ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15963/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кролевець О. А., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - Кириленка О. П. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" - Ващенко М. С. (адвокат),

Приватного підприємства "Остов" - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз")

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 (суддя Головіна К. І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегія суддів у складі: Алданова С. О., Зубець Л. П., Мартюк А. І.)

у справі за позовом АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (далі - ТОВ "СП "Стан-Комплект")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Остов" (далі - ПП "Остов")

про визнання договору недійсним.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. 12.11.2019 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "СП "Стан-Комплект" про визнання недійсним укладеного сторонами договору на виконання робіт на підставі ст. ст. 203 215 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зазначений договір порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також з метою незаконного заволодіння грошовими коштами позивача як оплатою за роботи, які фактично не здійснювалися відповідачем. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" стверджувало про відсутність доказів реального виконання відповідачем робіт щодо реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 (далі - СПБУ), дублювання вже виконаного контракту з таких самих робіт, а також наявність експертного висновку почеркознавчої експертизи, яким спростовується факт підписання спірного договору та його виконання.

3. ТОВ "СП "Стан-Комплект" проти позову заперечило, оскільки договір укладений з дотриманням положень чинного законодавства; після його підписання відповідач прийняв його до виконання; у зв`язку з порушенням умов договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/8277/16 з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" стягнута заборгованість у сумі 9 499 033,95 грн, яку позивач не сплачує. Крім того, відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

4. Натомість позивач зазначав, що на час виникнення спірних відносин та розгляду справи № 910/8277/16, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" перебувало під дією надзвичайної та невідворотної події (непереборної сили), що підтверджено сертифікатом від 03.12.2014 № 2018 про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України; матеріали, які б містили відомості про господарську операцію за оспорюваним договором, відновити було неможливо внаслідок їх перебування на тимчасово окупованій території України; позивач не мав можливості здійснити перевірку вчинення спірної господарської операції, що була предметом розгляду у справі № 910/8277/16. Однак отримані у подальшому документи свідчать, що оспорюваний договір мав дефекти змісту правочину, ґрунтувався на документах, складених з порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про нереальність господарської операції, невідповідність договору інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Фактичні обставини справи встановлені судами

5. 29.03.2011 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) та Компанія "Higway Investment Processing LLP" (продавець) уклали контракт № 221 на поставку СПБУ (проект Keppel Fels Class/трикутна; класифікація АБС А1), яка побудована Компанією Keppel Offshore & Marine (Республіка Сінгапур), вартістю 400 344 000 дол. США (без податку на додану вартість); додатком IV до контракту сторони погодили технічну специфікацію та комплектацію СПБУ.

6. 20.12.2012 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (замовник) та ТОВ "СП "Стан-Комплект" (підрядник) уклали договір на виконання робіт № 1370 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався за технічним завданням замовника виконати з власних матеріалів роботи з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи; загальна вартість робіт згідно зведеного кошторису становить 4 974 670,14 грн (п. п. 1.1, 1.2, 3.1).

7. Сторони в Договорі передбачили, що:

- замовник погодився, що до виконання робіт буде залучено ПП "Остов" в якості субпідрядника (п. п. 2.1, 2.2);

- при підписанні актів прийому-здачі виконаних робіт і виконавчих кошторисів між замовником і підрядником, у яких відображені дані роботи, підрядник надає замовнику: завірені копії дозвільних документів субпідрядника; завірену копію договору між підрядником та субпідрядником; завірену копію акту прийому-передачі виконаних робіт між підрядником і субпідрядником, складену на підставі виконавчо-технологічного кошторису субпідрядника. Виконавчо-технологічні кошториси, підписані субпідрядником і підрядником, мають бути складені за зразком виконавчої кошторисної документації між підрядником і замовником (п. 2.3);

- розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури від підрядника, складеного на підставі підписаного обома сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та документації, передбаченої в п. п. 2.3 та 5.9 Договору (п. 4.1);

- здача виконаних підрядником робіт та прийом їх замовником оформлюється актом прийому-здачі виконаних робіт. Обов`язковим додатком до акту прийому-здачі виконаних робіт є виконавчий кошторис, з додатком бухгалтерської довідки вартості матеріалів. Окрім того, до акту прийому-здачі виконаних робіт підрядник додає бухгалтерську довідку яка підтверджує фактичні витрати на відрядження фахівців підрядника (п. 5.9);

- після закінчення виконання всього обсягу робіт, позивач оформлює акт приймання-здачі виконаних робіт та документи, зазначені у п. п. 4.1 та 5.9 Договору, і передає їх представникові замовника (п. 5.10);

- разом з актом прийому-здачі виконаних робіт підрядник зобов`язаний повернути замовнику технічну документацію, про що уповноважені представники сторін складають акт прийому-передачі (повернення) документації (п. 5.8);

- після отримання акту прийому-здачі виконаних робіт, замовник при відсутності заперечень, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання підписує його зі своєї сторони або, у разі наявності заперечень, складає мотивовану відмову від підписання акту прийому-здачі виконаних робіт (п. 5.11);

- у разі мотивованої відмови замовника від підписання акту прийому-здачі виконаних робіт сторонами складається протокол, в якому вказуються дефекти, недоліки та зауваження і терміни їх усунення. Акт прийому-здачі виконаних робіт підписується з боку замовника тільки після усунення позивачем всіх недоліків та зауважень, виявлених відповідачем та відповідними наглядовими установами. Підписаний замовником акт прийому-здачі виконаних робіт повертається підряднику протягом 7-ми денного (календарного) терміну з моменту підписання замовником (п. п. 5.12, 5.13).

8. ТОВ "СП "Стан-Комплект" та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" уклали додатки до Договору № 1 "Технічне завдання на виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312", № 2 "Зведений кошторис вартості виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312", № 3 "Технологічний кошторис виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312".

9. 20.12.2012 ТОВ "СП "Стан-Комплект" та ПП "Остов" уклали договір № 1370/1 виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ. До цього договору сторони погодили технічне завдання (технологічний кошторис) на виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312 (додаток № 1) та зведений кошторис вартості виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного і вітрового захисту СПБУ В-312 (додаток № 2).

10. 17.04.2013 ПП "Остов" за актом приймання-здачі наданих послуг за договором № 1370/1 від 20.12.2012 передало, а ТОВ "СП "Стан-Комплект" прийняло в об`ємі виконавчого кошторису № 1 послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312; ТОВ "СП "Стан-Комплект" не мало претензій до субпідрядника відносно якості та об`єму наданих послуг з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312.

11. 24.04.2013 за актом приймання-здачі наданих послуг за Договором ТОВ "СП "Стан-Комплект" передало, а АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийняло в об`ємі виконавчого кошторису № 1 послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312; претензії щодо якості та об`єму наданих послуг з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312 у замовника відсутні.

12. У зв`язку з порушенням позивачем (АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") умов Договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/8277/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017, з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "СП "Стан-Комплект" стягнута заборгованість у сумі 9 499 033,95 грн, яка складається з 4 974 670,14 грн основного боргу, 4 088 092,05 грн інфляційних втрат, 436 271,76 грн 3 % річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, в позові відмовив.

14. Суди попередніх інстанцій послалися на те, що:

- правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача;

- положеннями ст. 228 ЦК визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок; при кваліфікації правочину за цією нормою потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін; доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19);

- правовою природою заявлених позовних вимог є визнання недійсним нікчемного правочину, який не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону; у такому випадку належним способом захисту порушеного права сторони нікчемного правочину буде застосування судом наслідків нікчемності такого правочину за вибором позивача (ст. 216 ЦК). Однак предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем (ст. 46 ГПК), тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15);

- неправильно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, а тому не підлягають розгляду доводи сторін по суті позовних вимог та заперечень щодо нікчемності Договору (не підлягають розгляду надані сторонами докази та подані ними заяви та клопотання (копії первинних документів до укладених угод, експертного висновку почеркознавчої експертизи, нотаріально завірена заява свідка тощо);

- суд відхилив посилання позивача на неможливість подання доказів нікчемності Договору раніше, зокрема в межах розгляду справи № 910/8277/16, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, оскільки засвідчення форс-мажорних обставин має стосуватись обставин виконання конкретного договору. Натомість сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018 виданий не стосовно оспорюваного Договору, а лише констатує політичні події в Україні на той період того часу, тобто не має ніякого відношення до господарської операції, що була предметом Договору;

- оспорюваний Договір укладений у грудні 2012 року, а його виконання відбулося ще у квітні 2013 року, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/8277/16, яке набрало законної сили, тобто майже за рік до настання обставин, на які посилається позивач;

- як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 910/8277/16, позивач вже посилався на вищевказаний сертифікат Торгово-промислової палати України (№ 2018 від 03.12.2014) щодо перебування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" під дією надзвичайної та невідворотної події (непереробної сили), як на підставу звільнення його від господарської відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, що свідчить про його обізнаність на той час про перебування під дією надзвичайних обставин і він мав можливість заявити про нікчемність Договору в межах розгляду цієї справи;

- в рамках розгляду справи № 910/8277/16 встановлено надання відповідачем послуг (робіт з реконструкції). Зокрема, апеляційним господарським судом у цій справі встановлено, що 24.04.2013 на виконання укладеного між позивачем та відповідачем Договору сторонами підписаний акт приймання-здачі наданих послуг, з якого вбачається, що ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" передало, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийняло без будь-яких претензій відносно якості та об`єму послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту на загальну суму 4 974 670,14 грн. Цей акт підписаний представниками обох сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. До вказаного акту доданий виконавчий кошторис № 1 на 6 аркушах. Акт № 1 приймання-здачі наданих послуг від 24.04.2013 на суму 4 974 670,14 грн, який наявний в матеріалах справи, відповідає вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджує належне виконання позивачем робіт, в тому числі щодо оформлення необхідної документації, в силу чого саме на підставі такого акту проводяться розрахунки між сторонами. Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі № 910/8277/16 залишено без змін судові рішення про стягнення заборгованості за Договором. Отже, в силу положень ст. 75 ГПК, не підлягають повторному доказуванню обставини щодо виконання відповідачем робіт за спірним договором. При цьому, зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що доводи та аргументи АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в межах вирішення цього спору зводилися лише до невірного визначення строку оплати виконаних робіт, а також відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на наявність обставин непереборної сили, що пов`язані з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим). Тобто, сторона фактично не погоджувалася з обставинами наявності прострочки виконання грошового зобов`язання, однак питання щодо реальності здійснення відповідачем робіт у АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не виникало;

- обставини того, що оспорюваний договір на час його укладення не був спрямований на настання реальних наслідків, що ним обумовлені, позивач не довів;

- посилання позивача на тотожність виконаних за Договором робіт з предметом контракту від 29.03.2011 № 221 на поставку СПБУ відхилені, оскільки виходячи з їх змісту за Договором здійснювалися роботи з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ, а контракт передбачав її поставку;

- спростовуються матеріалами справи і твердження позивача щодо підтвердження факту нереальності здійснення господарської операції укладення договору субпідряду на місяць раніше оспорюваного договору, оскільки вони укладені в один день - 20.12.2012;

- відсутність технічної документації та актів їх приймання-передачі, заявки про початок робіт, які не є первинними бухгалтерськими документами згідно приписів Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та за плином часу не збережені сторонами, не може свідчити про нереальність здійснення господарської операції з врахуванням наявності інших документів, зокрема, актів приймання-здачі наданих послуг, які підписані їх сторонами та скріплені печатками підприємств;

- щодо встановлення в експертних висновках обставин підробки підпису директорів підрядника та субпідрядника, то судова колегія визнала вказані докази неналежними, оскільки експертні дослідження були проведені на підставі фотокопій документів за відсутності вільних зразків підпису; натомість нотаріально засвідченою заявою свідка стверджується вчинення генеральним директором ТОВ "СП "Стан-Комплект" підпису на всіх пов`язаних з оспорюваним договором та договором субпідряду документах;

- доводи щодо невідповідності правочину інтересам держави і суспільства є безпідставними, оскільки позивач не спростував обставин здійснення виконання субпідрядником робіт та їх передання генеральному підряднику, а за актом приймання-здачі наданих послуг від 24.04.2013 прийняття їх АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз";

- зважаючи на відсутність порушеного права та інтересу за пред`явленим позовом, який не відповідає способам захисту, позовна давність не застосовується.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

15. 18.12.2020 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи учасників справи

16. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму ст. 75 ГПК без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, натомість помилково послався на інший висновок Верховного Суду щодо її застосування, викладений у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, яка не є релевантною до справи № 910/15963/19;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму ст. 87 ГПК без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм ч. 5 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах (КНД 31.5.001-96), затверджених наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 № 221 у відносинах, які є подібними до спірних відносин, предметом яких є договір підряду з реконструкції судна;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми ч. 5 ст. 203 ЦК, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновку щодо їх застосування у правовідносинах, які мають ознаки подібності (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 911/615/15);

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми ст. 228, ч. 2 ст. 1166 ЦК без урахування висновку щодо їх застосування у правовідносинах, які мають ознаки подібності (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18, від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц).

17. В касаційній скарзі скаржник також зазначає, що:

- суди не надали належної оцінки доводам про відсутність в матеріалах справи письмової заяви замовника про початок робіт, технічної документації та/або проекту реконструкції вітрового захисту СПБУ, актів приймання-передачі такої технічної документації, що є свідченням того, що вказаний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків;

- предмети оспорюваного Договору та контракту № 221 від 29.03.2011 є тотожними;

- про нереальність здійснення господарської операції свідчить факт, що договір субпідряду укладений на місяць раніше оспорюваного договору;

- суди не надали належної оцінки поданим позивачем висновкам експерта, в яких встановлено підробку підписів директорів підрядника та субпідрядника;

- оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, оскільки не передбачає для АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" справедливого обміну матеріальними цінностями, а лише покладає обов`язок щодо сплати коштів.

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечив, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з такого:

- у справі № 910/8277/16, що має преюдиційне значення для справи, що розглядається, суди встановили обставини виконання сторонами Договору, а тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню (ст. 75 ГПК); фактично, скаржник здійснює спроби перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, незважаючи на те, що цим доводам дали свою оцінку суди трьох інстанцій у справі № 910/8277/16;

- у справі № 911/5358/14 Верховний Суд вказав, що неможливо встановлювати факт поставки товару на підставі лише заяви свідка; у справі, що розглядається, подана заява свідка ОСОБА_2 - керівника відповідача в період укладення Договору, який зазначив, що особисто його підписував (ст. 87 ГПК); висновок Верховного Суду, на який посилається скаржник в цій частині касаційної скарги, не є таким, що зроблений у подібній справі;

- апеляційний суд правильно зазначив, що відсутність технічної документації та актів її приймання-передачі, заявки про початок робіт, які не є первинними бухгалтерськими документами згідно приписів Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та за плином часу не були збережені сторонами, не може свідчити про нереальність здійснення господарської операції з врахуванням наявності інших документів, зокрема, актів приймання-здачі наданих послуг, які підписані їх сторонами та скріплені печатками підприємств;

- у процесі розгляду справи позивач не подавав заяву про зміну підстав позову на ч. 3 ст. 228 ЦК, тому підставами позову є ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК, а тому застосування статей, які не були покладені в основу позовних вимог, є безпідставним, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог (ст. 14 ГПК);

- справи, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, не є подібними до справи, що розглядається, тому висновки із зазначених справ не підлягають застосуванню у цій справі;

- суди попередніх інстанцій не застосовували ст. 1166 ЦК, оскільки вона регулює питання відшкодування шкоди, тобто позадоговірні відносини, і не підлягає застосуванню для вирішення спору про визнання договору недійсним.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

19. Верховний Суд ухвалою від 28.01.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 24.02.2021.

20. У судовому засіданні 24.02.2021суд оголосив перерву до 17.03.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо підстав позову

21. За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

22. Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання правочину недійсним.

23. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

24. Разом з цим, ч. 3 ст. 228 ЦК встановлює, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

25. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним правочину, є способом захисту прав та інтересів, установлений законом.

26. Предметом заявленого АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" позову є вимога про визнання Договору недійсним.

27. Правовою підставою позову позивач визначив положення ст. 228 ЦК та посилався на те, що господарські операції за оспорюваним договором є нереальними, а тому такий договір є недійсним внаслідок невідповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості, з підстав несправедливого обміну матеріальними цінностями, що зумовлений створенням у АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" грошового зобов`язання за безтоварною (нереальною) операцією виконання робіт.

28. Таким твердженням позивач ототожнив підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК (недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) та ознак нікчемності правочину, передбачених ч. ч. 1 та 2 цієї статті ЦК (порушення правочином публічного порядку).

29. Визначаючи предмет позову (визнання договору недійсним), позивач вказував правовою підставою позову як норми ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК, так і ст. 228 ЦК в цілому, та стверджував про "несправедливий обмін матеріальними цінностями, що зумовлений створенням у АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" грошового зобов`язання за безтоварною (нереальною) операцією виконання робіт".

30. Отже, правовою природою заявлених позовних вимог є визнання недійсним Договору на підставі ст. 228 ЦК, ч. 3 якої регулює питання визнання недійсним оспорюваного правочину.

31. Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували та помилково послалися на те, що позивач просить визнати недійсним нікчемний правочин, безпідставно вважаючи цю обставину самостійною та достатньою підставою для відмови в позові з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

32. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

33. У процесі розгляду справи позивач стверджував про фіктивність оспорюваного Договору та посилався на обставини, які можуть свідчити про наявність підстав для розгляду питання недійсності оспорюваного Договору з огляду на положення ч. 1 ст. 232 ЦК, ст. 235 ЦК.

34. Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам юридичну оцінку не надали, незважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (п. 44), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 83), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 101). У п. 7.43 постанови від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Посилаючись на аргументи про неналежний спосіб захисту, суди натомість не встановили обставини, які мають істотне значення для вирішення спору.

Щодо преюдиційності обставин, встановлених судами у справі № 910/8277/16

35. Ухвалюючи оспорювані рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що вважають преюдиційними обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/8277/16, в яких суди встановили, що на виконання Договору сторони підписали акт приймання-здачі наданих послуг від 24.04.2013, з якого вбачається, що ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" передало, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийняло без будь-яких претензій відносно якості та об`єму послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту на загальну суму 4 974 670,14 грн.

36. Вважаючи такий акт єдиним достатнім доказом виконання сторонами Договору, суди попередніх інстанцій з посиланням на ст. 75 ГПК вказали, що обставини щодо виконання відповідачем робіт за спірним договором не потребують повторного доказування.

37. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч. 4 ст. 75 ГПК, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

38. У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 (п. 9.9), на яку посилається скаржник, вказано, що "преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 ГПК правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (п. 32). У справі № 922/2013/18 Верховний Суд також зазначив, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм".

39. В силу ч. 7 ст. 75 ГПК правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

40. У справі № 910/8277/16 суди встановили факт, що сторонами без зауважень підписаний акт приймання-здачі наданих послуг від 24.04.2013. На підставі цього суди зробили правовий висновок про наявність у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов`язання сплатити грошову суму, встановлену Договором та актом, на користь ТОВ "Стан-Комплект".

41. Питання фактичного виконання робіт за Договором, з огляду на доводи позивача про укладення оспорюваного Договору без наміру його виконання, а з метою незаконного заволодіння грошовими коштами позивача як оплатою за роботи, які фактично відповідачем не виконувалися, підлягали дослідженню в загальному порядку (ст. 86 ГПК), з урахуванням всіх доказів та доводів сторін, а відтак суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів фактичного виконання робіт.

42. Суд також бере до уваги, що у справі № 910/8277/16 ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зазначало, що у нього не збереглося жодних документів, пов`язаних із укладенням та виконанням Договору у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим, де залишилися всі документи ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", і всі документи були надані ТОВ "Стан-Комплект".

43. Як зазначалося вище, позивач стверджував, що на час розгляду справи № 910/8277/16 він перебував під дією надзвичайної та невідворотної події (непереборної сили), що підтверджено сертифікатом від 03.12.2014 № 2018 про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України; не мав можливості здійснити перевірку вчинення спірної господарської операції, що була предметом розгляду у справі № 910/8277/16.

44. У сертифікаті № 2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданому Торгово-промисловою палатою України 03.12.2014, вказано, що 17.03.2014 так звана Верховна Рада Республіки Крим прийняла постанову "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим" № 1758-6/14, в якій зазначено, що власністю "Республіки Крим" є рухоме та нерухоме майно ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", розташоване на території "Республіки Крим", її континентального шельфу, виключної морської економічної зони. "Націоналізації" підлягало все майно, яке увійшло та увійшло в статутний капітал товариства, необоротні та оборотні активи, у тому числі державне майно, яке було передано в користування товариству. 18.03.2014 Президент Російської Федерації підписав "Договір про входження Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації". Таким чином, все майно та документи позивача залишилися на окупованій території України. В результаті вищезазначених дій та з метою відновлення правовстановлюючих документів на майно, відновлення та/або повернення оригіналів проектно-виконавчої, технічної, фінансової, бухгалтерської та іншої документації, що залишилася на тимчасово окупованій територій АР Крим, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" було офіційно зареєстровано у місті Києві, вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 505. Торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з окупацією території України, з 27.02.2014 і вказала, що ці обставини на дату видачі сертифіката тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

45. Верховний Суд враховує, що 22.12.2018 набрав чинності Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", яким передбачено умови для відновлення виробничої діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз» на період тимчасової окупації частини території України.

46. Відповідно до пояснювальної записки до проекту цього Закону від 08.05.2018 необхідність його ухвалення обґрунтовувалася наявністю таких обставин:

- станом на початок 2014 року зазначене товариство було одним з найбільших підприємств паливно-енергетичного комплексу, яке забезпечувало розробку шельфу Чорного та Азовського морів та видобувало близько 2 млрд. куб. м природного газу;

- 17.03.2014 нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову, якою "встановлено", що все рухове і нерухоме майно товариства є власністю "Республіки Крим";

- у результаті цих дій АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" втратило доступ до більшості родовищ корисних копалин та виробничих активів, розташованих на території АР Крим, а також до первинної бухгалтерської, податкової та фінансової документації підприємства за період до початку тимчасової окупації території України;

- постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" внесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- станом на травень 2018 року АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" мало лише три цінних активи, які знаходяться не на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя, внутрішніх морських водах і територіальному морі України навколо Кримського півострова;

- АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" має діючі ліцензії з транспортування природного газу магістральними газопроводами та зберігання газу в підземних сховищах, а також спеціальні дозволи на користування надрами;

- незаконне захоплення Російською Федерацією активів товариства практично унеможливило нормальне ведення ним господарської діяльності;

- з огляду на це, станом на 31.04.2018 кредиторська заборгованість АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", яка підтверджена рішеннями судів, складає близько 500 млн. грн і має тенденцію до збільшення внаслідок нарахування кредиторами інфляційних сум та відсотків річних; щодо Товариства відкрито 65 виконавчих проваджень на загальну суму біля 350 млн. грн та накладено арешти на кошти і майно; вказана заборгованість виникла за договорами, укладеними до тимчасової окупації території України, а їх невиконання є наслідком захоплення активів товариства в АР Крим;

- АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є єдиним підприємством в Україні, яке має досвід видобування вуглеводнів з морського шельфу та спеціалізується саме на такій діяльності;

- станом на 31.04.2018 товариство фактично позбавлене можливості оперативного фінансування та регулювання розробки родовищ, перш за все Стрілкового газового родовища;

- відновлення повноцінної роботи АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є стратегічно важливим для забезпечення енергетичної безпеки України.

47. Таким чином, на дату ухвалення такого закону форс-мажорні обставини тривали і для відновлення нормальної роботи товариства був ухвалений спеціальний закон.

48. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили довід позивача про неможливість подання доказів недійсності (фіктивності) Договору раніше (в межах розгляду справи № 910/8277/16) у зв`язку із зазначеними вище форс-мажорними обставинами.

49. З огляду на триваючий характер цих форс-мажорних обставин, а також те, що позивач посилався на їх наявність в контексті, зокрема, неможливості здійснити перевірку вчинення спірної господарської операції, що вплинуло на формування його правової позиції та заперечень проти позову в межах розгляду справи № 910/8277/16, суди мали надати оцінку таким доводам позивача та зробити відповідні висновки.

50. Натомість, суди помилково обмежилися посиланням на те, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018 виданий не щодо конкретного Договору, лише констатує політичні події в Україні в певний період часу і не має відношення до спірної господарської операції.

Щодо фіктивності/удаваності договору

51. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що суди не перевірили належним чином питання тотожності обсягу робіт, які передбачалося виконувати за Договором, з предметом контракту від 29.03.2011 № 221 на поставку СПБУ, обмежившись загальним висновком про різні предмети цих договорів.

52. Встановлення фактичних обставин у цій справі утруднене через те, що:

- ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" втратило майно та всю первинну документацію у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим;

- ТОВ "Стан-Комплект» стверджує, що у 2019 році самостійно знищило документацію, пов`язану з укладенням та виконанням Договору (акт знищення ТОВ "Стан-Комплект" від 04.01.2019 № 7);

- ПП "Остов" (субпідрядник, який виконував основні роботи за Договором) знаходиться на території АР Крим, у справі участі не брав, витребувати докази в нього не є можливим;

- СПБУ розташована на території АР Крим і провести її огляд як речового доказу з метою виявлення проведеної реконструкції неможливо;

- Договір і контракт містять складну технічну інформацію, для аналізу та оцінки якої потрібні спеціальні знання.

53. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

54. Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

55. У зв`язку з цим, для з`ясування обставин, що мали значення для справи, суди повинні були керуватися положеннями ст. 99 ГПК та призначити у справі комплексну експертизу, поставивши перед експертами питання:

- чи мають Договір та контракт від 29.03.2011 № 221 частково тотожний предмет;

- чи потребувала СПБУ, контрактна вартість якої становить 400 344 000 доларів, теплоізоляційного та вітрового захисту з огляду на свою комплектацію та перелік встановленого обладнання;

- чи має СПБУ конструкційні недоліки (незахищеність від вітру та інших природних явищ), які б потребували виправлення шляхом реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ, передбаченої Договором;

- чи є може бути реконструкція теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ, передбачена Договором, практично виконана з урахуванням технічних особливостей конструкції СПБУ; тобто чи є вона промислово придатною;

- чи могли роботи (реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ), передбачені Договором, бути виконаними у передбачений ним строк (три місяці з дати отримання письмової заявки позивача);

- чи відповідає зазначена у Договорі вартість робіт їх ринковій вартості або собівартості відповідно до технічної документації; вартість робіт, виконаних ПП "Остов" згідно акту приймання-передачі, підписаного ПП "Остов" та відповідачем 17.04.2013, становила 2 353 498,37 грн, а загальна вартість виконаних робіт за актом приймання-передачі, підписаного позивачем та відповідачем, становила 4 974 670,14 грн; розподіл робіт, послуг та витрат між підрядником та субпідрядником визначений у Договорі №1370/1 на виконання робіт від 20.12.2012.

56. Звертаючись з позовом, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" посилалося на висновки експертів за результатами проведення почеркознавчих експертиз від 22.10.2019 № 2-22/10 та № 3-22/10, та зазначало, що підписи директора ПП "Остов" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на документах первинного бухгалтерського обліку господарських операцій за Договором та договором субпідряду є підробленими. Вільні зразки підписів посадових осіб відповідача та третьої особи були отримані з первинних документів бухгалтерського обліку, державних контрактів з органами військового управління, установчих документів цих юридичних осіб, паспортних даних тощо, що не може викликати жодних сумнівів у якості експертних досліджень.

57. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про підробку підписів директорів підрядника та субпідрядника на укладених договорах, пославшись на подання позивачем неналежного доказу (висновку експерта). Такий висновок не відповідає вимогам закону.

58. Так, апеляційний суд зазначив, що експертні дослідження були проведені на підставі фотокопій документів за відсутності вільних зразків підпису; натомість нотаріально засвідченою заявою свідка стверджується вчинення генеральним директором ТОВ "СП "Стан-Комплект" ОСОБА_2 підпису на всіх пов`язаних з оспорюваним Договором та договором субпідряду документах.

59. За приписами ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

60. Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

61. Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 ГПК, згідно з ч. 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

62. Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

63. Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

64. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

65. Суд апеляційної інстанції не навів правових підстав, які дозволили йому дійти висновку про підписання представником відповідачем та третьою особою Договору та договору субпідряду на підставі заяви свідка ОСОБА_2 , ухилившись від дослідження інших доказів та перевірки доводів сторін. Тож цей висновок Верховний Суд вважає немотивованим та таким, що здійснений з порушенням зазначених вище норм процесуального права.

66. Схожих висновків щодо застосування положень ст. 87 ГПК Верховний Суд дійшов у постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14, на яку посилається скаржник, правова позиція якої не врахована судом апеляційної інстанції.

67. Суд першої інстанції не надав оцінки наданим позивачем експертним висновкам почеркознавчих експертиз, обмежившись посиланням на неправильно обраний позивачем спосіб захисту.

68. Натомість апеляційний господарський суд дійшовши висновку про неналежність наданих позивачем доказів (висновків експертів), мав призначити судову експертизу з цих питань.

69. Суди не взяли до уваги доводи позивача про втрату всієї документації та майна Товариства, і те, що всі докази на підтвердження підписання та виконання Договору були надані відповідачем, якого позивач звинувачує у підробці цих документів. За таких умов суди мали б призначити судову експертизу для перевірки, чи не були підписи представників та відтиски печаток сторін договору підроблені.

70. Крім того, суди не дослідили обставини підписання Договору та акту уповноваженими представниками сторін, що є необхідним для юридичної кваліфікації спірних відносин.

71. Якщо підпис представника сторони (сторін) на ньому підроблений та/або договір підписаний неуповноваженою особою (особами), то він не відповідає вимогам ч.3 ст.203 ЦК. Також слід враховувати, що якщо договір підписаний представником позивача, який мав відповідні повноваження, але діяв всупереч інтересам товариства на підставі зловмисної домовленості з іншою стороною, для отримання другою стороною договору оплати за послуги, які ніколи не надавалися і роботи, які ніколи не виконувалися, то такий договір є недійсним на підставі ст. 232 ЦК та/або 235 ЦК (удаваний правочин).

72. Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

73. Таким чином, за наявності підстав для застосування ч. 3. ст. 228 ЦК, суд має встановити, чи був наявним умисел однієї сторони чи обидві сторони діяли з умислом.

74. Так само, при застосуванні ст. 232 ЦК важливим є встановлення факту зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

75. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

76. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

77. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.

78. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

79. За таких обставин висновки господарських судів про відмову в задоволенні позову є передчасними.

80. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

84. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не досліджено зібрані у справі докази.

85. Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень не врахували висновки Верховного Суду, що містяться у постановах від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення

судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

86. Під час нового розгляду справи, господарським судам потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прийняти або відхилити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи. З врахуванням встановленого дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Щодо судових витрат

87. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК).

88. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 910/15963/19 скасувати.

3. Справу № 910/15963/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кібенко

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко