ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Лиськов М.О.)

від 26.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.)

від 11.09.2024

у справі № 910/16014/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери"

до Державного підприємства "Сервіс"

про стягнення 935 831, 49 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (далі - ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», Фірма, позивач) у жовтні 2023 року звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Сервіс» (далі - ДП «Сервіс», Підприємство, відповідач) 935 831,49 грн заборгованості за надані юридичні послуги.

1.2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ДП «Сервіс» у визначені договором строки за надані послуги у повній мірі не розрахувалось.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви про забезпечення позову

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» заборгованість у розмірі 677 196,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 217 747,09 грн та 3% річних у розмірі 40 887,46 грн. Зобов`язано орган (особу), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 677 196,94 грн, яка підлягає стягненню з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів»; інфляційних збитків: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.2024) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог ТОВ "ЮФ "Юхман і партнери" про стягнення з ДП "Сервіс" 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань.

Викладено рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 в такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сервіс" (вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 25139756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32045697) 494 579,33 грн заборгованості, 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних та 10 863,35 грн судового збору.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23, здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 494 579,33 грн, яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери", з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».

4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" про стягнення з Державного підприємства «Сервіс» 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань відмовити».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 в частині задоволених вимог про: стягнення 494 579,33 грн заборгованості, 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних та 10 863,35 грн судового збору, та вказівки органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 494 579,33 грн, яка підлягає стягненню з ДП "Сервіс", з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за визначеною формулою; прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що дана справа має виняткове значення для ДП «СЕРВІС», як учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки внаслідок неправильного застосування норм статей 509 526 527 530 625 628 901 902 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» суди попередніх інстанцій розглянули справу без всестороннього дослідження обставин справи, чим фактично санкціонували намір позивача надмірного збагачення за рахунок ДП «СЕРВІС» без належної об`єктивної на те підстави, що суперечить керівним принципам і засадам справедливості, пропорційності та верховенства права. Вказані порушення в сукупності з відсутністю належного мотивування відхилення вагомих доказів ДП «СЕРВІС» призвели до принципово важливих для ДП «СЕРВІС» наслідків у вигляді порушення прав та законних інтересів ДП «СЕРВІС». Крім того, скаржник відзначає, що стягнення з ДП «СЕРВІС» коштів з порушенням вимог законодавства та без належних на те правових підстав призведе до непередбачуваного виведення з обороту значної суми коштів, на які розраховує ДП «СЕРВІС», що в свою чергу безумовно підриває матеріальну і фінансову основу державного підприємства, та держави в цілому, оскільки не матиме під собою дійсно законних передумов, які би були оцінені з особливою увагою, виваженим підходом та всестороннім дослідженням.

У касаційній скарзі відповідач, окрім іншого, відзначає і таке:

- суд пов`язує виникнення права позивача на отримання «додаткової винагороди» з випадком «винесення судом рішення, що набрали законної сили», без прив`язки початку відліку строку виконання зобов`язань відповідача по додатковій винагороді до «дати набрання рішенням законної сили». Договором не передбачено початок відліку строку виконання зобов`язання по оплаті «додаткової винагороди» з «датою набрання законної сили» рішеннями у справах №640/20131/18 та № 640/17770/20;

- позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин здійснення представництва інтересів ДП «СЕРВІС» у справі № 640/20131/18 та у справі №640/17770/20 саме ТОВ «Юхман і партнери», яке ініціювало судове провадження щодо стягнення з ДП «СЕРВІС» «додаткової винагороди за надані послуги», в той час, коли специфіка спірних правовідносин пов`язує виникнення права позивача на отримання «додаткової винагороди» з обставиною здійснення представництва інтересів ДП «СЕРВІС» в судах саме ТОВ «Юхман і партнери»;

- суд апеляційної інстанції вдався до безпідставного ототожнення понять «майнової вимоги» з поняттям «грошової вимоги», чим фактично без відповідних правових підстав презюмував виникнення права позивача на стягнення додаткової винагороди та фактично схвалив необґрунтовану вимогу. Поняття «майнової вимоги» та поняття «грошової вимоги» - різні речі;

- оскарження у справі № 640/17770/20 самої податкової вимоги та формування вимоги про визнання її протиправною і скасування не є саме грошовою вимогою. За результатом прийняття такого судового рішення у ГУ ДПС у м. Києві не виникло б права щодо виконання такого судового рішення шляхом стягнення тієї чи іншої суми, в тому числі у примусовому порядку;

- в межах справ № 640/17770/20, № 640/20131/18 та інших справах, на які посилається позивач, клопотань про включення зазначеної до стягнення з відповідача «додаткової винагороди» (так званого «гонорару успіху») до судових витрат у вищевказаних справах адміністративному суду подано не було;

- не заявивши про розподіл та покладення на ГУ ДПС у м. Києві такої складової судових витрат, як «додаткова винагорода» в межах судових справ №640/17770/20, №640/20131/18 та інших справах, на які посилається позивач, позивач діє не добросовісно, оскільки в такому разі фактично своєю бездіяльністю позивач перекладає тягар несення додаткових витрат на ДП «СЕРВІС» без можливості покриття таких витрат (повністю/частково) за рахунок сторони, що програла у вищевказаних судових справах, в порядку розподілу судових витрат.

3.2. ТОВ "ЮФ "Юхман і партнери" 02.12.2024 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у випадку, якщо Судом буде виявлено підстави для закриття касаційного провадження, зокрема, на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, - закрити касаційне провадження, в іншому випадку - касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. ДП «Сервіс» (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «Юхман і партнери» (виконавець) 11.01.2016 уклали договір про надання юридичних послуг №107/1 (далі - Договір) за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, пов`язаних із представництвом інтересів замовника перед юридичними та фізичними особами з приводу захисту майнових та немайнових прав та охоронюваних законом інтересів довірителя, перелік яких наведено у цьому пункті договору (з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07.03.2016 №1, від 05.09.2016 №2, від 01.07.2017 №3).

4.2. Згідно з пунктами 4.1.4 та 4.1.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2017 №4) виконавець за цим договором надає замовнику такі види послуг:

« 4.1.4. Представництво інтересів в судах (господарських, загальної юрисдикції, адміністративних) у всіх інстанціях;

4.1.5. Складання документів правового характеру, що стосуються ведення справ у судах всіх інстанцій».

Цією ж додатковою угодою сторони доповнили Договір підпунктом А пункту 5.1 в такій редакції:

«А) винагорода Виконавця розраховується почасово з розрахунку:

- 50 (п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника перед третіми особами (окрім судового представництва) необхідного для досягнення предмету Договору;

- 70 (сімдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для досягнення предмету Договору;

- 100 (сто) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для судового представництва;

- 150 (сто п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи (мінімум 1 год) спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника в судах (незалежно від інстанції).

*Розрахунок здійснюється в гривнях України за офіційним курсом Національного банку України на момент виставлення рахунку.

Зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Виконавець зобов`язаний надати Замовнику розрахунок часу, затраченого на досягнення мети договору».

Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця чи після завершення виконання кожного етапу даного Договору чи щомісяця за домовленістю».

4.3. Сторони 17.01.2018 уклали додаткову угоду №5 до Договору, якою доповнили Договір підпунктом 4.1.6 в такій редакції:

« 4.1.6. В разі винесення судом (загальної юрисдикції, господарським, адміністративним) рішення (постанови, ухвали), що набрали законної сили, по справі, представництво інтересів в якій здійснювалось Виконавцем в межах цього Договору, Замовник зобов`язується сплатити на користь Виконавця додаткову винагороду в розмірі, що становить відсоток (залежно розміру грошових вимог, що визначається з врахуванням нижчезазначених умов), від різниці розміру заявлених позовних вимог, та суми задоволених позовних вимог (в справах де Замовник - Відповідач), чи відсоток від суми задоволених на користь Замовника вимог (у справах де Замовник - Позивач), зокрема:

- до 1 000 000 (один мільйон) грн - 10 (десять) %;

- від 1 000 000 (один мільйон) грн до 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн - 7 (сім) %;

- понад 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн - 5 (п`ять) %.

Зазначена Винагорода Виконавця сплачується Замовником також у випадку завершення розгляду справи в суді шляхом укладення мирової угоди, та її наступного затвердження судом».

4.4. Фірма стверджує, що у період з 01.01.2020 по 21.07.2022 ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» здійснювало представництво інтересів ДП «Сервіс» в судових справах:

- №640/23900/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення з ДП «Сервіс» частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету у сумі 5 646 099,21 грн;

- №640/17770/20 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн;

- №640/30086/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення коштів платника податків ДП «Сервіс» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 10 728 053,55 грн;

- №640/20131/18 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213; зобов`язання ГУ ДПУ у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ДП «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352 591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.

Фірма 22.07.2022 направила ДП «Сервіс» розрахунок (Звіт) щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також рахунок на сплату за надані послуги на суму 182 617,61 грн.

Фірма зазначає, що неодноразово направляла на адресу ДП «Сервіс» претензії щодо сплати заборгованості за надані послуги, зокрема 22.06.2022, 01.09.2022 та 15.12.2022.

Листом від 17.01.2023 №10/2023 у відповідь на претензію від 15.12.2022 ДП «Сервіс» повідомило, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов`язаному із затримками в розрахунках перед ДП «Сервіс» його контрагентами. Підприємство також зазначило, що має надію на своєчасні розрахунки його дебіторами, що дасть йому (Підприємству) змогу виконати взяті на себе зобов`язання за Договором, а також в частині виплати додаткової винагороди по завершеному на користь ДП «Сервіс» судовому провадженню у справі №640/17770/20. Щодо проваджень у справах №640/30086/20 та №640/20131/18 ДП «Сервіс» свої зобов`язання підтвердило та просило Фірму продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства.

ДП «Сервіс» 04.08.2023 направило ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» листа «Щодо погашення заборгованості за надані юридичні послуги та необхідності представництва інтересів ДП «Сервіс» перед ДПС України», в якому зазначило, що Підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов`язаному із затримками в розрахунках з ним контрагентами. Підприємство також зазначає, що ДПС не враховує постановлені на користь ДП «Сервіс» судові рішення, представництво інтересів Підприємства у яких здійснювало ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», та розрахунки щодо яких є предметом позовної заяви. Крім того, ДП «Сервіс» зазначило, що на підтвердження намірів щодо проведення розрахунку за існуючою заборгованістю та з метою досудового врегулювання претензії Фірми, Підприємство бере на себе зобов`язання сплатити у найближчий час 100 000,00 грн заборгованості за раніше надані послуги за Договором, а також просило надати йому (Підприємству) звіт до договору, рахунок, акти виконаних робіт на вище зазначену суму. Щодо іншої частини заборгованості ДП «Сервіс» просило Фірму розглянути можливість розстрочення боргу та продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства у спорах з Державною податковою службою України, а також підтвердило свої зобов`язання.

У позовній заяві Фірма зазначила, що 08.08.2023 ДП «Сервіс» сплатило 100 000,00 грн заборгованості за надані юридичні послуги, що підлягають зарахуванню в рахунок зобов`язань, що виникли найпізніше (до додаткової винагороди по справі №640/17770/20).

Згідно з наданим Фірмою розрахунком заборгованість ДП «Сервіс» за надані юридичні послуги складає 677 196,94 грн, з яких:

- 182 617,61 грн основної винагороди, розрахованої відповідно до погодинних ставок виконавця, зазначених у Договорі, за період з 01.01.2020 по 21.07.2022; зобов`язання щодо сплати з 22.07.2022;

- 459 320,22 грн додаткової винагороди у справі №640/17770/20, зобов`язання щодо сплати з 18.10.2021;

- 35 259,11 грн додаткової винагороди у справі №640/20131/18, зобов`язання щодо сплати з 28.07.2022.

4.5. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:

- позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладених між сторонами Договорів. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг;

- в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені;

- відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах згідно з вищезазначеним Договором. Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів;

- враховуючи надані суду докази, суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами Договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 677 196,94 грн є обґрунтованими;

- здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно;

- суд зобов`язав орган (особу), що буде здійснювати примусове виконання рішення, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 677 196,94 грн, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

4.6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відзначив таке:

(1) щодо вимог про стягнення основної винагороди за період з 01.01.2020 по 21.07.2022:

- зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку виконавця. Крім того, сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця чи після завершення виконання кожного етапу даного Договору;

- позивач у суді першої інстанції не надав до матеріалів справи акти виконаних робіт, оплату за які заявлено до стягнення у справі, що розглядається, а тому встановити дійсний обсяг наданих послуг не вбачається за можливе. За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів належними доказами обсяг наданих послуг та розмір заявлених до стягнення за ці послуги коштів оплати;

- щодо листування сторін колегія суддів відзначає, що направлена Фірмою Підприємству претензія від 22.07.2022 хоча і містить зазначення про те, що «Розрахунок (звіт) щодо вартості юридичних послуг, а також рахунок на сплату за надані послуги додаються до даного листа», однак зазначений акт у матеріали справи не надано. Рахунок від 22.07.2022 №22.07/22 на суму 182 617,61 грн містить посилання на Договір, однак не містить ніяких відомостей про підстави його виставлення (надані послуги, акт, розрахунок, період тощо);

- претензія Фірми від 15.12.2022, у якому вона вимагала сплатити в т.ч. 182 617,61 грн оплати за Договором, направлялась Підприємству без додатків;

- щодо листа від 20.01.2023, з яким Фірма направила Підприємству акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.01.2023, колегія суддів відзначає, що ці акти з листом у матеріали справи не надано. У листі від 22.02.2023 Фірма заявила Підприємству вимогу в т.ч. сплатити 182 617,61 грн основної винагороди за надані послуги у період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також направила рахунок від 22.02.2023 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.01.2023. У матеріали справи зазначений акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не надано;

- оскільки саме акт є документом, яким узгоджується остаточний обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, що вимога Фірми про стягнення з Підприємства 182 617,61 грн (а також нарахованих на цю суму інфляційних та 3% річних) є передчасною у зв`язку з тим, що такі акти не надавались до суду першої інстанції;

- зміст листування сторін не містить відомостей про визнання Підприємством розміру боргу перед Фірмою, так само як і прийняття Підприємством обсягу послуг, про стягнення заборгованості за надання яких Фірма просить у справі, що розглядається. Наданий у матеріали справи звіт не свідчить про те, що Підприємство прийняло перелічені у ньому роботи (послуги), оскільки не містить відповідних відомостей та складений Фірмою в односторонньому порядку;

- щодо наданих копій документів з адміністративних справ, колегія суддів зазначає про відсутність замовлень замовника в порядку пункту 1.2 Договору на надання таких послуг;

- підстави для задоволення вимог Фірми про стягнення з Підприємства 182 617,61 грн основного боргу, а також нарахованих на цю суму інфляційних та 3% річних, відсутні;

(2) щодо додаткової винагороди:

- за представництво інтересів ДП «Сервіс» у справі №640/20131/18 Фірма заявила до стягнення 35 259,11 грн додаткової винагороди (зобов`язання щодо сплати - з 28.07.2022); за представництво інтересів у справі №640/17770/20 - 459 320,22 грн додаткової винагороди (зобов`язання щодо сплати - з 18.10.2021);

- вимоги про скасування ППР є вимогами майнового характеру, оскільки ними фактично змінено майновий стан позивача. Відповідно, оскарження рішення про накладення на позивача штрафу чи податкового зобов`язання спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна;

- оскільки у справі №640/17770/20 предметом розгляду була вимога на суму 11 186 404,43 грн, тобто додаткова винагорода Фірми згідно з пунктом 4.1.6 Договору складає 5% від суми задоволених на користь замовника вимог - 559 320,22 грн. Оскільки 08.08.2023 Підприємство сплатило 100 000,00 грн заборгованості, то до стягнення з Підприємства на користь Фірми підлягає 459 320,22 грн (559 320,22 грн - 100 000,00 грн). У задоволенні вимог Фірми про стягнення з Підприємства 100 000,00 грн належить відмовити;

- заборгованість зі сплати додаткової винагороди у справі №640/20131/18 підлягає до стягнення з Підприємства на користь Фірми повністю у розмірі 35 259,11 грн, оскільки відповідач не надав доказів її сплати;

- ураховуючи предмет спорів у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 (вимоги майнового характеру), а також сплату відповідачем 100 000,00 грн заборгованості (зарахованих Фірмою в рахунок додаткової винагороди по справі №640/17770/20, про що повідомив позивач у позовній заяві), колегія суддів вважає, що вимоги Фірми до ДП «Сервіс» про стягнення 35 259,11 грн та 459 320,22 грн (а всього - 494 579,33 грн) додаткової винагороди по зазначених вище справах підлягають задоволенню;

- суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних, нарахованих на суми заборгованості Підприємства з урахуванням зарахування 100 00,00 грн заборгованості, сплачених 08.08.2023, та встановив, що обґрунтованими в цій частині є вимоги Фірми про стягнення 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних, які підлягають до стягнення з Підприємства на користь Фірми.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16014/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №910/16014/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16014/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 у частині задоволених позовних вимог.

При цьому Суд ураховує, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема, суми основного боргу у розмірі 182 617,61 грн, жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак у цій частині не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стало питання щодо:

- наявності/відсутності правових підстав для стягнення додаткової винагороди за надані позивачем послуги відповідно до умов спірного Договору.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.2. Як свідчить зміст позовних вимог ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» у позовній заяві заявило 2 вимоги:

1) вимогу про стягнення основної суми заборгованості за надані юридичні послуги у спірний період часу;

2) вимогу про стягнення додаткової винагороди («гонорару успіху») з огляду на надані юридичні послуги.

Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми основної винагороди за надані юридичні послуги у спірний період часу.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні замовлення замовника (ДП «Сервіс») в порядку пункту 1.2 Договору на надання таких послуг, як і відсутні Акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату послуг, що у відповідності до умов Договору є документами, на підставі яких узгоджується та затверджується обсяг наданих послуг.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вимог статей 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами у відповідності до умов Договору не доведено обставин надання юридичних послуг (обсягу, кількості, якості) відповідачу у спірний період часу та відповідно обґрунтованості заявленої до стягнення основної суми заборгованості.

Разом з тим, розглянувши позовну вимогу про стягнення додаткової винагороди, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позову у відповідній частині, адже, ураховуючи предмет спорів у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 (вимоги майнового характеру), а також сплату відповідачем 100 000,00 грн заборгованості (зарахованих Фірмою в рахунок додаткової винагороди по справі №640/17770/20, про що повідомив позивач у позовній заяві), колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Фірми до ДП «Сервіс» про стягнення 35 259,11 грн та 459 320,22 грн (а всього - 494 579,33 грн) додаткової винагороди по зазначених вище справах підлягають задоволенню.

Колегія суддів, оцінюючи вищенаведені висновки апеляційного суду у контексті доводів касаційної скарги, відзначає таке.

6.3. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Цивільне законодавство визначає низку джерел, із яких випливає обов`язок вчинити певні дії, до яких належать договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські суди з огляду на зміст та умови договору мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору про надання послуг.

За змістом статті 901 ЦК України договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга, що має, зокрема, такі ознаки:

- послуга не має матеріального, речового результату;

- послуга спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;

- послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання, надання послуги здійснюється виконавцем особисто;

- послугу неможливо зберігати, вона існує лише на той час, коли надається;

- надання та споживання послуги відбувається одночасно;

- в послугах «продається» (передається) не, власне, результат, а дії, що призвели до нього.

Отже, предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна віл джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вказана норма кореспондується з положеннями статей 525 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ЦК України належним виконання зобов`язання є:

- виконання його належними сторонами. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України);

- виконанням у належний спосіб (стаття 529 ЦК України);

- виконанням зобов`язання у належний строк (термін) (стаття 530 ЦК України);

- належне місце виконання зобов`язання (стаття 532 ЦК України),

- а також щодо належного предмета.

6.4. З огляду на наведене, колегія суддів відзначає, що правова природа спірних правовідносин пов`язує виникнення права позивача на отримання «додаткової винагороди» з обставинами здійснення представництва інтересів ДП «СЕРВІС», зокрема і в судах у справах № 640/20131/18 та №640/17770/20, саме ТОВ «Юхман і партнери» (позивачем) та досягненням у справі позитивних наслідків.

Відтак апеляційному суду у розгляді даного питання слід було першочергово у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору встановити на підставі яких належних, допустимих та достовірних доказів, а також фактичних обставин справи підтверджується факт здійснення представництва інтересів ДП «СЕРВІС» у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 ТОВ «Юхман і партнери». Тобто встановити обставини виконання зобов`язання належними сторонами, у належний спосіб та строк, а також щодо належного предмета.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами обсягу та розміру наданих юридичних послуг у відповідності до умов Договору, зокрема і щодо вище вказаних судових проваджень (в матеріалах справи відсутні замовлення замовника (ДП «Сервіс») в порядку пункту 1.2 Договору, як і відсутні Акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату послуг на виконання умов Договору).

Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків (з посиланням на відповідні докази), з яких суд виходив щодо доведеності здійснення представництва інтересів відповідача у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 саме позивачем.

Колегія суддів відзначає, що наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, з огляду на конкретні обставини справи, не може автоматично свідчити про доведення обставин надання юридичних послуг/здійснення представництва у спірних судових провадженнях. Вказані обставини підлягають доведенню стороною (ами) та встановленню судом.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду у частині задоволених позовних вимог щодо стягнення додаткової винагороди («гонорару успіху») є передчасними.

Ураховуючи наведене вище у цій постанові, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм права.

6.5. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам в оскаржуваній частині не відповідає, а відтак підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з направленням справи на новий розгляд.

За таких обставин, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.6. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що порушення норм права допустив суд апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови в оскаржуваній частині та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, тобто всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення про наявність або, навпаки, відсутність підстав для задоволення позову (у частині стягнення гонорару успіху).

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129 300 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Сервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог, а справу №910/16014/23 у відповідній частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова