ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17196/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-М»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)
у справі № 910/17196/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-М»
(далі - Товариство, позивач, ТОВ «Агрофірма Юг-М»)
до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця, відповідач, скаржник, АТ «Українська залізниця»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Ем-Транс» (далі - ТОВ «Ем-Транс», третя особа ),
про стягнення 297 687,94 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Агрофірма Юг-М» звернулося до суду з позовом до Залізниці про стягнення 297 687,94 грн. на підставі приписів статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої, особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування в подвійному розмірі.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що він є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок по сплаті вартості послуг відповідача. В свою чергу ТОВ «Ем-Транс» є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні ТОВ «Агрофірма Юг-М» вантажу залізничним транспортом, тому саме позивач, внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 148 843,97 грн. (з ПДВ). Позивач стверджував, що йому завдано шкоду у розмірі 148 843,97 грн., яка відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі № 910/17196/21 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 297 687,94 грн. заборгованості та 4 465,32 грн. судового збору.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позивачем заявлених позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції послався на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та вказав, що звертаючись із заявою до АМКУ про зловживання відповідачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця»), позивач вказував, що запровадження відповідачем додаткової оплатної послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також установлення додаткової оплати за роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням та вивантаженням, веде до подорожчання продукції позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Крім того просить покласти на відповідача судовий збір за подання касаційної скарги.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм як процесуального права так і неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Звертає увагу на те, що у господарських судах здійснюється розгляд низки судових справ, предметом яких є стягнення з Залізниці шкоди у подвійному розмірі на підставі приписів статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та рішення Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 №470-р. При цьому вказує, що судами приймаються протилежні рішення, що є наслідком відсутності єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник обґрунтовує підставу касаційного оскарження, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, зокрема, приписи статей 3 13 16 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц, від 26.05.2022 у справі № 459/84420 щодо застосування термінів «добросовісність», «зловживання правом»; у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20, від 12.01.2022 у справі № 520/13586/18, від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц стосовно застосування принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 3 13 16 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Крім того скаржник посилається на правові позиції у постановах Верховного суду у справах № 910/4425/16, № 910/9243/20, № 910/14588/21, № 915/1234/15, № 915/1287/15 та № 905/2388/16, які є подібними зі справою, що розглядається та просить врахувати їх при розгляді даної справи. При цьому звертає увагу, що оскаржувана постанова суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.07.2018 у справі № 910/4425/16, від 10.03.2021 у справі № 910/9243/20.
Доводи інших учасників справи
Від Залізниці надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить Суд залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу Товариства без задоволення.
Третя особа не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 07.02.2018 АТ «Українська залізниця» (за договором перевізник) та ТОВ «Ем-Транс» (за договором замовник, у справі - третя особа) укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. До того ж, обов`язком перевізника є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
Згідно з пунктом 3.5 договору № 07415/ЦТЛ-2018 розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.
У разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору (пункт 9.1 договору № 07415/ЦТЛ-2018).
Пунктом 9.2 договору № 07415/ЦТЛ-2018 визначено, що зміни й доповнення до нього оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід`ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором.
18.12.2018 правління АТ «Українська залізниця» прийняло рішення № Ц-64/101, яким було передбачено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн. без ПДВ, яке було введено в дію наказом АТ «Українська залізниця» від 09.01.2019 №22.
01.03.2019 АТ «Українська залізниця» (перевізник) та ТОВ «Ем-Транс» (замовник) уклали додаткову угоду № 3/П3 до договору № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018 якою доповнено розділ 2 новим підпунктом 2.1.20, яким встановлено обов`язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці, та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.
12.03.2019 ТОВ «Ем-Транс» (експедитор) та ТОВ «Агрофірма Юг-М» (клієнт) укладений договір № 1203 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
Згідно з пунктом 1.3 договору № 1203 протягом всього терміну знаходження у володінні експедитора вантажу право власності на нього належить клієнту.
Пунктом 2.1.2 договору №1203 передбачено, що експедитор зобов`язаний робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору.
Розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК (пункт 3.5 договору).
Крім того, в той же день, 12.03.2019 ТОВ «Ем-Транс» (експедитор) та ТОВ «Агрофірма Юг-М» (клієнт) укладено додаткову угоду (орендований парк) № 1 до договору № 1203 від 12.03.2019 , відповідно до положень якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Миколаїв-вант Од.зал.; кількість вантажу - 26 ваг; термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 23 233,68 грн/вагон т.ч. ПДВ - 3872,28 грн.
В дані розцінки входять наступні послуги експедитора:
1) Організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;
2) Видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);
3) Оплата залізничного тарифу до станції - Миколаїв -вант експ.Од. зал.;
4) Оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж по малодіяльним станціям згідно телеграфного розпорядження від 17.01.2019 № НЗ-1-11/61 (з Харкова Упр. № Н/174а), митних платежів і т.п.
18.03.2019 ТОВ «Ем-Транс» (експедитор) та ТОВ «Агрофірма Юг-М» (клієнт) укладено додаткову угоду (орендований парк) № 2 до договору № 1203 від 12.03.2019, відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Миколаїв-вант експ. Од. зал.; кількість вантажу - 2 ваг; термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 21552,78 грн/вагон т.ч. ПДВ - 3592,13 грн.
В дані розцінки входять наступні послуги експедитора:
1) Організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;
2) Видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);
3) Оплата залізничного тарифу до станції - Миколаїв -вант експ.Од. зал.;
4) Оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж по малодіяльним станціям згідно телеграфного розпорядження від 17.01.2019 № НЗ-1-11/61 (з Харкова Упр. № Н/174а), митних платежів і т.п.
5) запірно-пломбувальні пристрої (п. 4 додаткової угоди).
Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних, ТОВ «Агрофірма Юг-М» із станції Закомельська Південної відправлено 28 вагонів:
- 12-16.03.2019 за накладними №№ 95784856, 95781852, 95781845, 95784823, 95783940, 95819934, 95781803, 95784047, 95819967, 95783957, 95784104, 95784070, 95784146, 95784971, 95784948, 95784013, 95784005, 95820007, 95784849, 95784757, 95784963, 95784872, 95784914, 95784989, 95820023, 95781902 (згідно додаткової угоди № 1 від 12.03.2019 до договору № 1203 від 12.03.2019);
- 18.03.2019 - вагони №№ 95783932, 95784054 (згідно додаткової угоди № 2 від 18.03.2019 до договору № 1203 від 12.03.2019).
Загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Півд. Зал. Призначеням ст. Миколаїв -вант експорт Од. зал., в тому числі залізничний тариф до станції Миколаїв -вант-експ.Од.зал. становить 647 181,24 грн з ПДВ, що підтверджується актами №ОУ-0000093 від 27.03.2019 та №ОУ-0000092 від 27.03.2019, з яких:
- послуги експедитора - 14 000 грн, без ПДВ;
- платежі Укрзалізниці - 633 181,24 грн, в тому числі ПДВ 20 %, а саме:
залізничний тариф до станції Миколаїв -вант-експ.Од.зал. - 410 256 грн, в тому числі ПДВ 20 %;
плата за користування вагонами - 2065,56, в тому числі ПДВ 20 %;
збір за подачу й забирання вагону - 19859,98 грн, в тому числі ПДВ 20 %;
плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 148 843,97 грн, в тому числі ПДВ 20 %;
запірно-пломбувальний пристрій - 2600 грн;
товкання вагону - 31200 грн;
інші послуги - 18 355,73 грн. в тому числі ПДВ 20 %.
З наведеного вбачається, що позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги було сплачено на рахунок ТОВ «Ем-Транс» грошові кошти у розмірі 647 181,24 грн, в тому числі за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 148 843,97 грн. (з ПДВ).
Як зазначав позивач та вбачається із накопичувальних карток, сума коштів, яку отримав відповідач від ТОВ «Ем-Транс» за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції та вартість яких було покладено на позивача відображено в накопичувальних картках:
- №16030056 від 16.03.2019;
- №15030054 від 15.03.2019;
- № 14030052 від 14.03.2019;
- №13030051 від 13.03.2019;
- №12030048 від 12.03.2019;
- № 18030058 від 18.03.2019.
Згідно з переліками № 20190313 від 13.03.2019, № 20190314 від 14.03.2019, № 20190315 від 15.03.2019, № 20190317 від 17.03.2019, № 20190318 від 18.03.2019, виданих філією Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень та акту наданих послуг від 31.03.2019 з рахунку ТОВ «Ем-Транс» зі спеціальним режимом використання списано 148 843,97 грн. за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням вагонів №№ 95784856, 95781852, 95781845, 95784823, 95783940, 95819934, 95781803, 95784047, 95819967, 95783957, 95784104, 95784070, 95784146, 95784971, 95784948, 95784013, 95784005, 95820007, 95784849, 95784757, 95784963, 95784872, 95784914, 95784989, 95820023, 95781902, 95783932, 95784054, відправлених ТОВ «Агрофірма Юг-М».
У листі від 14.11.2019 № ЦЦТех-09/727 АТ «Українська залізниця» повідомило, що за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням плата за кожен вагон №№ 95784856, 95781852, 95781845, 95784823, 95783940, 95819934, 95781803, 95784047, 95819967, 95783957, 95784104, 95784070, 95784146, 95784971, 95784948, 95784013, 95784005, 95820007, 95784849, 95784757, 95784963, 95784872, 95784914, 95784989, 95820023, 95781902, 95783932, 95784054, по накладних № № 43959337, №43967066, № 43979129, № 43978998, №43984525, № 43994052, № 44000404, № 44006039, № 44023489 згідно накопичувальних карток № 16030056 від 16.03.2019, № 15030054 від 15.03.2019, № 14030052 від 14.03.2019, № 13030051 від 13.03.2019, № 12030048 від 12.03.2019, № 18030058 від 18.03.2019 стягнута в розмірі 4429,88 грн. без ПДВ, а всього на суму 124036,64 грн. без ПДВ, що з ПДВ становить 148 843,97 грн.
У графі митних декларацій UA504120/2019/103823, UA504120/2019/103539, UA504120/2019/103030 зазначено про поставку товару за контрактом від 01.03.2019 № 01032019 на умовах СРТ у графі 44 під кодами 4103 та 4104.
Водночас судами також встановлено, що за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено рішення № 470-р, яким визнано, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії Акціонерного товариства «Українська залізниця», які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця» ), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на АТ «Українська залізниця» накладено штраф у розмірі 18 282 400, 00 грн.
Вказане рішення АМК України № 470-р від 06.08.2020 оскаржувалося АТ «Українська залізниця». Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.
Так, у рішенні господарського суду міста Києва, зокрема, встановлено, що вказані дії перевізника (АТ «Українська залізниця») створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT «Українська залізниця» з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості.
За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень учасників справи, господарський суд у справі №910/15766/20 дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення № 470-р від 06.08.2020 Антимонопольний комітет України повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; встановлені Комітетом обставини є доведеними і підтверджені належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Судами встановлено, що: АТ «Українська залізниця» протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії АТ «Українська залізниця» щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку; недоведення АТ «Українська залізниця» наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним Рішення АМК, - дійшли й висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підставою звернення з даним позовом до суду стало прийняття АМК України рішення в антимонопольній справі № 130-26.13/102-19 від 06.08.2020, яким визнано порушенням конкурентного законодавства дії АТ «Українська залізниця» щодо запровадження Залізницею з 01.03.2019 послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.
Звертаючись з даним позовом до суду ТОВ «Агрофірма Юг-М» вважало, що у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції Підприємству було завдано збитки (шкоду) у вигляді витрат, пов`язаних з неправомірним запровадженням Залізницею з 01.03.2019 додаткової послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. З посиланням на приписи статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої, особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування в подвійному розмірі, Товариство просило суд стягнути з Залізниці 297 687,94 грн (148 843,97 х 2=297 687,94 ). При цьому Товариство стверджувало, що є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок по сплаті вартості послуг відповідача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність та/або відсутність підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд зазначив про те, що позивач поніс витрати через залучену ним особу (експедитора) по оплаті залізничних послуг за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також з оплати вартості робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, на загальну суму 148 843,97 грн. При цьому взяв до уваги, що спір у даній справі виник не у зв`язку з неналежним виконанням стороною договірних зобов`язань, а у зв`язку із вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та безпосередньо передбачений приписами статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Місцевий господарський суд встановив наявність вини та протиправної поведінки відповідача встановлена у справі № 910/15766/20 та не підлягає доказуванню. Одночасно місцевий господарський суд відхилив твердження відповідача про те, що ТОВ «Агрофірма Юг-М» компенсовано вартість сплаченої послуги за рахунок збільшення вартості продукції, відправленої GLOBUS AGRO CORN LIMITED вказавши про те, що поставка товару за контрактом від 01.03.2019 № 01032019 здійснюється на умовах СРТ, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінований продавцем, у узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами); продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення; умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність вини відповідача у виникненні у позивача додаткових витрат у розмірі 148 843,97 грн., сплаченої позивачем плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Водночас вказав, що саме по собі переведення господарюючим суб`єктом на покупців повністю або в частині витрат, пов`язаних з антимонопольним порушення, не означає відсутність збитків внаслідок такого порушення. У цьому разі відшкодуванню підлягає різниця між завищенною ціною, сплаченою господарюючим суб`єктом, і витратами, перекладеними на покупців. Звертаючись із заявою до АМКУ про зловживання відповідачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця»), позивач вказував, що запровадження відповідачем додаткової оплатної послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також установлення додаткової оплати за роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням та вивантаженням, веде до подорожчання продукції позивача. У цьому зв`язку на особу, яка здійснює свої цивільні права, покладено обов`язок утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб. Дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах не допускаються (частина друга , третя статті 13 ЦК України). За вказаних обставин, апеляційний господарський суд пославшись на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) дійшов висновку про те, що поведінка позивача при зверненні до антимонопольного органу і при зверненні до суду за відшкодуванням завданої йому відповідачем шкоди не можна визнати добросовісною, оскільки вона є суперечливою, тому вважав за можливим при вирішенні справи застосувати частину третю статті 16 ЦК України і відмовити позивачу у захисті його цивільного права, за яким він звернувся до суду.
Верховний Суд не погоджується з зазначеним висновком апеляційного господарського суду, вважає його помилковим з огляду на таке.
Зокрема, одним з доводів касаційної скарги Товариства є посилання на врахування під час розгляду касаційної скарги висновків Верховного Суду щодо розгляду судами спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у справах №910/4425/16, №910/9243/20, №910/14588/21, №915/1234/15, №915/1287/15 та № 905/2388/16, які, як стверджує позивач, є подібними зі справою, що розглядається та не враховані апеляційним господарським судом. Крім того скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 3 13 16 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що призвело до прийняття неправомірного рішення та, відповідно, неправомірного скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим.
Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Аналіз Закону України «Про захист економічної конкуренції» дає підстави зробити висновок, що в даному законі не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, яка за змістовним критерієм є подібною зі справою, що переглядається та на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги.
Так Верховним Судом у постанові від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, що є подібною з даною за предметом регулювання, предметом позову та підставами (стягнення шкоди відповідно до статті 55 Закону) викладено, зокрема, таке:
«- у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, Укзалізниця послідовно зазначала, зокрема, про те, що витрати на оплату відповідачеві спірної послуги були включені позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась, що свідчить про відсутність завдання шкоди позивачу;
- з огляду на викладене, надання остаточного правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які на думку Суду мають значення не лише для учасників даної справи, а саме: «При вирішенні спорів про стягнення з суб`єкта господарювання - порушника конкурентного законодавства шкоди в подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам слід встановити факт завдання шкоди заявнику та розмір такої шкоди, якщо зазначене не було встановлено в рішенні Антимонопольного комітету України. В означених спорах дослідженню підлягає також питання включення заявником до вартості його послуг та / або товарів вартості витрат понесених ним внаслідок порушення суб`єктом господарської діяльності Закону України «Про захист економічної конкуренції». У разі, якщо заявник включив до вартості наданих ним послуг чи реалізованих товарів витрати, які він поніс внаслідок порушення суб`єктом господарювання конкурентного законодавства - слід вважати, що в такому разі шкода заявнику не була завдана, а вимоги про стягнення з суб`єкта господарювання - порушника конкурентного законодавства шкоди в подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягають відмові в повному обсязі».
Водночас, постанова апеляційного господарського суду не узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №910/14588/21, відповідно, аргументи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статей 3 13 16 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що призвело до прийняття неправомірного рішення та, відповідно, неправомірного скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим, знайшли своє підтвердження.
За висновком Верховного Суду необґрунтованим є застосування апеляційним господарським судом принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки поведінка ТОВ «Агрофірма Юг-М» при поданні відповідної заяви до Антимонопольного комітету України та позовної заяви у даній справі про стягнення шкоди є добросовісною та направлена на захист порушеного права внаслідок саме зловживання відповідачем монопольним становищем на ринку вантажних перевезень залізничним транспортом. Крім того, ТОВ «Агрофірма Юг-М» в поданій до Антимонопольного комітету України заяві зазначало про те, що: введення додаткової послуги «збільшує вартість 1 тонни продукції орієнтовно на 147 грн» ; збільшення ціни сільськогосподарської продукції на вартість послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за вагони можливо саме за контрактами, умови поставки за якими відрізняються від СРТ та вартість доставки продукції включена до її ціни. Отже, укладання позивачем при здійсненні ним господарської діяльності вцілому контрактів з різним умовами поставки та за різною ціною, як і зміст відповідної заяви до Антимонопольного комітету України із вказівкою на зміст його порушеного права/інтересу самі по собі не можуть свідчити про суперечливість його поведінки у конкретних спірних правовідносинах з урахуванням встановлених в них судами обставин щодо умов конкретних вчинених правочинів.
Так, місцевий господарський суд, досліджуючи питання щодо отримання позивачем компенсації вартості сплаченої послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, за рахунок збільшення вартості продукції встановив, що позивач здійснивши такі плати, у подальшому не включав (не покладав) оплату за послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням на третіх осіб (не включення її вартості до вартості товару). При цьому врахував, що відповідно до матеріалів справи, після укладання контракту від 01.03.2019 № 01032019 ТОВ «Агрофірма Юг-М» повідомило GLOBUS AGRO CORN LIMITED про підвищення вартості послуг AT «Українська залізниця» в зв`язку з введенням послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Разом з тим, листом від 18.03.2019 GLOBUS AGRO CORN LIMITED підтвердило готовність виконання укладеного контракту на умовах, які визначені контрактом та не погодило підвищення вартості продукції зазначивши в листі, що «умови поставки СРТ» передбачають, що витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення зобов`язаний оплатити продавець. Збільшення вартості послуг перевізника не може бути підставою для зміни ціни продукції за укладеним контрактом і є виключно витратами ТОВ «Агрофірма Юг-М» як продавця за контрактом. Більш того, суд першої інстанції звернув увагу, що поставка товару за контрактом від 01.03.2019 № 01032019 здійснюється на умовах СРТ, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінований продавцем, у узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами). Продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця. Відтак, дійшов засновано на законі висновку, що позивач поніс витрати через залучену ним особу (експедитора) по оплаті залізничних послуг за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також з оплати вартості робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, на загальну суму 148 843,97 грн.
Отже, судом апеляційної інстанції не враховано, що доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності поведінки учасників правовідносин та чесній діловій практиці. Водночас, відповідно до рішення Антимонопольного комітету України у спірних правовідносинах саме відповідач зловживав своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця» в тому числі позивача), в той час як подальші дії позивача були послідовні, правомірні та направлені на відновлення порушених прав.
З огляду на вищевикладене, неправильне застосування судом апеляційної інстанції принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону та цілком узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №910/14588/21.
Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити, постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за перегляд судового рішення в суді касаційної інстанції покладається на відповідача у розмірі 8 930,84 грн. у зв`язку з задоволенням касаційної скарги.
Керуючись статтями 129 300 308 312 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-М» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 910/17196/21 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 зі справи № 910/17196/21 залишити в силі.
4. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-М» 8 930,84 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова