ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 (суддя Паламар П. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (головуючий - Євсіков О. О., судді Владимиренко С. В., Корсак В. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро"

до Міністерства юстиції України

визнання протиправним та скасування наказу.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" (далі - ТОВ "Фермер-Агро", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст України, Міністерство, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ № 3237/5, оспорюваний наказ).

2. Позовна заява обґрунтовується незаконністю наказу № 3237/5 як акта суб`єкта владних повноважень, прийнятого з порушенням вимог законодавства щодо порядку прийняття, розгляду та прийняття рішень за скаргами у сфері державної реєстрації.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 (суддя Паламар П. І.) позовну заяву ТОВ "Фермер-Агро" залишено без руху та визначено Товариству строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання позивачем доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

4. Ухвала аргументована тим, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до усунення йому перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, тобто Товариством заявлено спільно 135 позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором окремо за встановленими ставками, а саме в загальній сумі 306450 грн (2270 грн х 135), тоді як згідно з платіжним дорученням від 22.09.2021 № 263 судовим збором у сумі 2270 грн оплачено лише одну вимогу немайнового характеру.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, у задоволенні клопотання ТОВ "Фермер-Агро" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ТОВ "Фермер-Агро" та додані до неї документи повернуто без розгляду.

6. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 162 164 173 174 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 4, 6, 8 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням яких суди дійшли висновку про необхідність повернення позовної заяви з огляду на те, що: 1) у строк, встановлений ухвалою від 08.10.2021, позивач не усунув недоліки позовної заяви щодо сплати судового збору в установленому розмірі; 2) наразі відсутні передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстави для відстрочення сплати судового збору в зв`язку з недоведеністю Товариством його незадовільного майнового стану, який перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Фермер-Агро" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 76 86 236 269 ГПК України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", наголошуючи, що надані Товариством докази (довідки, звіти, акти звірки тощо) очевидно давали змогу встановити його дійсний майновий стан (а не суто його майбутні зобов`язання) та оцінити майновий стан позивача як такий, що не дозволяє сплатити значний розмір судового збору при поданні позовної заяви.

Крім того, апеляційний суд не надав жодної оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам Товариства про неправомірне визначення судом першої інстанції необхідності доплати судового збору у розмірі 304180 грн, оскільки: 1) позивач заявив одну вимогу немайнового характеру - визнати протиправним та скасувати наказ № 3237/5, а позовних вимог про усунення перешкод у користуванні конкретними земельними ділянками, які зазначено в оспорюваному наказі, позивачем не заявлено; 2) суд першої інстанції на власний розсуд оцінив одну немайнову вимогу як таку, що зводиться до усунення перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, та зазначив про необхідність сплати судового збору за кожну довільно визначену судом позовну вимогу, що, в свою чергу, становить непомірну суму судового збору та обмежує право ТОВ "Фермер-Агро" на доступ до правосуддя.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фермер-Агро" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/16218/21 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

12. Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

13. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стосовно позовних заяв немайнового характеру колегія суддів зазначає, що до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

14. В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до усунення перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, тобто Товариством заявлено спільно 135 позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором окремо за встановленою ставкою, а саме в загальній сумі 306450 грн (2270 грн х 135), тоді як згідно з платіжним дорученням від 22.09.2021 № 263 судовим збором у сумі 2270 грн оплачено лише одну вимогу немайнового характеру.

15. Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав допущеного Товариством порушення у виді недоплати судового збору та водночас погоджується з доводами скаржника про помилкову кваліфікацію судом першої інстанції заявленої ТОВ "Фермер-Агро" позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5 як негаторного позову, поданого щодо зазначених 135 земельних ділянок, з огляду на таке.

16. За змістом пункту 10 частини 2 статті 16 та частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

17. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець (в тому числі орендар), у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

18. Згідно з частиною 2, пунктами "г", "д" частини 3 статті 152 та частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

19. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 16 21 391 ЦК України та статей 152 155 ЗК України визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5, як правового акта індивідуальної дії, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є окремими (самостійними) способами захисту цивільних прав власника земельної ділянки або землекористувача, які (способи) не можна ототожнювати.

20. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

21. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

22. Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18).

23. Отже, господарський суд вправі самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовувати під час ухвалення рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що ні в якому разі не надає суду права за власною ініціативою (замість позивача) змінювати предмет позову, зокрема, у рамках цієї справи - з вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5 на вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов), які є зовсім різними способами захисту цивільних прав власника земельної ділянки або землекористувача.

24. Наведеним вище повністю спростовується помилкова кваліфікація судом першої інстанції заявленої Товариством однієї позовної вимоги немайнового характеру як 135 вимог негаторного позову та зумовлене цим безпідставне покладання на позивача обов`язку доплатити судовий збір у порядку усунення недоліків позовної заяви.

25. Відповідно до частини 1 статті 269 та підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

26. Відтак колегія суддів погоджується з твердження скаржника про те, що на порушення частини 1 статті 269 ГПК України апеляційний суд не надав жодної оцінки та не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів Товариства про неправомірне визначення судом першої інстанції необхідності доплати судового збору в сумі 304180 грн, оскільки: 1) позивач заявив одну вимогу немайнового характеру - визнати протиправним та скасувати наказ № 3237/5, а позовних вимог про усунення перешкод у користуванні конкретними земельними ділянками, які зазначено в оспорюваному наказі, позивачем не заявлено; 2) суд першої інстанції на власний розсуд оцінив одну немайнову вимогу як таку, що зводиться до усунення перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, та зазначив про необхідність сплати судового збору за кожну довільно визначену судом позовну вимогу, що, в свою чергу, становить непомірну суму судового збору та обмежує право ТОВ "Фермер-Агро" на доступ до правосуддя.

27. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди також помилково не врахували викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18 правового висновку щодо необхідності чіткого розмежування понять "предмет спору" і "предмет позову", в яких (постановах), зокрема, зазначено, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

28. Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, предметом позову в якій є усунення перешкод у користуванні двома земельними ділянками, сформульовано висновок про те, що суддя апеляційного суду, визначаючи розмір судового збору, який підлягав сплаті Баранчуком М. Ф. за подачу апеляційної скарги, вважав, що з огляду на його вимоги та доводи, предметом оскарження є дві вимоги немайнового характеру, оскільки предметом спору в частині усунення перешкод у користуванні нерухомим майном зазначено про дві земельні ділянки. Однак, судом апеляційної інстанції не враховано, що під позовною вимогою немайнового характеру, розуміється передбачена законом вимога про вчинення чи утримання від вчинення певних дій чи юридичних обов`язків, яка характеризується наявністю чітко сформульованої вимоги до визначеного суб`єкта, на якого вона поширюється, при цьому предмети спору (об`єкти спірних правовідносин, якими у цій справі є земельні ділянки) та, зокрема, їх кількість, в даному випадку не мають процесуального значення, оскільки останні враховуються саме при визначенні/перевірці ціни позову за вимогами майнового характеру для обрахування судового збору. Враховуючи викладене, висновок судді апеляційного суду про необхідність сплати Баранчуком М. Ф. суми судового збору за подачу апеляційної скарги, виходячи із розрахунку за дві позовних вимоги немайнового характеру є помилковим.

29. Отже, в межах цієї справи ТОВ "Фермер-Агро" заявило одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування наказу № 3237/5), тому з урахуванням положень підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" Товариство при поданні позову у вересні 2021 року мало сплатити та сплатило судовий збір у встановленому розмірі, а саме в сумі 2270 грн.

30. Відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

31. За наведених обставин касаційна інстанція вважає безпідставним висновок про повернення позовної заяви, який (висновок) зроблено судом першої інстанції внаслідок помилкового ототожнення заявленої Товариством однієї вимоги немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування наказу № 3237/5) з негаторним позовом і зумовленої цим її попередньої помилкової кваліфікації судом як декількох позовних вимог немайнового характеру в ухвалі від 08.10.2021 про залишення позовної заяви без руху, яка не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню.

32. Разом з тим колегія суддів наразі не вбачає необхідності в наданні оцінки доводам скаржника щодо відмови суду першої інстанції в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору, безпідставно визначеного судом у надмірній сумі (306450 грн), позаяк з мотивів, наведених у пунктах 16- 31 цієї постанови, такі доводи Товариством не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

33. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви як поданої без доказів сплати судового збору в установленому розмірі, тому оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам статей 174 236 269 282 ГПК України, 4 Закону України "Про судовий збір".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. За змістом частин 3 та 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

37. За наведених обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 174 234 236 269 282 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови як прийнятих з порушенням норм процесуального закону.

38. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

39. Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення помилково не усунув, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і направлення справи № 910/16218/21 до Господарського суду міста Києва зі стадії відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

40. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/16218/21 скасувати.

Справу № 910/16218/21 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай