16 позивач не здійснював жодних дій, які б свідчили про намір отримати земельну ділянку в користування, а також не сплачував в бюджет міста платежів за користування такою земельною ділянкою.
5.15. Під час розгляду справи №5011-47/1684-2012 не досліджувалось питання щодо правомірності користування позивачем земельною ділянкою, на якій було зведено самочинне будівництво та не досліджувалось питання отримання необхідної містобудівної документації, відтак фактичні обставини, встановлені рішенням №5011-47/1684-2012 щодо наявності у позивача права власності на вказаний об`єкт не можуть розглядатися як преюдиційні у розумінні частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні даного судового спору.
5.16. Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що належна позивачу будівля загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві мала характер самочинного будівництва, оскільки у позивача відсутні правові підстави користування земельною ділянкою, на якій знаходилось майно позивача (самочинне будівництво). Також місцевий господарський суд правомірно встановив, що матеріалами справи підтверджується, що знесення будівлі позивача було проведено безпосередньо відповідачем-3, тобто протиправність поведінки відповідача 3 полягає у вчиненні дій по знесенню самочинного будівництва без рішення суду з цього приводу. Зібраними доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача 3 та наслідками у вигляді знесення (знищення) майна позивача.
5.17. Разом з цим, встановивши факт того, що належна позивачу будівля загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві мала характер самочинного будівництва, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо наявності права у позивача на відшкодування шкоди, завданої йому втратою належного майна, що має статус самочинного будівництва, яка обмежується розміром витрат на будівництво. Судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що нежитлова будівля позивача, як самочинна будівля, була розташована на земельній ділянці комунальної власності за відсутності договору оренди земельної ділянки та зареєстроване за позивачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних, що передує реєстрації права власності на це майно.
5.18. Реєстрація права власності на підставі судового рішення по справі №5011-47/1684-2012, в межах якої не досліджувались підстави, встановлені статтею 376 ЦК України, для визнання права власності на самочинне будівництво, не змінює правовий статус спірної будівлі, як самочинного будівництва.
5.19. Оскільки за власником земельної ділянки не визнано права власності на самочинне збудоване майно, то відповідно відсутні підстави для відшкодування витрат понесених на будівництво позивачем.
5.20. Фактами, встановленими у справі №910/18559/16, підтверджується, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки, не визнає право власності позивача на спірне майно та зверталась з відповідним позовом про зобов`язання позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення її від забудови та споруд.
6. Короткий зміст касаційної скарги
6.1. 27.07.2021 ТОВ "Центр-Ритейл" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та направити справу №910/15931/19 на новий розгляд до місцевого господарського суду
7. Узагальнені доводи касаційної скарги
7.1. Апеляційним господарським судом не було враховано висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справах, в яких предмет спору стосується встановлення МАФів та використання земельних ділянок під тимчасовими спорудами, якими і є МАФи, а також не застосовано норма матеріального права, які підлягали застосуванню з огляду на те, що позивач вимагав відшкодування шкоди, завданої протиправними рішенням та діями органу місцевого самоврядування та його виконавчих органів у зв`язку з демонтажем (знищенням) тимчасової споруди (торгівельного павільйону).
7.2. Позивачем подано позов на підставі статей 1166 1173 ЦК України. Натомість суди попередніх інстанцій в порушення вимог частини першої статті 14 ГПК України при винесенні оскаржуваних рішень, розглядали справу не в межах позовних вимог, заявлених позивачем, а розглядали питання введення в експлуатацію нерухомого майна, права власності на знесене відповідачами нерухоме майно, правомірність зайняття земельної ділянки, на який було розташоване втрачене позивачем майно, питання незаконності рішення відповідачів про знесення нежилих будівель, що належали позивачу. Суди не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема: статтю 321, частину четверту статті 334, статтю 1173 ЦК України, натомість апеляційним господарським судом застосовано норму, яка не підлягала застосуванню - частину шосту статті 376 ЦК України.
7.3. Суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки не врахували обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 5011-47/1684-2012, № 910/18559/16, № 826/11257/18, зокрема, щодо встановлення права власності позивача на спірну будівлю, правомірності зайняття земельної ділянки, на якій було розташовано знищену нежилу будівлю та правомірності реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та введення в експлуатацію нежилої будівлі.
7.4. Судом апеляційної інстанції не було досліджено наявні у справі докази, зокрема експертні висновки від 31.07.2019 № 32/19 та від 18.09.2020 № 8673/20-42/8674/2043, яким фактично підтверджуються висновки експерта від 31.07.2019. Крім того, суд не обґрунтував відхилення доводів позивача щодо розміру завданої матеріальної шкоди, визначеної на підставі висновків експертів.
8. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
8.1. ГУ ДКС України у місті Києві у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, зазначаючи про те, що доводи скаржника є безпідставними та ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального і процесуального права. Зокрема у відзиві вказано наступне:
- скаржником не спростовано факт самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки та не підтверджено право власності на розміщене ним нерухоме майно;
- оскільки за власником земельної ділянки не визнано права власності на самочинне збудоване майно, відсутні підстави для відшкодування витрат, понесених на будівництво скаржником відповідно до частини шостої статті 376 ЦК України;
- суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у скаржника, як особи, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво на свій страх та ризик в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, оскільки понесенню заявлених скаржником збитків передувала неправомірна поведінка самого скаржника, що виключає можливість відшкодування таких збитків.
8.2. КП "Київблагоустрій" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, мотивуючи це наступним:
- в касаційній скарзі не спростовано встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема, щодо: факту самочинного будівництва спірної споруди у зв`язку з відсутністю права користування земельною ділянкою, дозвільної документації, пов`язаної з початком виконання будівельних робіт та введенням об`єкту в експлуатацію, відсутністю проектної документації на споруду; відсутністю у позивача судового рішення, пов`язаного з визнанням права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України;
- у позивача та (або) попереднього власника споруди відсутнє право власності чи користування земельною ділянкою під встановленою спорудою, що визнано представником позивача у суді першої інстанції;
- договір будівельного підряду від 20.07.2009 № 25/07, на підставі якого за твердженням позивача здійснювалося будівництво нерухомого майна є недостовірним доказом та не має відношення до демонтованого майна, яке існувало з грудня 2008 року;
- демонтована споруда складається з полегшених конструкцій та не містить заглибленого фундаменту;
- позивачем не надано жодного дозвільного документа, який відповідно до чинного законодавства надає право на виконання будівельних робіт;
- обставини правомірності набуття ГО "СП "Жовтнева" на нежитлову будівлю по пров. Політехнічному, 2Б у Солом`янському районі м. Києва загальною площею 218,1 кв. м. є документально непідтвердженими;
- у даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1166 ЦК України щодо КП "Київблагоустрій" та необхідно застосувати статтю 1173 названого Кодексу.
8.3. Департамент у відзиві просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, звертаючи увагу, зокрема, на наступне:
- в період з 18.02.2013 по 16.08.2016 позивачем не здійснювалося будь-яких дій, пов`язаних з реконструкцією приміщення;
- на відновлення капітальної споруди позивачем не оформлювалося жодних дозволів та не реєструвалися повідомлення про початок робіт. Натомість на місці демонтованих споруд були знову встановлені тимчасові споруди та відсутня капітальна будівля, про що свідчить експертний висновок від 25.10.2017 № 17387/17-42;
- на підтвердження того, що демонтована споруда була не тимчасовою, а капітальною, позивачем надано технічний паспорт від 15.08.2016 та технічна документація, які виготовлені приватною особою на замовлення позивача та в його інтересах, а тому вказані докази не можуть вважатися належними і прийматися судом до уваги;
- наданими до матеріалів справи доказами спростовуються факт того, що дії відповідачів здійснювалися по відношенню до капітальної споруди та підтверджується, що Департаментом було прийнято рішення про демонтаж саме тимчасових, а не капітальних споруд.
9. Касаційне провадження
9.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/15931/19 за касаційною скаргою ТОВ "Центр-Ритейл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2021 о 15:00.
9.2. В судовому засіданні 14.09.2021 представники скаржника підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити.
9.3. Представники відповідачів навели свої заперечення проти доводів скаржника відповідно до викладеного у відзивах на касаційну скаргу. Крім того, відповідачі підтримали клопотання КП "Київблагоустрій" про залишення касаційної скарги без руху, мотивоване тим, що касаційна скарга ТОВ "Центр-Ритейл" не відповідає положенням статей 290 308 ГПК України в частині сформульованих у скарзі вимог.
Представник ТОВ "Центр-Ритейл" заперечив вказане клопотання, посилаючись на його безпідставність.
9.4. В судовому засіданні 14.09.2021 було оголошено перерву до 19.10.2021 о 16:00.
9.5. 12.10.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у цій справі (в частині стягнення з позивача 15 660,00 грн судових витрат) до закінчення перегляду вказаного судового рішення у касаційному порядку.
9.6. В судовому засіданні 19.10.2021 представники учасників підтримали пояснення по суті спору, надані у попередньому судовому засіданні, та подані клопотання.
9.7. З огляду на наведене в касаційній скарзі обґрунтування, підстави касаційного оскарження, межі розгляду справи судом касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про залишення касаційної скарги без руху.
9.8. Оскільки у судовому засіданні 19.10.2021 Верховним Судом ухвалено постанову у цій справі, клопотання про зупинення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
10.1. Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога ТОВ "Центр-Рітейл" про солідарне стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій" через ГУ ДКС України у м. Києві 9 344 700 грн майнової шкоди, завданої внаслідок знищення належного позивачеві майна. Позивач зазначав, що шкода заподіяна спільними неподільними рішенням та діями Департаменту та КП "Київблагоустрій".
10.2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, зазначивши про недоведення заподіяння позивачеві шкоди спільними неподільними рішеннями та діями відповідачів. Однак, врахувавши на підставі поданих доказів, що знесення належної позивачеві будівлі здійснено безпосередньо КП "Київблагоустрій", суд присудив до стягнення на користь позивача з КП "Київблагоустрій" 696 000,00 грн майнової шкоди, яка є компенсацією понесених витрат на будівництво.
10.3. Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення про відмову у позові, наголосивши зокрема на тому, що у позивача, як особи, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво на свій страх та ризик в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм та без оформлення прав на земельну ділянку, на якій була розташована спірна будівля, відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої неправомірними діями відповідачів, оскільки понесенню заявлених позивачем збитків передувала неправомірна поведінка самого позивача.
10.4. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що на переконання скаржника у даному випадку наявні підстави для скерування справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки судами при вирішенні спору застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо встановлення тимчасових споруд та використання земельних ділянок під ними), а також не досліджено зібрані у справі докази та не обґрунтовано підстави відхилення доводів позивача.
10.5. Надаючи оцінку доводам скаржника, запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
10.6. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
10.7. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
10.8. За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
10.9. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
10.10. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
10.11. Отже, названа встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
10.12. Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б однієї з наведених складових цивільна відповідальність не настає.
10.13. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
10.14. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
10.15. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
10.16. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
10.17. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України).
10.18. Статті 1173 1174 1175 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади (органів місцевого самоврядування) та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади (місцевого самоврядування) наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди.
10.19. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади (органу місцевого самоврядування) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
10.20.Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що позивач на праві власності володіє нежитловою будівлею площею 218,1 кв. м., розташованою за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-Б, яку було знищено КП "Київблагоустрій разом із майном, що знаходилося в цій будівлі на виконання доручення Департаменту № 064-8522 від 15.08.2017 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою.
10.21. Рішенням Окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №826/11257/1/8, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного господарського суду від 18.06.2019, вищевказане рішення Департаменту у формі доручення визнано протиправним та скасовано в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі площею 218,1 кв. м у м. Києві по пров. Політехнічному, 2-Б. Крім того, визнано протиправними дії Департаменту та КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу згаданої нежитлової будівлі.
10.22. Внаслідок виконання КП "Київблагоустрій" протиправного рішення Департаменту було зруйновано належне позивачеві майно - нежитлову будівлю, про яку зазначалося вище, чим завдано майнову шкоду, яка за твердженням позивача становить 9 344 700,00 грн і підтверджується експертним висновком № 32/19 від 31.07.2019, доданим до позову.
10.23. За висновком судів першої та апеляційної інстанцій, належна позивачу будівля загальною площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві мала характер самочинного будівництва, з огляду на відсутність у позивача правових підстав користування земельною ділянкою, на якій ця будівля знаходилася.
10.24. Встановивши, що знесення будівлі позивача проведено безпосередньо КП "Київблагоустрій", місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність необхідних складових для відшкодування позивачеві завданої майнової шкоди за рахунок КП "Київблагоустрій", а саме: протиправність поведінки КП "Київблагоустрій" (вчинення дій по знесенню самочинного будівництва без рішення суду з цього приводу), причинно-наслідковий зв`язок між діями КП "Київблагоустрій" та наслідками у вигляді знесення (знищення) майна позивача. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що розмір шкоди, на відшкодування якої має право позивач, обмежується розміром витрат на будівництво, оскільки знищене майно має статус самочинного будівництва.
10.25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за власником земельної ділянки не визнано права власності на самочинне збудоване майно. Нежитлова будівля позивача, як самочинна будівля, була розташована на земельній ділянці комунальної власності за відсутності договору оренди земельної ділянки та зареєстрована за позивачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт, що передує реєстрації права власності на це майно.
10.26. Колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не в повній мірі відповідають вимогам статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, з огляду на наступне.
10.27. Згідно зі статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
10.28. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності своїх вимог позивач послався на низку судових рішень, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі № 5011-47/1684-2012 за позовом ГО "СП "Жовтнева" до ТОВ "Євробудстандарт" та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності. Названим судовим рішенням визнано за ГО "СП "Жовтнева" право власності на нежитлову будівлю по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі м. Києва загальною площею 218,1 кв. м та усунуто перешкоди у користуванні ГО "СП "Жовтнева" вказаним нерухомим майном шляхом зобов`язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєструвати ГО "СП "Жовтнева" декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.
10.29. Крім того, в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі № 5011-47/1684-2012 встановлено, що позивачем (ГО "СП "Жовтнева") згідно зі статтею 144 Господарського кодексу України, статтею 331 Цивільного кодексу України було набуто право власності на нежитлову будівлю по пров. Політехнічний, 2Б у Солом`янському районі міста Києва площею 218,1 кв.м. Також суд послався на долучені позивачем (ГО "СП "Жовтнева") до матеріалів справи: договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 31.12.1997, від 08.10.1999 та від 28.01.2000, укладені між Жовтневою РДА м. Києва та ПП Цимбал О.В., ПП Мамедовим Н.М. огли, ПП Єрмаковим М.О., щодо тимчасового користування на умовах оренди земельними ділянками, розташованими по вул. Політехнічний, 2Б та пров. Політехнічному, 2; довідку від 18.01.2012, згідно з якою вищезгадані особи є членами ГО "СП "Жовтнева", вкладами яких є належне зазначеним особам право тимчасового користування земельними ділянками згідно договорів від 31.12.1997, 08.10.1999, 28.01.2000; платіжні доручення про сплату позивачем земельного податку щодо зазначених вище земельних ділянок.
10.30. В подальшому на зборах засновників ТОВ "Центр-Ритейл" вирішено сформувати частку ГО "СП "Жовтнева" в статутному капіталі ТОВ "Центр-Ритейл" за рахунок внесення до нього нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 218,1 кв. м по провулку Політехнічному, 2-Б у м. Києві.
10.31. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 910/18559/16 ухвалено рішення про відмову Київській міській раді у позові до ТОВ "Центр-Ритейл" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0775 га по пров. Політехнічному, 2-Б у Солом`янському районі м. Києва та повернення вказаної ділянки Київській міській раді, привівши у придатний до використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд. Суд апеляційної інстанції визнав що в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України відповідач (ТОВ "Центр-Ритейл"), як новий власник нежитлового будинку, набув право користування спірною земельною ділянкою, на якій така споруда розміщена.
10.32. Залишаючи без змін постанову від 22.02.2017 у справі № 910/18559/19, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.05.2017 визнав обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що в діях відповідача відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 ЦК України та статті 120 Земельного кодексу України, ТОВ "Центр-Ритейл", ставши власником будівлі, правомірно ініціювало одержання спірної земельної ділянки у користування.
Однак наведені висновки та надані з цього приводу пояснення позивача не були у повній мірі враховані судами попередніх інстанцій.
10.33. В статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
10.34. За змістом статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
10.35. Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції в тому, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
10.36. Разом з цим, з встановлених у цій справі обставин справи слідує, що право власності на спірну будівлю набуто на підставі судового рішення у справі № 5011-47/1684-2012 про визнання такого права, яке не скасоване та є чинним. Наведене дає підстави для висновку про те, що у даному випадку правомірність виникнення права власності на самочинне будівництво була підтверджена державою та визнана відповідним судовим рішенням і саме на підставі такого судового рішення було проведено державну реєстрацію речового права.
10.37. Відповідні доводи позивача не були враховані судами попередніх інстанцій, як і посилання позивача у письмових поясненнях та в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 826/7687/17. У названій постанові апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що: рішенням Господарського суду від 23.03.2012 у справі № 5011-47/1684-2012 було надано правову оцінку правомірності будівництва на земельній ділянці по пров. Політехнічному, 2Б у м. Києві та її відповідність вимогам статті 376 ЦК України; висновок суду першої інстанції (Окружного адміністративного суду міста Києва) про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва суперечить рішенню Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 № 5011-47/168-2012.
10.38. Касаційний господарський суд виходить з принципу правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою "Совтрансавто-Холдінг" проти України", від 28.10.1999 у справі за заявою "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
10.39. Крім того, за висновком місцевого господарського суду на час знесення спірна будівля мала ознаки нерухомого майна. Відповідачі заперечують вказаний висновок суду, наголошуючи на тому, що належна позивачеві будівля була саме тимчасовою, а не капітальною спорудою. Висновок суду апеляційної інстанції з цього приводу з посиланням на наявні в матеріалах справи докази в оскаржуваній постанові відсутній, тоді як від визначення статусу спірної будівлі залежить те, які саме норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та які висновки Верховного Суду мали врахувати суди, про що слушно зазначає позивач у касаційній скарзі.
10.40. З`ясовуючи обставини доведеності факту заподіяння майнової шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між завданою внаслідок знищення майна шкодою та спільними діями Департаменту і КП "Київблагоустрій", місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про доведеність факту протиправної поведінки КП "Київблагоустрій", а також причинно-наслідкового зв`язку між діями КП "Київблагоустрій" та завданими наслідками. Водночас, суди не врахували співвідношення дій Департаменту та КП "Київблагоустрій" при проведенні демонтажу спірної будівлі, тобто дій Департаменту у видачі доручення щодо демонтажу та дій КП "Київблагоустрій" щодо безпосереднього демонтажу. Зважаючи на те, що позивачем заявлено про солідарну відповідальність Департаменту та КП "Київблагоустрій", з`ясуванню, серед іншого, підлягало питання щодо існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням (дорученням) Департаменту про проведення демонтажу та втратою позивачем майна, оскільки згадане доручення є формою рішення розпорядчого характеру, що підлягало обов`язковому виконанню КП "Київблагоустрій", яке підпорядковане Департаменту, позаяк саме на виконання доручення, а не за власною ініціативою, КП "Київблагоустрій" здійснено демонтаж спірної будівлі, у зв`язку з чим позивач втратив це майно, як об`єкт права власності.
10.41. Дійшовши вказаних висновків, суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи скаржника про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема щодо дослідження зібраних у справі доказів та наведення обґрунтування відхилення доводів позивача.
10.42. Відносно висновків суду першої інстанції в частині розміру завданої майнової шкоди та доводів скаржника про неврахування експертних висновків, колегія суддів зазначає, що дане питання напряму пов`язане із необхідністю дослідження наявних у справі матеріалів доказів, що не відповідає вимогам статті 300 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10.43. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
10.44. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
10.45. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
10.46. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
10.47. Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.
11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11.1. В пункті 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
11.2. Відповідно до частин 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
11.3. Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, ухвалені у цій справі постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
11.4. Під час нового розгляду, судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
12. Судові витрати
12.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/15931/19 скасувати.
3. Справу №910/15931/19 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк